Дата документу 22.04.2025
Справа № 333/5377/24
Провадження № 2/334/554/25
22 квітня 2024 року
Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Гнатюка О.М.,
при секретарі Соломонової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник АТ «Універсал банк» звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 09.02.2018 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посилання https://www.monobank.ua/terms. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна карта. Позивач зазначає, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, станом на 09.05.2024 утворилася заборгованість в розмірі 120025,82 грн., що складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 120025,82 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Представником відповідача наданий відзив, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково. Вказав на те, що відповідачка у 2021 році користувалася кредитної платіжною карткою отриманою від позивача та отримувала кредитні кошти. Не всі отримані від позивача кошти поверталися протягом пільгового періоду. З урахуванням непрозорості нарахувань заборгованості позивачем неможливо встановити її реальний розмір.
Заявлена Позивачем сума за правовою природою є «залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)».
Кредитні відносини між сторонами виникли в результаті звернення Відповідачки до Позивача із заявою від 09.02.2018 р. про отримання банківських послуг, а саме, відкриття поточного рахунку з платіжною карткою «Чорна картка monobank», що є універсальною кредитною карткою.
До позовної заяви Позивачем надано паперову копію електронного документа під назвою «Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank», які набрали чинності з 27.11.2021 р.
Наразі вказаний документ на офіційному сайті Позивача відсутній, так само, як відсутні умови і правила банківських послуг, ознайомлення з якими Відповідачка підтвердила підписанням заяви-анкети (тобто які діяли станом на 09.02.1018 р.), натомість, у відкритому доступі є лише чинна редакція Умов і правил, затверджена протоколом Правління Позивача № 49/1 від 29.11.2024 р., що набула чинності з 01.12.2024 р. (тобто вже після звернення Позивача до суду і порушення провадження у справі).
Таким чином, насправді на даний момент абсолютно неможливо встановити, які саме умови і правила регулювали спірні відносини в момент їх виникнення, як ці умови змінювалися згодом, тож, справедливість наведених в позовній заяві тверджень Позивача щодо умов споживчого кредитування, що мають застосовуватися при розгляді спору, ані Відповідачка, ані суд перевірити не можуть.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17 сформульовано правовий висновок, згідно з яким якщо правила надання банківських послуг є мінливими, то неможливо встановити їх редакцію, що діяла на час виникнення спірних правовідносин. Більше того, банк може посилатися на найбільш сприятливу для нього редакцію. При цьому, як констатує Верховний Суд, споживач є слабшою стороною фінансово-кредитних правовідносин, а покладення на нього обов'язку ознайомлення з загальними правилами надання послуг є надмірним тягарем, зважаючи на їх значний обсяг і відсутність у клієнта фахової підготовки.
В будь-якому випадку в доданій до матеріалів позову заяві-анкеті від 09.02.2018 р. Відповідачка, дійсно, висловила беззастережне погодження з цим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, однак, при цьому, про зміну кредитного ліміту Банк має повідомити Відповідачку шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Як вже зазначалося Відповідачкою у заяві про скасування заочного рішення, згідно з надісланим у мобільний додаток повідомленням (скріншот доданий до заяви про скасування заочного рішення) Банк встановив Відповідачці кредитний ліміт в розмірі 90 000,00 грн.
Більш того, згідно з рекламною інформацією, розміщеною на сайті Банку (скріншоти додаються), максимальний кредитний ліміт для власників чорної картки monobank становить 100000,00 грн., і такий кредитний ліміт надається - пряма цитата - «лише надійним клієнтам з гарною кредитною історією та стабільним рейтингом».
Жодних доказів збільшення Позивачем кредитного ліміту Відповідачки до суми, яка відповідає ціні позову і, за твердженням Позивача, є саме «тілом кредиту», матеріали позовної заяви не містять (в позовній заяві, до речі, взагалі не зазначено, який саме кредитний ліміт було встановлено Відповідачці Банком).
В чинному законодавстві України відсутнє нормативне визначення поняття «кредитний ліміт», але в формулюваннях, які використовують різні банки, під цим терміном розуміється:
- максимальна сума коштів, яку банк може видати власникові кредитної картки для користування довгостроковій основі ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- санкціонований дозвіл банку скористатися позикою від фінустанови в межах чітко визначеної суми (https://unexbank.ua/blog/kreditnij-limit-na-kartci);
- сума кредитних коштів, яку банк готовий позичити клієнту для оплати товарів чи послуг кредитною картою (https://harazd.bank.gov.ua);
- гранична сума, якою банк дозволяє скористатися в межах відкритої кредитної лінії клієнта (https://ideabank.ua/uk/experts/shcho-take- kredytnyy-limit-ta-yak-yoho-pidvyshchyty).
Позивач в доданих до позовної заяви Умовах і правилах обслуговування пропонує таке визначення: кредитний ліміт (зобов'язання Банку з кредитування) - розмір грошових коштів, зобов'язання з надання яких Клієнту бере на себе Банк з момент укладання Договору. До кредитного ліміту відносяться в тому числі суми коштів, що можуть бути отримані Клієнтом за рахунок Кредитного ліміту з метою погашення заборгованості із сплати відсотків за користування Кредитним лімітом.
Незважаючи на те, що друге речення наведеного вище визначення Позивача вдається не надто зрозумілим, в цілому є очевидним, що кредитним лімітом є та максимальна сума коштів, яку клієнт банку може отримати в позику (в даному випадку - за кредитною карткою).
Таким чином, при встановленому Відповідачці кредитному ліміті в 90000,00 грн., позивач за будь-яких обставин не мав видавати відповідачці кредитні кошти на суму, що перевищує вказане граничне значення, а відповідачка, зі свого боку, мала обґрунтовану впевненість, що її заборгованість за «тілом кредиту» в принципі не може бути більшою за 90000,00 грн. Наявність обмеження визначеною сумою кредитного ліміту означає, що при спробі споживача здійснити платіж (отримати готівку) за рахунок кредитних коштів на суму, що, з урахуванням вже існуючої заборгованості, перевищує встановлений кредитний ліміт, таку операцію буде відхилено фінансовою установою із відповідним повідомленням причин відмови («недостатньо коштів», «перевищено ліміт» тощо).
Відповідачка стверджує, що, за її розрахунками, кредитних коштів в сумі, що перевищує встановлений Позивачем кредитний ліміт у 90000,00 грн., вона від Позивача не отримувала - ані шляхом здійснення операцій з оплати товарів, робіт чи послуг з використанням кредитної картки, ані шляхом зняття з неї готівкових коштів.
З доданої до позовної заяви таблиці нарахувань, яку Позивач абсолютно безпідставно іменує «розрахунком заборгованості» неможливо встановити, як і у який спосіб Відповідачці було видано кредит на суму 120025,82 грн.
Натомість, як може припустити Відповідачка, Позивач в односторонньому порядку та без направлення Відповідачці будь-якого повідомлення з цього приводу, що є прямим порушенням задекларованих Позивачем умов договору, збільшив розмір встановленого Відповідачці кредитного ліміту, але виключно для того, аби за рахунок цих нібито виданих Відповідачці додаткових грошових коштів та таємно від Відповідачки здійснювати «договірне списання» на оплату відсотків, штрафних санкцій, комісій та інших додаткових платежів, які, з точки зору Банку, належні з Відповідачки.
Банк встановив Відповідачці кредитний ліміт в розмірі 90000,00 грн. та про його збільшення до 120025,82 грн. Відповідачку не повідомляв. З іншого боку, Відповідачка не отримувала від Банку кредиту на суму, що перевищує кредитний ліміт, адже списання віртуальних кредитних коштів з платіжної картки Відповідачки, таємно від неї та всупереч обмеженням, доведеним до Відповідачки самим Позивачем (розмір кредитного ліміту) - не є отриманням кредиту, натомість, є свідомо шахрайськими маніпуляціями Банку із власними грошовими коштами, які не можуть тягнути виникнення «основного боргу» у Відповідачки перед Позивачем.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Зокрема, розглядаючи спори про стягнення заборгованості за кредитним договором, Верховний Суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.
До таких документів, зокрема, належать банківські виписки з рахунків позичальника, які підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Натомість, односторонні документи (у спірних відносинах - «розрахунок заборгованості»), оформлення яких повністю залежить від волевиявлення кредитора, не можуть розглядатися як підтвердження боргу, про що, зокрема, зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
У справі, що розглядається, Позивач на надав суду жодного первинного документу, який підтверджує обставини, викладені в позовній заяві, тож, з огляду на принцип змагальності сторін в цивільному процесі, не довів наявність грошових вимог до Відповідачки.
Далі, виконаний Позивачем «розрахунок заборгованості», окрім того, що не є первинним документом, ще й містить абсолютно не зрозумілий та суперечливий алгоритм здійснених нарахувань, і ця обставина є самостійною підставою для критичної оцінки судом доказової сили цього «документа».
Так, зокрема, з вибіркового аналізу наведених в розрахунку цифрових значень вбачається, що внесені Відповідачкою грошові кошти в погашення кредиту (правий стовпчик розрахунку) майже ніколи не призводять до зменшення заборгованості за кредитом, а виконані Позивачем «донарахування» в кілька разів перевищують реальну суму відсотків, що відповідає вказаним в таблиці періоду прострочення та відсотковій ставці.
Станом на 22.10.2021 р. залишок поточної заборгованості Відповідачки за тілом кредиту складає 66 790,16 грн.
Протягом операційного дня Відповідачкою в погашення заборгованості внесено 1 695 грн.
Станом на 23.10.2021 р. період прострочення становить 1 день.
Відсоткова ставка, згідно з розрахунком, - 37% річних.
Отже, на залишок заборгованості за один день Позивач мав нарахувати Відповідачці 67,71 грн. відсотків (66 790,16 * 37% / 365).
Отже, навіть у випадку, якщо додати нараховані відсотки до суми основного боргу (що, як викладено вище, є абсолютно некоректним), заборгованість Відповідачки станом на 23.10.2021 р. мала б становити 65162,87 грн. (тобто зменшитись на 1627,29 грн.). Замість цього, згідно з розрахунком, вона становить 66802,16 грн. (тобто після погашення борг не лише не зменшився, а навіть збільшився на 12 грн.).
Аналогічна ситуація - 05.01.2022. На вказану дату борг становив 75147,6 грн., а після погашення 5000,00 грн. наступного дня збільшився на 910 грн. і склав 75147,6 грн.
Навіть якщо припустити, що вказане в двох наведених вище прикладах збільшення боргу після його часткового погашення пояснюється тим, що Відповідачка в цей самий день не лише вносила кошти в погашення боргу, але й отримувала новий кредит шляхом купівлі товарів за рахунок кредитних коштів, таке припущення не пояснює аналогічної ситуації, яка виникла, наприклад, 20.10.2022 р. Станом на цю дату залишок поточної заборгованості Відповідачки за тілом кредиту складав 99989,47 грн., тобто перевищував кредитний ліміт, тож, нового кредиту від Позивача шляхом придбання товарів або зняття готівкових коштів Відповідачка отримати вже не могла. Протягом дня Відповідачкою, згідно з розрахунком, було внесено в погашення кредиту 8000,00 грн. Наступною датою в розрахунку є 31.10.2022 р., кількість днів між двома цими датами - 11, саме це і зазначено в розрахунку. 37% річних від суми заборгованості 91989,47 (залишок боргу на 20.10.2022 р. за вирахуванням суми погашення) становить 1025,75 грн, таким чином, вхідне сальдо станом на 31.10.2022 р. мало складати 93015,22 грн. (91989,47 + 1025,75), натомість, згідно з розрахунком Позивача, воно становить 96042,48 грн.
Позовна заява також не містить жодних пояснень стосовно порядку визначення суми позову. Так, в заяві Позивач згадує про нараховані Відповідачці: - штрафи за несплату щомісячного мінімального платежу (стор.2, останній абзац перед таблицею);
- відсотки в подвійному розмірі від зазначених в тарифах (стор.3 абз.2 позовної заяви);
- штраф на залишок простроченої заборгованості (стор.3 абз.3 позовної заяви);
- інфляційної складової на суму заборгованості та 74,4 відсотків річних за несанкціоноване користування чужими коштами (стор.3 абз.7 позовної заяви);
- неустойки «за порушення зобов'язань» (стор.5, таблиця).
Ані з позовної заяви, ані з доданого до неї розрахунку абсолютно не видно, скільки, за який період які саме з вказаних додаткових платежів були нараховані Позивачем, однак, враховуючи, що в позовній заяві про таке нарахування зазначено, Відповідачка виходить з того, що сума заборгованості, пред'явлена їй до стягнення, вказані штрафні нарахування включає (тобто, за рахунок штучного збільшення суми нібито виданого Відповідачці кредиту Позивач погашав нараховані Відповідачці штрафні санкції, інфляційні втрати тощо).
Відповідачка звертає увагу суду, що 17 березня 2022 року набув чинності Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Таким чином, за період прострочення включно з 24 лютого 2022 року і до спливу 30-денного строку після припинення або скасування воєнного стану в України Позивач не вправі нараховувати Відповідачці жоден з перелічених ним в позовній заяві додаткових платежів, окрім звичайної відсоткової ставки. При цьому, враховуючи, що в доданому до позовної заяви розрахунку визначений період з 16.05.2021 р. по 09.05.2024 р., який включає в себе період дії воєнного стану в Україні, і в позовній заяві нічого не зазначено про певні обмеження щодо нарахувань штрафних санкцій, підвищених відсотків та інфляційних втрат, - зазначені вище норми є окремою підставою для того, аби не брати до уваги наданий Позивачем розрахунок боргу як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Зрештою, як зазначає Позивач в позовній заяві, згідно з пунктом 5.17 Умов і правил, 29.06.2023 р. Відповідачці було направлено повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору, після чого, через те, що Відповідачка «на контакт не виходила», згідно з п.п.5.18, 5.19 Умов і правил з 29.07.2023 р. кредит став у формі «на вимогу».
Жодних доказів направлення Відповідачці вгаданого «пуш»-повідомлення Позивач суду не надає, більш того, всупереч наведеній інформації, ані дата нібито направлення такого повідомлення (29.06.2023 р.), ані дата «зміни статусу кредиту» (29.07.2023 р.) не відображені в розрахунку заборгованості як дати, з якими пов'язані певні зміни у спірних відносинах.
Натомість, в «прострочену заборгованість» загальну суму позовних вимог, згідно з розрахунком, Позивач перевів 02.04.2023 р., що взагалі не узгоджується із змістом позовної заяви.
Між тим, згідно із згаданим Позивачем пунктом 5.19 Умов і правил трансформування кредиту у форму «на вимогу» має наслідком застосування до споживача відповідальності за порушення грошового зобов'язання (що, в свою чергу, в цей період вже було заборонено законом через дію в Україні воєнного стану), а нарахування процентів за користування кредитом припиняється.
Таким чином, якщо, як стверджує Позивач, з 29.07.2023 р. спірні відносини почали регулюватися пунктом 5.19 Умов і правил, доданих до позовної заяви, з цього моменту нарахування будь-яких відсотків на суму заборгованості є незаконним, адже суперечить власним правилам Позивача.
Все наведене вище в сукупності свідчить про те, що доданий до позовної заяви розрахунок не узгоджується ані із текстом позовної заяви, ані з Умовами та правилами, що до неї додані, є непрозорим, незрозумілим та необґрунтованим.
Відповідачка наголошує, що, за вказаних обставин, Позивач не довів належними і допустимими доказами ані факт отримання Відповідачкою кредитних коштів на заявлену ним суму, ані порядок визначення цієї суми, адже насправді йдеться не про «тіло кредиту», як стверджує Позивач, а про приховані нарахування на суму основного боргу, розмір та законність яких визначити неможливо.
Згідно з абсолютно сталою позицією Верховного Суду підписання споживачем анкети-заяви не є підтвердженням укладення кредитного договору між споживачем і банком, якщо в цій анкеті-заяві не визначені істотні умови кредитного договору - сума кредиту, відсоткова ставка, строк користування, фінансова відповідальність тощо.
У спірних відносинах підписана Відповідачкою заява-анкета вказаних умов не містить, більш того, чітко передбачає, що Відповідачка просила встановити їй кредитний ліміт, вказаний в Додатку, і цей додаток в матеріалах позовної заяви відсутній (розмір кредитного ліміту сторонами не узгоджено).
Паспорт споживчого кредиту, доданий до позовної заяви, як було наведено, є лише доказом виконання Банком переддоговірного обов'язку надати споживачу інформацію, необхідну для прийняття рішення щодо укладання кредитного договору, а не підтвердженням факту такого укладання.
За цих обставин у спорах, подібних даному, Верховний Суд розглядає кредитний договір між банком і споживачем як неукладений, а, отже, наголошує на відсутності підстав для стягнення зі споживача будь-яких додаткових виплат, окрім повернення грошових коштів, що були безпосередньо отримані у банку - але лише в випадку, якщо розмір таких коштів підтверджується належними доказами, а саме, виписками з рахунку клієнта.
Натомість, у справі, що розглядається, як було наведено вище, поняття заборгованість за «тілом кредиту» приховує повноцінні нарахування всіх передбачених неукладеним договором додаткових платежів (відсотки, штрафи, комісії, інфляційні втрати тощо), які Позивач погашав власними коштами, нібито наданими Відповідачці у вигляді кредиту, в тому числі понад встановлений кредитний ліміт, шляхом так званого «договірного списання» з рахунку.
За таких умов, як знов-таки згадувалося вище, дійсний розмір отриманого Відповідачкою від Банку та не повернутого кредиту наразі встановити неможливо.
В той же час, оскільки факт користування кредитними коштами та не завжди належного їх повернення Відповідачка все ж не заперечує, - у випадку, якщо Позивач надасть суду первинні документи на підтвердження розміру кредиту, отриманого Відповідачкою для оплати товарів, робіт послуг або зняття готівкових коштів за рахунок платіжної картки (а не самостійно списаного Банком з метою погашення «заборгованості»), - вказану суму боргу у складі загального розміру позовних вимог Відповідачкою буде визнано.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України, яка розкриває зміст принципу змагальності, встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так само кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вказані приписи, Відповідачка пояснює, що отримана нею в додатку Монобанк виписка з рахунку сформована Позивачем у такий спосіб, що не дозволяє Відповідачці самостійно визначити, які саме платежі з використанням платіжної картки здійснювалися нею за рахунок власних коштів, а які - за рахунок кредитних. Так само з виписки неможливо визначити, яким коштом відбувалося погашення кредиту, адже інформацію про джерело та призначення платежу Відповідач у виписці не надає.
Представник відповідача просив задовольнити позовні вимоги частково в сумі фактично отриманого та не повернутого кредиту
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
09.02.2018 року відповідачка звернулася до позивача із анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку, а також своїм підписом повністю та безумовно прийняла пропозицію банку та погоджується з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 90000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Відповідно до п. 2 зазначеної Анкети-Заяви відповідачка погодилася що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, який вона підтверджує та зобов'язується виконувати його.
В пункті 3 Анкети-Заяви відповідач погодилась, що підписанням цього Договору, підтверджує, що вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердила, що вищевказані документи їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Погодилася з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту Банк надсилає Клієнту у мобільний застосунок (пункт 3 Анкети-заяви).
Відповідач в п. 9 Анкети-заяви підтвердила, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису .
Згідно з п. 6 анкети-заяви відповідачка просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Також визнає, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Вона підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Зазначені обставини визнаються сторонами та не оспорюються.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Частиною 5 статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014р. (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні. Але у заяві позичальника, підписаній сторонами, ці складові не узгоджені».
Правова позиція щодо належного оформлення кредитних відносин, висловлена в постанові ВП ВС від 03.07.2019р., висвітлює саме обставини щодо форми, якої слід дотримуватись при укладенні кредитних договорів, незалежно від найменування банку, часу укладення такого договору, та способу підписання документів. А тому може бути застосована до будь-яких кредитних договорів, укладених між будь-яким банком та клієнтом позичальником. Суть правового висновку полягає в тому, що всі складові договору мають бути підписані в будь-який спосіб, в той час як в обох справах клієнти підписали лише анкети-заяви, а решта документів, в яких викладаються, по суті, істотні умови кредитування, які потім постійно змінюються без згоди та погодження з позичальником, долучалась в порядку приєднання до них як типової форми, що не можна вважати таким, що узгоджено в письмовій формі, яка підписана клієнтом (в тому числі електронним підписом).
На підтвердження позовних вимог, позивачем до позовної заяви Банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить інформацію за період з 16.02.2021 року по 9.05.2024 року (т.1 а.с.6).
Зазначений розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
У виписці за кредитом, долученій представником позивача до відповіді на відзив на позовну заяву, міститься така інформація по картці: НОМЕР_1 , період: 10.02.2018 по 27.11.2023, залишок станом на 10.02.2018 року 49750,68 грн., залишок станом на 27.11.2023 року -30025,82 грн.
З виписки вбачається, що з 10.02.2018 відповідачка систематично отримувала та використовувала кредитні кошти, здійснювала розрахунки за придбання товарі та послуг, періодично поповнюючи свій рахунок, в тому числі, до повного погашення отриманої кредитної суми в різний період.
Посилання банку на те, що узгодження умов договору відбувається під час реєстрації після введення номера телефону, коли відповідач має ознайомитись з Умовами і натиснути «продовжити», що й свідчить про його ознайомлення і згоду з умовами і тарифами, суд відхиляє як необґрунтовані.
Такий порядок ознайомлення з документами, що банк визнає складовими договору, не може підмінювати у кредитних відносинах необхідність фактичного підписання договору відповідно до приписів статті 1055 ЦК України, в той час як вони не підписані у передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» порядку.
Крім того, в п. 7 Паспорту споживчого кредиту (а.с. 27) зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, а інформація, зазначена в ньому, зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2023.
Відповідно до заяви №20.30.056859 від 11.05.2018 року ОСОБА_1 просить надати кредит за сервісом розстрочка в розмірі 10600 грн. строком на 12 місяців (до 11.05.2018 року). Реальна річна процентна ставка 48,1%.
У п. 6 Паспорту споживчого кредиту (т.1 а.с. 217) зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, а інформація, зазначена в ньому, зберігає чинність та є актуальною до 11.05.2018.
Відповідно до заяви №20.30.235921 від 29.10.2018 року ОСОБА_1 просить надати кредит за сервісом розстрочка в розмірі 7819 грн. строком на 9 місяців (до 29.07.2019 року). Реальна річна процентна ставка 47,7%.
У п. 6 Паспорту споживчого кредиту (т.1 а.с. 221) зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, а інформація, зазначена в ньому, зберігає чинність та є актуальною до 29.10.2018.
Відповідно до заяви №VM0801201954615816 від 11.01.2019 року ОСОБА_1 просить надати кредит за сервісом розстрочка в розмірі 34607 грн. строком на 4 місяців (до 11.05.2019 року). Реальна річна процентна ставка 43,2%.
У п. 6 Паспорту споживчого кредиту (т.1 а.с. 224) зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, а інформація, зазначена в ньому, зберігає чинність та є актуальною до 11.01.2019.
Відповідно до заяви №VM0805201976530240 від 10.05.2019 року ОСОБА_1 просить надати кредит за сервісом розстрочка в розмірі 22500 грн. строком на 5 місяців (до 10.10.2019 року). Реальна річна процентна ставка 44,9%.
У п. 6 Паспорту споживчого кредиту (т.1 а.с. 224) зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, а інформація, зазначена в ньому, зберігає чинність та є актуальною до 10.05.2019.
Відповідно до заяви №VM1807201921617730 від 19.07.2019 року ОСОБА_1 просить надати кредит за сервісом розстрочка в розмірі 12799 грн. строком на 4 місяців (до 19.11.2019 року). Реальна річна процентна ставка 43,2%.
У п. 6 Паспорту споживчого кредиту (т.1 а.с. 230) зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, а інформація, зазначена в ньому, зберігає чинність та є актуальною до 19.07.2019.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачкою отримувалися кредитні кошти відповідно до вказаних заяв в різні періоди часу, коли діяли умови договору приєднання у різних редакціях.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У позовній заяві АТ «Універсал Банк» вказував на те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
З огляду на відсутність в матеріалах справи підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування кредитною карткою у суду відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог доказами було ознайомлено відповідача.
Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В той же час за період, зазначений у виписці відповідачкою здійснено поповнення картки на загальну суму 1016850,46 грн. Таким чином сума кредиту, яка відповідачка отримала та не повернула позивачу складає 1062538,53 грн. (сума коштів, знятих відповідачкою з рахунку) - 1016850,46 (сума коштів, внесених на поповнення картки) = 45688,07 грн.
Зазначена сума визнається відповідачкою та підлягає поверненню кредитору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
В порядку ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1152,61 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. ст.ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України,
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352,) заборгованість за договором в розмірі 45688,07 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) понесені судові витрати в розмірі 1152,61 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Гнатюк О. М.