№ справи687/216/25
№2/687/192/2025
(заочне)
08 травня 2025 року Чемеровецький районний суд
Хмельницької області в складі :
головуючого - судді Борсука В.О.,
з участю секретаря - Пагор Б.Р.
з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
з участю позивача -
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чемерівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
встановив:
В березні 2025року позивач звернувся до Чемеровецького районного суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 02.07.2024 року в м.Копичинці по вул.І.Франка відбулась ДТП, в якій ОСОБА_3 керуючи автомобілем ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі не надав перевагу у русі автомобілю «Сітроен Берлінго» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 внаслідок чого скоїв зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження та автомобіль «Сітроен Берлінго» д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень.
МТСБУ за рахунок регламентної виплати відшкодовано позивачу майнову шкоду у розмірі ліміту передбаченого Законом № 1961-IV - 160 000, 00 грн.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 339184,73 грн, та моральну шкоду, яку позивач оцінює в 50000 грн, та просить стягнути з ОСОБА_3 ..
Ухвалою від 07.05.2025 року закрито провадження у справі про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП, а саме в частині стягнення з Моторно (транспортного) страхового бюро України шкоди завданої ушкодженням здоров'ю ОСОБА_2 ..
Позивач та його представник в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Тому, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи та приходить до висновку за можливе розглядати справу у відсутності сторін в порядку заочного розгляду справи на підставі зібраних у справі доказів, згідно п.1 ч.1 ст.280 ЦПК України, та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.282 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, внаслідок наступного.
Відповідно до постанови Чортківського районного суду від 17 липня 2024 року встановлено, що 02 липня 2024 року о 14 год 55 хв в м. Копичинці по вул. І. Франка Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ-2103» державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі транспортному засобу «Сітроен Берлінго» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі по вул. Гусятинська, в результаті чого відбулось зіткнення, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а також транспортний засіб «ВАЗ-2103» державний номерний знак НОМЕР_1 скоїв наїзд на пліт по вул. І. Франка, 9, що належить ОСОБА_4 , завдавши йому матеріальної шкоди на суму двадцять тисяч гривень (з його слів). Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 2.3б, 12.1, 16.11 Правил дорожнього руху України. Даною постановою визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до частини 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до акту приймання передачі майна в тимчасове користування від 03.06.2024 року вбачається, що релігійна громада Української греко-католицької церкви в особі ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 , а останній прийняв у тимчасове користування автомобіль CITROEN BERLINGO, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 . Ризик пошкодження чи випадкового знищення майна, відповідальність за заподіяну шкоду третім особам, в період користування несе сторона 2.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на транспортний засіб «ВАЗ-2103» державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 02 липня 2024 року не була застрахована.
Відповідно до Звіту за результатами проведення незалежної оцінки КТЗ №59/24 від 05.08.2024 року встановлено, що майнова шкода у вигляді вартості відновлювального ремонту автомобіля CITROEN BERLINGO, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин КТЗ, що підлягають заміні складає 499 184,73 грн.
Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.
Зміст суб'єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку). Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб'єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов'язків на власний розсуд.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Разом з тим принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17 (провадження № 14-95цс20). Позивач у поданій позовній заяві зазначає, що йому МТСБУ за рахунок регламентної виплати відшкодувало майнову шкоду у розмірі ліміту передбаченого Законом № 1961-IV - 160 000,00 грн. Оскільки сума регламентної виплати (160 000, 00) не покриває повного розміру відновлювального ремонту автомобіля CITROEN BERLINGO, д.н.з. НОМЕР_5 (499 184, 73) різниця між завданою шкодою та регламентною виплатою у розмірі 339 184, 73 грн. (499184,73 - 160000,00) підлягає відшкодуванню з ОСОБА_3 .. Відповідно до виписки №4639 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Чемеровецька багатопрофільна лікарня» з 04.07.2024 року по 16.07.2024 року з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій ділянки лівого плечового суглобу з внутрішньотканинним розривом м'язу плеча та формуванням міжтканевої лінійної гематоми, закритої травми грудної клітки, забій грудної клітки, забій лівого колінного суглобу, постравматичний тендіоз власної зв'язки надколінка, менісцит латерального меніска лівого колінного суглобу. Суд вважає, що представником позивача доведено факти заподіяння шкоди, її розмір доведено належними та допустимими доказами. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України). У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., яка виразилась в душевних стражданнях внаслідок отримання тілесних ушкоджень в результаті неправомірних дій відповідача, які відбулися 02.07.2024 року. Факт заподіяння моральної шкоди не потребує самостійного доведення, оскільки доведено факт скоєння відповідачем ДТП, в якому було завдано непоправної шкоди життю та здоров'ю, які є найвищою цінністю, а моральна шкода саме і виникла з факту вчинення злочину та заподіяння шкоди здоров'ю. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі й моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає відповідальність без вини власника такого джерела підвищеної небезпеки. Оскільки відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки не була застрахована, а тому потерпіла особа визначає особу, яка має відшкодувати завдану шкоду. При цьому відповідача постановою суду визнано винним у вчиненні правопорушення, тому він має відшкодувати потерпілому завдану йому моральну шкоду, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, виходячи із власного переконання, враховуючи факт завдання позивачу тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я, характер та обсяг душевних страждань позивача, поведінку відповідача та тривалість завданої позивачу моральної шкоди з врахуванням "розумності" і "справедливості" та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди, дійшов висновку про те, що сума у розмірі 25 000 грн, є достатньою та необхідною для відшкодування позивачу моральної шкоди. При цьому, судом враховано характер вчиненого правопорушення, його тяжкість та наслідки для позивача та не встановлено, що завдані позивачеві тілесні ушкодження у 02.07.2024 року спричинили необхідність постійного лікування. Ураховуючи те, що неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральних страждань, пов'язані з отриманням тілесних ушкоджень та, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд дійшов висновку про визначення позивачу розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 25 000 грн. Таким чином, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. Судом встановлено, що 04.01.2025 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №8/4. Предметом вказаного договору є зобов'язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. 04.01.2025 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №8/4, відповідно до якого замовник зобов'язується сплатити виконавцю винагороду у розмірі 20000 грн. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. За таких обставин, при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн. є завищеною та необґрунтованою.
Враховуючи незначну складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та часткового задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 8000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 389184,73 грн, а задоволено на суму 364184,70 грн, тобто на 93,58% (364184,73х100:389184,73). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 3641,99 грн (3891,85х93,58:100).
Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 223, 258, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 339 184, 73 грн майнової шкоди та 25 000, 00 грн моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3641,99 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.
В решті частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 13.05.2025 року.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , зареєстрований АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: Моторно транспортне бюро, код ЄДРПОУ 21.647131, м.Київ Русанівський Бульвар, 8, info@mtsbu.ua.
Суддя Борсук В.О.