Справа № 302/1098/24
13.05.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/734/24 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Міжгір'я, Міжгірського району Закарпатської області, мешканцю буд. АДРЕСА_1 , одруженого, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера по віку, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України
Вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2024 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбуття призначеного покарання з випробовування з установленням іспитового строку тривалістю один рік, зобов'язавши засудженого ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення судової товарознавчої експертизи за № СЕ-19/107-24/7853-ТВ від 23.07.2024 в сумі 1 893,20 грн, за №СЕ-19/107-24/7854-ТВ від 23.07.2024 в сумі 1 893,20 грн, №СЕ-19/107-24/7855-ТВ від 23.07.2024 в сумі 1 893,20 грн, які в загальній сумі становлять 5679 (п'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) гривень 60 копійок (одержувач: ГУК у Закарпатській області, 24060300, код ЄДРПОУ 3797895, р/рахунок: UA 658999980313070115000007493 за товарознавчу експертизу).
Речові докази:
- які зберігаються в матеріалах кримінального провадження: фотознімки журналу відвідувань відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області в період часу з 12.07.2024 по 18.07.2024; п'ять знімків екрану з мобільного телефону потерпілої ОСОБА_8 ; оптичний диск для лазерних систем зчитування білого кольору, без надписів з серійним номером МАР626ВЕ1313013403 3; оптичний диск для лазерних систем зчитування ALERUS CD-R 700 MB, з серійним номером 202308000015827 - залишено в матеріалах кримінального провадження;
- які зберігаються в потерпілої ОСОБА_8 : сумка поясна «бананка» жовтого кольору, в якій наявний сіліконовий чохол чорного кольору; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12 S» 8/256 Gb чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_3 , зарядний пристрій марки «Xiaomi Mi» MDY-11-EZ білого кольору - залишено потерпілій ОСОБА_8 .
Згідно з вироком, ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
2 липня 2024 року о 15.07 години, ОСОБА_7 , знаходячись біля входу до магазину «Рукавичка», що по вул. Шевченка 67А в селищі Міжгір?я Хустського району Закарпатської області, з метою викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю володільця, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, в умовах воєнного стану викрав поясну сумку «бананку», яку перед цим залишив на мурі біля сходинок, що ведуть в приміщення зазначеного магазину, малолітній ОСОБА_9 та ринкова вартість якої, згідно висновку експерта №СЕ-19-107-24/7853-ТВ від 23.07.2024 становить 104 гривні 00 копійок в якій знаходились матеріальні цінності, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12S» ринкова вартість якого, відповідно до висновку експерта №СЕ-19-107-24/7855-ТВ від 23.07.2024, становить 5000 гривень 00 копійок; сім-картка оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» ринкова вартість якої, згідно довідки ПрАТ «Київстар», становить 150 гривень 00 копійок; зарядний пристрій марки «Xiaomi Mi» MDY-11-EZ білого кольору ринкова вартість якого, згідно висновку експерта №СЕ-19-107-24/7855-ТВ від 23.07.2024, становить 485 гривень 00 копійок. Після викрадення чужого майна, маючи можливість ним вільно розпоряджатись, взяв поясну сумку з речами та попрямував в напрямку свого місця проживання не повідомивши будь-кого із сторонніх осіб, аж до проведення обшуку житла та іншого володіння, за місцем проживання ОСОБА_7 , під час якого предмети посягання у кримінальному провадженні були виявлені та вилучені. Такими діями ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 5739 гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_7 заперечив умисел на вчинення даного злочину, а саме на таємне викрадення чужого майна. Вважає, що він знайшов загублену поясну сумку - «бананку» з телефоном та не викрадав її, не діяв таємно, бажав повернути її власнику. Сторона захисту вважає, що стороною обвинувачення не доведено склад інкримінованого злочину ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки вищезазначених речей від потерпілої ОСОБА_8 , а саме не доведено мету та умисел обвинуваченого на крадіжку, таємність такого викрадення, а також наявність у нього корисливого мотиву.
До Закарпатського апеляційного суду надійшли заяви ОСОБА_7 та його захисника про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка заперечила доводам апеляційної скарги, та просила таку залишити без задоволення, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційний розгляд проводиться за відсутності обвинуваченого, його захисника, потерпілої сторони, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла сторона повідомлена про час та місце апеляційного розгляду, однак не виявила бажання брати участь у розгляді кримінального провадження; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від учасників судового процесу не надходило; прокурор не заперечувала щодо можливості апеляційного розгляду кримінального провадження без участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст. 370, 374 КПК України та відповідно до ст. 337 КПК України в межах пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтовано прийшов до висновку щодо обсягу та доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, виклавши їх у вироку.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів, зазначив підстави, з яких приймає одні докази та відкидає інші.
Вина ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме показаннями потерпілої, свідків та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:
Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що 12 липня 2024 року її неповнолітній син ОСОБА_9 катався з друзями на велосипеді. Близько 15 години, будучи біля входу до магазину «Рукавичка» він присів на бетоні та зняв із себе, поклавши поряд, сумку «бананку» в якій був належний йому мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12S» та зарядний пристрій. Через якийсь час ОСОБА_9 поїхав з друзями купатися в річці на околиці селища Міжгір'я, забувши сумку на мурі біля магазину. Приїхавши до річки ОСОБА_9 помітив відсутність сумочки й телефону та повернувся за ними до магазину, проте їх там уже не було. Неповнолітній зразу повідомив про це ОСОБА_8 , яка звернулась до адміністрації магазину «Рукавичка» з проханням оглянути відео з камер спостереження. На відеозаписах з камер відеоспостереження магазину «Рукавичка» вони побачили, що невідомий їм чоловік, в якому потерпіла впізнала присутнього в залі судових засідань обвинуваченого ОСОБА_7 , вийшовши з магазину, присів на мурі біля сумочки «бананки», яка належала ОСОБА_9 . Після цього зазначений чоловік взяв сумочку в руки, відкрив сумочку, побачивши її вміст оглянувся кругом, та в подальшому закрив сумку й пішов у невідомому напрямку. ОСОБА_8 намагалась додзвонитись на номер телефону ОСОБА_9 , проте безуспішно, тому що пристрій був вимкнений. Не маючи можливостей повернути мобільний телефон неповнолітнього сина ОСОБА_9 - потерпіла ОСОБА_8 звернулась до правоохоронних органів. Потерпіла ОСОБА_8 підтвердила, що вилучені в обвинуваченого ОСОБА_7 працівниками поліції речі - сумка «бананка», мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12S» та зарядний пристрій належали її неповнолітньому сину ОСОБА_9 . Потерпіла заявила, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 не має, просила, у випадку визнання останнього винним, суворого його не карати.
Неповнолітній свідок ОСОБА_9 , в присутності законного представника - матері ОСОБА_8 , допитаний в судовому засіданні з дотриманням правил ст. 354 КПК України, надав показання, що 12 липня 2024 року він залишив сумочку «бананку», в якій був мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12S» та зарядний пристрій на мурі біля магазину «Рукавичка» та повернувшись через деякий час не знайшов їх там. ОСОБА_9 одразу повідомив про це свою матір ОСОБА_8 , яка спробувала зателефонувати на його телефон, проте їй не вдалось додзвонитись, тому що він був вимкнений.
Свідок ОСОБА_10 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_7 , після роз'яснення права не давати показань щодо ОСОБА_7 , який є її чоловіком, висловила бажання надавати показання. Допитана в судовому засіданні, під присягою, попереджена про кримінальну відповідальністю за дачу завідомо неправдивих показань, надала показання, що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_7 . Пояснила, що 12 липня 2024 року біля 15 год. вона разом з чоловіком була в центрі с-ща Міжгір'я, куди приїхали своїм автомобілем. ОСОБА_11 пішла за покупками, в той час як обвинувачений дочікував її в транспортному засобі. Коли свідок повернулась до автомобіля - ОСОБА_7 показав їй, що знайшов сумку, в якій є мобільний телефон, після чого вони поїхали додому. Вдома спробували розблокувати телефон і замінити в ньому сім-карту. Оскільки телефон розблокувати не вдалось - вирішили тримати його зарядженим і повернути власнику за винагороду, у випадку, якщо такий знайдеться. Показала, що телефон вони видали поліцейським добровільно й фактично обшук за їх місцем проживання не проводився. Стверджувала, що її чоловік не викрадав сумку з мобільним телефоном, сім-картою та зарядним пристроєм, а знайшов їх і був готовий повернути за винагороду власнику, у випадку його звернення.
Свідок ОСОБА_12 , надала в судовому засіданні показання, що працює в магазині «Рукавичка». 12 липня 2024 року до неї звернулась ОСОБА_8 з проханням подивитись відеозаписи з камер відеоспостереження для того, щоб побачити хто заволодів телефоном її сина ОСОБА_9 , залишеним на мурі біля входу в магазин. Вони переглянули записи з камер відеоспостережень, на яких побачили, як невідомий чоловік, в якому свідок впізнала присутнього в залі судових засідань обвинуваченого ОСОБА_7 забирає з муру сумочку «бананку» та, подивившись її вміст, йде з нею в невідомому напрямку.
При цьому, в ході судового розгляду даного кримінального провадження судом були досліджені у повному обсязі докази сторони обвинувачення та сторони захисту за пред'явленим ОСОБА_7 обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Та незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, вина ОСОБА_7 знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами, зокрема:
-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за №12024071110000140 від 15.07.2024 року за правовою кваліфікацією ч.4 ст.185 КК України з викладенням обставин про вчинення кримінального правопорушення;
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_8 від 15.07.2024 року,
- рапортом оперуповноваженого СКП ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_13 від 15.07.2024 року, з якого вбачається, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що до вчинення крадіжки причетний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-протоколом обшуку від 18.07.2024 року, з якого вбачається, що в ході проведення обшуку ОСОБА_7 добровільно видав вказані в ухвалі суді предмети, а саме: барсетку жовтого кольору, мобільний телефон марки «Redmi Note» моделі 125 чорного кольору з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфсел» НОМЕР_3 ;
- доданими відеоматеріалами на оптичному диску про проведення обшуку житла та іншого володіння особи за адресою АДРЕСА_1 проведений 18.07.2025 року;
- протоколом огляду предметів від 15.07.2024 року та доданим до нього відеоматеріалами на оптичному диску, з яких вбачається, як о 15-07 голині невідома особа. Похилого віку, одягнена в кепку білого кольору, картату сорочку синьо-рожевого кольору, бриджі бежевого кольору та білі черевики, не привертаючи уваги, сідає поблище бананки і переконавшись, що ніхто його не бачить бере в руки і оглянувшись покидає територію магазину разом з бананкою;
- протоколом огляду предметів від 19.07.2024 року та доданими відеоматеріалами на оптичному диску на якому міститься відоезапис з камер відеоспостереження магазину «Рукавичка» та іншими протоколами.
Колегія суддів вважає, що, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, зазначені докази були ретельно проаналізовані судом першої інстанції з точки зору їх належності та допустимості, і правомірно визнані судом такими, що зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, вони є допустимими та такими, що їх сукупність безпосередньо вказує на вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке інкриміноване йому стороною обвинувачення.
Також надуманими, на переконання колегії суддів, є доводи захисника щодо того, що діяння ОСОБА_7 не є кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 185 КК України, натомість є знахідкою, що повинно мати наслідки, встановлені Цивільнім кодексом України, суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду 18 липня 2019 року в справі № 761/31918/14-к (провадження № 51-795км19), відповідно до яких заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна. Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним. На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
Судом першої інстанції встановлено, що поясна сумка «бананка», в якій перебували мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note» моделі «12S» з сім-карткою оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» та зарядний пристрій марки «Xiaomi Mi» MDY-11-EZ, не вийшли з володіння неповнолітнього ОСОБА_9 позаяк не були загублені, натомість забуті неповнолітнім ОСОБА_9 на мурі біля сходинок магазину «Рукавичка» за короткий період час перед тим, як ними заволодів обвинувачений ОСОБА_7 , який не мав підстав уважати майно остаточно втраченим і мав можливість виявити законного власника майна проте не вживав до цього жодних заходів.
Що стосується доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про недоведеність наявності в діях обвинуваченого корисливого мотиву з посиланням на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25.01.2020 в справі № 234/1145/19, то колегія суддів зазначає наступне, як встановлено під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_7 заволодівши сумочкою та побачивши серед її вмісту мобільний телефон і зарядний пристрій розумів, що вказані предмети мають певну цінність, яка може мати грошовий вираз. За відсутності будь-яких дій, які б свідчили про намагання особи встановити особу власника чи повернути зазначене майно - натомість заволодіння вказаним майном, яке має матеріальну цінність свідчить про наявність у особи корисливого мотиву. А тому погоджується з висновками першої інстанції, щодо відмінності обставин цього кримінального провадження з обставинами справи № 234/1145/19, у зв'язку з чим правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25.01.2020 в справі № 234/1145/19 не є релевантними до цієї справи.
Колегією суддів установлено, що суд у вироку, обґрунтовано зазначив обставини якими спростовуються вказані доводи, та вірно вказав, що стороною захисту не наведено переконливих доводів щодо недопустимості доказів через допущення істотних порушень, які призвели до порушення прав безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_7 під час досудового розслідування стороною.
Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав сумніватися в достовірності цих доказів та показань потерпілої, свідків. Вони є логічними, послідовними і узгодженими як між собою, так і з іншими письмовими доказами у провадженні.
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у зазначеному злочині.
Надаючи оцінку цим доказам у сукупності апеляційний суд вважає їх належними та допустимими для доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, та не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на думку апеляційного суду прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини («Яллох проти Німеччини» від 11 липня 2006 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Веренцов проти України» від 11 липня 2013 року), та підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого за обставин, викладених у скарзі, не має.
Суд у вироку навів докази по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та дав аналіз цим доказам після їх дослідження, тому немає підстав вважати, що по справі допущена суттєва неповнота кримінального і судового провадження, яка викликає необхідність скасування вироку.
Не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які б призводили до скасування вироку, при порушенні вказаного кримінального провадження, його розслідуванні та під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
За таких обставин не має підстав вважати, що у справі допущена однобічність та неповнота судового розгляду, які викликають необхідність скасування вироку, на чому наполягає в своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого.
Щодо призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує наступне.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції у повній мірі врахував характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, його особу.
Враховуючи встановлене та конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді на 5 (п'ять) років із застосуванням ст.75,76 КК України, у повній мірі відповідає загальним засадам призначення покарання та його меті.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання у повній мірі відповідає вимогам закону, і таке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для скасування вироку суду та постановлення нового, а тому подана апеляційна скарга захисника обвинуваченого є необгрунтованою, а покарання судом першої інстанції призначене без порушень кримінального та кримінального процесуального закону.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2024 року без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ї проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді