Провадження № 22-ц/803/4594/25 Справа № 197/490/21 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
13 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Лідовська А.А.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Виконавчий комітет Карпівської сільської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Товарна баржа «Українська»,
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мартинова Наталія Юріївна, на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2025 року, яке ухвалено суддею Мазуренком В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 03 лютого 2025 року,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Карпівської міської ради про визнання дійсним угоди купівлі-продажу нерухомого майна, укладеною між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом реєстрації на товарній біржі «Українська» за номером 21288-II від 31 березня 2015 року, та визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю складу «Модуль» літ «В-1», загальною площею 450,0 м 2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мартинова Наталія Юріївна, звернувся з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду, в якій просить скасувати рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.01.2025, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати дійсною угоду купівлі-продажу укладеного на товарній біржі «Українська» за номером 21288-II 31 березня 2015 року, та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1360,0 грн.
Позивач зазначає, що при ухвалені рішення судом неправильно застосовані норма матеріального та порушено норми процесуального права, у зв'язку з цим підлягає скасуванню.
Позивач придбав нерухоме майно на товарній біржі «Українська», 08.04.2015 зареєстрував за собою право власності на придбане нерухоме майно, однак позбавлений можливості розпоряджатися ним у зв'язку з усною відмовою приватного нотаріуса у прийняття в якості правовстановлюючого документу на нежитлову будівлю угоду купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованої на біржі так як вона не посвідчена нотаріально.
Зазначає, що в інформації наданої відповідачем вказано про перебування земельної ділянки комунальній власності, а будівля, яка була придбана позивачем - не існує.
Проте, в матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 9319182 від 08.04.2015, та звіт про оцінку нежитлової будівлі, що підтверджує той факт, що на час звернення з позовом до суду першої інстанції 28.05.2021 нерухоме майно було в наявності.
Також судом зазначено, що позивачем залучено до участі у справі неналежного відповідача - Виконавчого комітету Карпівської сільської ради, тоді як відповідач залучений в якості третьої особи.
У рішенні вказано, що третя особа ОСОБА_2 до суду не з'явився, та був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.
Проте, з листа Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07.02.2025 № 263/81.9-32, вбачається що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з чим, сторона позивача посилається на положення ст. 55 ЦПК України, якою зазначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
З урахуванням викладеного, сторона позивача вважає, що судом першої інстанції не з'ясовано усіх обставин справи, не повною мірою досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.
Від третьої особи - Виконавчого комітету Карпівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.
Правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу сторони не скористались.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснень представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка підтримала апеляційну скаргу та її доводи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, з урахуванням заяви третьої особи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Договором купівлі продажу від 31.03.2015 ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 за суму 64592,0 грн нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Об'єкт нерухомого майна належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2009.
Об'єкт нерухомого майна складається з нежитлової будівлі: складу «Модуль» літ. «В-1», загальною площею 450,0 м2.
Земельна ділянка на якій розташована нежитлова будівля, знаходиться в користуванні продавця, та право користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно одночасно переходить покупцеві.
08.04.2015р. позивач зареєстрував право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до Звіту про оцінку майна, вартість нежитлової будівлі складу «Модуль» літ. «В-1», загальною площею 450,0 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 13.05.2021 складає 89700 ,0 грн.
Згідно інформації з КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР №1190 від 10.12.2024р., станом на 31.12.2012р. право власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 .
Проте з 01.01.2013 КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР не займається реєстрацією права власності на нерухоме майно, тому з зазначеного часу підприємство не має можливості надати інформацію.
Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.12.2024, станом на 31.12.2012 відомості щодо зареєстрованого права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 в, відсутні.
Відповідно до відповіді Карпівської сільської ради від 03.12.2024 земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , відноситься до земель комунальної власності Карпівської сільської ради, та земельна ділянка вільна від забудови.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про залишення без задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки факт передачі нерухомого майна не доведений матеріалами справи.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що на час подання позову до суду зазначене майно було в наявності.
Позивачем надано витяг про реєстрацію за ним нежитлової будівлі, проте наявними у справі відповідями Виконавчого комітету Карпівської сільської ради № 2479/05-10/24 від 04.12.2024 та Карпівської сільської ради № 2471/05-01/24 від 03.12.2024 зазначено, що земельна ділянка знаходиться в комунальній власності та вільна від забудови (а.с. 115, 116).
Відтак право власності позивача щодо предмету спору обумовлено лише наявністю запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.04.2015.
А отже, з урахуванням викладеного суд вірно встановив, що будівля яка була придбана спірним договором не існує, а земельна ділянка перебуває в комунальній власності Карпівської сільської ради.
Факт передачі нерухомого майна не доведений дослідженими матеріалами справи.
Разом з тим, сторона позивача помилково вважає, що саме з Виконавчим комітетом Карпівської сільської ради наявний спір про право, та зазначає належного відповідача третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).
Правочин за своїм змістом та формою має відповідати вимогам законодавства, чинним на момент його укладення, у справі, що переглядається, мають бути застосовані положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 15 Закону України «Про товарну біржу», який діяв на момент укладення договору, визначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України).
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Стаття 51 ЦПК України передбачає, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.
Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному законом. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Колегія суддів позбавлена можливості залучити до участі у справі належних відповідачів, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі. Розгляд справи з неналежним відповідачем або за відсутності всіх належних відповідачів позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті.
Вивчивши надані сторонами та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Карпівської сільської ради, треті особи Товарна біржа «Українська», ОСОБА_2 , про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомості та визнання права власності без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мартинова Наталія Юріївна, залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повне судове рішення складено 13 травня 2025 року.
Головуючий Я.М.Бондар
Судді В.П.Зубакова
В.О.Остапенко