12 травня 2025 року
м. Київ
справа № 760/27005/23
провадження № 61-5875ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 20 грудня 2021 року в м. Києві по Брест Литовському шосе трапилася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якого автомобіль позивача та автомобіль іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 зазнали механічних пошкоджень.
Інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Дербенком І. О. відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2022 року провадження у справі № 759/1186/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративну відповідальність України (далі - КУпАП), у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи відсутність у позивача юридичної освіти, він змушений був звернутися за юридичною допомогою до адвоката для захисту своїх прав та інтересів при розгляді в суді вказаного протоколу, тому 22 грудня 2021 року уклав з адвокатом Перетятьком О. В. договір «Про ведення справи в суді та надання юридичної допомоги № 22/12-С». За надання відповідних юридичних послуг і участь адвоката в судових засіданнях сплатив 5 800,00 грн.
Позивач зазначав, що в межах адміністративної справи № 759/1186/22 він звертався до суду з клопотанням ухвалити додаткове рішення про відшкодування йому витрат за юридичні послуги, але судом було відмовлено, оскільки вирішення вказаного питання не входить до компетенції суду при розгляді справ про адміністративні правопорушення, та було роз'яснено право на звернення до суду з відповідним позовом. Водночас, позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати йому майнову шкоду, на яке отримав лист про відмову у відшкодуванні йому збитків.
У листопаді 2022 року позивач звернувся до Управління патрульної поліції в м. Києві із заявою про проведення дій щодо визнання винуватості другого учасника ДТП, однак лише 03 серпня 2023 року був складений протокол про адміністративне правопорушення відносного іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , якого постановою Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2023 року визнано винним у вчиненні ДТП.
Позивач вважав, що внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності йому завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що з моменту ДТП - 21 грудня 2021 року та до часу звернення з цим позовом, він постійно перебуває в нервово збудженому стані, що негативно позначилося на стані його здоров'я, та внаслідок чого погіршилися взаємовідносини зі співробітниками на роботі, друзями та сім'єю. Крім того, він змушений був звертатися за допомогою до адвоката для відновлення своїх порушених прав, протягом майже двох років не міг отримати відшкодування від страхової компанії, оскільки іншого учасника було визнано винним у вчиненні ДТП лише у вересні 2023 року, тому ремонт здійснив за власний рахунок.
Ураховуючи викладене, глибину душевних хвилювань та переживань, характер та тривалість немайнових і майнових втрат, час та зусилля, втрачені на пошук адвоката та оплату витрат на правову допомогу, визначив моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою з єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної та майнової шкоди 12 800,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Компенсовано Департаменту патрульної поліції витрати судового збору в сумі 1 610,40 грн за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
У травні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судомнорм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі становить 25 800,00 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 30 = 90 840,00 грн).
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Посилання представника заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов'язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник