Провадження № 22-ц/803/4668/25 Справа № 199/1948/25 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
13 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Сахарова Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Дніпровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», майстер Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» Новікова Юлія Валентинівна на бездіяльність,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року, -
18.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про забезпечення позову, в якій просив: встановити обов'язок вчинити певні дії для Дніпровської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо негайного відновлення газопостачання по об'єкту споживача ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 , EIC-код 56ХМО7А18855019W та заборонити Дніпровській філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення газопостачання за адресою - АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті; допустити ухвалу до негайного виконання.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Дніпровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», майстер Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» Новікова Юлія Валентинівна на бездіяльність відмовлено.
28.02.2025 року ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій просить ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
08.04.2025 року від Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.02.2025 року без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» Сисоєва А.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
В даному випадку заявником подано заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, зазначені у заяві та встановлені в ході судового розгляду заяви обставини свідчать про те, що станом на час звернення із даною завою, певними особами (представниками юридичної особи, яка в подальшому може бути відповідачем або вже є відповідачем в інших справах за участі позивача (заявника)) вже вчинено конкретні дії, які заявник вважає незаконними та частково оскаржує в інших справах, та може в майбутньому оскаржити, зокрема дії щодо припинення постачання газу та фізичне відключення від мережі, тому задоволення заяви про забезпечення позову є тотожними задоволенню позовних вимог, які в даній категорії справ будуть про відновлення газопостачання, в т.ч. шляхом приєднання до газової мережі. Тому звернення до суду із заявою про забезпечення позову, з вимогами які фактично зводяться до задоволення вимог позивача які мають розглядатись в цивільній справі, не відповідає меті та суті інституту забезпечення позову.
Так, в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває на розгляд цивільна справа №199/510/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, по якій відкрито провадження ухвалою від 20 січня 2025 року.
Щодо посилання заявника на правову позицію, викладену в постанові ВС від 01.03.2023 року по справі № 211/5626/19, то фактичні обставини в тій справі не є релевантними до даної справи. Так, Верховний суд у постанові від 01.03.2023 року зазначив наступне: «задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що примусове припинення газопостачання до житла позивача, може мати вкрай негативні та незворотні наслідки для життя та здоров'я його та його сім'ї, що не буде відповідати нагальній суспільній необхідності, і таке втручання в права позивача не буде необхідним у демократичному суспільстві. При цьому суд першої інстанції правильно вважав за можливе заборонити АТ «ОГС Криворіжгаз» вживати заходи щодо відключення квартири позивача у зв'язку з існування заборгованості за послуги з газопостачання, оскільки у такому випадку вжиття такого виду забезпечення позову як заборона відключення газу не створить негативних наслідків та не перешкоджатиме господарській діяльності відповідача АТ «ОГС Криворіжгаз», який не позбавлений права нараховувати вартість спожитого газу протягом судового розгляду і в подальшому пред'явити вимоги до позивача по сплаті цієї вартості. Встановлений судом спосіб забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та будуть достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов'язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог…».
Тобто фактичні обставини у справі, на рішення у якій посилається заявник, свідчать про те, що заява про забезпечення позову була подана до вчинення дій щодо припинення (фізичного відключення) газопостачання, тому у випадку визнання неправомірним судом дій щодо намірів вчинити такі дії, невжиття заходів забезпечення позову могло б ускладнити виконання судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Стаття 44 ЦПК України регламентує, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обстави.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Крім того, аналогічний позов ОСОБА_1 вже забезпечено по справі №199/1659/25 (провадження № 22-ц/803/4289/25).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року справі №199/1659/25 зобов'язано Дніпровську філію Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз» відновити газопостачання в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 на період розгляду цивільної справи.
Як вбачається з Акту № 506-е, копію якого додано до письмових пояснень до апеляційного суду, 14.04.2025 року за адресою: м. Дніпро, вул. Передова, буд. 617 відновлено газопостачання.
А тому не має підстав для його забезпечення позову повторно, а тому й немає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми процесуального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 13.05.2025 року.
Судді: