Провадження № 22-ц/803/2890/25 Справа № 212/6187/24 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
14 травня 2025 року Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.
за участю секретаря Черняєвої С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг цивільну справу № 212/6187/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про припинення податкової застави,
за апеляційною скаргою Державної податкової служби України,
на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року,
встановив:
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України про припинення податкової застави.
Позов мотивований тим, що згідно з протоколом від 27 грудня 2023 року № 602811 про проведення Державним підприємством «Сетам» електронних торгів, позивачем придбано виставлений на продаж об'єкт: 48/100 (сорок вісім сотих) часток комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належала боржнику ТОВ «Теплобудсервіс», код ЄДРПОУ 32264179.
Оскільки вищевказаний об'єкт позивачем придбано на платній основі з аукціону, то позивач вважає, що відповідний податковий орган України не може реалізовувати свої вимоги щодо нього.
Зважаючи на те, що перебування придбаного на електронних торгах нерухомого майна в податковій заставі порушує його право власності на це майно, а Податковим кодексом України не передбачено право нового власника звільнити майно з податкової застави, як і подати відповідну заяву до державного реєстратора, позивач звертався до ГУ ДПС Дніпропетровській області, як заставодержателя, із заявою про припинення податкової застави щодо її майна. Однак, листом від 06 червня 2024 року ГУ ДПС в Дніпропетровській області йому відмовило.
На підставі наведеного вище позивач просив суд звільнити з-під податкової застави, яка зареєстрована 23 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області за реєстровим номером 30809145, нерухоме майно, а саме: 48/100 (сорок вісім сотих) часток комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року позов задоволено. Звільнено з-під податкової застави, яка зареєстрована 23 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області за реєстровим номером 30809145, нерухоме майно, а саме: 48/100 (сорок вісім сотих) часток комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі Державна податкова служба України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку з наявністю податкового боргу у ТОВ «Теплобудсервіс», код ЄДРПОУ 32264179 (попереднього власника майна) контролюючим органом відповідно до норм статей 88-89 ПК України оформлено Рішення про опис майна у податкову заставу №74171-17/83 від 24 липня 2018 року. Отже, право податкової застави, як вид забезпечення зобов'язань за несплату податків виникло значно раніше набуття права власності на нерухоме майно позивача.
Представник апелянта зазначив, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 Податкового Кодексу.
Згідно ст. 93.4 Податкового кодексу України, у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу, таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання податковим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
Позивачем не було надано відповідних доказів про надходження коштів в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом. Натомість, згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України «Податковий блок» станом на день подання позову у платника податків ТОВ «Теплобудсервіс» наявний борг в розмірі 374 962,50 грн.
Представник апелянта зазначив, що порядок припинення податкової застави чітко врегульований нормами права. Здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу тягне за собою передбачену законом відповідальність. Під час дії податкової застави ні власник, ні особи, які вважать себе власниками майна, що перебуває у податковій заставі, без дозволу податкового органу не можуть вчиняти дії щодо цього майна.
Чинним законодавством передбачено виключні підстави припинення податкової застави, а саме визначені підпунктами 93.1.1-93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу II Податкового Кодексу та у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 розділу ІІ Кодексу з дня отримання податковим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
Відповідно вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 придбав у власність 48/100 (сорок вісім сотих) часток комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належала боржнику ТОВ «Теплобудсервіс», код ЄДРПОУ 32264179, що підтверджується Актом про проведення електронного аукціону (торгів) з реалізації нерухомого майна в процедурі виконавчого провадження від 15 січня 2024 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Євген Сергійович та протоколом № 602811 про проведення електронного аукціону 9торгів) від 27 грудня 2023 року.
Згідно з інформацією, поданою у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, наявні обтяження на придбане майно, а саме зареєстрованої на підставі рішення ГУ ДФС в Дніпропетровській області податкової застави, зареєстрованої на попереднього власника майна ТОВ «Теплобудсервіс», код ЄДРПОУ 32264179.
Підставою для застосування обтяжень майна стало рішення про опис майна у податкову заставу від 24 липня 2018 року №74171-17/83, на підставі якого було складено акт опису майна від 21 березня 2019 року № 32264179/31/83.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області із заявами про звільнення з податкової застави придбаного майна, однак листом від 05 червня 2024 року № 40783/6/04-36-13-10-16 ГУ ДПС в Дніпропетровській області повідомило, що придбане ним майно знаходиться у податковій заставі відповідно до актів опису рухомого та нерухомого майна, складених на підставі рішення контролюючого органу, тому відсутні підстави щодо вилучення з податкової застави вказаного майна.
Предметом спору у цій справі є припинення податкової застави щодо майна, яке реалізовано за результатами проведення електронних торгів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
За приписами п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.
Згідно п. 89.2 вказаної статті, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно приписів п. 91.3 ст. 91 ПК України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
Умови припинення податкової застави визначені у статті 93 ПК України.
Так, відповідно п. 93.1 вказаної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
За приписами п. 93.2 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Відповідно п. 93.4 ст. 93 ПК України, у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
У свою чергу, механізм застосування податкової застави контролюючими органами визначено Порядком застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року №586 (надалі - Порядок № 586) (у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Пунктом 9 Розділу І Порядку № 586 передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 глави 9 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно п. 1 розділу ІІ Порядку № 586, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно п. 2 розділу ІІ Порядку № 586, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3). Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого.
Пунктом 8 Розділу ІІ Порядку № 586 передбачено, що у разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису майна на суму, що відповідає сумі податкового боргу платника податків.
За змістом п. 10 розділу ІІ Порядку № 586 опис майна може бути проведено за інформацією, документами і матеріалами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів).
Приписами п.п. 1, 2 розділу IV Порядку №586 встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.
Водночас, згідно п. 95.1. Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
При цьому, згідно пункту 1 Розділу І Порядку реалізації арештованого майна №2831/5 визначено, що електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно пунктів 2 Розділу I Порядку № 2831/5, реалізація майна здійснюється шляхом проведення електронних торгів або торгів за фіксованою ціною.
Згідно пункту 8 Розділу X Порядку № 2831/5, акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.
Як встановлено судом ОСОБА_1 придбав у власність 48/100 (сорок вісім сотих) часток комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належала боржнику ТОВ «Теплобудсервіс», код ЄДРПОУ 32264179, що підтверджується Актом про проведення електронного аукціону (торгів) з реалізації нерухомого майна в процедурі виконавчого провадження від 15 січня 2024 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Євген Сергійович та протоколом № 602811 про проведення електронного аукціону 9торгів) від 27 грудня 2023 року.
Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Євгеном Сергійовичем було складено акт про проведені електронні торги від 15 січня 2024 року, що є підставою для оформлення права власності.
Процедура реалізації майна на електронних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника електронних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення таких торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є правочином.
Процедура набуття позивачем права власності на об'єкт не оспорена, а отже є дійсною.
Відповідно пункту 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
У статті 93 ПК України визначено підстави звільнення майна з податкової застави.
Згідно з пунктом 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції надав належну правову оцінку поданим сторонам доказам і правильно встановив, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі через наявність податкового боргу у колишнього власника ТОВ «Теплобудсервіс», код ЄДРПОУ 32264179.
Існуюча податкова застава перешкоджає позивачу розпоряджатися власним майном, а отже порушує його право власності.
Водночас, податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, у той час, як позивач - власник майна, не замінює ТОВ «Теплобудсервіс», код ЄДРПОУ 32264179 у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків та придбав спірне майно в результаті реалізації майна боржника на електронних торгах.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 464/3242/20, від 24 січня 2024 року у справі № 569/9806/21, від 06 лютого 2024 року у cправі № 914/2901/21, від 11 березня 2024 року у справі № 295/429/23.
Щодо посилання скаржника на статтю 93 Податкового кодексу України, відповідно до якої у контролюючого органу відсутні правові підстави для припинення податкової застави нерухомого майна, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Стаття 93 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника.
Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (пункти 93.1, 93.2 ст. 93 Податкового кодексу України).
Разом з тим, дані положення Податкового кодексу України встановлюють підстави лише для звільнення з податкової застави майна боржника, яким позивач не є, тобто дані положення статті 93 Податкового кодексу України на спірні правовідносини не розповсюджуються та застосуванню не підлягають.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у відповідача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь відповідача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, які повторюють доводи позовної заяви і яким судом першої інстанції було надано належну оцінку, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування або зміни рішення суду.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Оскільки апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 14 травня 2025 року.
Головуючий О.І. Корчиста