465/4038/25
2/465/2846/25
про залишення позовної заяви без руху
14.05.2025 м. Львів
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ),
предмет позову: розірвання шлюбу,
У травні 2025 року позивач звернувся до Франківського районного суду м.Львова із позовною заявою, у якій просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14.05.2011 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 685.
Також, у позовній заяві позивачем заявлено письмове клопотання про витребування доказів у відповідача ОСОБА_2 , а саме свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , видане Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 14 травня 2011 року, актовий запис № 685.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом скеровано запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За правилами ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Загальні вимоги до позовної заяви встановленні статтею 175 ЦПК України.
У відповідності до встановлених вимог, позовна заява повинна містити, проте не містить:
- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить розірвати шлюб, однак доказів того, що шлюб був укладений до суду не надано.
До матеріалів позовної заяви позивачем долучено витяг актового запису про шлюб №685 із цифрового додатку «Дія», із якого убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14.05.2011 уклали шлюб, який зареєстровано Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.
У відповідності до п. 4 постанови ПленумуВерховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11від 21.12.2007 до заяви про розірвання шлюбу серед інших документів повинно бути додано свідоцтво про реєстрацію шлюбу.
Позивач у своїй позовній заяві просить витребувати у відповідача ОСОБА_2 свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 14 травня 2011 року, актовий запис № 685.
Витяг з актового запису про шлюбу зроблений через застосунок «Дія», в свою чергу, не є належним доказом факту укладання шлюбу.
Суддя звертає увагу позивача на те, що у випадку відсутності оригіналу свідоцтва про шлюб у позивача, він не позбавлений можливості звернутись до відповідного органу РАЦС із заявою про отримання дублікату свідоцтва про шлюб.
Відповідно до Наказу від 18 жовтня 2000 №52/5 Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, повторна видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, а також видача витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану при підтвердженні права особи на отримання даних документів та, в окремих випадках, родинних відносин між заявником та особою, щодо якої складено актовий запис цивільного стану.
Водночас, відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні (зі змінами), затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 втрата одним із подружжя оригіналу свідоцтва про шлюб або відсутність оригіналу, втрата одним з батьків оригіналу свідоцтва про народження його дитини не позбавляють права особисто або через представника отримати свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження повторно у встановленому законом порядку. Зокрема за абзацом сьомим пункту розділу IV Правил, свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану можуть повторно видаватись представнику особи, яка має право на повторне отримання свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, у разі подання довіреності, посвідченої відповідно до Закону України «Про нотаріат», або документа, що посвідчує повноваження такого представника, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під час пред'явлення адвокатом ордера до нього обов'язково додається копія договору про надання правової допомоги, засвідчена у встановленому законодавством порядку.
Отже, позивач, як один із подружжя, має право самостійно або через уповноваженого представника отримати дублікат свідоцтва про шлюб у відділах державної реєстрації актів цивільного стану управлінь державної реєстрації незалежно від місця державної реєстрації акту цивільного стану та місця проживання при підтвердженні права на отримання такого документу.
З викладеного вище вбачається, що свідоцтво про шлюб не є таким доказом, який позивач не може отримати у відповідних органах особисто або ж через представника, тому перешкод надати такий доказ суду він також не позбавлений можливості.
Тож позивачем має бути долучено до матеріалів позовної заяви свідоцтво про шлюб або копія свідоцтва про шлюб, засвідчена у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Крім цього, як вбачається з позовної заяви подружжя не має від шлюбу спільних дітей. Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Дана норма закону стосується випадків, коли один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, у зв'язку з чим полегшений спосіб розірвання шлюбу є неможливим, або коли він не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється від подання відповідної спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з вимогами ст.106СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Порядок державної реєстрації розірвання шлюбу передбачений Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, а також Порядком ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1064 від 22.08.2007 року.
Відповідно до п. 3 Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу між подружжям, що не мають неповнолітніх дітей, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, та за спільною заявою подружжя, яке має дітей. Використані можливості щодо розірвання шлюбу між подружжям, які не мають дітей в порядку, визначеному СК України та вищевказаними підзаконними нормативно-правовими актами, зазначаються у відомостях про вжиття заходів досудового врегулювання спору, згідно вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Вищевказані недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження у цій справі та призначити її до судового розгляду.
За таких обставин вважаю, що позовну заяву, необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків у відповідності до ч. 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України, передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Разом із тим, суддя роз'яснює, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись статтями 175,177,185,260,293, 294, 296, 297 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Баран О.І.