13 травня 2025 року м. Чернівці
Справа № 718/158/25
Провадження №22-ц/822/381/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Половінкіної Н. Ю., Перепелюк І. Б.,
секретар - Собчук І. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Скорейко В. В.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») у січні 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 28 грудня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Качай гроші» та відповідачем укладений договір кредитної лінії № 00-10733948 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За умовами договору кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 5 000 грн. Позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 250 грн. Строк дії кредитної лінії 240 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 24 серпня 2024 року.
22 січня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 22-01/2024, згідно з яким до ТОВ «Макс Кредит» перейшли усі права вимоги до боржників, у тому числі й до відповідача за договором кредитної лінії № 00-10733948. В подальшому, 16 серпня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ "ФК "Ейс" уклали Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ "ФК "Ейс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, датою відступлення права вимоги є день, в який сторони склали і підписали Акт приймання-передачі згідно з Додатком № 3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права вимоги. Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС до позивача перейшло право вимоги до боржників, в тому числі й за договором кредитної лінії № 00-10733948, укладеним 28 грудня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 .
Всупереч умов Договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 24 600 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 5 250 грн, заборгованості за відсотками 19 350 грн.
Просило стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитними договором № 00-10733948 від 28 грудня 2023 року у розмірі 24 600 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5 250 грн та заборгованості за відсотками 19 350 грн, а також стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано всіх належних доказів набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 10733948 від 28 грудня 2023 року.
На зазначене рішення суду позивач ТОВ «ФК «Ейс» подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Вказує на те, що передача прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання відповідного реєстру боржників, а акт приймання-передачі наданих послуг підтверджує перехід права вимоги до фактора.
Відсутність доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу від 22 січня 2024 року та 16 серпня 2024 року, з урахуванням встановлених фактичних обставин даної справи, не спростовують факт набуття позивачем права вимоги за кредитним договором № 00-10733948 від 28 грудня 2023 року.
Чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати ним на користь попереднього кредитора заборгованості та інших платежів. В свою чергу, ст. 1077 ЦК України встановлено лише вимогу оплати договору факторингу, проте не встановлено терміну в який це має відбутись. Тобто право вимоги може перейти раніше, ніж фактична оплата.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2023 року позичальник ОСОБА_1 уклав з кредитодавцем ТОВ «Качай гроші» договір кредитної лінії № 00-10733948 в електронній формі з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора 30567.
За умовами договору № 00-10733948 від 28 грудня 2023 року сума кредитного ліміту складає 5 000 грн, строк дії кредитної лінії 240 днів, позичальник зобов'язується повернути кредит 24 серпня 2024 року, сплатити проценти в рекомендовану дату оплати 27 січня 2024 року та кожний 30 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування кредитними коштами. Процентна ставка складає 3 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Факт перерахування 28 грудня 2023 року грошових коштів ОСОБА_1 підтверджено реєстром транзакцій ТОВ «Платежі онлайн», з якого вбачається, що 28 грудня 2023 року здійснено грошовий переказ на карту № НОМЕР_1 в сумі 5 000 грн, транзакція № 40376-05395-90593.
З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 04 лютого 2025 року, наданої на виконання ухвали суду від 22 січня 2025 року, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 28 грудня 2023 року здійснено переказ коштів на суму 5 000 грн. У зазначеній довідці зазначено, що номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою НОМЕР_2 .
З виписки по рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», підтверджується зарахування 28 грудня 2023 року грошового переказу у сумі 5 000 грн на картку № НОМЕР_2 .
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2023 року № 00-10733948, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 24 600 грн, з яких: 5 000 грн - тіло кредиту, 250 грн - комісія, 19 350 грн - проценти за користування кредитом.
22 січня 2024 року між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу №22-01/2024, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з Реєстром Боржників. Розділом І укладеного договору факторингу визначено наступні терміни: «Реєстр Боржників» - це інформація, що стосується боржників, оформлена за формою встановленою Договором. «Дата відступлення прав вимоги» - це робочий день, в який сторони склали і підписали Акт прийому-передачі реєстру боржників; «Акт прийому-передачі реєстру боржників» - письмовий документ, який складається спільно клієнтом та фактором, у зв'язку з переходом прав вимоги від клієнта до фактора на умовах Договору факторингу.
Згідно з актом приймання-передачі до договору факторингу №22-01/2024 ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» склали цей акт про те, що згідно з вимогами пункту 4.2 договору факторингу, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 22 січня 2024 року, що складений за формою згідно із додатком № 1 до договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Качай Гроші», до договору факторингу від 22 січня 2024 року №22-01/2024, до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право вимоги за кредитним договором від 28 грудня 2023 року № 00-10733948.
16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з реєстром боржників. Розділом І укладеного договору факторингу визначено наступні терміни: «Реєстр Боржників» - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою встановленою Договором. «Дата відступлення прав вимоги» - це робочий день, в який сторони склали і підписали Акт прийому-передачі реєстру боржників; «Акт прийому-передачі реєстру боржників» - письмовий документ, який складається спільно клієнтом та фактором, у зв'язку з переходом прав вимоги від клієнта до фактора на умовах Договору факторингу.
Згідно з Актом приймання-передачі до договору факторингу №16082024-МК/ЕЙС ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» склали цей акт про те, що згідно з вимогами пункту 4.2 договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 16 серпня 2024 року, що складений за формою згідно із додатком № 1 до договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит», до договору факторингу від 16 серпня 2024 року №16082024-МК/ЕЙС, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 28 грудня 2023 року № 00-10733948.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
У справі, яка переглядається, встановлено, що 28 грудня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10733948.
Із змісту вказаного договору вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 30567.
Також матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, який також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 76544.
Отже, позивачем доведено факт укладення 28 грудня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії №00-10733948 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до Закону договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
На виконання умов договору ТОВ «Качай Гроші» 28 грудня 2023 року перерахувало на картковий рахунок, вказаний в договорі № № НОМЕР_1 , кошти у розмірі 5 000 грн.
Згідно із відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 04 лютого 2025 року банківська карта № № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , та на неї 28 грудня 2023 року здійснено переказ на суму 5 000 грн.
Надаючи правову оцінку зазначеному, колегія суддів вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, а також отримання зазначених коштів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 16 серпня 2024 року загальна сума заборгованості складає 24 600 грн, з яких: 5 000 грн - тіло кредиту, 250 грн - комісія, 19 350 грн - проценти за користування кредитом.
Стороною відповідача даний розрахунок не спростовано, не надано власного розрахунку чи доказів виконання боргових зобов'язань. Правильність розрахунків не є доводом апеляційної скарги.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає доведеним та обґрунтованим наявність у відповідача заборгованості в розмірі 24 600 грн.
Разом з цим, досліджуючи обставини та підстави переходу права вимоги в аспекті доводів апеляційної скарги, суд звертає увагу на наступне.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В матеріалах справи наявні належно завірені копії договору факторингу, укладеного між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, Акт прийому-передачі боржників до цього договору, реєстр боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу від 22 січня 2024 року.
Згідно з умовами договору клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з Реєстром Боржників. Розділом І укладеного договору факторингу визначено наступні терміни: «Реєстр Боржників» - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою встановленою Договором. «Дата відступлення Прав Вимоги» - це Робочий День, в який Сторони склали і підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників; «Акт прийому-передачі Реєстру Боржників» - письмовий документ, який складається спільно Клієнтом та Фактором, у зв'язку з переходом Прав Вимоги від Клієнта до Фактора на умовах Договору факторингу.
Пунктом 2.5 договору визначено, що відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбуваються у дату відступлення прав вимоги.
В подальшому, між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року.
В матеріалах справи наявні належно завірені копії договору факторингу укладеного між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс», №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, акт-прийому-передачі боржників до цього договору, реєстр боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу від 16 серпня 2024 року.
Згідно з умовами договору клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з Реєстром Боржників. Розділом І укладеного договору факторингу визначено наступні терміни: «Реєстр Боржників» - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою Договором. «Дата відступлення прав вимоги» - це робочий день, в який сторони склали і підписали Акт прийому-передачі реєстру боржників; «Акт прийому-передачі реєстру боржників» - письмовий документ, який складається спільно клієнтом та фактором, у зв'язку з переходом прав вимоги від клієнта до фактора на умовах Договору факторингу.
Пунктом 2.5 договору визначено, що відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбуваються у дату відступлення прав вимоги.
Тобто перехід прав вимоги відбувається з моменту підписання акту прийому-передачі реєстру боржників.
Отже, відповідно до умов договору факторингу право вимоги переходить до фактора саме з моменту підписання акту прийому-передачі, а не з моменту здійснення оплати за договором факторингу, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Отже, вищевказане свідчить про належне укладення ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» договору факторингу та перехід прав вимоги за кредитним договором від 28 грудня 2023 року № 00-10733948, а також в подальшому про належне укладення ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» договору факторингу та перехід прав вимоги за кредитним договором від 28 грудня 2023 року № 00-10733948 до ТОВ «ФК «Ейс».
Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, колегія суддів виходить з наступного.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії № 00-10733948 від 28 грудня 2023 року вбачається, що така станом на 16 серпня 2024 року складає 24 600 грн, з яких: 5 000 грн - тіло кредиту, 250 грн - комісія, 19 350 грн - проценти за користування кредитом.
Пунктом 1.4.1 договору кредитної лінії № 00-10733948 від 28 грудня 2023 року визначено, що стандартна процентна ставка складає 3 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом у межах строку користування кредитом.
Проте, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).
Згідно з п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).
Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Відповідно до картки документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили - 24 грудня 2023 року.
Тобто, з 24 грудня 2023 та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.
Відповідно до листа Національного банку України від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз'яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Згідно з роз'ясненнями у листі (п.2 щодо максимального розміру денної процентної ставки) Національним банком України було зазначено наступне: « Відповідно до пункту 17 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
На підставі частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.
Враховуючи, що договір кредитної лінії № 00-10733948 укладено 28 грудня 2023 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому за період з 28 грудня (день укладення договору та отримання кредиту) по 22 квітня 2024 року (день закінчення встановлених законодавством перших 120 днів) проценти за користування кредитом слід нараховувати із застосуванням максимального розміру денної процентної ставки в розмірі 2,5 %, що за 116 днів становить 14 500 грн.
За період з 23 квітня по 16 серпня 2024 року (період встановлених законодавством наступних 120 днів та з урахуванням засад диспозитивності) проценти повинні були нараховуватись із застосуванням максимального розміру денної процентної ставки в розмірі 1,5%, що за 116 днів становить 8 700 грн.
В позовній заяві ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 00-10733948 від 28 грудня 2023 року у розмірі 24 600 грн, з яких: 5 000 грн - тіло кредиту, 250 грн - комісія, 19 350 грн - проценти за користування кредитом.
Тому, зважаючи на засади диспозитивності цивільного судочинства, за заявлений позивачем період, а саме з 28 грудня по 16 серпня 2024 року, до стягнення підлягає 19 350 грн заборгованості за процентами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Ейс» суми заборгованості 24 600 грн, з яких: 5 000 грн - тіло кредиту, 250 грн - комісія, 19 350 грн - проценти за користування кредитом.
Суд першої інстанції зазначених вимог не врахував, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
За подачу апеляційної скарги ТОВ «ФК «Ейс» сплатило судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.
За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7 000 грн.
В апеляційній скарзі апелянт просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ «ФК «Ейс» у цій справі був адвокат Тарасенко А. І., який діяв на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956, довіреності від 04 грудня 2024 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «Ейс» уповноважує адвоката Тарасенка А. І. представляти інтереси в судах України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції до позовної заяви було долучено: договір про надання правничої допомоги №2211/Е від 22 листопада 2024 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору №2211/Е від 22 листопада 20224 року про надання правничої допомоги, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 7 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «Ейс» в суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги було долучено: копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору №2211/Е від 22 листопада 20224 року про надання правничої допомоги, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 6 000 грн.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.
Зважаючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій в сумі 6 056 грн, а також витрати на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 13 000 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2025 року скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 00-10733948 від 28 грудня 2023 року у розмірі 24 600 (двадцять чотири тисячі шістсот) гривень, з яких: 5 000 гривень - тіло кредиту, 250 гривень - комісія, 19 350 гривень - проценти за користування кредитом.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати на правничу допомогу, понесені у судах першої та апеляційної інстанцій, у сумі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати, понесені на сплату судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій, у сумі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І. М. Литвинюк
Судді: Н. Ю. Половінкіна
І. Б. Перепелюк