Провадження № 22-ц/803/4872/25 Справа № 210/2468/23 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
13 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Лідовська А.А.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору Виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради в особі органу опіки та піклування, Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради в особі органу опіки та піклування
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2025 року, яке ухвалено суддею Сільченком В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 06 лютого 2025 року
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , шляхом встановлення порядку участі у вихованні дитини.
Позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою, визначити способи участі у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини встановивши наступний порядок зустрічей: з 17:00 п'ятниці до 17:00 неділі (вихідні дні через вихідні дні (тобто чотири рази місць по вихідним через вихідні: перші та треті вихідні місяця) без присутності матері, щороку у день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10:00 год. до 20:00 год., без присутності матері, 9 березня з 10:00 год. до 20:00 год. - наступний день після Міжнародного жіночого дня без присутності матері, 24 серпня з 10:00 год. до 20:00 год. - наступний день після Дня народження донь 14 днів (літні канікули дитини) - з 15 липня по 28 липня: з 10:00 год. 15 липня 20:00 год. 28 липня, без присутності матері, 7 днів (зимові канікули дитини) - з 02 січня по 08 січня: з 10:00 год. 02 січня до 2С год. 08 січня, без присутності матері, кожного року у третю неділю червня - день батька у Україні, з 10:00 год. до 20:00 год. без обмеження місця побачення, однак за попереднім повідомленням матері дитини.
Також просив зобов'язати ОСОБА_2 про місце проживання дитини, або про зміну місця проживання дитини, якщо таке відбулось.
Встановити можливість спільного відпочинку ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , протягом літнього періоду тривалістю на 2 тижні на території України, за умови узгодження з матір'ю дитини періоду виїзду на оздоровчий відпочинок та місця відпочинку, з урахуванням здоров'я дитини та інших обставини, які можуть бути перешкодою для такого відпочинку.
Встановити право батька на необмежене спілкування з дочкою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку через мережу Інтернет за допомогою Viber, WhatsAрр, Telegram, Skype, з урахуванням режиму дня дитини, цього зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 інформацію про наявні засоби зв'язку (номер телефону тощо) спілкування батька з дитиною; зобов'язати ОСОБА_2 надати інформацію ОСОБА_1 про зміну номера телефону та інших засобів зв'язку, необхідних для спілкування батька з донькою.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано відповідачку не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначено способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини, дозволивши побачення та спілкування з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , встановивши порядок зустрічей: з 17:00 години до 19:00 години щоп'ятниці у присутності матері.
Встановлено право батька на необмежене спілкування з дочкою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку через мережу Інтернет за допомогою Viber, WhatsАрр, Telegram, Skype, з урахуванням режиму для дитини. Для цього зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 інформацію про наявні засоби зв'язку (номер телефону тощо) для спілкування батька з дитиною; зобов'язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 про зміну номера телефону та інших засобів зв'язку, необхідних для спілкування батька з донькою
Іншу частину позовних вимог залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачка ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2025 року, та відмовити в задоволенні позовних вимого ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідачка заперечує проти зустрічей позивача з неповнолітньою донькою, враховуючи його нестабільний психологічний стан та негативне відображення на вихованні та здоров'ї дитини.
Посилається на покази свідків, які були допитані в судовому засіданні, та наявність відкритого провадження за участю позивача щодо сплати пені по аліментам.
Позивачем ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Севостьянова І.Г., подано відзив на апеляційну скаргу в якому сторона позивача погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним, обґрунтованим та постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та з урахуванням інтересів малолітньої доньки сторін.
Звертає увагу на те, що відповідачкою під час розгляду справи було змінено прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 , проте в рішенні суду першої інстанції про те не зазначено.
Посилання відповідачки на нестабільний психологічний стан позивач не підтверджено жодними доказами.
Позивач не заперечує про наявність в нього заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини, оскільки він тривалий час був безробітній та не мав доходу, проте зараз він працевлаштований, та після отримання першої заробітної плати самостійно сплатив в рахунок заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини 15000 грн.
Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, що є виключно компетенцією суду.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що малолітня дитина є найбільш вразливою стороною, а тому з метою найкращих інтересів дитини вона повинна відчувати турботу обох батьків, і матері і батька.
Відповідачка ОСОБА_6 звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про відкладення розгляду справи для надання рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу.
Рішенням Ради суддів України від 02.03.2018 визначено, що судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, що означає, що вони мають змогу ознайомлюватися із судовими рішеннями у повному обсязі (без заміни певних відомостей літерними або цифровими позначеннями), та з рішеннями, що ще не набрали законної сили, а також використовувати їх з зазначеною метою у будь-який спосіб, не допускаючи розголошення відомостей, визначених статтею 7 Закону України "Про доступ до судових рішень".
Оскільки, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторони відповідача, оскільки позиція сторони викладена в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - Севостьянової І.Г. яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, в межах і доводах викладених у відзиві, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, доводів відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.12.2015 року, який рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.03.2023 розірвано.
Батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_8 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_8 з пропозицією щодо усунення перешкод у спілкуванні з донькою шляхом встановлення порядку участі у вихованні дитини, проте дійти згоди самостійно батьки не змогли.
Позивач має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі частини доходу щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму; розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого станом на 13.07.2023 року заборгованість ОСОБА_1 складає 24185,00 гривень.
ОСОБА_1 працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 02.08.2017 року та був звільнений 04.05.2023 року за власним бажанням.
В матеріалах справи міститься лист, згідно якого Криворізький міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді повідомляє, що ОСОБА_8 отримала послуги та рекомендації практичного психолога КМЦСС з питань психологічної діагностики та колекційної роботи з її малолітньою дитиною для дитини відповідного віку.
Згідно висновку Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради як органу опіки та піклування ОСОБА_9 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де створено належні умови для перебування та проживання малолітньої дитини.
Дитина проживає разом з мамою ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Батьки не можуть домовитись про графік побачень дитини з батьком. ОСОБА_1 явка на засідання комісії була проігнорована.
Виконком районної у місті ради вважає за можливе встановити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 за попередньою домовленістю з мамою дитини та у її присутності.
ОСОБА_10 є вихованцем КЗДО № 94 з 06.08.2021 року.
Довідкою КЗДО № 94 від 14.08.2023 зазначено, що батько не цікавився та не приймав участі у вихованні дитини.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
При винесені рішеня судом першої інстанції враховано, що позивач має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, а такж не цікавиться та не приймає участі у її вихованні, проте вірно зазначено, що дитина повинна відчувати турботу обох батьків.
Такий висновок суду в більшій мірі відповідає інтересам дитини, сприятиме її розвитку та вихованню.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно із ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 07 жовтня 2021 року у справі «Спіцін проти України» визначено, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції.
Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи з обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.
Виходячи з того, що батько має безперешкодне право на спілкування з дітьми, однак це не повинно заважати нормальному розвитку дитини, тому слід створити умови для одночасного спілкування з дитиною обох з батьків.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
При вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи.
Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.10.2018 справа № 686/14512/17, провадження № 61-7540св18.
Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі Хант проти України.
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно статті 19 СК України, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно взяв до уваги те, що малолітня дитина є найбільш вразливою стороною, а тому з метою найкращих інтересів дитини суд зазначив, що дитина повинна відчувати турботу обох батьків, і матері і батька. При цьому батько повинен враховувати особливості стану здоров'я дитини, дотримуватися рекомендацій лікаря, надавати дитині належний догляд, дотримуватися графіку розпорядку дня дитини, обидва батьки, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, мають узгодити стратегію подальшого виховання та розвитку дитини.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.03.2025 частково задоволено клопотання ОСОБА_2 про звільнення її від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, відстрочено ОСОБА_8 сплату судового збору у розмірі 1610,40 грн до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення, тому відстрочений судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_8 на користь держави.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1610,40 грн (одна тисяча шістсот десять гривень сорок копійок), сплату якого було відстрочено відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повне судове рішення складено 13 травня 2025 року.
Головуючий Я.М.Бондар
Судді В.П.Зубакова
В.О.Остапенко