іменем України
Справа № 210/2492/25
Провадження № 1-в/210/350/25
12 травня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривий Ріг подання начальника Державної установи «Криворізька виправна колонія №80» ОСОБА_4 про приведення покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність до чинного законодавства,
29 квітня 2025 року начальник Державної установи «Криворізька виправна колонія №80» ОСОБА_4 звернувся до суду з поданням про приведення покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність до чинного законодавства, в порядку п.13 ч.1 ст.537, п.1 ч.2 ст.539 КПК України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України, в якому просить привести покарання у відповідність до чинного законодавства.
Представник Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду заяви. Поза межами судового засідання від представника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» ОСОБА_6 надійшла заява, в якій останній просив суд проводити розгляд справи без його участі.
Засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі.
Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення подання не заперечував.
Дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до такого висновку.
Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів особової справи та встановлено під час судового розгляду, вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2021 року справа № 202/6569/21 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину, покладаючи на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно зазначеного вироку встановлено, що 03.10.2021 року ОСОБА_5 , спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 3144,15 грн., його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 року справа № 202/5178/22 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст. 358 ч. 1, 358 ч. 4 КК України та призначити йому покарання: за ст. 358 ч. 1 КК України у виді у виді обмеження волі строком на один рік та шість місяців; за ст. 358 ч. 4 КК України у виді обмеження волі строком на один рік. На підставі ст. 70 ч.1 КК України ОСОБА_5 призначено покарання за сукупністю злочинів, обравши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначив покарання, у виді обмеження волі строком на один рік та шість місяців. На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_5 призначено покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання не відбуте покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2021 року, у виді одного місяця обмеження волі, остаточно визначив до відбуття покарання у виді обмеження волі строком на один рік і сім місяців.
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2023 року справа №203/509/23, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік; за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 1 (одного) року 6 (шість) місяців обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 року та остаточно призначено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 8 (вісім) місяців.
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2023 року справа № 202/2710/23 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначено йому покарання у виді обмеженням волі на строк 2 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2023 року за ч. 1ст.358, ч.4 ст. 358, ст.70, ст..71 КК України, остаточно визначено покарання у вигляді 2 років 1 місяця обмеження волі.
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2023 року справа № 202/7730/23 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік. На підставі ст. 70 ч.4 КК України ОСОБА_5 призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання призначеного покарання, покаранням, що призначене за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року, остаточно призначивши покарання у виді обмеження волі строком на два роки та один місяць.
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2023 року справа № 203/3584/23, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити покарання у вигляді двох років позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2023 року та остаточно призначено покарання у вигляді двох років та двох місяців позбавлення волі.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2023 року справа № 201/13394/23, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту ОСОБА_5 частину покарання за попереднім вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2023 року та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Згідно зазначеного вироку встановлено, що 26.10.2023 року ОСОБА_5 , спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 1001,53 грн., його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне повторне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2024 року справа № 201/434/24, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України, призначено ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2023 року, у виді двох місяців позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_5 покарання у виді п'яти років двох місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з 09 січня 2024 року, залишивши до набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 в рахунок призначеного цим вироком суду покарання, строк його попереднього ув'язнення з 09 січня 2024 року по день набрання вироком суду законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Згідно зазначеного вироку встановлено, що 21.12.2023 року ОСОБА_5 , спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 585,80 грн., його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне повторне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2024 року справа № 202/16423/23 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки. На підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_5 призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання призначеного покарання, покаранням, що призначене за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2024 року, остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років два місяці. Строк відбуття покарання рахувати з дня проголошення вироку у вказаному кримінальному провадженні відповідно до вимог ч.4 ст. 374 КПК України, а саме з 07 серпня 2024 року, зарахувавши в строк відбуття покарання частково відбуте покарання за вироком Жовтнневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2024 року, тобто з 09 січня 2024 року до 07 серпня 2024 року, включно.
Згідно зазначеного вироку встановлено, що 18.08.2023 року ОСОБА_5 , спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 925,00 грн., 19.08.2023 року спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 862,50 грн., 22.08.2023 року спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 2850,00 грн., 24.08.2023 року спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 1755,00 грн., 24.08.2023 року спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 1883,00 грн., його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Таким чином, встановлено, що засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання у Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)» за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2024 року справа № 202/16423/23.
На час, до якого відносяться інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_5 діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна» №1449-VI від 04.06.2009 (далі - Закон України №1449-VI від 04.06.2009), згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009).
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку) та ст. 190 КК України встановлено кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 1449-VI від 04.06.2009 у 2021 році та у 2023 році на час, до якого відносяться інкриміновані ОСОБА_5 діяння крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 227 грн. 00 коп. у 2021 році та 268,40 грн. у 2023 році, то наставала кримінальна відповідальність.
З 09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024, яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції. Зокрема, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст. 4 КК України).
Згідно із ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи зазначені зміни до законодавства, а також положення наведеної вище ч.2 ст. 4 КК України та ч.1 ст.5 КК України, викрадення чужого майна вартістю до 2270 грн. у 2021 році та до 2684 грн. у 2023 році на час, до якого відносять інкриміновані ОСОБА_5 діяння, кваліфікувалися б за ч. 1 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а таємне заволодіння чужим майном шляхом обману чи викрадення майна шляхом крадіжки, вартістю понад 2270 грн. та 2684 грн. за ч.1 ст. 185 КК України (крадіжка) або ч.1 ст. 190 КК України (шахрайство), а за наявністю кваліфікуючих ознак - за відповідною частиною статті 185, 190 КК України.
Відповідно до вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2021 року справа № 202/6569/21, 03.10.2021 року ОСОБА_5 , спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 3144,15 грн., що перевищує поріг настання кримінальної відповідальності за крадіжку на час вчинення відповідного злочину, тому відсутні підстави для звільнення від відбування покарання за вказаним вироком відповідно до вимог ч.2 ст. 74 КК України.
Натомість, відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2023 року справа № 201/13394/23, 26.10.2023 року ОСОБА_5 , спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 1001,53 грн., що не перевищує поріг настання кримінальної відповідальності за крадіжку на час вчинення відповідного злочину, тому наявні підстави стверджувати про внесення змін, які б усували караність діяння ОСОБА_5 за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а саме у зв'язку із декриміналізацією вчинених ним діянь.
Відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2024 року справа № 201/434/24, 21.12.2023 року ОСОБА_5 , спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 585,80 грн., що також не перевищує поріг настання кримінальної відповідальності за крадіжку на час вчинення відповідного злочину, тому наявні підстави стверджувати про внесення змін, які б усували караність діяння ОСОБА_5 за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а саме у зв'язку із декриміналізацією вчинених ним діянь.
Відповідно до вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2024 року справа № 202/16423/23, 18.08.2023 року ОСОБА_5 , спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 925,00 грн., 19.08.2023 року спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 862,50 грн., 24.08.2023 року спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 1755,00 грн., 24.08.2023 року спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 1883,00 грн., що не перевищує поріг настання кримінальної відповідальності за крадіжку на час вчинення відповідного злочину, тому наявні підстави стверджувати про внесення змін, які б усували караність діяння ОСОБА_5 за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а саме у зв'язку із декриміналізацією вчинених ним діянь. Тоді як, відповідно до вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2024 року справа № 202/16423/23, 22.08.2023 року спричинив потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 2850,00 грн., що перевищує поріг настання кримінальної відповідальності за крадіжку на час вчинення відповідного злочину, тому відсутні підстави для звільнення від відбування покарання за вказаним вироком відповідно до вимог ч.2 ст. 74 КК України.
Відповідно до вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2022 року справа № 202/5178/22 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст. 358 ч. 1, 358 ч. 4 КК України, вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2023 року справа №203/509/23, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2023 року справа № 202/2710/23 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2023 року справа № 202/7730/23 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2023 року справа № 203/3584/23, ОСОБА_5 , визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, проте ст. ст. 309, 358, 369 КК України не підпадає під декриміналізації відповідно до вимог Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року.
Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України,
Подання начальника Державної установи «Криворізька виправна колонія №80» ОСОБА_4 про приведення покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність до чинного законодавства - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2023 року справа № 201/13394/23 та вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2024 року справа № 201/434/24, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2024 року справа № 202/16423/23 привести у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року.
Вважати засудженим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до покарання призначеного йому за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2024 року справа № 202/16423/23, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 190 КК України за епізодом 22.08.2023 року до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту ОСОБА_5 частину покарання за попереднім вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2023 року та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді 3 років 1 місяць.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1