Провадження № 22-ц/803/4307/25 Справа № 190/2827/24 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
13 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи в зв'язку з виходом на пенсію, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що з 29.12.1984 року він працював в структурному підрозділі «Дніпровське локомотивне депо» Придніпровської залізниці», з 09.09.2013 року звільнено за переведенням, в зв'язку з реорганізацією ВСП «П'ятихатське локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та з 26.08.2024 року звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
26.10.2024 року він звернувся до відповідача щодо виплати йому одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію, але в листопаді 2024 року отримав відповідь, що керівництвом АТ «Укрзалізниця» було призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.
Просив стягнути з АТ «Укрзалізниця» на його користь одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 74 437 грн. 44 коп.; стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з АТ. «Укрзалізниця» на користь позивача одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у загальному розмірі 74 437,44 грн., а також понесені позивачем витрати на отримання правничої допомоги в сумі 5 000 грн. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі АТ «Укрзалізниця» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, а також не встановлення фактичних обставин , які мають значення для справи.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2023 року №2136-IX, та рішення правління АТ «Укрзалізниця», згідно пункту 1.1.4 якого на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені додаткові виплати, що передбачені Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз'яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково (за виключенням матеріальної допомоги на лікування та поховання)
При цьому звертає увагу, що відповідач не відмовляв позивачу у виплаті одноразової допомога при звільнені працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, а лише відтермінував реалізацію цих виплат відповідно до повноважень, наданих відповідачу законом.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване. Вважав, що підстав для призупинення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із виходом на пенсію вперше та виплату додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті не було, тому посилання відповідача на призупинення виплат є незаконним та таким що є надуманим самим відповідачем. Крім того, відповідачем сума виплат не оспорювалась та іншого розрахунку, що відрізняється від наданого позивачем, до суду першої інстанції надано не було.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 74 437,44 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що АТ «Укрзалізниця» належним чином не виконало вимоги трудового законодавства та не здійснило виплати ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівника вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, у зв'язку з виходом на пенсію.
Із такими висновками суду першої інстанції можливо погодитись з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 26.08.2024 року звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком (наказ №854/ос від 16.08.2024), що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.08.1982 року, виданої на ім'я ОСОБА_1 та копією довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії №338/ТЧК від 16.09.2024 року.
Рішенням правління №Ц-54/31 АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління.
26 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача щодо виплати йому одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію .
За інформацією АТ «Укрзалізниця» в зв'язку з введенням в дію воєнного стану було призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.
У зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті сума нарахованої вихідної допомоги позивачеві склала 74 437,44 грн.
Керуючись нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.02.2022 № 2136- IX, керівництвом АТ «Укрзалізниця» було призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Згідно з затвердженим графіком вищезазначена виплата орієнтовно передбачається у травні 2025 року.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та інше). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору розповсюджуються на усіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця і працівника.
Частиною другою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами..
У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що на підставі Указу Президентам України від 24.02.2022 року №64/2022, керуючись ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", правління Укрзалізниці 14 березня 2022 року прийняло рішення №Ц-54/31 про призупинення інших додатковим виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів.
Разом з тим, у відповіді від 05.11.2024 року АТ «Укрзалізниця» повідомила, що з жовтня 2022 року керівництвом підприємства було прийнято управлінське рішення щодо поновлення виплат вищезазначеної допомоги та затверджено графік таких виплат, за яким виплати належні позивачу при звільненні у серпня 2024 року буде здійснено у травні 2025 року.
Встановивши, що рішенням правління АТ «Українська залізниця» з жовтня 2022 року відновлено виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку із виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, які були призупинені відповідачем, а також те, що позивач звільнений у серпні 2024 року та з позовом про стягнення зазначеної вище допомоги звернувся у грудні 2024 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому слід звернути увагу, що наявність конкретного графіка виплат, які передбачені колективним договором та були призупиненні та відновлені до того як позивач звільнився, не може бути підставою для відмови в позові, оскільки на час ухвалення рішення позивач мав право на отримання такої матеріальної допомоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі не застосував висновків судів у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки стосуються іншого роботодавця та є висновками, до яких прийшли суди апеляційної інстанції, судова практика яких не є обов'язковою для застосування у відповідності до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з роботодавця на користь позивача одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті, однак зробив помилковий висновок про те, що зазначені виплати неправомірно було зупинено керівництвом АТ «Укрзалізниці».
Як зазначалось вище виплати, що є предметом спору у цій справі та передбачені Колективним договором мають право у відповідності до положень статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» бути зупинені відповідачем
Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз'яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22.
Відтак суд першої інстанції помилково вказав про те, що запровадження відповідачем окремих обмежень під час дії воєнного стану суперечить вимогам закону.
А тому рішення у цій частині підлягає зміні з виключенням цього висновку.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, проте з помилкових мотивів, не врахувавши, що до звільненого працівника обмеження конституційний прав і свобод людини і громадянина, які передбачають призупинення виплат, зокрема матеріальної допомоги на період дії воєнного стану, можуть бути застосовані.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1ст. 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч.4 ст. 376 ЦПК України).
З огляду на викладене, апеляційний суд робить висновок про зміну мотивувальної частини рішення суду, у зв'язку із чим апеляційна скарга задовольняється частково.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, однак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 74 437,44 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: