Справа № 636/10894/24 Провадження 2-а/636/15/25
05.05.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Буніна Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лихачов Р.Б. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови № 7/13736 від 09.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, та стягнення судових витрат.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ОСОБА_1 повістку про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних не отримував, хоча постійно проживає за адресою на яку повістка про виклик була направлена. Також зазначає, що порушена процедура притягнення його до адміністративної відповідальності. Посилається на недодержання вимог ст. 245, 251-252 КУпАП щодо неповного дослідження обставин справи, відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення та невірну оцінку доказів.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилається на ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема відповідно до абз. 2 ч. 1 вказаної статті під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, та відповідно до абз. 8 ч. 3 вказаної статті під час мобілізації громадянин у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Відповідач зазначає, що процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі постанова № 560). Вказує, що згідно із п. 30-2 постанови № 560 повістки можуть надсилатися військовозобов'язаним засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та відповідно до п. 41 постанови № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зазначає, що позивач не повідомив відповідача про причини неявки за повісткою, отже позивач не прибув у строк, визначений у повістці без поважних причин, тобто не виконав обов'язку, передбаченого Законами України «Про оборону», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лихачов Р.Б., надав письмові поясненням в яких просив задовольнити позовні вимоги, щодо обставин викладених у відзиві зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу повістки, відсутні докази про обізнаність позивача у тому на яку дату його було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і доказів в підтвердження того, що позивача було повідомлено у встановленому законом порядку про таку дату, що спростовує доводи відповідача про не прибуття позивача без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Всупереч вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», матеріали справи не містять доказів того, що позивачу вручалася повістка для проходження військово-лікарської комісії, чи складався акт про відмову від отримання такої.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лихачов Р.Б. надав заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача Чхан О. надала заяву про розгляд справи за наявними матеріалами у відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , просила відмовити в задоволенні позову.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі повістки № 829944 відповідача зобов'язано з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 07.11.2024 для уточнення даних. Відповідно до форми 107П АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням № 0610200377470 відповідачу відправлено документ «Повістка 25.10.2024 № 829944 на 1 арк., згідно форми Ф.20 причиною повернення 04.11.2024 рекомендованого поштового відправлення є відсутність адресата за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ).
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 09.12.2024 складено постанову №7/13736 стосовно ОСОБА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до постанови №7/13736 від 09.12.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 направлено звернення до органів Національної поліції за №Е217230 від 27.11.2024, відповідно до ст. 259 КУпАП щодо доставлення особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку до ОСОБА_1 .
Згідно облікової картки ОСОБА_1 позивач перебуває на військовому обліку рядового, сержантського і старшинського складу запасу, в розділі статус позивача, згідно даних з реєстру «Оберіг», зроблено запис: перебуває в розшуку від 26.11.2024 до 27.11.2025, у зв'язку з неприбуттям за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці.
Постановою 7/13736 від 09.12.2024, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 в Харківській області полковником ОСОБА_2 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 гривень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено з 24.02.2024 ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.
Отже, станом на 09.12.2024, тобто на дату вчинення інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення діяв особливий період.
За змістом ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
На підставі ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» зняттю з військового обліку призовників у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку. При цьому взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Відповідно до наданого відповідачем витягу позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як рядовий, вид обліку: рядовий, сержантський і старшинський склад.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є бланкетною нормою, а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила, за порушення яких особа притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача містить відомості, про порушення вимог абз.2 ч.1, абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, абз.3, 6 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560 (далі Порядок).
Зокрема, абзацом 3 підпункту 2 ст. 41 вказаного Порядку, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку день проставлення у поштовому повідомленні, зокрема, відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Враховуючи вказану норму, суд вважає посилання позивача на необізнаність щодо необхідності явки до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, оскільки повістка відповідачем про виклик до ТЦК та СП не отримана не з його вини.
Крім того, суд приймає до уваги, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно військо-облікового документу з мобільного застосунку «Резерв+» стосовно ОСОБА_1 наявна інформація в реєстрі Оберіг, дані уточнені 18.11.2024.
Враховуючи, що позивач належним чином не повідомлений про дату, час і місце виклику за місцем реєстрації (проживання), то суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 241-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 09.12.2024 №7/13736 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувати з ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 (десяти) днів з дня складення повного рішення суду до Другого апеляційного адміністративного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також в разі його пропуску з інших поважних причин.
Суддя Бунін Є.О.