Провадження № 22-ц/803/5717/25 Справа № 214/3671/24 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
13 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/3671/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у спрощеному позовному провадженні, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Тішунін Олександр Анатолійович, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року, яке ухвалено суддею Ковтун Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 липня 2024 року, -
У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»(надалі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 07 листопада 2022 року укладено Кредитний договір № 1010672079, відповідно до якого останній видано кредит у сумі 253 788,54 грн.
Позивач зазначає, що він, як кредитодавець, має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідачка, як позичальниця, прострочила сплату чергових платежів понад 1 місяць. Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачці ОСОБА_1 на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, тому позивач виконав свій обов'язок щодо претензійної роботи належним чином.
Відповідачка не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк.
Заборгованість відповідачки, станом на 01.02.2024, складає 295 191,60 грн., з яких: 245 995,76 грн. - заборгованість за кредитом; 26,46 грн. - заборгованість за процентами; 49 169,38 грн. - заборгованість за комісією, яку позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь, а також судові витрати у розмірі 3542,00 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 1010672079 від 07.11.2022, яка утворилась станом на 01.02.2022, в розмірі 295 191 гривень 60 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» 3542, 29 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Тішунін О.А., просить частково скасувати рішення суду у справі № 214/3671/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в стягненні комісії у розмірі 49169,38 грн. та кредиту у розмірі 3553,04 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, розглянувши справу, не врахував висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, від 14 липня 2022 року у справі № 260/4504/20 та, розглядаючи справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, не пересвідчився, що відповідачка ОСОБА_1 отримала, позовну заяву та ухвалу про відкриття провадження у справі, чим позбавив останню можливості висловити свої заперечення проти заявлених позовних вимог, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Зазначає, що публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписана відповідачкою, а тому остання не може вважатись частиною договору приєднання, так і не містить чіткого переліку послуг, з яким ознайомилась відповідачка та з яким остання погодилась. Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунковокасове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1. 2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». В заявці № 1010672079 від 07.11.2022 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення № 1010672079 від 07.11.2022 року щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, позовна вимога в частині стягнення заборгованості по кредитному договору № 1010672079 від 07.11.2022 року за комісією у розмірі 49169,38 грн. задоволенню не підлягає.
Так як умови договору про нарахування комісії є нікчемними то суми погашеної відповідачкою, в якості погашення боргу по комісії у розмірі 3553,04 грн., необхідно зарахувати в суму погашення заборгованості за тілом кредиту.
Отже, розмір заборгованості відповідачки за кредитом складає суму у розмірі 242442,72 грн., й ці кошти можуть бути стягнуті у судовому порядку.
Також, відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Тішунін О.А., надала суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просить суд апеляційної інстанції стягнути з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Тішуніна О.А., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 листопада 2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1010672079, на підставі якого відповідачці було видано кредит у сумі 295 191,60 грн.
Позивачем надана до суду копія заяви № 1010672079 від 07.11.2022 року (а.с. 11), з якої вбачається: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Також з заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 підписанням цієї заяви беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ “ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін).
Згідно письмової вимоги (повідомлення) за вих. № КНО-44.2.2/74 від 01.02.2024 року, АТ «Перший Український Міжнародний Банк», пред'явив ОСОБА_1 вимогу - сплатити заборгованість за кредитним договором № 1010672079 від 07.11.2022 року, яка, станом на 01.02.2024 року, становила 295 191,60 грн. (а.с.30), однак добровільно заборгованість відповідачкою погашена не була.
Пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діє з 10.06.2017р.), затвердженої рішенням Правління АТ «ПУМБ» протокол №653 від 30.05.2017р., передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.
Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.
Згідно п. 5.1.7. Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Пунктом 6.1 Розділу І публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що сторони несуть відповідальність, передбачену умовами цього договору та чинним законодавством України за невиконання, неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених договором.
Банк виконав взяті на себе зобов'язання, а саме видав відповідачці кредитні кошти на суму 253 788,54 грн.
Відповідачка ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідачки, станом на 01.02.2024, становить 295 191,60 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в розмірі 245 995 грн. 76 коп.; заборгованість процентами - 26,46 грн., заборгованість за комісією в розмірі 49 169 грн. 38 коп.
Задовольняючи позов АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов'язання за укладеним кредитним договором боржницею в частині повернення кредиту та сплати відсотків і комісії за його користування, й наявності у зв'язку з цим підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором, у визначеному позивачем розмірі.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення у повній мірі не відповідає з огляду на наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 підписала заяву №1010672079 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Клієнт, підписанням цієї заяви беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх істотних змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладенням договору страхування на зазначених нижче умовах.
На підставі вказаної заяви №1010672079 відповідачка просила позивача надати їй споживчий кредит у сумі 253 788,54 грн на строк 48 місяців.
Пунктом 5 даної заяви визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1,4%.
Розмір процентної ставки 0,01% річних (пункт 6 заяви).
Пунктом 8 заяви визначено, що схема повернення кредиту ануїтетна (рівними платежами).
Вказаною заявою визначено графік платежів, зокрема, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період (грн) 8 841,38 щомісяця та 8 841,21 (останній платіж), а усього за 48 місяців (періодів) 424 386,07 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3 553,04 щомісяця, 170 545,92 усього за 48 місяців (періодів) (а.с. 11-13).
Крім того, 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому визначені основні умови кредитування (а.с. 14).
Позивач долучив до позовної заяви витяг з Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 31 березня 2022 року) (а.с.18-29).
01 лютого 2024 року позивач направив відповідачці письмову вимогу (повідомлення), в якій вимагав від останньої виконати зобов'язання перед Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором, а саме: негайно погасити заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 295 191,606 UAH не пізніше 30 календарних днів з дня отримання цього повідомлення (а.с.30-34).
Згідно розрахунку суми заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед банком, станом на 01.02.2024, складає 295 191,60 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в розмірі 245 995 грн. 76 коп.; заборгованість за процентами - 26,46 грн., заборгованість за комісією в розмірі 49 169 грн. 38 коп.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої тадругої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 5.7.3 публічної пропозиції AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (редакція діє з 31.03.2021), комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредит), розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредит), надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цін Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.
Проте банк не надав належних та допустимих доказів того, що саме з цією редакцією публічної пропозиції AT «ПУМБ» була ознайомлена відповідачка ОСОБА_1 та погодилася з нею, відтак відсутні підстави вважати, що сторони договору належним чином обумовили та визначили умови та порядок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Пунктом 5 заяви №1010672079 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1,4%. Необхідність внесення плати (комісії) за обслуговування кредиту передбачена в розділі «Графік платежів». Розмір такої комісії за кредитним договором №1010672079 складає 1,4% щомісяця, що становить 3 553,04 грн (а.с. 11).
Однак, у заяві №1010672079 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 07 листопада 2022 року не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 5 заяви №1010672079 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 07 листопада 2022 року щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.
Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від lj.07.2022 у справі №496/3134/19.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У зв'язку з викладеним, відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 49169,38 грн., й долводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
Погоджується колегія суддів й з доводами апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення розміру заборгованості за кредитом, у зв'язку з неправомірним стягненням з відповідачки на користь позивача заборгованості по комісії.
Так, згідно з розрахунком заборгованості, позивачем в рахунок погашення заборгованості було зарахованона погашення комісії кошти, які відповідачка сплачувала на погашення кредиту, в сумі 3553,04 грн. За відсутності доказів щодо наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем, вчинення банком додаткових дій з обслуговування кредитної заборгованості, вказану суму коштів слід урахувати при визначенні розміру сплаченої кредитної заборгованості і відповідно зменшити зазначену у розрахунку позивача заборгованість за кредитом (245995,76 грн. - 3553,04 грн. = 242442,72 грн. ).
З урахуванням зазначеного, правильними по суті є доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по кредиту в загальному розмірі 242 442,72 грн.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Разом з тим, з огляду на ту обставину, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги АТ «ПУМБ» у повному обсязі, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, рішення суду першої інстанції, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1010672079 від 07.11.2022, яка утворилась станом на 01.02.2022, у загальному розмірі 242 442,72 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ «ПУМБ» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в загальному розмірі 2 904,69 грн, тобто пропорційно до задоволених вимог (3 542,30 грн. х 82% = 2 904,69 грн.).
Враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги, з урахуванням сплати відповідачкою ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 313,43 грн (а.с.93), з позивача ПАТ «ПУМБ» підлягає стягненню на користь відповідачки судовий збір у розмірі 5 313,43 грн, тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, колегія суддів стягує з ПАТ «ПУМБ», як із сторони, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю судових витрат на користь ОСОБА_1 у розмірі 2 408,74 грн. (5 313,43 грн - 2 904,69 грн), звільнивши сторони від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину цих судових витрат.
Згідно п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.
Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робі, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, відповідачкою ОСОБА_1 надано суду: Договір про надання правової допомоги від 28 березня 2025 року та Акт №1 виконаних ролбіт від 09 травня 2025 року, згідно яких загальна вартість наданих послуг складає 10 000,00 грн. (вивчення та опрацювання матеріалів, розрахунок суми основної заборгованості та комісії, підготовка апеляційної скарги, формування пакету документів, підготовка клопотання про поновлення пропущеного строку та участь адвоката у судових засіданнях), які у повному обсязі сплачено згідно квитанції по платіжній інструкції на переказ готівки №33 від 08 квітня 2025 року.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн. та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Тішунін Олександр Анатолійович, - задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 липня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за Кредитним договором №1010672079 від 07 листопада 2022 року, яка утворилась станом на 01 лютого 2022 року, у загальному розмірі 242 442 (двісті сорок дві тисячі чотириста сорок дві) гривні 72 (сімдесят дві) копійки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, понесені на оплату судового збору, у розмірі 2 408 (дві тисячі чотириста вісі) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, понесені на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 14 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: