Провадження № 22-ц/803/266/25 Справа № 214/2440/23 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
14 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/2440/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Корчистої О.І.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Співак Вікторія Анатоліївна, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 липня 2023 року, -
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 07 грудня 2012 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0161/82/0194467, за умовами якого банк відкрив позичальнику картковий рахунок з кредитним лімітом у розмірі 12000 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути використану суму в строк до 05.12.2016 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 36%.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти.
26 червня 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-9, відповідно до якого банк відступив позивачу, а позивач набув прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Кредитним договором №010/0161/82/0194467 від 07.12.2012 року.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, відповідно до Кредитного договору №010/0161/82/0194467 від 07.12.2012 року, виникла заборгованість, яка, станом на 08.02.2023 року, складає 59169 грн. 33 коп., з яких: 25357 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 724 грн. 58 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 33087 грн. 75 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Станом на дату звернення до суду із даною позовною заявою, відповідач не повернув кредитні кошти, у зв?язку з чим позивач просив суд: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №010/0161/82/0194467 від 07.12.2012 року у розмірі 59169 грн. 33 коп., а також 2684 грн. 00 коп. сплаченого судового збору та 9000 грн. 00 коп. понесених витрат на правничу допомогу.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» суму заборгованості за Кредитним договором №010/0161/82/0194467 від 07.12.2012 року у розмірі 59169 грн. 33 коп., з яких: 25357 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 724 грн. 58 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 33087 грн. 75 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» сплачений судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн. 00 коп.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 травня 2024 року замінено стягувача, в особі ТОВ «Вердикт Капітал», на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (надалі - ТОВ «Дебт Форс») у виконавчому листі №214/2440/23 по цивільній справі за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Співак В.А., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність позовних вимог та порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Апеляційна скрага мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що, за приписами ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт передачі грошей.
Матеріали справи містять копію Договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0161/82/0194467 від 07.12.2012, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого, банк відкрив позичальнику картковий рахунок НОМЕР_1 , з кредитним лімітом в розмірі 12000,00 грн., позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 05.12.2016 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.05.2024 6 36 % (а.с. 8). Будь - яких доказів на підтвердження видачі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідачу кредитної картки, її номер, строку її дії, розміру наданого банком кредитного ліміту, зарахування на цю картку суми кредиту, зняття таких коштів відповідачем, відкриття рахунку № НОМЕР_1 на ім'я відповідача (виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 , копії квитанції, меморіального ордеру тощо) та інших доказів, які б підтверджували факт отримання кредитних коштів відповідачем в розмірі, заявленому позивачем, до позовної заяви не надано. Виписок банку проте, що відповідач користувався кредитною карткою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яким чином, здійснював розрахунки, переказував кошти на інші рахунки, поповнював картку, не надано. А саме виписка є первинним документом про що вказується у Постанові Верховного суду у справі №200/5647/18 від 16.09.2020.
Звертає увагу суду на ту обставину, що копія виписки по рахунку, яка долучена позивачем до позовної заяви, відображає операції по рахунку № НОМЕР_2 , а не № НОМЕР_1 , який вказаний у Договорі, тобто не є належним доказом та взагалі не стосується позовних вимог та не є належним доказом існування боргу у відповідача перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Крім того, навіть у цій виписці вказано, що кредит: 0, сума прострочених платежів: 0 та не містить відомостей про зарахування кредитних коштів у розмірі 12000,00 грн.
Також, вказує, що Договором №010/0161/82/0194467 від 07.12.2012 встановлено строк кредиту 48 місяці, дата повернення кредиту 05.12.2016, однак позивачем нараховано відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування, що не відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Не погоджується відповідач ОСОБА_1 і з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з нього на користь позивача ТОВ «Вердикт Капітал» витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх необгрунтованими та недоведеними.
Зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач ОСОБА_1 поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом апеляційної скарги, який складається з витрат на професійну правничу допомогу, яка надається Адвокатським об'єднанням «Ліга Сова» (ідентифікаційний код 42634525), складає 20 000,00 грн. Докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду разом із заявою про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, ТОВ «Дебт Форс»зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 грудня 2012 року між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0161/82/0194467, згідно умов якого банк відкрив на ім'я відповідача картковий рахунок з кредитним лімітом у розмірі 12000 грн. 00 коп. Строк користування кредитом становив 48 місяців, що починався з 05.12.2012 року по 05.12.2016 року. Процентна ставка фіксована та складала 36% річних (а.с.8-14,15-18).
З розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті зобов'язання, згідно умов Кредитного договору, у зв'язку із чим, станом на 26.06.2019 року, наявна заборгованість у розмірі 26335 грн. 15 коп. (а.с.24-27).
26 червня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-9, відповідно до якого банк відступив, а позивач набув прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Кредитним договором №010/0161/82/0194467 від 07.12.2012 року укладеним із відповідачем (а.с.50-58,59-61,62).
Згідно розрахунку позивача, станом на 08.02.2023 року, заборгованість становить 59169 грн. 33 коп., з яких: 25357 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 724 грн. 58 коп. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 33087 грн. 75 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) (а.с.49).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з нього на користь позивача ТОВ ФК «Вердикт Капітал» заборгованості за Договором №010/0161/82/0194467 від 07 грудня 2012 року, у визначеному позивачем розмірі.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У справі встановлено, що 07 грудня 2012 року між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/0161/82/0194467, згідно умов якого банк відкрив на ім'я відповідача картковий рахунок з кредитним лімітом у розмірі 12000 грн. 00 коп. Строк користування кредитом становив 48 місяців, що починався з 05.12.2012 року по 05.12.2016 року. Процентна ставка фіксована та складала 36% річних (а.с.8-14,15-18).
Спір виник з приводу стягнення заборгованості за Договором №010/0161/82/0194467 від 07 грудня 2012 року.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
За умовами Договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування№010/0161/82/0194467 від 07 грудня 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відкриває на ім'я відповідача ОСОБА_1 картковий рахунок №НОМЕР_1 , з кредитним лімітом у розмірі 12000 грн. 00 коп. (а.с.8-14,15-18).
В той же час, відповідна виписка по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1 №НОМЕР_1 , разом із матеріалами позовної заяви, чи безпосередньо під час розгляду справи у суді першої чи апеляційної інстанції, надана не була.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа № 755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Посилання у відзиві на апеляційну скаргу на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором та виписки за рахунком, як на підставу задоволення позовних вимог, є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов Договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування№010/0161/82/0194467 від 07 грудня 2012 року, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідакою.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
При цьому, надана суду виписка за рахунком № НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 28-48) є неналежним доказом у справі, оскільки не містить жодної інформації щодо предмету доказування у справі, зокрема, щодо руху коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 , й доводи апеляційної скарги відповідача є слушними та заслуговують на увагу.
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал», з огляду на їх недоведеність.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).
Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, судові витрати, понесені позивачем ТОВ «Вердикт Капітал» не підлягають компенсації за рахунок відповідача, тоді як судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн., підлягають стягненню на користь останнього із позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, тобто у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Співак Вікторія Анатоліївна, - задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року -скасувати та ухвалити нове рішення.
В задовленні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 220 (три тисячі двісті двадцять) гривень 80 (вімідесят) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 14 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: