Провадження № 22-ц/803/691/25 Справа № 235/2157/24 Суддя у 1-й інстанції - Філь О. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
13 травня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 235/2157/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Корчистої О.І.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2024 року, яке ухвалено суддею Філь О.Є. у місті Покровську Донецької області та повне судове рішення складено 07 серпня 2024 року,
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Позовна заява мотивована тим, що позивач 25 серпня 2009 року прийнятий гірником підземним 2 року з повним робочим днем в шахті ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1».
З 07 вересня 2010 року ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське».
З 13 вересня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»
19 травня 2021 року позивача було звільнено.
За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, що підтверджується актом № 31 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 05 червня 2015 року.
Висновком комісії згідно п.7 акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 05 червня 2015 року визнано, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 пов'язаний з виробництвом.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 30 жовтня 2023 року серії 12ААА № 052029 позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 45% по трудовому каліцтву.
Згідно виписки до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 30 жовтня 2023 року до довідки серії 12 ААА№ 052029 позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 45% по трудовому каліцтву згідно Акту Н-1 від 05 червня 2015 року.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 30 жовтня 2023 року серії 12 ААГ № 007951 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності по трудовому каліцтву.
У зв'язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Ушкодження має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд, у відшкодування моральної шкоди, стягнути на його користь з відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» 245 000 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом у розмірі 100 000 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір у розмірі 999,60 грн.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подало апеляційну скаргу, в якій просило змінити рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з утриманням податків та інших загальнообов'язкових платежів та в частині визначеного судом першої інстанції розміру морального відшкодування, із зменшенням вказаного розміру до 45 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції визначено розмір моральної шкоди без урахування практики по аналогічним справам.
Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466) внесені зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу надано не було.
Представник ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» Львов А.Л., який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, просить розгляд справи відкласти у зв'язку із його перебуванням у відпустці.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки представника відповідача в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що, позивач ОСОБА_1 25 серпня 2009 року був прийнятий гірником підземним 2 розряду з повним робочим днем в шахті ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1».
З 07.09.2010р. ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ».
З 13 вересня 2018 року Публічне акціонерне товариство «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» (далі - відповідач).
19 травня 2021 року позивача було звільнено, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 11-14).
За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, що підтверджується актом № 31 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 05 червня 2015 року (а.с.18-19).
Пункт 6 акту № 31 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 30 травня 2015 року о 23 годині 55 хвилин у 4 зміну в нарядній дільниці РГВ-2 помічник начальника дільниці РГВ-2 ОСОБА_2 видав наряд гірникам з ремонту гірничих виробок ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на буріння і установку анкерів L=2.9 м на відкотному штреку блоку №6-1 для виконання кріплення гірничої виробки. В нарядній дільниці РГВ-2 під особистий підпис у книзі нарядів та наряд-путівці гірничим майстром ОСОБА_4 був проведений інструктаж з питань охорони праці по професіям і видам виконуваних робіт.
Забезпечував безпечне ведення робіт у зміні гірничий майстер дільниці РГВ-2 ОСОБА_4
31 травня 2015 року о 00 годин 55 хвилин ОСОБА_5 і ОСОБА_3 опустились в шахту і направились на своє робоче місце - відкотний квершлаг блоку № 6-1, куди прибули об 01 годині 50 хвилин. Після прийому-передачі зміни у працівників 3-ї зміни вони приступили до виконання змінного завдання. О 04 годині 40 хвилин ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 після того, як пробурили черговий шпур штангою L=1.5 м, почали вставляти в шпур штангу L=3.0 м. В цей момент штангу перетиснуло в шпурі, щоб вставити затиснуту штангу на всю довжину шпуру і продовжити буріння ОСОБА_1 і ОСОБА_3 вирішили верстатом «Rambor» натиснути на кінцевик штанги і проштовхнути її вперед. В результаті цього штанга спружинила і вдарила ОСОБА_1 в область обличчя. ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 першу допомогу, повідомив про нещасний випадок гірничого майстра дільниці РГВ-2 ОСОБА_4 і супроводив потерпілого до підземного медпункту.
Висновком комісії згідно п.7 акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 05 червня 2015 року визнано, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 пов'язаний з виробництвом (а.с.16-17).
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 30 жовтня 2023 року серії 12ААА № 052029 позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 45% по трудовому каліцтву (а.с. 9).
Згідно виписки до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 30 жовтня 2023 року до довідки серії 12 ААА№052029 позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 45% по трудовому каліцтву згідно Акту Н-1 від 05 червня 2015 року.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 30 жовтня 2023 року серії 12 ААГ № 007951 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності по трудовому каліцтву (а.с. 8).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що трудове каліцтво позивачем отримано під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, та цим позивачу було заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив зі ступеню, характеру, обсягу і тривалістю страждань, та того, що професійна працездатність в зв'язку з трудовим каліцтвом згідно висновку МСЕК втрачена на 45 %.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн, суд виходив з принципів розумності та справедливості, врахував фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.
Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Частиною 3 статті 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.
В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Як видно із матеріалів спарви, за час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, що підтверджується актом № 31 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 05 червня 2015 року (а.с.18-19).
Пункт 6 акту № 31 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 30 травня 2015 року о 23 годині 55 хвилин у 4 зміну в нарядній дільниці РГВ-2 помічник начальника дільниці РГВ-2 ОСОБА_2 видав наряд гірникам з ремонту гірничих виробок ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на буріння і установку анкерів L=2.9 м на відкотному штреку блоку №6-1 для виконання кріплення гірничої виробки. В нарядній дільниці РГВ-2 під особистий підпис у книзі нарядів та наряд-путівці гірничим майстром ОСОБА_4 був проведений інструктаж з питань охорони праці по професіям і видам виконуваних робіт.
Забезпечував безпечне ведення робіт у зміні гірничий майстер дільниці РГВ-2 ОСОБА_4
31 травня 2015 року о 00 годин 55 хвилин ОСОБА_5 і ОСОБА_3 опустились в шахту і направились на своє робоче місце - відкотний квершлаг блоку № 6-1, куди прибули об 01 годині 50 хвилин. Після прийому-передачі зміни у працівників 3-ї зміни вони приступили до виконання змінного завдання. О 04 годині 40 хвилин ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 після того, як пробурили черговий шпур штангою L=1.5 м, почали вставляти в шпур штангу L=3.0 м. В цей момент штангу перетиснуло в шпурі, щоб вставити затиснуту штангу на всю довжину шпуру і продовжити буріння ОСОБА_1 і ОСОБА_3 вирішили верстатом «Rambor» натиснути на кінцевик штанги і проштовхнути її вперед. В результаті цього штанга спружинила і вдарила ОСОБА_1 в область обличчя. ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 першу допомогу, повідомив про нещасний випадок гірничого майстра дільниці РГВ-2 ОСОБА_4 і супроводив потерпілого до підземного медпункту.
Висновком комісії згідно п.7 акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 05 червня 2015 року визнано, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 пов'язаний з виробництвом (а.с.16-17).
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 30 жовтня 2023 року серії 12ААА № 052029 позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 45% по трудовому каліцтву (а.с. 9).
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що трудове каліцтво позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також й з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника безпечних умов праці.
Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманим професійним захворюванням внаслідок трудового каліцтва встановлений та доведений матеріалами справи. Так, згідно виписних епікризів, позивач від отриманої травми переніс фізичний біль, оперативне втручання, змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що трудове каліцтво обмежує життєву активність.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманої виробничої травми, відсоток втрати позивачем професійної працездатності в розмірі 45 %, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності.
При цьому судом першої інстанції вірно зазначено стягнення з відповідача суми відшкодування без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів з огляду на наступне.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що моральна шкода, у зв'язку з ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику районних та апеляційних судів в аналогічних справах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 07 серпня 2024 року немає.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» - залишити без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: