Справа № 307/1915/20
Іменем України
01 травня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого: судді Джуги С.Д.
суддів: Мацунича М.В., Кожух О.А.
за участю секретаря судових засідань:Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тяічвського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2021 року у складі судді Сойми М.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, -
встановив:
10.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.
Позов мотивовано тим, що 07.11.2019 позивач уклав із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу комплекту зрубу будинку із подальшою установкою, за яким позивач зобов'язався побудувати (змонтувати) будинок із зрубу на попередньо побудованому фундаменті в м. Бердянську, а замовник - прийняти та оплатити роботу в чотири етапи.
Відповідно до вимог п. 3.1. та п.3.2. договору замовник зобов'язувався виплатити всю суму загальним розміром 575 000,00 грн у чотири етапи. Відповідачка у три етапи після завершення виконання окремих видів робіт за договором оплачувала відповідні суми: 115 000,00 грн., 197 200,00 грн. і 11 5000,00 грн., про що свідчать її підписи у договорі.
Згідно з п. 3.1. договору, в разі невиконання умов договору щодо перерахування в повному обсязі коштів інвестор здійснює необхідні заходи щодо примусового стягнення вказаних коштів у порядку, передбаченому законодавством України.
Договір діє до повного виконання сторонами його умов (п.6.1. договору).
Плата за договором, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь позивача відповідно до законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,1 % від суми договору за кожен день прострочення (п. 5.2. договору).
02.01.2020 для виконання умов договору позивач уклав із відповідачем ОСОБА_3 договір підряду, згідно з яким останній мав виготовити дах для дерев'яного будинку. Умови цього договору не були виконані. 21.03.2020 у м. Бердянську між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був складений акт приймання-передачі матеріалів (брусу та дошки).
Всі матеріали для виконання умов договору були доставлені із с. Руська Мокра Закарпатської області до м. Бердянська Запорізької області згідно разового договору перевезення вантажу від 25.02.2020 № 1 та від 19.03.2020 № 2, укладеного з ФОП ОСОБА_4
30.03.2020 позивач виконав усі умови договору з відповідачкою ОСОБА_2 . Побудова будинку підтверджується фотографіями щодо виконання робіт із монтажу будинку та готового будинку.
Однак, відповідачка відмовилася виконати свої зобов'язання та оплатити всю суму договору. Відповідачка викликала поліцію та написала заяву на позивача про те, що він вимагає від неї гроші, при цьому, не повідомила, що ці кошти вона повинна була оплатити за вищевказаним договором купівлі-продажу.
31.03.2020 зранку позивач пішов на місце зведення будинку, проте, там уже працювала інша бригада, яку найняла відповідачка, і до закінчення робіт за договором не допустила позивача та сказала, що решту коштів виплачувати не буде.
Посилаючись на ці обставини, на положення ст.ст. 16, 526, 530, 612, 552, 625 ЦК України, на інші норми законодавства, позивач ОСОБА_1 просив стягнути на його користь: з відповідачки ОСОБА_2 борг за договором купівлі-продажу в сумі 219825,00 грн, з яких: 142 500,00 грн. - основний борг, 25 000,00 грн. - послуги адвоката, пов'язані з даним позовом, і 52.325,00 грн. - пеня за договором; з відповідача ОСОБА_3 борг за договором купівлі-продажу в сумі 20 568,00 грн, з яких: 17 568,00 грн - основний борг і 3000,00 грн - послуги адвоката, пов'язані з даним позовом;
Рішенням Тячівського районного суду від 25 листопада 2021року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться, що того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого, не дав їм належної правої оцінки та дійшов помилкових висновків про недоведеність заявленого позову.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2021 року визначено для розгляду колегію суддів у складі: головуючого (судді-доповідача) ОСОБА_5 , суддів Собослоя Г.Г., ОСОБА_6 .
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року відкрито апеляційне правадження у справі та ухвалою від 13 січня 2022 року призначено справу до розгляду.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 09 січня 2024 року суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді Закарпатського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2024 року визначено для розгляду колегію суддів у складі: головуючого (судді-доповідача) ОСОБА_7 , суддів Фазикош Г.В., ОСОБА_6 .
На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 26 березня 2024 року суддю ОСОБА_7 звільнено з посади судді Закарпатського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 квітня 2024 року визначено для розгляду колегію суддів у складі: головуючого (судді-доповідача) Джуги С.Д., суддів Кожух О.А., Мацунича М.В.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі головуючого (судді-доповідача) Джуги С.Д., суддів Кожух О.А., Мацунича М.В. цивільну справу №307/1915/20 прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду на 25 квітня 2024 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з тим, що у судовому засіданні встановлено, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить підпису апелянта та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали.
Апелянтом усунуто недоліки апеляційної скарги, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року продовжено розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 25 листопада 2021 року.
В судовому засіданні у режимі відео конференції представник апелянта - адвокат Гапека Т.В. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст.80 ЦПК України).
Відмовляючи у поданому позові суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Матеріалами справи установлено, між позивачем ОСОБА_1 , який у договорі іменований як виконавець, та відповідачем ОСОБА_2 , яка у договорі іменована як замовник, 07 листопада 2019 року було укладено договір купівлі-продажу комплекту зрубу будинку з подальшим складанням (установкою) за № 15.
Відповідно до п.п. 1.1 даного договору виконавець зобов'язався виготовити, поставити і зібрати, а замовник прийняти і оплатити зруб з хвойної породи дерева, а саме - «Ялини». У пункті 3.1 даного договору сторони визначили загальну суму, яка становить 575 000,00 гривень та порядок здійснення оплати в чотири етапи, зокрема, передоплата в сумі 115 000,00 гривень, передана при підписанні цього договору, що підтверджено підписами сторін цього договору; другий етап оплати в сумі 197 200, 00 гривень передається після огляду замовником виконаних робіт по передоплаті і підтверджено підписами сторін цього договору; часткова доплата за підготовлений до доставки і збірки товар (комплект зрубу) в сумі 115 000, 00 гривень, передається на дату відправлення товару замовнику, що підтверджено підписами сторін цього договору; остаточний розрахунок в сумі 172 500, 00 гривень проводиться після завершення виконання всіх робіт за даним договором і підтверджується актом поставки товару та виконання робіт, буде підтверджено наступними підписами із зазначенням дати оплати, однак, підписи сторін в цьому пункті договору відсутні.
Пунктом 4 даного договору сторони визначили права та обов'язки за даним договором, згідно з п. 4.7 якого передбачено, що виконавець зобов'язаний надати послуги належної якості, в повному обсязі і в строки, узгоджені із замовником в даному договорі та додатках до нього.
Пунктом 6 цього договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і втрачає силу після оплати поставлених будматеріалів і виконання будівельних робіт і акту приймання виконання виконаних робіт.
Пунктом 7 цього договору передбачено терміни доставки і виконання робіт (орієнтовно) з 07 листопада 2019 року по 05 лютого 2020 року.
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530, 532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч.1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (ч.ч.2,3 ст.875 ЦК України).
Матеріалами справи доведено, що на виконання укладеного між між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 договору купівлі-продажу комплекту зрубу будинку з подальшим складанням (установкою) за № 15 від 07 листопада 2019 року відповідач ОСОБА_2 , як замовник, передала, а позивач ОСОБА_1 , як виконавець, отримав передоплату в сумі 115 000,00 гривень, оплату в сумі 197 200, 00 гривень та часткову доплату в сумі 115 000, 00 гривень., що підтверджується сторонами договору та наявними їх підписами у п.3.1 договору.
У пункті 3.1 даного договору також зазначено, що остаточний розрахунок в сумі 172 500, 00 гривень, здійснюється після завершення виконання всіх робіт за даним договором і підтверджується актом поставки товару та виконання робіт.
Остаточний розрахунок відповідачем ОСОБА_2 не проведено у зв'язку з тим, що позивачем ОСОБА_1 , як виконавцем, не виконано завершення всіх робіт за даним договором та не підтверджено належне виконання цих умов договору актом поставки товару та актом виконання робіт в строки встановлені в п. 7 цього договору. Зокрема, позивач в позовній заяві сам підтвердив, що договір підряду по виконанню робіт по монтажу покрівлі ОСОБА_3 не виконано, що також доводить ті обставини, що позивачем ОСОБА_1 не виконано п.п. 1.3.7-1.3.11 по монтажу даху та пов'язаними з ним роботами.
На підтвердження виконання умов договору та побудови будинку позивачем надано суду фотознімки, на яких зображено вигляд недобудованого каркасу будинку з деревини-кругляка, однак, вказані фотознімки не є доказом того, що зображений на них недобудований будинок виконаний саме позивачем відповідно до умов цього договору. Вказані фотознімки також не містять адреси місця розташування, яка б відповідала фактичному місцю виконання цього договору по складанню та установці комплекту зрубу будинку в АДРЕСА_1 . та по них неможливо встановити весь об'єм виконаних робіт, що передбачені у п. 1.3 договору.
Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги дані фотознімки до уваги, оскільки такі не є належними та допустимими доказами.
Інших доказів на підтвердження позивачем виконання ним умов договору, передбачених у п. 1, п. 3.1, п. 4.7 та 6.1 договору купівлі-продажу комплекту зрубу будинку з подальшим складанням (установкою) за № 15 в строки, передбачені у п. 7 договору - по 05 лютого 2020 року, суду не надано, зокрема, акту виконання робіт в повному обсязі та належної якості, складеного відповідним спеціалістом у цій галузі, або акту приймання виконаних робіт, складеного замовником цих робіт.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що надані позивачем разові договори № 1 від 25 лютого 2020 року та № 2 від 19 березня 2020 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом з актом наданих послуг від 29 лютого 2020 року, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_4 19 500,00 гривень за надання послуг з перевезення деревини в АДРЕСА_1 , не є доказом виконання цього договору, оскільки відповідно до п. 4.4 цього договору виконавець проводить комплектацію, завантаження і доставку товару, забезпечує розвантаження своїми силами. При цьому, як вірно зауважено судом, що послуги з перевезення деревини в АДРЕСА_1 , із смт. Усть-Чорна, Тячівського району, Закарпатської області, відбулися поза межами строку, визначеного у п. 7 цього договору - 05 лютого 2020 року.
Окрім того, з укладеного договору вбачається, що уньому взагалі відсутні об'єм і параметри лісу, з якого виконавець повинен виготовити, поставити і зібрати зруб будинку, відсутній проект (план) будинку, який повинен спорудити замовник, у комплектації будинку відсутні сходи, підлога будинку.
З врахуванням вищенаведених обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем, відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували виконання позивачем, як виконавцем договору, умов договору купівлі-продажу комплекту зрубу будинку з подальшим складанням (установкою) за № 15, визначених у п. 1, п. 3.1, п. 4.7 та 6.1 та в строки, передбачені у п. 7 договору - по 05 лютого 2020 року, та наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь суми боргу згідно договору купівлі-продажу в сумі 219 825, 00 гривень, з яких: 142 500, 00 гривень - основного боргу, 25 000,00 гривень - послуги адвоката, пов'язані з даним позовом та 52 325, 00 гривень - пені за договором.
Судом першої інстанції також обгрунтовано відмовлено у заявлених вимогах до відповідача ОСОБА_3 щодо стягнення з нього суму боргу згідно договору купівлі-продажу в сумі 20 568, 00 гривень, з яких: 17 568, 00 гривень - основного боргу та 3 000,00 гривень - послуги адвоката, пов'язані з даним позовом, оскільки договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 , на підставі якого позивач просить стягнути 17 568, 00 гривень основного боргу, до матеріалів позовної заяви не додано і такий відсутній.
Натомість до матеріалів позову додано договір підряду від 02 січня 2020 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 , як замовником, та ОСОБА_3 , як підрядником, з якого вбачається, що ОСОБА_3 зобов'язався виконати виконати певну роботу - монтаж покрівлі, предметом договору є дах деревяного будинку, готового до експлуатації, 1 штука (120 метрів квадратних). Роботи виконуються із матеріалів замовника за винятком тих матеріалів, які за умовами цього договору надав підрядник. Матеріал, інструмент, обладнання та необхідні умови повинні бути надані підряднику для виконання робіт за актом протягом 5 днів з моменту підписання цього договору (п.п.1- 3, п.4.1, п.4.4). Однак, зобов'язань повернення позивачу коштів в сумі 17 568, 00 гривень (вартість роботи) в разі його невиконання відповідачем ОСОБА_3 договір не містить, а доданий до матеріалів справи акт приймання-передачі матеріалів від 21 березня 2020 року не містить доказів про те, що такі матеріали позивачем передані відповідачу ОСОБА_3 на виконання умов саме договору підряду від 02 січня 2020 року. Позивачем не доведено порушення його законних прав відповідачем ОСОБА_8 та наявність підстав для стягнення з нього 17 568, 00 гривень - основного боргу та 3 000,00 гривень - послуги адвоката, пов'язані з даним позовом.
Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях(ч.6 ст. 81 ЦПК України).
З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність заявленого позову.
Таким чином суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не заслуговують на увагу.
Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тяічвського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 12 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: