Провадження № 22-ц/803/1546/25 Справа № 933/321/24 Суддя у 1-й інстанції - Попович І.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
13 травня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 933/321/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач за первісним позовом ОСОБА_1
відповідач за первісним позовом Акціонерне товариство «МЕГАБАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІНСТАР»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК»,правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІНСТАР», на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 09 жовтня 2024 року та додаткове рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 21 жовтня 2024 року, які ухвалені суддею Попович І.А. у селищі Олександрівка Донецької області області, повне судове рішення від 09 жовтня 2024 року складено 18 жовтня 2024 року, повне судове рішення від 21 жовтня 2024 року складено 25 жовтня 2024 року,
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що як вбачається з виконавчого напису № 16420 від 04 червня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, останній вчинений з приводу заборгованості, яка виникла внаслідок кредитного договору № 73-702-850-2-18-Г від 07 травня 2018 pоку, укладеним iз AT «МегаБанк», заборгованості у poзмірі 43 191,87 грн, з яких: 26 939,66 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1435,40 грн - прострочена заборгованість по не сплаченим відсоткам за користування кредитом; 2 693,96 грн - прострочена заборгованість за комісією; 12 122,85 грн - строкова заборгованість за штрафом та пенею (з 07 травня 2018 року до 28 квітня 2021 року). За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату зі стягувача, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна заборгованість боржника становить 44 191,87 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 07 травня 2018 року по 28 квітня 2021 року.
Оскаржуваний виконавчий напис позивачу не надсилався, про наявність останнього позивач дізнався у застосунку «Дія», що відносно нього 13 жовтня 2021 pоку відкрито виконавче провадження ВП 67142660 на підставі поданої відповідачем заяви про примусове виконання вказаного виконавчого напису. У жовтні 2021 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на його рахунку, а також на майно.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис виданий з порушенням нормативно-правових актів, які регулюють зазначені відносини.
Так, відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат»: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з Постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172, (чинній на момент вчинення виконавчого напису) розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» втратив чинність.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. Звертає увагу суду на те, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріус, не отримував від нього та відповідача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до мене. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував тa не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача і не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис обуло вчинено нa підставі розрахунку заборгованості, підготовленого відповідачем, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача i не може бути доказом безспірності грошових вимог. Таким чином, зазначені обставини свідчать про те, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: оригінали квитанції про надання поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику, тобто позивачеві, вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, а також підтверджують отримання ним даної вимоги. Отже , в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів що встановлюють прострочення зобов'язання При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознак безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознак безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. 3 урахуванням зазначеного не можна встановити безспірність вимог відповідача до ОСОБА_1 , а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону.
Відповідно до ст. 88 закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є також подання вимоги в межах строку позовної давності и роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки. Таким чином, у випадку якщо і відбулось прострочення платежу по кредитному договору, то воно повинно було відбутись з травня 2018 року.
Крім того, стягнення заборгованості проводиться за період з 07 травня 2018 року по 28 квітня 2021 року про що зазначено у виконавчому написі. Враховуючи, що строк звернення за виконавчим написом складає три роки, то виконавчий напис № 16420 від 04 червня 2021 року вчинено із порушенням норм закону.
Посилаючись на те, що відповідачем пропущено строк, протягом якого він міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису позивач просив суд визнати виконавчий напис № 16420, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною від 04 червня 2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 73-702-850-2-18-Г від 07 травня 2018 pоку грошових коштів таким, що не підлягає виконанню та стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.
В червні 2024 року АТ «МЕГАБАНК» подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування зустрічного позову АТ «МЕГАБАНК» зазначило, що між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом 07 травня 2018 року було укладено Кредитний договір № 141-411-850-2-17-Г (з ануїтетними платежами), який міститься в матеріалах справи № 73-702-850-18- Г, згідно з яким відповідачу за зустрічним позовом було надано грошові кошти в розмірі 29 939,66 гривень, на строк з 07 травня 2018 року до 06 травня 2020 року включно, з процентною ставкою - 15%, процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2. Договору - 0,10%.
Сторони свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши останньому кредитні кошти на строк з 07 травня 2018 року до 06 травня 2020 року включно, в розмірі 29 939,66 грн, що підтверджується випискою з особовою рахунку відповідача за зустрічним позовом, заявою на видачу готівки та розрахунком заборгованості (додаються). Водночас відповідачем за зустрічним позовом свої зобов'язання перед позивачем за зустрічним позовом за кредитним договором не виконані належним чином.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється відповідачем за зустрічним позовом щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками
У розділі 2 кредитного договору наведено визначення сукупної вартості кредиту (з урахуванням процентної ставки за ним та вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань Позичальника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту) та реальної процентної ставки.
Графік платежів наведено у Додатку №1 до договору, який є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 1.3. кредитного договору вказаний договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в ПАТ «МЕГАБАНК».
У відповідності до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з п. 5.5. Кредитного договору Своїм підписом Позичальник підтверджує, що з Правилами, які розміщені на офіційному сайті Банку www/megabank.ua та/або у відділеннях Банку, а також умовами Договору, ознайомлений і згодний. Шрифт тексту, що застосований у Правилах, Договорі та додатках до нього, жодним чином не ускладнюють його читання та розуміння змісту та суті цих документів.
Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору Відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний своєчасно сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах.
Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору погашення кредитної заборгованості та сплату процентів Позичальник здійснює ануїтетними платежами. Сплата ануїтетних платежів здійснюється Відповідачем за зустрічним позовом щомісяця не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Згідно до п. 6.2.3. Правил обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК» проценти за користування Кредитом сплачуються Відповідачем за зустрічним позовом щомісяця в залежності від форми (стандартна/ануїтетна), визначеної Договором.
Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).
Відповідно до п. 2.8. кредитного договору за обслуговування кредитної заборгованості Відповідач сплачує комісійну винагороду в розмірі 2,5 % від суми Кредиту.
В порушення п. п. 1.1., 3.2.3. Кредитного договору, Відповідачем за зустрічним позовом не сплачена в повному обсязі комісія в сумі 2 693,96 грн. Згідно п.2.9. кредитного договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди сплачується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Отже, відповідач за зустрічним позовом, в порушення вимог пункту 3.2.3 Кредитного договору, своєчасно та в повній сумі не сплачував щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди), що підтверджується банківськими виписками з особових рахунків відповідача за зустрічним позовом.
Відповідачем за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом виконання зобов'язання за кредитним договором було забезпечено неустойкою.
Так, згідно пункту 6.3 Кредитного договору позичальник зобов'язується у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та/або комісійної винагороди понад 90 (дев'яносто) календарних днів, сплатити кредитодавцеві штраф у розмірі 45% від суми кредиту. Таким чином сума несплаченого штрафу у розмірі 45% від суми отриманого кредиту становить 12 521,85 грн.
Таким чином, станом на 07 червня 2024 року заборгованість за кредитним договором № 73-702-850-18-Г від 07 травня 2018 року становить 43 680,17 грн та складається з: суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту) -26 936,66 грн; нарахованих та несплачених процентів - 1 524,70 грн; нарахованої та несплаченої комісії - 2 693,96 грн; штрафу за кредитним договором - 12 521,85 грн.
На підставі наведеного вище АТ «МЕГАБАНК» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 73-702-850-18- Г від 07 травня 2017 року в розмірі 43 680,17 грн, яка складається з залишкової суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту) складає - 26 936,66 грн; залишку нарахованих та несплачених процентів - 1 524,70 грн; залишку нарахованої та несплаченої комісії - 2 693,96 грн; штрафу за кредитним договором - 12 521,85 грн, а також судовий збір та судові витрати, пов'язані із вирішенням спору.
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 09 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 16420, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною від 04 червня 2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 73-702-850-2-18-Г від 07 травня 2018 pоку грошових коштів. Стягнуто з Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.
У задоволенні зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 73-702-850-18-Г від 07 травня 2017 року в розмірі 43 680,17 грн, відмовлено.
Додатковим рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 21 жовтня 2024 року з Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 грн.
В апеляційній скарзі АТ «МЕГАБАНК» ставить питання про скасування рішення рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 09 жовтня 2024 року по цивільній справі № 933/321/24 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна та задоволення зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 43 680,17 грн.
Також ставить питання про скасування додаткового рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 21 жовтня 2024 року по цивільній справі № 933/321/24 та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 07 травня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «МЕГАБАНК» було укладено Кредитний договір № 73-702-850-2-18-Г згідно з яким ОСОБА_1 було надано грошові кошти в розмірі 29 939,66 гривень, на строк з 07 травня 2018 року до 06 травня 2020 року включно, з процентною ставкою - 15%, процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2. Договору - 0,10%. Позивачем не заперечується, що між сторонами укладено вищевказаний кредитний договір. Взяті за кредитними договором зобов'язання Банк виконав належним чином та у повному обсязі, кредитні кошти були отримані Позивачем у повному обсязі. Позивачем умови кредитного договору виконувалися неналежним чином. Неналежне виконання Позивачем взятих за кредитним договором зобов'язань призвело до виникнення простроченої заборгованості.При цьому позовна заява ОСОБА_1 взагалі не містить посилань на відсутність у позивача заборгованості або на неповноту чи неправильність здійснених кредитором розрахунків заборгованості а АТ «МЕГАБАНК» були подані приватному нотаріусу всі необхідні документи були передані стягувачем нотаріусу разом із заявою про вчинення виконавчого напису.
Таким чином, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Позивачем жодним чином не доведено, що в нього наявний інший розмір заборгованості перед Кредитором, адже - не надано доказів того, що на час вчинення виконавчих написів, сума заборгованості була іншою ніж та, яка вказана нотаріусом, жодних доказів відсутності заборгованості або існування заборгованості в іншому розмірі, ніж зазначено у виконавчому написі, позивачем не надано, та позивачем взагалі не доведено, чим саме порушуються його права вчиненням виконавчого напису для погашення заборгованості за Кредитним договором при існуючій та неспростованій сумі боргу.
Щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог АТ «МЕГАБАНК», апелянт посилається на те, що матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження свої вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором АТ «МЕГАБАНК» надано до суду копію кредитного договору № 73-702-850-2-18- Г від 07 травня 2018 року, графік платежів та розрахунок заборгованості саме за цим договором. Судом також проігноровано докази видачі кредитних коштів - заяву на видачу готівки, виписки по рахункам ОСОБА_1 .
Зауважує на тому, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 особисто в судовому засіданні підтвердив факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявність заборгованості перед Банком. Отже, технічна помилка в номері договору саме в тексті зустрічної позовної заяви не могла, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, факт визнання заборгованості, не могла бути підставою для відмови в задоволення вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Тому, посилаючись на норми чинного законодавства та на умови кредитного договору, зазначаючи, що строки позовної давності було продовжено та відповідно не пропущено Банком на час звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, апелянт просить суд апеляційної інстанції задовольнити зустрічні позовні вимоги АТ «МЕГАБАНК».
Також АТ «МЕГАБАНК» звертає увагу на те, що відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Верховний Суд зазначає, що право суду відмовити у відшкодуванні витрат за неподання попереднього розрахунку забезпечує дотримання принципу змагальності. Подання попереднього розрахунку забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та доводити неспівмірність таких витрат (Постанова КГС від 14 грудня 2021 року у справі №922/676/21). Разом з тим позивачем в позовній заяві не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Договір про надання правової допомоги № 01/07 було укладено 01 липня 2024 року, цього ж дня позивачем подавалися пояснення по справі які також не містили попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, чим безумовно порушено принцип змагальності.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «МЕГАБАНК» із заявою про отримання споживчого кредиту (том 1 а.с.79).
07 травня 2018 року було укладено кредитний договір № 73-702-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами, згідно з яким ОСОБА_1 було надано грошові кошти у розмірі 29 939,66 гривень, на строк з 07 травня 2018 року до 06 травня 2020 року включно, з процентною ставкою - 15%, процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний у п. 2.2. Договору - 0,10% (том 1 а.с.10, 83)
Згідно виписки АТ «МЕГАБАНК» перерахувало ОСОБА_1 26 939,66 грн. (том 1 а.с.77).
До кредитного договору додано графік погашення платежів від 07 травня 2018 року, з яким ОСОБА_1 також ознайомлений (том 1 а.с.78)
На підтвердження отримання кредиту АТ «МЕГАБАНК» надав паспорт споживчого кредиту від 07 травня 2018 року (том 1 а.с.80)
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 73-702-850-2-18-Г від 07 травня 2018 року, заборгованість становить: сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 26 939,66 грн; залишку нарахованих та несплачених процентів - 1 524,70 грн; залишку нарахованої та несплаченої комісії - 2 693,96 грн; штрафу за кредитним договором -12 521,85 грн. (том 1 а.с.81).
07 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, вчинено виконавчий напис № 16420, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка виникла внаслідок кредитного договору № 73-702-850-2-18-Г від 07 травня 2018 року, укладеного між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 (том 1 а.с.9-11).
Звертаючись до суду з позовом провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ОСОБА_1 посилався на те, що вказаний виконавчий напис виданий з порушенням нормативно-правових актів, які регулюють зазначені відносини.
АТ «МЕГАБАНК», звертаючись до суду з зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором посилався на невикоання позичальником вимог кредитного договору № 73-702-850-18-Г від 07 травня 2017 року та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору № 73-702-850-18-Г від 07 травня 2017 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 16420, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною від 04 червня 2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 73-702-850-2-18-Г від 07 травня 2018 pоку грошових коштів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно частини першої статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднене, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.
Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Матеріалами справи встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 04 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Вчиняючи 04 червня 2021 року виконавчий напис № 16420, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., у порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» не переконався, що заборгованість є безспірною, відповідач не наддав ні суд першої, ні суду апеляційної інстанції суду доказів на спростування доводів позивача та не довів, що виконавчий напис № 16420 було вчинено згідно чинного законодавства та сума є безспірною.
Відповідно до ч. 3 ст 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі наведенного вище суд першої інстанції дійшов обгрунтованог овисновку про те, що навеедні вище підстави є достатніми для визнання спірного виконавчого напису № 16420 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги АТ «МЕГАБАНК» не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог АТ «МЕГАБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що договір № 73-702-850-18-Г від 07 травня 2017 року між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не укладався та заборгованості за договором, який є предметом позовних вимог ОСОБА_1 не має.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з АТ «МЕГАБАНК» заборгованості за кредитним договором № 73-702-850-18-Г від 07 травня 2017 року. Разом з тим, між ОСОБА_1 та АТ «МЕГАБАНК» 07 травня 2018 року було укаладено кредитний договір № 73-702-850-2-18-Г.
На підставі наведенного суд першої інсанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що договір № 73-702-850-18-Г від 07 травня 2017 року між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 не укладався та заборгованості за договором, який є предметом позовних вимог ОСОБА_1 не має.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність АТ «МЕГАБАНК» іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь АТ «МЕГАБАНК».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК»,правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІНСТАР», на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 09 жовтня 2024 року та додаткове рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 21 жовтня 2024 року,залишити без задоволення.
Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 09 жовтня 2024 року та додаткове рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 21 жовтня 2024 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: