Справа №461/18/25
Провадження №3/461/171/25
13 травня 2025 року м. Львів.
Суддя Галицького районного суду м. Львова Юрків О.Р., за участю представника митниці Лубоцького Б.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 16.06.2016 року, виданий органом 8089,
за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, -
Згідно з протоколом про порушення митних правил від 21.12.2024 року №1619/20900/24, 10.03.2023 року о 17:35 год. через пункт пропуску «Краківець-Корчова» митного поста «Яворів» Львівської митниці під керуванням ОСОБА_1 ввезено транспортний засіб марки «NISSAN», модель «NAVARA», номер кузова НОМЕР_2 з наданням митному органу як підставу для його ввезення наступних документів: паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_3 , лист-звернення за підписом командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_2 від 08.03.2023 №1643/1444, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, в яких зазначено одержувачем військова частина НОМЕР_4 .
Листом Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України від 01.10.2024 року
№17/8/6-3 884нт Львівську митницю повідомлено про не підтвердження факту отримання товару
гуманітарної допомоги (транспортний засіб марки «NISSAN», модель «NAVARA», номер кузова
НОМЕР_2 ), а також повідомлено, що лист на ввезення даного транспортного засобу
військовою частиною НОМЕР_4 не надавався.
Отже, ОСОБА_1 було ввезено транспортний засіб марки «NISSAN», модель «NAVARA», номер кузова НОМЕР_2 на митну територію України в якості гуманітарної допомоги для потреб військової частини НОМЕР_4 , який в подальшому не передано та подано документи, що містять неправдиві відомості щодо одержувача гуманітарної допомоги.
Відповідно до ст. 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей,
необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України у разі самостійного декларування товарів декларантом передбачену Митним кодексом України відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Частинами 6 та 8 ст. 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної
декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення
на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та
часу її прийняття тощо).
З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до ст.1 Закону Україну «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 №1192-ХІV
гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у
вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у
вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із
гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її
у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим
становищем, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного
захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна
допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних
потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України «Про
благодійну діяльність та благодійні організації». Безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт,
надання послуг) - надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших
видів компенсації донорам.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання з паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою визначеною вказаною постановою Кабінету Міністрів України, без застосування входів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Такі товари визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги та підлягають взяттю в установленому порядку на облік в Збройних Силах, правоохоронних органах, інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, або в інших суб'єктах, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону.
Відповідно до службової записки управління контролю та адміністрування митних платежів
Львівської митниці щодо вартості предметів (транспортних засобів) від 25.11.2024 №15/15-
12/45891, вартість транспортного засобу марки «NISSAN», модель «NAVARA», номер кузова НОМЕР_2 становить 4000 євро, що станом на 10.03.2023 згідно з курсом НБУ
відповідає сумі 154480,40 грн.
З метою отримання пояснень від ОСОБА_1 та прийняття ним участі у складанні протоколу
про порушення митних правил Львівською митницею на його адресу скеровано листи від №20-03/20-03/10/27507 та від 05.12.2024 №20-04/20-01/10/33229 яким громадянину запропоновано прибути до Львівської митниці. Однак ОСОБА_1 у вказані терміни не з'явився та про причини неявки не повідомив.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинено переміщення через митний кордон України товару з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного контролю як підставу для такого переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товару.
Дії ОСОБА_1 органом митниці кваліфіковані як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачена ч.1 ст. 483 МК України.
ОСОБА_1 у останнє судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Стверджує, що передав ввезений транспортний засіб в/ч НОМЕР_5 . Ввезений автомобіль як гуманітарна допомога призначався саме для потреб Збройних Сил України і в подальшому (після його ввезення на територію України) переданий військовій частині. А відтак при митному оформленні автомобіля не було внесено жодних неправдивих відомостей. Також, зазначив, що у лютому 2023 року отримав запит від свого родича, який проходив службу у військовій частини НОМЕР_5 (яка на той момент входила до складу бригади НОМЕР_4 ) з проханням допомогти з придбанням автомобіля для використання в бойових умовах.
На підставі цього запиту ОСОБА_1 придбав автомобіль, який був ввезений без митного оформлення 10 березня 2023 року, а 12 березня того ж року він передав цей автомобіль представнику військової частини НОМЕР_5 для подальшого транспортування в частину. 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 отримав відповідь від командира військової частини НОМЕР_5 , що автомобіль NISSAN NAVARA, з номерним знаком НОМЕР_6 , номер кузову: « НОМЕР_2 » був отриманий як благодійна допомога та станом на 23.12.2024, перебуває у військовій частині НОМЕР_5 та очікує постановки на облік. У подальшому, 10 січня 2025 року був складений офіційний акт прийому-передачі автомобілю військовій частині НОМЕР_5 . Також, ОСОБА_1 стверджує, що підставою для складення протоколу стала перевірка контррозвідкою СБУ фактів наявності автомобіля в військовій частині НОМЕР_4 , яка надавала лист. Однак на момент перевірки автомобіль уже перебував у складі військової частини НОМЕР_5 , що вийшла зі
складу частини НОМЕР_4 і стала окремим батальйоном у підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте митний інспектор не мав змоги врахувати цей факт, оскільки перевірка здійснювалася лише за інформацією щодо військової частин НОМЕР_4 . У результаті, перевірка СБУ зафіксувала відсутність автомобіля на обліку в частині НОМЕР_4 , на підставі чого митниця склала відповідний протокол. Зазначає, що на момент складення протоколу він не зміг надати відповідні пояснення митному інспектору, оскільки не отримав ні первинне ані повторне запрошення мене до Львівської митниці для надання пояснень. Стверджує, що постановка автомобіля на облік військовою частиною НОМЕР_5 не залежала від нього, а лише від внутрішніх процедур військової частини, що перебувала в умовах активних бойових дій. На момент передачі автомобіля 12 березня 2023 року військова частина НОМЕР_5 не мала власного фінансового рахунку, а була підпорядкована та перебувала на всіх видах забезпечення бригади НОМЕР_4 , відповідно вся гуманітарна допомога призначена для в/ч НОМЕР_5 , оформлювалась через військову частину НОМЕР_4 . Проте вже в кінці весни 2023 року, коли Автомобіль перебував у використанні НОМЕР_5 , батальйон НОМЕР_5 розпочав процес виходу зі складу НОМЕР_4 і згодом став окремим підрозділом із власним особовим (фінансовим) рахунком. Таким чином, автомобіль, хоча і був введений до складу частини НОМЕР_5 , не міг бути поставлений на баланс НОМЕР_4 , оскільки частина вже не перебувала у складі цієї бригади. Враховуючи те, що рішення про облік автомобіля має бути ухвалено безпосередньо частиною НОМЕР_5 , а це не було зроблено через бойову ситуацію, я навіть формально не здійснив жодного порушення. Також, зазначає, що на момент фактичної передачі автомобіля не мав жодної можливості передбачити, що військова частина НОМЕР_5 вийде з підпорядкування військової частини НОМЕР_4 . Крім того, зазначає, що документи, передані для проходження митного контролю, не були підробленими та містили правдиві відомості щодо фактичного одержувача товару.
Представник митниці в судовому засідання зазначив, що у діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, яке йому інкриміноване. До останнього слід застосувати стягнення, передбачене санкцією частиною 1 статті 483МК України.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд вважає за необхідне, згідно зі ст. 487 МК України, застосувати норми Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
При цьому, за змістом ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи суддя повинен перевірити правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 495 МК України протокол про порушення митних правил є джерелом доказів у справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказав, що термін «кримінальне правопорушення», що міститься у ст. 2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має автономне значення і охоплює суворі за своїми наслідками види адміністративних стягнень, до яких належать адміністративний арешт та значні адміністративні штрафи, які фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції, а справи щодо їх застосування в силу суворості таких санкцій за суттю є кримінальними (пункти 82, 83 Рішення у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 8 червня 1976 року, пункт 55 Рішення у справі «Гурепка проти України» від 6 вересня 2005 року, пункт 38 Рішення у справі «Менаріні проти Італії» від 27 вересня 2011 року).
Протокол про порушення митних правил є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи МК чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст.483 Митного кодексу України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Статтею 486 МК України передбачено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України - посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватись на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, ч.1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Згідно з протоколом про порушення митних правил №1619/20900/24 від 21.12.2024 ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного контролю як підставу для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товару.
Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ст.1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".
У зв'язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» №174 від 01.03.2022 на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 (декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою) без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, органом митного оформлення надано: протокол про порушення митних правил №1619/20900/24 від 29.12.2024; витяг з АСМО «Інспектор»; копію декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою; звернення про гуманітарну допомогу; лист командир військової частини НОМЕР_4 від 12.09.2024 року
Однак, згідно з актом приймання-передачі товару вбачається, що ОСОБА_1 безоплатно передав ТВО командира військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_3 автомобіль «NISSAN», модель «NAVARA», номер кузова НОМЕР_2 для потреб в/ч НОМЕР_7 .
Згідно з актом введення в експлуатацію основних засобів вбачається, що автомобіль «NISSAN», модель «NAVARA», номер кузова НОМЕР_2 придатний до використання за призначенням та введено в експлуатацію в/ч НОМЕР_7 .
Доводи вини повинні ґрунтуватись на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи зі змісту даної статті, склад вказаного правопорушення полягає саме в умисному переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Згідно з ч.1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Виходячи з наведеного та аналізуючи матеріали справи, Львівською митницею не надано належних та допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, оскільки ввезений транспортний засіб було передано військовій частині.
Беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, вказана справа підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, відсутня.
Відповідно до ст. 527 МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд прийшов до беззаперечного переконання, що обставини, які викладені в протоколі про порушення митних правил № 1619/20900/24 від 21.12.2024 року не відображають всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, при цьому суд позбавлений права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст.247 КУпАП, ч.1 ст. 483 МК України, суддя -
Відмовити у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 МК України за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 МК України закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду.
Суддя О.Р. Юрків.