Справа № 275/186/25
14 травня 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області
у складі головуючого судді Миколайчука П.В.,
із секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
03.03.2025 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до Брусилівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в сумі 22 488,03 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21.06.2019 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 010/61959/82/586465 (шляхом підписання власноручним підписом заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка»), відповідно до умов якого, банк відкриває картковий рахунок у гривні, випускає та надає клієнту картку Mastercard World «Хочу-картка», забезпечує проведення розрахунків за операціями за нею, встановлює кредитний ліміт в розмірі 10 000 грн., строком на 48 місяців, з процентною ставкою 45% річних, зі щомісячними платежами до 20 числа місяця. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за договором, в порядку, передбаченому його умовами.
30.11.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в тому числі й до ОСОБА_1 .. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за кредитним договором № 010/61959/82/586465 від 21.06.2019, який укладений між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги за кредитним договором № 010/61959/82/586465 від 21.06.2019 на загальну суму 22 488,03 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням 9 892,16 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10 620,15 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 1 975,72 грн.. Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 22 488,03 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн..
Процедура та позиції сторін
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 04.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки не повідомив, вважається повідомленим належним чином у порядку ст. 128, ст. 131 ЦПК України.
Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
13.05.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, повідомив про складання повного рішення 14.05.2025.
Фактичні обставини встановлені судом
Судом встановлено, що 21.06.2019 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір банківського обслуговування та послуг у сфері страхування № 010/61959/82/586465, відповідно до умов якого, банк відкрив картковий рахунок, випустив та надав кредитну картку Mastercard World, забезпечив проведення розрахунків за операціями з використанням картки. Кредитний ліміт на дату підписання заяви (п.1.4 заяви) становив 0 грн., після отримання клієнтом першого смс-повідомлення від банку, розмір поточного ліміту встановлено с розмірі 10 000 грн. (п.1.4.1 заяви). Строк кредиту - 48 місяців з дати встановлення (зміни) кредитного ліміту з можливістю продовження строку. За користування кредиту передбачено фіксовану процентну ставку 45% річних, доступна послуга «Оплата частинами» зі ставкою 0,0001% річних. Договором передбачено сплату обов'язкового страхового платежу 0,7% від заборгованості на початку місяця. Заява про відкриття карткового рахунку, заява на приєднання до договору добровільного страхування життя, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та розписка про отримання картки 21.09.2019 підписані власноручними підписами ОСОБА_1 та представника банку (а.с 18-20).
30.11.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в тому числі й до ОСОБА_1 (а.с. 32-37).
Відповідно до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», у т.ч. за кредитним договором № 010/61959/82/586465 від 21.06.2019, що був укладений між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 38-44).
Загальний розмір заборгованості, станом на 14.02.2025, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 22 488,03 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 892,16 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 10 620,15 грн.; заборгованість за відсотками нарахована з моменту відступлення права вимоги 1 975,72 грн. (а.с. 31).
Інших доказів по суті позову суду не надано.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України).
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Отже, встановлено, що кредитний договір № 010/61959/82/586465 від 21.06.2019 укладений між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 21.06.2019 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування) під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Таким чином, у разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «Коллект Центр» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Всупереч умовам кредитного договору № 010/61959/82/586465 від 21.06.2019, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення наданого йому кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 9 892,16 грн., за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в сумі 10 620,15 грн., за нарахованими процентами згідно договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) в сумі 1 975,72 грн., а разом - 22 488,03 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав його, однак умови договору порушив.
Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам, наданих позивачем в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст.141 ЦПК України, в зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в повному обсязі.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики.
Згідно з ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію договору 02-09/2024-8 про надання правової допомоги від 02.09.2024 (а.с.10-11), копію прайс-листа ФОП ОСОБА_2 (а.с.9), заявку на надання юридичної допомоги №17 від 01.01.2025 (а.с.14), витяг з акту №5 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 (а.с.15), відповідно до яких було надано наступні послуги: вивчення документації клієнта - 3 000,00 грн, складання позовної заяви 6 000,00 грн (2 год. по 3 000,00 грн) та розмір витрат на правничу допомогу визначено у розмірі 9 000,00 грн.
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами, оскільки судові засідання у справі не проводилися, заперечень щодо позову від відповідача не надходило, чим було зменшено можливий обсяг правничої допомоги позивачу, тому суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Заяв про розподіл інших витрат не надійшло.
Керуючись ст. 11, 207, 526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76 81, 141, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за договором № 010/61959/82/586465 від 21.06.2019 в сумі 22 488 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривні 03 копійки, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 9 892,16 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10 620,15 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 1 975,72 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте Брусилівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне заочне рішення складено і підписано 14.05.2025.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя П.В. Миколайчук