Провадження № 22-ц/803/4700/25 Справа № 204/10008/24 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
13 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»,
на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2025 року, -
10 жовтня 2024 року АТ «А-Банк» звернулося до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 червня 2017 року, у сумі 10486 гривень 80 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 10052 гривні 18 копійок та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 434 гривні 62 копійки (а. с. 1-5 та на звороті).
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення договору № б/н від 12 лютого 2022 року та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитним договором у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Однак відповідач своїх обов'язків за угодою не виконує, оскільки не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Внаслідок цього, станом на 22 вересня 2024 року, за ним утворилася заборгованість у сумі 10486 гривень 80 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 10052 гривні 18 копійок та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 434 гривні 62 копійки, яку позивач прохає стягнути із відповідача разом із судовими витратами у сумі 3028 гривень.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
01.03.2025 року АТ «Акцент-Банк» подано апеляційну скаргу, в якій ставиться вимога про скасування заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2025 року та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов?язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 10 468, 80 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
12 лютого 2022 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення договору № б/н від 12 лютого 2022 року та отримання кредитної картки (а. с. 7).
Відповідно до наданого позивачем суду розрахунку заборгованості, станом на 22 вересня 2024 року, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 10486 гривень 80 копійок, яка складається з заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 10052 гривні 18 копійок, яка в свою чергу складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 0 гривень та заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 10052 гривні 18 копійок; та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 434 гривні 62 копійки, яка в свою чергу складається із заборгованості за процентами на поточну заборгованість у розмірі 0 гривень та заборгованості за процентами на прострочену заборгованість у розмірі 434 гривні 62 копійки (а. с. 6 та на звороті).
На підтвердження того, що між банком і відповідачем було укладено договір про надання кредиту від 09 червня 2017 року, позивачем надано в якості письмового доказу анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку (а. с. 7), (яка разом з Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становлять договір про надання банківських послуг) від 09 червня 2017 року. Вказана Анкета-заява підписана 12 лютого 2022 року від імені ОСОБА_1 .
Як вбачається із Анкети-заяви від 12 лютого 2022 року (а. с. 7), у ній зазначені персональні дані відповідача щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, РНОКПП, а також міститься інформація про те, що позичальник ознайомилася з договором про надання банківських послуг та погодився з ним, а також з тим, що він згоден отримати екземпляр договору про надання банківських послуг шляхом самостійного його роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Також позичальник висловив свою згоду, що дана заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг у А-Банку, яка разом з Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становлять договір про надання банківських послуг. Однак не зрозуміло, яким чином вказана анкета-заява від 12 лютого 2022 року стосується кредитного договору від 12 лютого 2022 року, за яким позивач прохає суду стягнути з відповідача заборгованість.
Більш того, надана позивачем Анкета-заява від 12 лютого 2022 року не містить жодних даних про те, яку саме картку отримала відповідач, строк її дії, та розмір наданого кредиту. Також не вказано будь-яких відомостей про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачу, повідомлення йому пін-коду, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості. Про вид картки не вказано і в самій позовній заяві. Крім того, із даної анкети-заяви вбачається, що договір про надання банківських послуг відповідачу не видавався.
Також позивачем до позову додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» (а. с. 15-21 та на звороті) та Витяг з Умов, та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» щодо Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та «Універсальна Gold» (а. с. 22-23), які не містять відомостей щодо того, яку саме картку видано відповідачу, а також підпису останнього.
З тих підстав, що надані Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами у сумі 434 гривні 62 копійки.
Натомість, в наданій банком Анкеті-заяві позичальника від 12 лютого 2022 року (а. с. 7), процентна ставка не зазначена, більш того, в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, пені і штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» щодо Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та «Універсальна Gold», як невід'ємні частини спірного договору.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms), неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період із часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більш співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Акцент-Банк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а тому Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» щодо Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та «Універсальна Gold», які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 лютого 2022 року, шляхом підписання заяви-анкети.
Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором від 12 лютого 2022 року, укладеного між позивачем та відповідачем (а. с. 6 та на звороті), з якого не вбачається, яким чином він стосується кредитного договору № б/н від 12 лютого 2022 року. Також даний розрахунок не містить відомостей щодо суми фактично наданого кредиту відповідачу.
Натомість, з вказаного розрахунку вбачається, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 434 гривні 62 копійки, фактично є заборгованістю за процентами на поточну заборгованість у розмірі 0 гривень та заборгованістю за процентами на прострочену заборгованість у розмірі 434 гривні 62 копійки, а заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 10052 гривні 18 копійок, фактично є заборгованістю за тілом кредиту у сумі 0 гривень та заборгованістю за простроченим тілом кредиту у сумі 10052 гривні 18 копійок.
Разом з цим, позивачем не розкрито таке поняття як «прострочена заборгованість за наданим (тілом кредиту)» й «заборгованість за процентами на прострочену заборгованість», їх правову природу та підстави нарахування не передбачені самими Умовами та Правилами надання банківських послуг, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визначити відмінності між термінами і поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», «проценти на поточну заборгованість» та «проценти на прострочену заборгованість» що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов'язку по його поверненню.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що розрахунок заборгованості, що наданий позивачем на обґрунтування позовних вимог, є неналежним доказом для підтвердження позовних вимог, а тому суд не приймає його до уваги.
Тобто, докази, якими позивач, в тому числі, підтверджує обставини щодо погодження між сторонами розміру відсотків, якими обґрунтовує свої вимоги, викладені в позовній заяві щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, у сумі 434 гривні 62 копійки, в розумінні ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України, є неналежними та недостатніми для підтвердження позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту погодження між сторонами умов кредитного договору, в тому числі і щодо розміру відсотків та штрафних санкцій за користування кредитними коштами, а також, строку дії такого договору, а наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.
Таким чином, суд вважає не доведеним погодження між сторонами розміру відсотків, пені та штрафів, під які видавався кредит, у зв'язку із чим позовні вимоги АТ «Акцент-Банку» в частині стягнення заборгованості за відсотками не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за наданим кредитом у розмірі 10052 гривні 18 копійок, суд зазначає наступне.
Так, позивачем на підтвердження своїх вимог, щодо користування відповідачем кредитними коштами позивача за договором № б/н від 12 лютого 2022 року та наявності у останнього заборгованості за ним, надано суду Виписку по картці (рахунок НОМЕР_1 ) за період з 12 лютого 2022 року по 22 вересня 2024 року (а. с. 10-11 та на звороті). Вказана виписка є первинним банківським документом, а тому може бути належним доказом у справі.
Однак, суд не приймає її до уваги з огляду на наступне.
Так, з наданої позивачем Виписки по картці НОМЕР_1 (а. с. 10-11 та на звороті) вбачається, що надана вона за період з 12 лютого 2022 року по 22 вересня 2024 року, однак фактично вона надана за період з 15 лютого 2022 року по 07 березня 2024 року, тоді як позивач прохає стягнути заборгованість станом на 22 вересня 2024 року та за договором від 12 лютого 2022 року, а отже вказана виписка не охоплює весь період кредитних правовідносин сторін, що позбавляє суд можливості перевірити рух коштів по вказаному у ній рахунку, а також перевірити суми використаних кредитних коштів відповідачем за даним кредитним договором та суми внесених ним коштів в рахунок його погашення.
Крім того, вказана виписка по картці відповідача не містить інформації ані щодо встановлення відповідачу кредитного ліміту, тобто надання останньому кредитних коштів за вказаним кредитним договором від 12 лютого 2022 року, ані відомостей щодо його зміни (збільшення/зменшення кредитного ліміту), як то зазначено в Довідці за лімітами (а. с. 13).
Більш того, з вказаної виписки вбачається, що позивачем з відповідача списувалися відсотки за користування кредитом у загальному розмірі 2761 гривня 83 копійки, які не погоджені з останнім, оскільки жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження вказаного позивачем суду не надано.
Також, з вказаної виписки вбачається, що позивачем з відповідача списувалися грошові кошти в рахунок погашення кредиту за розстрочкою у сумі 18546 гривень 05 копійок, однак що це за договір суду не відомо, оскільки останній позивачем суду не надано.
Разом з цим, суд зазначає про те, що не приймає до уваги та вважає неналежними доказами у справі надані позивачем Довідку за картками (а. с. 22) та Довідку за лімітами (а. с. 13), оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів документів (дати документу та його номеру), а з їх змісту не зрозуміло ані на підставі якого документу відкрито ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_2 , ані яким чином він стосується внутрішньобанківського референту SAMABWFС10074763098, ані коли вручені відповідачу зазначені у довідці картки.
Таким чином, оскільки відповідач не погоджував сплату відсотків за користування кредитними коштами та сплату комісії за договором від 12 лютого 2022 року, суд вважає неправомірним та безпідставним списання позивачем внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення вказаних платежів за даним кредитом. Натомість, дана сума коштів підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Тобто, списання Банком внесених боржником коштів в рахунок погашення тіла кредиту та зарахування цих коштів на погашення відсотків за користування кредитом та комісії є неправомірним та безпідставним.
Отже, позивачем не надано суду у якості доказу належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів, на підставі заяви від 12 лютого 2022 року та кредитного договору від 12 лютого 2022 року на відповідний рахунок відповідача, згідно з яким можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу саме як кредитні кошти.
Разом з цим, з виписки по картковим рахункам відповідача вбачається, що останній здійснював користування кредитними коштами та загалом за період з 12 лютого 2022 року по 22 вересня 2024 року витрати відповідача становлять 33314 гривень 01 копійка, в той час як зарахування на картку за цей же період становлять 22827 гривень 21 копійка, з чого вбачається, що відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 10486 гривень 80 копійок.
При цьому, з виписки вбачається, що банк безпідставно враховував в суму витрат (33314 гривень 01 копійка) непогоджені відповідачем відсотки у розмірі 2761 гривня 83 копійки, які не підтвердженні жодними належними, достатніми та допустимими доказами та, які не передбачені умовами цього договору.
З огляду на викладене, враховуючи те, що за період з 12 лютого 2022 року по 22 вересня 2024 року витрати відповідача становлять 33314 гривень 01 копійка, до яких позивачем безпідставно включено непогоджені та непередбачені умовами договору 2761 гривня 83 копійки відсотків за користування кредитом, більш того, здійснено списання в рахунок погашення незрозумілого кредиту за розстрочкою у сумі 18546 гривень 05 копійок, при цьому, зарахування відповідача на його картку за цей же період становлять 22827 гривень 21 копійка, суд доходить висновку, що у відповідача, за вищевказаний період часу, відсутня заборгованість за кредитом, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Тобто, докази, якими позивач підтверджує заявлені позовні вимоги у сумі - 10486 гривень 80 копійок, з яких 10052 гривні 18 копійок заборгованість за тілом кредиту, в розумінні ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України, є неналежними, недостатніми та такими, що не узгоджуються між собою, для підтвердження позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважає, що позивачем не доведено факту погодження між сторонами умов кредитного договору, в тому числі і щодо розміру відсотків та штрафних санкцій за користування кредитними коштами, а також, строку дії такого договору, а наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З виписки по картковим рахункам відповідача вбачається, що останній здійснював користування кредитними коштами та загалом за період з 12 лютого 2022 року по 22 вересня 2024 року витрати відповідача становлять 33314 гривень 01 копійка, в той час як зарахування на картку за цей же період становлять 22827 гривень 21 копійка, з чого вбачається, що відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 10486 гривень 80 копійок.
При цьому, з виписки вбачається, що банк безпідставно враховував в суму витрат (33314 гривень 01 копійка) непогоджені відповідачем відсотки у розмірі 2761 гривня 83 копійки, які не підтвердженні жодними належними, достатніми та допустимими доказами та, які не передбачені умовами цього договору.
Враховуючи те, що за період з 12 лютого 2022 року по 22 вересня 2024 року витрати відповідача становлять 33314 гривень 01 копійка, до яких позивачем безпідставно включено непогоджені та непередбачені умовами договору 2761 гривня 83 копійки відсотків за користування кредитом, більш того, здійснено списання в рахунок погашення незрозумілого кредиту за розстрочкою у сумі 18546 гривень 05 копійок, при цьому, зарахування відповідача на його картку за цей же період становлять 22827 гривень 21 копійка, колегія суддів вважає, що у відповідача, за вищевказаний період часу, відсутня заборгованість за кредитом, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Тобто, докази, якими позивач підтверджує заявлені позовні вимоги у сумі - 10486 гривень 80 копійок, з яких 10052 гривні 18 копійок заборгованість за тілом кредиту, в розумінні ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України, є неналежними, недостатніми та такими, що не узгоджуються між собою, для підтвердження позовних вимог.
При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: