Справа №443/357/25
Провадження №2-о/443/50/25
іменем України
14 травня 2025 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі
головуючого судді Сливки С.І.,
з участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Марківа Р.Б.,
представника заінтересованої особи - адвоката Галамаги Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жидачеві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
Адвокат Марків Руслан Богданович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 строком на 6 місяців перебувати у зареєстрованому місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 строком на 6 місяців наближатися на відстань менше 50 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_2 строком на 6 місяців наближатися на відстань менше 50 метрів до місця роботи ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 строком на 6 місяців вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 майном, що є об'єктом права її приватної власності (будинком АДРЕСА_1 ), у тому числі зобов'язати забрати з житлового будинку свої особисті речі та з прибудинкової території легковий автомобіль, який являється власністю ОСОБА_2 ..
В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що ОСОБА_1 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 на підставі спадкування за заповітом від ОСОБА_1 . Після оформлення права власності на будинок, ОСОБА_1 зняла з реєстрації місця проживання у цьому будинку свого дядька ОСОБА_2 , оскільки вона змушена проживати в орендованому будинку через спосіб життя ОСОБА_2 - постійне вживання алкоголю, нецензурна лайка, неврівноважена поведінка, погрози застосування фізичного насилля. ОСОБА_2 з вересня 2024 року проходить службу в Збройних Силах України, йому стало відомо про те, що заявник здійснила зняття його з реєстрації місця проживання. Після отримання цієї інформації ОСОБА_2 неодноразово телефонував ОСОБА_1 з погрозами та залякуваннями, після чого остання перестала приймати вхідні дзвінки від нього, оскільки такі розмови завдавали їй душевного хвилювання та призводили до погіршення самопочуття. 06.02.2025 ОСОБА_2 зателефонував своїй колишній дружині та змусив погрозами передати слухавку ОСОБА_1 . З цієї розмови їй стало відомо, що її дядько в кінці лютого 2025 року приїде у відпустку та у разі не відновлення реєстрації його місця проживання за згаданою адресою він уб'є її. ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою, однак за результатами розгляду її заяви не прийнято жодного рішення, так як ОСОБА_2 на даний момент проходить службу у Збройних Силах України.
Таким чином, ОСОБА_1 є особою, яка зазнала домашнього насильства, так як зі сторони ОСОБА_2 відносно неї вчиняється психологічне насильство. Окрім того погроза життю та здоров'ю змушує ОСОБА_1 жити в постійному страху та психологічній напрузі.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 12.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.
24.03.2025 представником заінтересованої особи подано заперечення на заяву, згідно яких просить відмовити в задоволення заяви, мотивуючи тим, що заявником не доведено факт вчинення щодо неї психічного насильства, відсутні докази, які б підтверджували про наявність ризиків настання насильства в майбутньому. В даному випадку між сторонами виник конфлікт. Батьки ОСОБА_2 у 80-х роках купили згаданий будинок та в ньому проживали разом із ним та його братом ОСОБА_3 . Все дитинство та юність ОСОБА_2 прожив в батьківському домі, який має для нього велику цінність як пам'ять. Після одруження ОСОБА_2 переїхав, однак часто допомагав своїй матері та брату по догляду за будинком, зберігав свої потрібні для цього речі. Оскільки у ОСОБА_2 була своя сім'я, мама заповіла будинок внучці - ОСОБА_1 . Після смерті матері ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявник почала розмови про продаж будинку. При цьому, і ОСОБА_3 , і ОСОБА_6 були проти. В січні цього року ОСОБА_7 помер, що стало для ОСОБА_4 важкою втратою. Перебуваючи в стані горя після смерті мами та брата, перебуваючи в постійному стресі в умовах служби в Збройних Силах України, ОСОБА_2 , дізнавшись про зняття його з місця реєстрації у батьківському будинку, надто емоційно відреагував на ситуацію, що склалася, однак не вчиняв психологічного насильства щодо ОСОБА_1
14.04.2025 представником заявника подано відповідь на заперечення, згідно яких ситуація, яка виникає з того, що ОСОБА_1 не бажає проживати у житловому будинку, який є її власністю та бажає його продати тільки тому, що її дядько ОСОБА_2 створює нестерпні умови для проживання може свідчити, що ОСОБА_1 піддається тривалому психологічному насильству.
Заявник та його представник в судовому засіданні заяву підтримали, з мотивів, наведених у такій.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заяву заперечила, з мотивів, наведених письмових запереченнях.
Заслухавши вступне слово заявника та його представника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Як видно з копії витягу з Державного реєстру речових прав №383730885 від 20.06.2024, будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про спадщину виданого 20.06.2024 (а.с.15), у якому ОСОБА_1 зареєстрована з 21.09.2023, що підтверджується копією паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 (11-13).
Також, ОСОБА_1 07.02.2025 звернулась до начальника ВП №1 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області із заявою, в якій просить вжити заходів щодо її дядька ОСОБА_2 , який перебуваюч в ЗСУ телефонує до неї та погрожує їй фізичною розправою (7,8,10).
Із дослідженого судом аудіозапису розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слідує, що останній звертається до неї в наказному тоні з вимогою зареєструвати його у вищезгаданому будинку, а уразі не виконання його вимоги погрожує негативними для неї наслідками, в тому числі фізичною розправою.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надала покази про те, що є колишньою дружиною ОСОБА_9 . Після їх розлучення ОСОБА_10 проживав разом із своєю мамою та братом у будинку, з приводу якого і виник конфлікт. Жодних погроз до 06.02.2025 ОСОБА_10 не висловлював в сторону заявника. Також ОСОБА_10 не чинить жодних перешкод ОСОБА_11 у її проживанні в будинку, оскільки дійсно бабуся заповіла їй цей будинок, однак з умовою, що вона його не буде продавати, так ОСОБА_10 та його брат, які випивають. ОСОБА_10 близько року перебуває на службі в складі Збройних Сил України та дізнавшись в лютому місяці, що заявник зняла його з реєстрації у батьківському будинку та хоче прожати, емоційно відреагував, оскільки це єдине його житло. Крім того, повідомила, що дійсно вона була свідком телефонної розмови ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , однак на її думку ОСОБА_10 не погрожував ОСОБА_11 , а на аудіозаписі так це виглядає, оскільки саме вона намагалась створити таку ситуацію щоб налякати ОСОБА_13 , враховуючи і те. Що в дитинстві ОСОБА_14 була свідком убивства. При цьому, ОСОБА_14 була спокійною.
Відповідно до п.п. 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно положень ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи ( п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).
Також суд бере до уваги роз'яснення, викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №676/265/23 відповідно до яких під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Також потрібно враховувати, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
На підтвердження вчинення щодо ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру, що проявилось у погрозах застосування щодо неї фізичної розправи, нею надано докази звернення до правоохоронних органів та аудіозапис телефонної розмови з ОСОБА_2 .
Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 зауважив, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від приписів, передбачених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення передусім безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19 (провадження № 61-22539св19) зазначено, що самий лише факт непритягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об'єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.
У цій справі, на переконання суду у сторін дійсно виник конфлікт під час якого ОСОБА_2 вчинив щодо ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру з метою змусити останню зареєструвати його у будинку, не маючи жодного права користування таким, та який на праві приватної власності належить заявниці, тобто спрямоване на порушення права власності ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ст.319 ЦК України, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Тобто конфлікт, який виник між сторонами виходить за межі звичайних конфліктних стосунків.
При цьому, у ОСОБА_2 є усі можливості реалізувати свої погрози, оскільки останній проходить службу в Збройних Силах України, має досвід користування вогнепальною зброєю та доступ до такої зброї, а тому побоювання ОСОБА_1 за своє життя та здоров'я є цілком реальними, тобто існує високий рівень вірогідності продовження вчинення домашнього насильства, як психологічного, такі і фізичного, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.
Надаючи оцінку показам свідка ОСОБА_8 , суд критично оцінює такі, оскільки те, що зі слів свідка до 06.02.2025 ОСОБА_2 не висловлював жодних погроз в сторону ОСОБА_1 та те, що така його поведінка була викликана саме діями заявника, жодним чином не може свідчити про те, що в майбутньому ОСОБА_2 не буде намагатися реалізувати свої погрози та не буде вчиняти протиправних дій відносно ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, для забезпечення дієвого та ефективного захисту постраждалої особи, до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис, оскільки такий є належним та допустимим способом захисту прав заявника, та застосування такого обмежувального припису жодним чином не буде обмежувати права ОСОБА_2 , оскільки як з'ясовано в судовому засіданні та не заперечується його представником не має жодних прав користування будинком АДРЕСА_1 .
Одночасно, зважаючи на те, що заявником та її представником не доведено факту перешкоджання користування нею згаданим будинком саме наявністю у такому будинку речей ОСОБА_2 , вимога про зобов'язання останнього забрати свої речі з цього будинку та автомобіль з прибудинкової території задоволенню не підлягає.
Також, враховуючи те, що як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_14 працює у КНП «Ходорівська міська лікарня», тобто у медичному закладі, з метою недопущення права ОСОБА_4 на отримання медичних послуг у цьому закладі, вимога в цій частині підлягає до часткового задоволення, а саме в частині заборони ОСОБА_2 наближатися до ОСОБА_1 під час її перебування на робочому місці на відстань ближче 10 метрів.
Відповідно до приписів п. 10 ч. 1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться за рахунок держави (ч.3 ст.350-5 ЦПК України).
Керуючись ст. 293, 294, 350-1 - 350-6, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), строком на шість місяців, а саме:
заборонити ОСОБА_2 перебувати у зареєстрованому місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 50 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
заборонити ОСОБА_2 наближатися до ОСОБА_1 на відстань ближче 10 метрів під час її перебування на робочому місці в КНП «Ходорівська міська лікарня»;
заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В решті вимог заяви відмовити.
Про видачу обмежувального припису кривднику ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), інформувати Стрийське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області для взяття громадянина ОСОБА_2 на профілактичний облік, а також Стрийську районну державну адміністрацію та виконавчий комітет Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя С.І. Сливка