Провадження № 22-ц/803/3759/25 Справа № 185/10873/24 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
13 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Кругман А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Повалій О. В. та представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року (головуючий суддя Перекопський М. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання,-
В жовтні 2024 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилалася на те, що вона тривалий час знаходилася у трудових відносинах з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» та за час роботи на даному підприємстві отримала професійні захворювання, які обумовлені умовами, в яких вона працювала. На підтвердження своїх доводів позивачем надано довідку МСЕК, згідно якої 09.11.2020 року первинно встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 65%. 15.10.2020 року встановлено третю групу інвалідності безстроково.
Позивач вважала, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, вона втратила своє здоров'я та завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що її турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги.
Просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків 245000 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1300 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення суду, стягнувши з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди в розмірі 245 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено наслідків та обсягу спричинених позивачу моральних страждань з урахуванням ступеня вини відповідача, а отже, оскаржуване судове рішення слід змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, спричиненої позивачу до розміру, який був заявлений позивачем у позовній заяві. Позивач вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 245 000,00 грн. без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Також, чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
В апеляційній скарзі представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнутого розміру моральної шкоди до 65000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем порушені права позивача на безпечні та здорові умови праці, склад правопорушення в діях відповідача відсутній. Позивачем не доведено наявність шкоди та її розмір.
Також, позивачем не надано доказів, що він надав відповідачеві медичні висновки за якими необхідно створити умови праці, які виключають розвиток виявлених захворювань.
Відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання документів в електронному суді представником позивача та представником відповідача.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено,що позивач тривалий час працював у відповідача, що підтверджується копією трудової книжки позивача, яка міститься в матеріалах справи.
Позивачем надано суду акт розслідування хронічного професійного захворювання, з якого вбачається, що йому було встановлено діагноз професійних хронічних захворювань, які були викликані наявністю шкідливих умов праці. Також з акта вбачається, що особи, які порушили законодавство про охорону праці не встановлені, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників ділянок.
У зв'язку із заподіянням шкоди здоров'ю позивач пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією за результатами якого 09.11.2020 року первинно встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 65%, з яких 40% - по радикулопатії з ДПП (двусторонній плечолопатковий періартроз), 15% - по ХОЗЛ (хронічне обструктивне захворювання легень), 10% - туговухість, 15.10.2020 року встановлено третю групу івналідності безстроково . Зазначені обставини підтверджуються відповідною випискою з акта освідування про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, яка міститься в матеріалах справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України.
Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновок суду підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24 вересня 2020 року форми П-4, де зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок роботи тривалий час в умовах дії шкідливих факторів в тому числі на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Причини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища, хмічні фактори в повітрі робочої зони, фізичні фактори перевищення допустимого рівня шуму, важкість праці,
Відповідно до висновку МСЕК від 09 листопада 2020 року позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності у 65 %.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідач у своїх запереченнях не посилався на те, що позивач раніше уже використав своє право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із професійним захворюванням та таких доказів суду не надав.
Таким чином мав місце вплив шкідливих виробничих факторів на стан здоров'я позивача під час виконання трудових обов'язків у відповідача, чим підтверджується спричинення моральної шкоди відповідачем.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв'язку із професійним захворюванням підлягають задоволенню.
Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів.
Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров'я тощо.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності від профзахворювання в 65%. Отже суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачу ушкодженням здоров'я заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов'язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції врахував обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань, зокрема ступінь втрати працездатності, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотримався засад розумності і справедливості та навів в рішенні відповідні мотиви з урахуванням конкретних обставин справи.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про необґрунтованість розміру моральної шкоди, у зв'язку з наступним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Посилання на те, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди спростовується встановленими обставинами.
Доводи про те, що відсутня вина відповідача в спричиненні моральної шкоди не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в даному випадку вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодування моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника.
Оспорюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, представник позивача просив зменшити розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди, таким чином він погоджується з тим,що позивачеві спричинена моральна шкода відповідачем і повинна відшкодовуватися.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Разом з тим, щодо оподаткування моральної шкоди у даній справі, апеляційний суд зазначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю: 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.
За таких обставин суд першої інстанції помилково зазначив, що стягнутий розмір моральної шкоди підлягає оподаткуваню.
За таких обставин з мотивувальної частини рішення слід виключити наведені мотиви щодо відшкодування моральної шкоди з відрахування податків та інших обов'язкових платежів та резолютивну частину рішення змінити, що стягнення моральної шкоди відбувається без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки встановлено помилкове застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального права щодо питання відрахування податків та інших обов'язкових платежів, то є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги представника позивача і зміни судового рішення в цій частині.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» без задоволення, а судове рішення в частині суми стягнення моральної шкоди без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 245000 грн. що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Повалій О. В. задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.
Резолютивну частину рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року змінити, зазначивши правильно «без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів» замість «з відрахування податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 13 травня 2025 року.
Судді: