Ухвала від 12.05.2025 по справі 1309/9120/12

УХВАЛА

12 травня 2025 року

м. Київ

справа № 1309/9120/12

провадження № 61-5909ск25

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі начальника Бабини Юлії Василівни, державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельник Юрій Романович, Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив:

- визнати дії/бездіяльність державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Ю. Р. (інших посадових осіб) щодо забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання доленосного рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт батька з дитиною, в межах ВП № НОМЕР_1, - неправомірними; а з огляду на тривале і повне ігнорування постанови, що 08 березня 2023 року виніс Верховний Суд у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339св22), а також постанови, що 19 вересня 2024 року виніс Львівський апеляційний суд у справі № 1309/9120/12 (провадження № 22-ц/811/674/24) - такими, що можуть мати умисел приховати недоліки в своїй роботі та реальну потребу цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків;

- скасувати вимогу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Ю. Р. від 15 жовтня 2024 року В-12 № 88528 щодо забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання доленосного рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт батька з дитиною, в межах ВП № НОМЕР_1, як таку, що не відповідає своєчасному і повному вжиттю дієвих заходів згідно постанови, що 08 березня 2023 року виніс Верховний Суд у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61- 4339св22), а також постанови, що 19 вересня 2024 року виніс Львівський апеляційний суд у справі № 1309/9120/12 (провадження № 22-ц/811/674/24);

- зобов'язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Ю. Р. (іншу посадову особу) усунути вказані порушення шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП № НОМЕР_1 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребу цільової підтримки дитини.

- визнати бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі начальника управління Бабини Ю. В. (іншої посадової особи) щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі № 1309/9120/12 та в межах ВП № НОМЕР_1 щодо долучення до вжиття належних заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12 та ігнорування постанови, що 08 березня 2023 року виніс Верховний Суд у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339св22), а також постанови, що 19 вересня 2024 року виніс Львівський апеляційний суд у справі № 1309/9120/12 (провадження № 22-ц/811/674/24);

- зобов'язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі начальника управління Бабини Ю. В. (інших посадових осіб) вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, - і з метою виправлення недоліків в роботі державних виконавців (інших посадових осіб) утворити виконавчу групу щодо реальної потреби цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків;

- в повноті дослідити інші фактори 10-річного примусового виконання доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12, з чим здійснити оцінку в дотримання найкращих інтересів дитини, яка, «вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки».

Залізничний районний суд міста Львова ухвалою від 24 жовтня 2024 року скаргу ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув заявнику.

Ухвала суду першої інстанція мотивована тим, що скаржник подав аналогічну скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що є підставою повернути цю скаргу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Львівський апеляційний суд постановою від 11 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 24 жовтня 2024 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скасовуючи ухвалу Залізничного районного суду міста Львова, апеляційний суд вказав про помилковість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та передчасність висновків щодо аналогічності, тотожності доводів скарги із іншою скаргою.

07 травня 2025 року Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року, в якій просило її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Суд встановив, що 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргами на дії/бездіяльність державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо забезпечення відновлення порушених прав та виконання судових рішень. В той же день скаржник звернувся з іншою скаргою на дії/бездіяльність державних виконавців.

Залізничний районний суду міста Львова ухвалою від 23 жовтня 2024 року (провадження 4-с/462/58/24) скаргу ОСОБА_1 залишив без руху для усунення недоліків зазначених в ухвалі суду.

Залізничний районний суд суду міста Львова ухвалою від 24 жовтня 2024 року (провадження 4-с/462/59/24) іншу скаргу ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув заявнику, визнавши її аналогічною до першої яку в подальшому він оскаржив до суду апеляційної інстанції.

За правилами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1). Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги (частина 4).

Звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до статті 447 ЦПК України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (стаття 182 ЦПК України). Це пояснюється тим, що Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави».

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц (провадження № 61-9843св21).

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Відповідно до наведеної норми, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передчасність висновків щодо аналогічності, тотожності доводів скарги із іншою скаргою та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Отже, доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі начальника Бабини Юлії Василівни, державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельник Юрій Романович, Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров