Провадження № 22-ц/803/3500/25 Справа № 199/151/23 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
13 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2024 року у справі за скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича, стягувач - ОСОБА_1 ,
У жовтні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеною скаргою в обґрунтування якої зазначав, що 07.06.2023 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. відкрито виконавче провадження №71962510 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2023 року у справі №199/151/23, про стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 40 164,37 долари США.
14.09.2023 року на підставі ухвали Верховного Суду від 27.07.2023 року у справі № 199/151/23, державним виконавцем ВПВР зупинено виконавче провадження №71962510.
Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.06.2024 року поновлено виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року.
06.09.2024 року банком було здійснено часткове виконання рішення суду у межах виконавчого провадження № 71962510 та відповідно до платіжної інструкції №1 від 06.09.2024 перераховано на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 554 701,50 грн., тобто суму коштів, що на день перерахування за офіційним курсом НБУ складала 13 500,00 доларів США.
Представником банку 09.09.2024 року на електронну пошту ВПВР направлено заяву про часткове виконання рішення суду в межах виконавчого провадження з наданням копії платіжної інструкції № 1 від 06.09.2024 про перерахування грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 554 701,50 грн на її рахунок НОМЕР_1 .
07.10.2024 року на електронну пошту представника банку надійшла відповідь заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. №137704/152024-33-24/20.1 від 07.10.2024 року, де зазначено, що врахувати заяву з платіжним дорученням № 1 від 06.09.2024 року на суму 554701,50 грн. відділом не вбачається за можливим, оскільки сума боргу за виконавчим документам визначена в іноземній валюті, а саме долари США.
14.10.2024 року представником банку було направлено на електронну пошту ВПВР адвокатський запит про причини нездійснення державним виконавцем розрахунку суми часткового погашення заборгованості.
Заступником директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С.15.10.2024 року надано відповідь № 141831/174005-33-24/20.1 від 15.10.2024 з аналогічним змістом, що був у відповіді від 07.10.2024 року.
Скаржник вважає дії виконавця незаконними, оскільки відповідно до заяви ОСОБА_1 від 30.05.2023 року про відкриття виконавчого провадження, що міститься у матеріалах виконавчого провадження, стягувач зазначила, що вона надає згоду на отримання присуджених їй грошових коштів у національній валюті (гривні) замість доларів США.
Враховуючи наведене АТ КБ «Приват Банк» просив визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В., що полягає у нездійсненні розрахунку суми коштів в іноземній валюті, що була погашена за рахунок отриманих стягувачем коштів в національній валюті в межах виконавчого провадження №71962510 та неврахованні платіжної інструкції №1 від 06.09.2024 про часткове погашення заборгованості у розмірі 554 701,50 грн. на визначений стягувачем рахунок НОМЕР_1 ;
- зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В.: врахувати надану представником АТ КБ «Приватбанк» разом із заявою про часткове виконання рішення суду в межах виконавчого провадження від 09.09.2024, платіжну інструкцію №1 від 06.09.2024 про перерахування на визначений стягувачем рахунок НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 554 701,50 грн. з призначенням платежу «часткове виконання рішення суду від 18.04.2023 у справі №199/151/23 в межах ВП №71962510 в розмірі 13500 доларів США за курсом НБУ на день виплати сз7853370»; здійснити розрахунок суми коштів в іноземній валюті, що була погашена за рахунок отриманих стягувачем коштів в національній валюті в розмірі 554 701,50 грн. в межах виконавчого провадження №71962510 за курсом Національного банку України, встановленим на 06.09.2024; повідомити АТ КБ «Приватбанк» після здійснення розрахунку суми коштів в іноземній валюті, що була погашена за рахунок отриманих стягувачем коштів в національній валюті в розмірі 554 701,50 грн., про залишок заборгованості за виконавчим провадженням №71962510
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2024 року у задоволенні скарги АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк»просить скасувати ухвалу від 21 листопада 2024 року, як незаконну та ухвалити нове судове рішення про задоволення їх скарги на бездіяльність державного виконавця Мурихіна С.В. та зобов'язати вчинити дії у повному обсязі.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не повне з'ясування обставин справи.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні їх скарги та проігнорував практику Верховного суду із аналогічних питань, оскільки сам стягувач не заперечує проти виконання боржником зобов'язання у гривневім еквіваленті; в самому рішенні суду сума заборгованості визначена в іноземній валюті без гривневого еквівалента; банк перерахував частину заборгованості в гривневому еквіваленті станом на момент проведення платежу; в платіжній інструкції зазначено призначення платежу, номер справи та виконавчого провадження на виконання кого перераховані грошові кошти; боржником повідомлено органи ДВС про часткове виконання рішення суду.
Міністерством юстиції України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Зокрема зазначали, що сума боргу визначена рішенням суду в іноземній валюті, а тому надане боржником платіжне доручення про перерахування стягувачу грошових коштів у гривні не можливо зарахувати як виконання банком своїх зобов'язань. Також зазначало, що ДВС не отримувало постанову Верховного Суду від 12.06.2024 року, якою поновлено виконання рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а тому на даний момент виконавче провадження зупинено та стягнення не проводиться.
Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідки про доставку повісток до Електронних кабінетів ДВС та боржника, а також конверт із відміткою АТ «Укрпошта» про причини не вручення судової повістки ОСОБА_1 «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, судова повістка доставлена ОСОБА_1 у вигляді СМС.
Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. А тому перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення.
Із такими висновками суду першої інстанції не можливо погодитись з огляду на наступне.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Відповідно до частини другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18.04.2023 року,залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, стягнуто із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 40 164,37 долари США, також 3% річних у сумі 3 614 доларів США 79 центів.
07.06.2023 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем відкрито виконавче провадження №71962510 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2023 року у справі № 199/151/23 про стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 40 164,37 доларів США.
14.09.2023 року на підставі ухвали Верховного Суду від 27.07.2023 року у справі №199/151/23, державним виконавцем ВПВР зупинено виконавче провадження №71962510.
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2024 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року залишено без змін, а також вирішено поновити виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року.
06.09.2024 року банком добровільно було здійснено часткове виконання рішення суду в межах виконавчого провадження № 71962510 та відповідно до платіжної інструкції №1 від 06.09.2024 перераховано на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 554 701,50 грн .
Представником банку 09.09.2024 року на електронну пошту ВПВР направлено заяву про часткове виконання рішення суду в межах виконавчого провадження з наданням копії платіжної інструкції № 1 від 06.09.2024 про перерахування грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 554 701,50 грн на її рахунок НОМЕР_1 .
07.10.2024 року на електронну пошту представника банку надійшла відповідь заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. №137704/152024-33-24/20.1 від 07.10.2024 року, де зазначено, що врахувати заяву з платіжним дорученням № 1 від 06.09.2024 року на суму 554701,50 грн. відділом неможливо, оскільки сума боргу за виконавчим документам визначена в іноземній валюті, а саме долари США.
Відповідно до статті 533 ЦК України, згідно з якою якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов'язання та обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16-ц зазначено, що формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов'язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14).
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи судовим рішенням було стягнуто з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 40 164,37 доларів США та 3 614,79 доларів США.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_1 про прийняття виконавчого документу до виконання, в якій вона зазначає, що дає згоду на отримання присуджених їй рішенням грошових коштів у національній валюті замість доларів США, якщо це прискорить отримання належних їй грошових коштів.Стягнені з боржника кошти просила перераховувати їй на рахунок у гривні в ПАТ «Комерційний банк «Акорд Банк». Крім того в рамках розгляду справи у суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Бардаченко В.В. в заяві від 06.11.2020 року зазначав, що сторона стягувача підтверджує те, що
06.09.2024 року стягувачем було отримано від боржника на виконання рішення суду частину грошових коштів у розмірі 554 701,50 грн, що складає 13 500 доларів США, а тому залишок заборгованості складає 30 279,16 доларів США.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 погодился із сумою, що була перерахована їй банком в добровільному порядку на виконання рішення у гривневому еквіваленті. Мало місце лише часткове виконання рішення суду і в добровільному порядку, а тому у виконавця не було підстав для відмови в прийнятті до зарахування в рахунок заборгованості наданої Банком платіжної інструкції № 1 від 06.09.2024 про перерахування грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 554 701,50 грн на її рахунок НОМЕР_1 .
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що стягненню підлягає сума, яка зазначена в доларах США, а тому не зарахування сплаченої в гривнях суми в рахунок заборгованості є правильним.
Доводи апеляційної скарги з приводу незаконності дій органу ДВС щодо не прийняття в рахунок заборгованості перерахованої стягувачу суми знайшли своє підтвердження. Враховуючи наведене скарга у цій частині про визнання бездіяльності протиправною підлягає задоволенню.
Посилання на те, що боржник зобов'язаний був перерахувати кошти стягувачу в доларах США, а тому немає підстав для зарахування перерахованих ним коштів в рахунок погашення боргу в гривнях, є безпідставним.
Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу.
У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті.
У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Зазначені вимоги застосовуються при виконанні судового рішення виконавцем.
Із матеріалів справи вбачається, що боржником кошти перераховані на рахунок стягувача в добровільному порядку, зазначені кошти прийняті стягувачем та підтверджено про їх отримання і самим стягувачем визнано, що перерахована сума складає 13500 дол.США. Стягувачем в рамках виконавчого провадження зазначався лише гривневий рахунок, на який слід перераховувати кошти в рахунок погашення заборгованості. Виконавцем зазначені кошти в порядку виконання судового рішення не виявлялися, а відтак в даному випадку положення статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути застосовано. А тому підстав для неприйняття платіжного доручення та відмови у перерахуванні суми заборгованості у виконавця не було.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване судове рішення не відповідає встановленим обставинам та вимогам матеріального права, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню із частковим задоволенням скарги банку на дії ДВС.
Керуючись ст. ст.368, 376, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2024 року скасувати.
Скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича, стягувач - ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича, щодо не прийняття та неврахування платіжної інструкції №1 від 06.09.2024 року в межах виконавчого провадження №71962510 про часткове погашення заборгованості у розмірі 554 701,50 грн. на визначений стягувачем рахунок НОМЕР_1 .
Зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировичаприйняти платіжну інструкцію №1 від 06.09.2024 року в межах виконавчого провадження №71962510 про часткове погашення заборгованості у розмірі 554 701,50 грн. на визначений стягувачем рахунок НОМЕР_1 та зробити відповідний перерахунок заборгованості за вказаним виконавчим провадженням.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 травня 2025 року.
Судді: