Провадження № 22-ц/803/5825/25 Справа № 210/163/25 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
13 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/163/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Чайкіної О.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 березня 2025 року,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 , у період з 15.01.1986 року по 23.05.1991 року, працював машиністом крана у цеху блюмінг №1 металургійного виробництва Криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником прав та обов'язків є ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг». В процесі роботи підпадав під дію шкідливих факторів технологічного процесу - загальної вібрації, несприятливого мікроклімату, ІЧ-випромінюванню, важкості та напруженості праці, шуму, пилу.
Отже, працюючи 5 років 4 місяці на підприємстві відповідача, позивач підпадав під дію шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до порушення здоров'я працівника, у зв?язку з чим у позивача діагностовано наступні професійні захворювання: Радикулопатія шийно і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і переферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді дв.коксартрозу (ПФС першого - другого ст.) з порушенням функції ходи. Дв.плечолопатковий періартроз (ПФ першого ст.), деф.артозу, в сполученні з періарторозами, ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, стійкий больовий синдром.
По факту даних професійних захворювань складено Акт №39 розслідування хронічного професійного захворювання від 06.04.2009 року, але комісія не зазначила умови праці позивача у цеху блюмінг №1 металургійного виробництва Криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь», що вказані в Інформаційній довідці про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) за вих.№2-2-1671 від 17.08.2007.
Позивач з 2009 року і по 2020 рік неодноразово проходив огляд МСЕК та, за результатами останньої виписки із акта огляду МСЕК від 18.05.2020 року, позивачу встановлено 55% втрати професійної працездатності (35% - радик., 20% - ДОА) та 3 групу інвалідності безстроково.
В результаті набутих професійних захворювань у позивача стійкий біль та обмеження рухів в шийному і поперековому відділах хребта з віддачею в кінцівки, біль обмеження рухів і хрусткіт в плечових, ліктьових і колінних суглобах, заніміння кінцівок, утруднення ходи, печія, біль у шлунку та епігастрії. У зв'язку з чим, позивач не може нормально ходити по вулиці, їздити за кермом автомобіля, поратися по господарству, гратися з внуками. Вимушений постійно лікуватися та приймати ліки, тому змінився образ і якість його життя. Позивач розуміє, що стан його здоров'я не поліпшується, а навпаки з кожним днем тільки погіршується.
Винним у свої моральних стражданнях, переживаннях, фізичних болях та інших негативних наслідках позивач вважає ПАТ «АрселоМіттал Кривий Ріг».
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 280 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки всім доказам у справі, зокрема, трудовій книжці позивача, виписним епікрізам та Інформаційній довідці про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) за вих.№2-2-1671 від 17.08.2007, якими підтверджено факт роботи позивача у шкідливих умовах праці на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що потягло за собою втрату професійної працездатності позивача.
Наполягає на тому, що пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що за моральну шкоду, заподіяну працівнику під час виконання трудових обов?язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Єфремову Т.О., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , працював з 15.01.1986 року по 23.05.1991 року машиністом крана у цеху блюмінг №1 металургійного виробництва Криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь», що підтверджується копією трудової книжки заведеної на ім'я позивача серії НОМЕР_1 (а.с.20)
17 серпня 2007 року складено Інформаційну довідку про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) за вих.№2-2-1671 від 17.08.2007 року, яка затверджена в.о. головного державного санітарного лікаря Дзержинського району ОСОБА_2 (далі по тексту - Інформаційна довідка за вих.№2-2- .671 від 17.08.2007 року) (а.с.16-17).
Відповідно до п.8 Інформаційної довідки за вих.№2-2-1671 від 17.08.2007 року характеристика факторів виробничого середовища і трудового процесу наступна: «В обов'язки машиніста крану металургійного виробництва цеху блюмінг №1 дільниці складу готової продукції входила передача мірного порізу заготівок (температурою +200 градусів Цельсія) пакетами на холодильник; передача заготівок краном на завантажувальні решітки станів сортопрокатного цеху №1; штабелювання для подальшого транспортування заготівок; відвантаження заготівель у вагони; техобслуговування крана. Праця механізована.
Робоче місце фіксоване - кабіна пратценкрану, засклена з 3-х сторін склом «сталініт», тепло-та звукоізольована, обладнана фреоновою установкою, яка встановлена поза кабіною крану, при цьому охолоджене повітря надходить по повітряводу на передню частину кабіни.
Робоча поза - незручна та фіксована в нахиленому положенні корпусу 30° більше 60% робочої зміни.
Нахили корпусу більше 30° - до 300 разів у зміну, пов'язані з постійним обзором майданчику внизу при виконанні переміщення заготівок на холодильниках (стелажах обробки), штабелях складування заготівок та ін.
В процесі роботи підпадав під дію шкідливих факторів технологічного процесу - загальної вібрації, несприятливого мікроклімату, ІЧ-випромінюванню, важкості та напруженості праці, шуму, пилу.
В пункті 9.1 «Визначення шкідливого фактора» Інформаційної довідки за вих.№2-2-1671 від 17.08.2007 року зазначено:
Джерела, що створюють шкідливі виробничі фактори: керування краном, прибирання холодильників, завантаження станів, навантаження вагонів та ін.
Основні фактори:
- Загальна вібрація: фактично становить 1.12 см/с 104 Дб, при нормативному значенні 0.2 см/с 101 Дб,
- Робоча поза - незручна та фіксована в нахиленому положенні до 30°: фактично становить 60%. при нормативному значення до 25%,
- Нахили корпусу: фактично становить 101-300 раз, при нормативному значенні до 100 раз.
В п. 12 «Висновок про умови праці працівника» Інформаційної довідки за вих.№2-2- 671 від 17.08.2007 року, вказано, що відповідно до «Гігієнічної класифікації праці» №528 од 27.12.2001 року умови праці на робочому місці машиніста крану металургійного виробництва відносяться:
- по важкості праці - до 3 класу 2 ступеню,
- по напруженості праці - до 3 класу 2 ступеню,
- по вібрації до 3 класу 1 ступеню,
- по шуму до 3 класу 1 ступеню
- по ІЧ випромінюванню до 3 класу 1 ступеню.
За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання, що підтверджується Актом № 39 розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 07 квітня 2009 року (а.с.26-27).
Відповідно до пункту 14 Акту №39 Позивачу визначено основний діагноз: Радикулопатія шийно і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і переферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді дв.коксартрозу (ПФС першого - другого ст.) з порушенням функції ходи. Дв.плечолопатковий періартроз (ПФ першого ст.), деф.артозу, в сполученні з періарторозами, ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, стійкий больовий синдром.
Пунктом 16 вказаного Акту встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи на шахті «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком» з 30.05.1991р. по 28.08.1991р (3 міс), підземним гірником, з 28.08.1991 по 03.11.1994 (3р. 2міс), з 02.10.2000 по теперішній час (8р. 5 міс) підземним кріпильником, ОСОБА_1 , згідно з професійними обов'язками, виконував роботи в підземних умовах шахти, які характеризувалися важкою фізичною працею з причин того, що не завжди можливість застосовувати засоби малої механізації, внаслідок обмеженого простору. Посилюючим виробничим фактором був несприятливий мікроклімат, характерний для підземних робіт.
Відповідно до пункту 17 зазначеного Акту причинами виникнення професійного захворювання є: тривалий стаж роботи (11р.10міс) в умовах важкої фізичної праці, яка перевищувала гранично-допустимі норми та в умовах несприятливого мікроклімату.
Позивач з 2009 року і по 2020 рік неодноразово проходив медогляд та за результатами останньої виписки із акта огляду Медико-соціальної експертної комісії від 18 травня 2020 року серії 12ААА № 078984 позивачу встановлено 55% втрати професійної працездатності (35%-радик., 20%-ДОА) та ІІІ групу інвалідності безстроково (а.с. 9-15).
Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, що підтверджується виписними епікризами (а.с.21-25).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, згідно Акту № 39 розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 07 квітня 2009 року встановлено, що позивач отримав професійні захворювання виключно в умовах праці на дільниці № 28 шахти «Родіна». ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є неналежним відповідачем у справі про стягнення моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями ОСОБА_1 , оскільки його трудова діяльність була пов'язана з шахтою «Родіна», яка перебуває у складі АТ «Кривбасзалізрудком».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Судом встановлено, що 24 лютого 2009 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини позивачу ОСОБА_1 діагностовано наступні професійні захворювання: Радикулопатія шийно і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і переферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді дв.коксартрозу (ПФС першого - другого ст.) з порушенням функції ходи. Дв.плечолопатковий періартроз (ПФ першого ст.), деф.артозу, в сполученні з періарторозами, ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, стійкий больовий синдром.
Згідно зі статтею 171 КЗпП України роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» установлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.
Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, визначалася Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (надалі - Порядок), який діяв на час складання акту № 39 від 06 квітня 2009 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин.
Отже, за змістом вказаних норм роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов'язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.
Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (стаття 7 Порядку).
Згідно розділу "Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь" Порядку № 1112 зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, що складається установою державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює хворий, за участю спеціалістів (представників) підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з професійної патології міста (області, Автономної Республіки Крим), завідуючого відділенням професійної патології міської (обласної, Автономної Республіки Крим) лікарні.
Роботодавець організовує розслідування причин виникнення професійного захворювання та наказом призначає комісію з розслідування причин виникнення професійного захворювання (далі - комісія з розслідування), до складу якої входять представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (голова комісії), представники лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, підприємства, працівником якого є потерпілий, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. До розслідування в разі потреби можуть залучатися представники інших органів.
Роботодавець зобов'язаний подати комісії з розслідування дані санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, важкості та напруженості праці на робочому місці, нормативні документи (ДСТУ, ГОСТ тощо), технологічні регламенти виробництва, відомості про професійні обов'язки працівника, забезпечити комісію приміщенням, транспортними засобами і засобами зв'язку, організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування.
За результатами розслідування професійного захфорювання позивача ОСОБА_1 складено акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, у якому комісія відобразили як заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також установила осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Так, згідно Акту № 39 розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 07 квітня 2009 року встановлено, що позивач отримав професійне захворювання виключно в умовах праці на дільниці № 28 шахти «Родіна».
Комісією з розслідування хронічного професійного захворювання встановлено, що професійне захворювання у позивача виникло за таких обставин: працюючи на шахті «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком» з 30.05.1991 р. по 28.08.1991 р. (3 міс.) підземним гірником, з 28.08.1991 р. по 03.11.1994 р. (3 р. 2 міс.), з 02.10.2000 р. по теперішній час (8 р. 5 міс.) підземним кріпильником, ОСОБА_1 згідно з професійними обов'язками виконував роботи в підземних умовах шахти, які характеризувалися важкою фізичною працею через неможливість застосування засобів малої механізації внаслідок обмеженого простору. Посилюючим виробничим фактором був несприятливий мікроклімат, характерний для підземних робіт. Відповідно до пункту 17 зазначеного акту, причинами виникнення професійного захворювання є: тривалий стаж роботи (11 р. 10 міс.) в умовах важкої фізичної праці, яка перевищувала гранично-допустимі норми, та в умовах несприятливого мікроклімату.
При цьому, у пункті 19 акту № 39 визначено винних осіб у виникненні професійного захворювання - адміністрація шахти "Родіна" ВАТ "Кривбасзалізорудком".
Акт № 39 розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 07 квітня 2009 року є чинним та не оскаржений позивачем ОСОБА_1 .
Отже, належним відповідачем, який несе відповідальність за завдану моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження здоров?я на виробниттці, є саме роботодавець АТ «Криворізький залізорудний комбінат», оскільки саме це підприємство несе відповідальність за умови праці на шахті "Родіна" ВАТ "Кривбасзалізорудком".
Сам по собі факт перебування позивача ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та зазначення в Інформаційній довідці про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) за вих.№2-2-1671 від 17.08.2007 інформації про виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, для вирішення даного спору правового значення не має, з вищенаведених підстав.
Відповідно до статті другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
При цьому, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
У постанові Верховний Суд від у справі № 705/3876/18, зазначив, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним, недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Відповідно до постанови Верховного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному не підлягає.
Повне судове рішення складено 14 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: