Провадження № 22-ц/803/145/25 Справа № 215/5316/20 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М. І. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
14 травня 2025 року Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
за участю секретаря Черняєвої С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/5316/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Олександр Анатолійович,
на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року,
встановив:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивований тим, що сторони у справі з 27 листопада 1993 року до 19 березня 2019 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
За час перебування у шлюбі сторонами було набуто наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , автомобіль марки OPEL модель VIVARO, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та гараж, розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Авангард» під № НОМЕР_2 , блок № НОМЕР_3 розміром 24,9 кв.м., у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
У зв'язку з тим, що сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного сумісного майна, позивач ОСОБА_1 , уточнивши 05 грудня 2022 року свої позовні вимоги, просив суд провести розподіл спільного сумісного майна подружжя, визнавши за відповідачем ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 вартістю 341 450 грн. Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 вартістю 140 104 грн. Визнати за позивачем ОСОБА_1 , право власності на автомобіль марки OPEL модель VIVARO, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 175 715,35 грн. Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на гараж, розташований у гаражно-будівельному кооперативі «Авангард» під № НОМЕР_2 , блок № НОМЕР_3 розміром 24,9 кв.м., у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, вартістю 89 520 грн. Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 різницю вартості майна у розмірі 31 944,68грн, а також судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.
У грудні 2020 ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Позов мотивований тим, що сторони у справі з 27 листопада 1993 року до 19 березня 2019 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Фактично шлюбні відносини були припинені у 2016 році, про що зазначено у цьому рішенні.
За час перебування в шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є інвалідами з дитинства (обмеження функції ходи).
На сьогоднішній день діти зареєстровані і мешкають разом з позивачкою та перебувають на її повному матеріальному утриманні. За час перебування у шлюбі сторонами було нажито як особисте майно так і спільне майно подружжя у вигляді рухомого та нерухомого майна, яке позивачка просить поділити, встановивши право особистої приватної власності, та визначити обсяг іншого спільного майна подружжя. Враховуючи вищенаведене, з урахуванням інтересів дітей, які залишені проживати з позивачкою та перебувають на її повному матеріальному утриманні, позивач за зустрічним позовом, уточнивши позовні вимоги, просила суд поділити спільне майна подружжя, виділивши ОСОБА_3 у власність квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 341 450 грн. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 34 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки гаража, що знаходиться у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки гаража, що знаходиться у Дніпропетровській області, м.Кривий Ріг, гаражно-будівельний кооператив «Авангард» у місті Кривому Розі, блок № НОМЕР_3 , гараж № НОМЕР_2 , розміром 4,30 х 5,80м, загальною площею 24,9 кв.м.. Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки OPEL модель VIVARO, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 203 216 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , суму компенсації 3/4 частини вартості автомобіля в розмірі 152 412 грн, а також судові витрати на правову допомогу.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без задоволення. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково. Поділено майно подружжя визнавши за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 3/4 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 34 кв.м., житловою площею 17,2кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 34 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 3/4 частки гаража, що знаходиться у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_2 , розміром 4,30 х 5,80 м, загальною площею 24,9 кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки гаража, що знаходиться у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, гаражно-будівельний кооператив «Авангард» у місті Кривому Розі, блок № НОМЕР_3 , гараж № НОМЕР_2 , розміром 4,30 х 5,80 м, загальною площею 24,9 кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «OPEL» модель VIVARO, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 175 715, 35 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 суму компенсації 3/4 частини вартості автомобіля OPEL модель VIVARO, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 175 715грн 35коп, в розмірі 131 786, 51 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 сплачений судовий збір у розмірі 2 382,12 грн; витрати на проведення експертизи у розмірі 3 500 грн., витрати на правничу допомогу 17 500 грн., а всього 23 382,12 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко О.А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 є особистою власністю ОСОБА_6 , оскільки при відчуженні 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , яке перебувало у спільній власності родини ОСОБА_3 , частка ОСОБА_3 становила 24 000 000 крб., тоді як вартість спірної квартири АДРЕСА_1 складає 112 000 000 крб., що свідчить про відсутність правових підстав для визнання вказаної спірної квартири особистою власністю ОСОБА_6 .
Також апелянт зазначає, що ОСОБА_1 з 27 квітня 2018 року по 21 січня 2020 року перерахував кошти на банківський рахунок ОСОБА_3 на загальну суму 54 954,52 грн, при цьому заборгованість по сплаті аліментів станом на 01 лютого 2021 року становила 1917 грн, яку було погашено 12 лютого 2021 року, та відсутня заборгованість за виконавчим провадженням № 64053389 у період з 15 листопада 2019 року по 24 січня 2020 року, оскільки ОСОБА_1 08 лютого 2021 року було одноразово сплачено 10 000 грн, що вказує на належне виконання батьківського обов'язку ОСОБА_1 в цілому, тому заявлена вимога в частині відступу від рівності часток у майні подружжя є безпідставною.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 заперечує проти її задоволення та вважає за необхідне рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко О.А., підлягає частковому задоволенню, за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб (том 1 а.с.65).
Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с.84,85).
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 березня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розірвано (том 1 а.с.68,74-76).
Під час перебування у шлюбі подружжям придбано наступне майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; гараж № НОМЕР_4 , блок № НОМЕР_3 , розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, гаражно-будівельний кооператив «Авангард» та автомобіль марки OPEL модель VIVARO, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 23 січня 2008 року (том 1 а.с.12-26, 70-73).
Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції відійшов від рівності часток подружжя у спільній сумісні власності та вважав, що квартира АДРЕСА_1 є особистою власністю ОСОБА_6 , оскільки придбана за її особисті кошти.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.
З огляду на вищевказані правові норми порядок набуття спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими СК України.
Відповідно статті 22 КпШС України, який був чинним на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення містить стаття 60 СК України).
Згідно зі статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Відповідно статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним з подружжям під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Згідно з частиною першою статті 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
Аналогічні положення закріплені в статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України.
Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
У пункті 9 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України»(чинному на дату виникнення спірних правовідносин) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічні положення закріплені у статті 368 Цивільного Кодексу України.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
У частинах другій, третій статті 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від принципу рівності часток подружжя у праві спільної власності: при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї; за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно правових висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 15 листопада 2023 року в справі № 521/11825/20 (провадження № 61-3341св23), від 24 квітня 2023 року в справі № 462/1024/21 (провадження № 61-5172св22), від 30 листопада 2022 року в справі № 373/185/21 (провадження № 61-21464св21) та інших, під час вирішення спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але й інші обставини.
У постанові від 15 листопада 2023 року в справі № 521/11825/20 (провадження № 61-3341св23) Верховний Суд наголосив, що встановлення обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя під час поділу спірного майна, здійснюється судом у кожному випадку окремо із урахуванням наданих сторонами доказів.
Із аналізу наведених норм права, усталеної практики Верховного Суду вбачається, що майно, яке набуте подружжям під час перебування в шлюбі, є об'єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках. Водночас за наявності обставин, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, які стосуються неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов'язків та неналежного матеріального забезпечення сім'ї, частку іншого з подружжя у такому майні може бути збільшено.
Обов'язок, передбачений статтями 12, 81 ЦПК України, щодо доведення обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, у такому випадку покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При розгляді даної справи, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя під час поділу спірного майна, оскільки ОСОБА_6 не доведено наявність підстав для відступлення від рівності часток.
Як вбачається з матеріалів справи, судовим наказом Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2019 року по справі №215/715/19, що набрав законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2019 року (том 1 а.с.107).
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2019 року по справі № 215/712/19, що набрало законної сили, на користь ОСОБА_4 який продовжує навчатися, стягнуто аліменти у розмірі 1/6 частки заробітку(доходу), щомісячно, починаючи з 11 лютого 2019 року до закінчення навчання, тобто до 01 червня 2019 року (том 1 а.с.108-109).
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 13 липня 2020 року по справі № 953/22715/19, що набрало законної сили, на користь ОСОБА_4 , який продовжує навчатися, стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку(доходу), починаючи з 15 листопада 2019 року, щомісячно, до закінчення навчання (том 1 а.с.110-111).
Згідно довідок Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14 грудня 2020 року № 219 станом на 10 грудня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 6099006, яка станом на момент звернення в суд з цим позовом становила 7 375, 66 грн. Заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_7 , станом на 05 жовтня 2020 року становить 20 640,89 грн. (том 1 а.с.116 - 117).
Згідно довідки до акту огляду МСЕК 12 серії ААБ №592244 від 10 листопада 2020 року ОСОБА_6 є інвалідом третьої групи по загальному захворюванню з ураженням ОРА та перебуває на «Д» обліку (том 1 а.с.76,83).
Відповідно посвідчення Серії НОМЕР_5 , ОСОБА_4 є інвалідом третьої групи з дитинства (т.1 а.с.84). Згідно медичного висновку №4 від 25 серпня 2014 року потребує соціальної пенсії дітям інвалідам та індивідуальної програми реабілітації (том 1 а.с.87-91).
Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_6 , ОСОБА_5 є інвалідом третьої групи з дитинства. Згідно медичного висновку №158 від 11 вересня 2020 року потребує соціальної пенсії дітям інвалідам та індивідуальної програми реабілітації (том 1 а.с.82-84).
З наданих ОСОБА_6 квитанцій (том 1 а.с.149-158) слідує, що нею оплачуються комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_6 та по АДРЕСА_5 ; а епікризом № 4923/499 з доданими фіскальними чеками (том 1 а.с.88.-10,102-106) підтверджуються витрати на лікування дитини.
Разом з тим, сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментам не свідчить про існування підстав для збільшення частки позивачки у спільній сумісній власності подружжя при поділі майна, оскільки факт ухилення відповідача від участі в утримання дітей в повній мірі не доведено.
При цьому слід зазначити, що матеріали справи не містять як доказів звернення ОСОБА_6 до ОСОБА_4 з вимогами про надання додаткової матеріальної допомоги на лікування дитини, так і доказів відмови останнього від надання такої допомоги.
Також слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що син сторін у справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на повному утриманні матері.
На підставі наведеного вище колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя під час поділу спірного майна.
Також колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_6 за особисті кошти, тому вважається її особистою власністю, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті продажу позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 за згодою родини 1/2 частини жилого будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_4 , була виручена сума коштів в розмірі 120 000 000 крб.
При цьому, відповідно договору купівлі-продажу ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_8 , неповнолітніми сестрами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та бабою ОСОБА_11 , продали належну їм на праві спільної сумісної власності 1/2 частини жилого будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_4 , отже частка ОСОБА_3 від продажу вказаного будинку становить 24 000 000 крб.
Доказів того, що продавці ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 передали ОСОБА_12 виручені від продажу домоволодіння кошти, матеріали справи не містять.
Квартира АДРЕСА_1 була придбана стронами у справі в період шлюбу за 112 000 000 крб, з урахуванням частки грошових коштів, які були отримані ОСОБА_3 від продажу частини домоволодіння, сторони у справі витратили 88 000 000 крб, тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку що зазначена вище квартира була придбана сторонами у справі в період шлюбу, та, з урахуванням коштів, що були особистою власністю ОСОБА_3 , їй належить 62,5% спірної квартири, а ОСОБА_4 - 37,5 %.
Ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 341 450 грн., отже з урахуванням вказаних часток, вартість частки квартири, що належить ОСОБА_6 становить 213 406,25 грн, а ОСОБА_4 - 128 043,75 грн.
Ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 складає 140 104 грн.
Вартість спірного гаражу, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, гаражно-будівельний кооператив «Авангард», гараж № НОМЕР_4 , блок № НОМЕР_3 , яка згідно висновку експерта з питань судової оціночно-будівельної експертизи № 39-22 складеного 08 вересня 2022 року на підставі ухвали суду, складає 89 520 грн. (том 3 а.с.55-73).
Вартість спірного автомобіля марки OPEL модель VIVARO, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , згідно висновку експерта № Д15/07/22 від 29 липня 2022 року, складає 175 715,35 грн. (том 3 а.с.23-48).
У випадку множинності об'єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов'язувати сторону сплачувати компенсацію.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).
Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі.
Вирішуючи спір щодо здійснення поділу майна колегія апеляційного суду, урахувавши принципові інтереси сторін цього спору з вирішенням їх у відповідності до наведених вище мотивів, вважає можливим здійснити наступний поділ майна подружжя: визнати за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м. з виплатою ОСОБА_6 ОСОБА_1 - 128 043,75 грн компенсації його частки у вказаній квартирі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 34 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м. з виплатою останнім ОСОБА_6 - 70 052 грн. компенсації половини вартості у вказаній квартирі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «OPEL» модель VIVARO, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , з виплатою останнім ОСОБА_6 - 87 857,67 грн компенсації половини вартості вказаного майна.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку гаража, що знаходиться у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, гаражно-будівельний кооператив «Авангард» у місті Кривому Розі блок, № НОМЕР_3 , гараж № НОМЕР_2 , розміром 4,30 х 5,80 м, загальною площею 24,9 кв.м
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку гаража, що знаходиться у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, гаражно-будівельний кооператив «Авангард» у місті Кривому Розі, блок № НОМЕР_3 , гараж № НОМЕР_2 , розміром 4,30 х 5,80 м, загальною площею 24,9 кв.м.
З урахуванням необхідності сплати кожній із сторін компенсації за частки у спільному майні подружжя, виходячи з арифметичних розрахунків, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 29 503,42 грн (157 909,67 грн (компенсація, що має сплатити ОСОБА_1 ) - 128 043,75 грн (компенсація, що має сплатити ОСОБА_6 = 29 503,42 грн)
На підставі наведеного вище колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне визнати за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 34 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «OPEL» модель VIVARO, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .
Визнати за сторонами у справі, за кожним із них, право власності на 1/2 частку гаража, що знаходиться у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, гаражно-будівельний кооператив «Авангард» у місті Кривому Розі блок, № НОМЕР_3 , гараж № НОМЕР_2 , розміром 4,30 х 5,80 м, загальною площею 24,9 кв.м
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 компенсацію вартості спільного майна подружжя в розмірі 29 503,42 грн.
Відповідно підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Отже з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню витрати на проведення експертизи в розмірі 3 500 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 375 гривень, а разом 7 875 гривень. З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір за розгляд справи судом першої в розмірі 2 645, 55 гривень та судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 4 560 гривень, а всього 7 205,60 гривень.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Олександр Анатолійович, задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, задовольнити частково.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовити.
Поділити майно подружжя, визнавши за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47кв.м., житловою площею 28,9 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 34 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку гаража, що знаходиться у АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_2 , розміром 4,30 х 5,80 м, загальною площею 24,9 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки гаража, що знаходиться у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, гаражно-будівельний кооператив «Авангард» у місті Кривому Розі, блок № НОМЕР_3 , гараж № НОМЕР_2 , розміром 4,30 х 5,80м, загальною площею 24,9кв.м..
Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , право власності на автомобіль марки «OPEL» модель VIVARO, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 175 715, 35 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 компенсацію вартості спільного майна подружжя в розмірі 29 503,42 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 витрати на проведення експертизи в розмірі 3 500 гривень витрати на правничу допомогу в розмірі 4 375 гривень, а разом 7 875 гривень.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за розгляд справи судом першої в розмірі 2 645, 55 гривень та судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 4 560 гривень, а всього 7 205,60 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 14 травня 2025 року.
Головуючий О.І. Корчиста