Справа № 276/626/25
Провадження по справі №2/276/394/25
13 травня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги представник позивача обрунтовує тим, що 16.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75687464 (Ануїтет), відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 7050,00 грн. строком на 64 дні зі сплатою процентів у розмірі 1,6% в день (базова процентна ставка/фіксована), а позичальник в свою чергу зобов'язалась повернути кошти на умовах, визначених договором. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
21 грудня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2112, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №75687464 від 16.07.2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем.
У свою чергу, 31 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 310323-ФМ, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №75687464, що був укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Представник позивача зазначає, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, а тому утворилась заборгованість за договором позики, яка становить 15571 грн. 88 коп., що складається із: заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7050,00 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 8521 грн. 88 коп.
Зважаючи на вказане, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» зазначену вище заборгованість за договором позики №75687464 та судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 15.04.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, до суду направив заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності представника позивача, не заперечує проти постановлення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, відзив до суду не подала, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, яка повернута до суду з відміткою Укрпошти про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відповідач, будучи повідомленою відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України про відкриття провадження у цивільній справі за позовом до нього про стягнення заборгованості, відзив на позов у встановлений судом строк не надав, що свідчить про відсутність заперечень проти позову.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 ЦК України, відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Частина 5 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 16.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75687464.
Як вбачається з даного договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором LeoX7gD85s, що підтверджується п. 18 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін».
Згідно довідки про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №75687464 від 16.07.2021 (далі - договір), ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» одноразовим ідентифікатором LeoX7gD85s, 16.07.2021 о 12:51:03.
Згідно з п. 2 договору, сума (загальний розмір) позики становить 7050,00 грн. Позика надається строком на 64 дні, базова процентна ставка за користування позикою становить 1,6 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 1 договору, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом її перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплачувати проценти позикодавцеві.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів на картку НОМЕР_1 на суму 7050 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 19918f3d-50b6-4bcd-b649-0d35614ea3af від 16.07.2021.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на спростування факту укладення вищевказаного договору позики або факту перерахування та отримання ним грошових коштів. Будь-яких доказів, які б спростували факти як укладення самого договору, так і отримання відповідачем коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять. Також відповідачем не надано суду доказів погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, факт укладення договору, отримання відповідачем коштів та наявності заборгованості за договором позики підтверджується наявними у справі доказами.
21 грудня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 2112, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №75687464 від 16.07.2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем.
31 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 310323-ФМ, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №75687464 від 16.07.2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем.
Відповідно до реєстру прав вимог від 31 березня 2023 року до договору факторингу № 310323-ФМ, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15571 грн. 88 коп., що складається із: заборгованості за основною сумою боргу 7050,00 грн.; заборгованості за відсотками 8521,88 грн.
Обидва договори факторингу та реєстри прав вимог містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору позики, укладеному між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , та суми заборгованості. Договори факторингу та реєстри прав вимог містять підписи сторін, за такого є належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладені вимоги закону та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «Фінпром Маркет» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за договором позики №75687464 від 16.07.2021 року.
Згідно розрахунку суми заборгованості, наданого позивачем, вбачається що відповідач заборгованість за кредитом не погасила, внаслідок чого станом на 21.12.2021 у неї утворилась заборгованість у розмірі 15571,88 грн, з яких: 7050,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8572,96 грн. сума заборгованості за процентами за період з 16.07.2021 по 21.12.2021.
Оскільки фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти на час звернення до суду не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в сумі 7050,00 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення відсотків за договором позики суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до вимог ст.ст. 4, 6 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Судом встановлено, що згідно умов договору позики №75687464, строк позики становить 64 дні, починаючи від 16.07.2021 року. Таким чином, строк кредитування спливає 17.09.2021.
Із п. 5.2 Договору слідує, що позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів на умовах ануїтету (надалі Правила), що розміщені за посиланням https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, йому зрозумілі.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу правила надання грошових коштів у позику станом на день укладення з відповідачем договору позики через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена для укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджує вказані обставини.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі №393/126/20.
Крім того, долучені до матеріалів справи Правила надання грошових коштів у позику відповідачем не підписані, а тому, згідно роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Правила не можна вважати складовою договору позики й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, самі по собі не підписані, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують пролонгацію (автопролонгацію) договору позики, не може бути підставою для стягнення заборгованості за відсотками поза межами строку договору.
Зважаючи на вказане, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації за укладеним договором.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Оскільки після спливу визначеного договором позики строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, з огляду на положення ст.ст. 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості в частині нарахування відсотків за договором позики №75687464 від 16.07.2021 за період з 18.09.2021 р по 21.12.2021 р., оскільки такі відсотки нараховані поза межами строку дії договору, тобто після настання терміну повернення кредиту, що суперечить положенням ст.ст. 1048, 1050 ЦК України та висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів після 17.09.2021 року задоволенню не підлягають.
Позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування процентів за договором тільки у межах строку його дії, а саме до 17.09.2021.
Зважаючи на те, що обґрунтованим є розмір процентів за користування кредитом, нарахованих в межах строку кредитування, а за умовами договору строк позики становить 64 дні, відтак нарахування відсотків здійснюється лише в межах строку дії договору, тобто за 64 дні, починаючи з 16.07.2021 по 17.09.2021 (7050,00 грн х 1,6%/100%=112,80 грн х 64 дні), що відповідає узгодженим сторонами умовам договору позики.
Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті відсотів за договором позики в межах строку кредитування становить 7219,20 грн., що доведено належними і допустимими доказами та жодним чином не спростовано відповідачем.
Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» підлягає стягненню заборгованість за договором позики №75687464 від 16.07.2021 року у розмірі 14269,20 гривень, з яких: 7050,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 7219,20 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково (у розмірі 92%), тому судові витрати, які понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2219,75 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 01.11.2024 року укладено Договір №01-11/24 про надання правової допомоги між ТОВ «Фінпром Маркет» та Адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна».
У відповідності з витягом з акту №5-11 приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року, що є додатком №2 до Договору №01-11/24 про надання правової допомоги, адвокат «Ткаченко Юлія Олегівна» надала послуги з правничої допомоги, зокрема, щодо складання позовної заяви по боржнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за договором позики у малозначній справі, на суму 3500 грн.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, а також враховуючи часткове задоволення позову (у розмірі 92%), виходячи з засад розумності та співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно сумі задоволених вимог у сумі 3220,00 грн.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 274-282 ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором позики №75687464 від 16.07.2021 року в розмірі 14269 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривень 20 копійок, з яких: 7050 (сім тисяч п'ятдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою боргу, 7219 (сім тисяч двісті дев'ятнадцять) гривень 20 копійок - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судовий збір у розмірі 2219 (дві тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 75 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3220 (три тисячі двісті двадцять) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: Д.О.Бобер