12 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14968/22 (910/6426/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В. І.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025
у справі № 910/14968/22 (910/6426/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент»
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мурата»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг»
про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння
у межах справи № 910/14968/22
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент»
про визнання банкрутом
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/14968/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» (далі - ТОВ «Укрбуд Девелопмент», позивач, скаржник) на стадії процедури розпорядження майном боржника, введеної ухвалою цього суду від 08.02.2023.
У межах справи про банкрутство у травні 2024 року ТОВ «Укрбуд Девелопмент» звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мурата» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» (відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.05.2020 та витребування з чужого незаконного володіння частини відчуженого за цим Договором майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 30.05.2024 Господарський суд міста Києва залишив позовну заяву ТОВ «Укрбуд Девелопмент» без руху, встановив позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом сплати судового збору в розмірі 843 753,19 грн та надання відповідного підтвердження суду.
10.06.2024 до місцевого господарського суду надійшло клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою від 08.07.2024 Господарський суд міста Києва повернув позовну заяву та додані до неї документи позивачу.
Ухвалу суд першої інстанції мотивував неусуненням позивачем недоліків поданої ним позовної заяви, що є підставою для її повернення відповідно до вимог частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
При цьому розглянувши клопотання ТОВ «Укрбуд Девелопмент» про відстрочення сплати судового збору, суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали зазначив, що: «дослідивши матеріали справи та оцінивши додані докази, подане клопотання залишається судом без задоволення».
За результатом апеляційного перегляду постановою від 19.02.2025 Північний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу ТОВ «Укрбуд Девелопмент» без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/14968/22 (910/6426/24) - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв'язку з неусуненням її недоліків, правомірно встановлених судом в ухвалі про залишення такої без руху.
При цьому апеляційний господарський суд виснував про обґрунтованість відхилення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, оскільки вважав, що перебування боржника в процедурі банкрутства не є достатньою підставою для такого звільнення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 910/14968/22 (910/6426/24) скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції по суті.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (положень частини четвертої статті 174, частини третьої статті 269 ГПК України), а також неправильного застосування норм статті 8 Закону України «Про судовий збір» у розгляді клопотання про відстрочення сплати судового збору, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Скаржник переконує, що оскаржуваними судовими рішеннями його було обмежено у доступі до правосуддя, яке гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки за відсутності реальної можливості та наявних коштів щодо сплати повної суми судового збору, ТОВ «Укрбуд Девелопмент» звернулося із відповідним позовом для захисту його прав та інтересів як боржника у справі про банкрутство, зокрема задля збільшення ліквідаційної маси з метою задоволення вимог кредиторів.
Також скаржник вказує, що судами застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, які [висновки] викладені у постановах від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.02.2021 у справі № 910/11664/20, від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19, від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового рішення.
Касаційне провадження
24.03.2025 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Укрбуд Девелопмент».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
Ухвалою від 10.04.2025 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Укрбуд Девелопмент» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 910/14968/22 (910/6426/24), ухвалив здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи та перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про повернення позовної заяви у зв'язку з неусуненням позивачем недоліку позовної заяви у виді несплати судового збору.
Загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 162, 164 ГПК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 ГПК України унормовано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом частин 1, 2, 4 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 123 ГПК України).
Законодавством України однією з умов розгляду справи судом визначено сплату судового збору у розмірі та у випадках, визначених законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, визначених у цій статті.
Верховний Суд зауважує, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20).
Разом з тим, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).
Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою, зокрема, для задоволення судом клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
При цьому ГПК України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
У справі, що розглядається, звертаючись з позовною заявою, позивач надав докази сплати судового збору в розмірі 6 056,00 грн.
Втім, вірно встановивши зі змісту поданої позовної заяви, що її предметом є немайнова вимога про визнання правочину недійсним та майнова вимога про витребування майна (ціна позову - 56 452 079,00 грн), суд першої інстанції в ухвалі від 30.05.2024 визначив розмір належного до сплати судового збору у сумі 849 809,19 грн.
Тож з'ясувавши, що позивачем сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж встановлений законом, місцевий господарський суд правомірно ухвалою від 30.05.2024 залишив позовну заяву ТОВ «Укрбуд Девелопмент» без руху, встановив позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом доплати судового збору в розмірі 843 753,19 грн та надання відповідних доказів суду.
Колегія суддів касаційного суду взяла до уваги, що порядок здійсненого судом першої інстанції розрахунку судового збору цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19, чим спростовуються протилежні помилкові доводи скаржника.
Ухвалу суду від 30.05.2024 про залишення позовної заяви без руху 04.06.2024 було доставлено до зареєстрованого представником ТОВ «Укрбуд Девелопмент» електронного кабінету, що підтверджено Повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Відтак строк для усунення недоліків позовної заяви становив до 14.06.2024 включно.
10.06.2024 до суду першої інстанції від ТОВ «Укрбуд Девелопмент» надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Клопотання мотивоване тим, що ТОВ «Укрбуд Девелопмент» є боржником у справі про банкрутство № 910/14968/22 у зв'язку з наявною непогашеною заборгованість перед кредиторами. Відповідна заборгованість є наслідком об'єктивної неможливості виконувати боржником власні зобов'язання, тобто ТОВ «Укрбуд Девелопмент» наразі не має необхідних коштів для доплати судового збору у сумі 843 753,19 грн за подання позову у цій справі №910/14968/22 (910/6426/24) на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києві від 30.05.2024.
ТОВ «Укрбуд Девелопмент» також наголошувало на перебуванні у скрутному майновому стані та просило суд врахувати цю обставину при розгляді відповідного клопотання. Крім того, позивач зазначав, що звернувся з позовом у цій справі з метою захисту прав та інтересів, які було порушено укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу від 26.05.2020 та незаконною та протиправною реалізацією відповідного майна боржника на користь ТОВ «Мурата» та третіх осіб. У разі задоволення позову буде поновлено порушені права та збільшено ліквідаційну масу боржника з метою виконання ним зобов'язань перед законними кредиторами, а також що вплине і на можливість доплати позивачем судового збору у сумі 843 753,19 грн, враховуючи ціну позову у розмірі 56 452 079 грн.
Проте, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали від 08.07.2024 зазначив лише таке: «Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» про відстрочення сплати судового збору, дослідивши матеріали справи та оцінивши додані докази, подане клопотання залишається судом без задоволення.».
Верховний Суд зауважує, що як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для отримання захисту своїх прав чи інтересів і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди щодо такої можливості.
Так, ЄСПЛ у рішенні від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» виклав конвенційні стандарти доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 [Конвенції] гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру… Він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії»)».
За висновками ЄСПЛ, необхідність сплачувати судовий збір по-різному впливає на можливість особи реалізувати право на доступ до суду залежно від стадії процесу, на якій воно виникає. Так, якщо сплата судового збору є умовою прийнятності позову (заяви) до розгляду й відповідно неможливість виконати зобов'язання перешкоджає особі звернутися до суду першої інстанції, наведене становить «потенційне обмеження» права на доступ до правосуддя. Отже, у разі подання обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національним судам доцільно його задовольняти та порушувати провадження у справі (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 24.05.2006 у справі «Вейсман та інші проти Румунії»).
Застосувавши такий підхід ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 170/129/21 зазначила, що співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов'язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов'язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).
Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовив позивачу у відстроченні сплати судового збору за подання позовної заяви без належної оцінки обставин щодо його майнового стану та наведених позивачем доводів, зокрема у контексті того, що відносно боржника відкрито справу про банкрутство, а цей спір ініційовано останнім задля повернення належного йому та протиправно реалізованого майна, яким у подальшому можливо буде збільшити ліквідаційну масу боржника з метою виконання ним зобов'язань перед законними кредиторами.
Зазначене дає підстави стверджувати, що повернення позовної заяви (через неусунення позивачем недоліків такої заяви у виді несплати судового збору) без здійснення при цьому належної оцінки доводів, зазначених у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права позивача на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.
Крім того, щодо позиції суду першої інстанції про залишення без задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору та одночасне повернення оскаржуваною ухвалою позовної заяви, касаційний суд вважає за необхідне звернути увагу на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №910/10939/22.
Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові виснувала, що: «перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.».
У відповідності до наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду та обставин цієї справи колегія суддів враховує, що суд першої інстанції, прийнявши рішення про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Укрбуд Девелопмент» про відстрочення сплати судового збору, мав постановити відповідну ухвалу, направити її позивачу та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.
Проте, місцевий господарський суд постановив оскаржувану ухвалу від 08.07.2024, у якій відмовив заявнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та якою одночасно повернув позовну заяву. Як наслідок, позивач був позбавлений можливості дізнатись про те, що йому відмовили у задоволенні цього клопотання та, відповідно, не зміг сплатити судовий збір і усунути недоліки позовної заяви.
Слід також зауважити, що суд першої інстанції отримав клопотання позивача до закінчення строку на усунення недоліків позовної заяви, тож якщо б заявник дізнався про відмову йому в задоволенні клопотання до кінця відповідного строку, у нього була б можливість сплатити судовий збір та подати суду необхідні докази в межах установленого строку або клопотати про його поновлення.
Отже, місцевий господарський суд не дотримався наведеного алгоритму дій, який є необхідним під час розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви згідно з положеннями процесуального законодавства та висновками Великої Палати Верховного Суду.
У свою чергу, наведеним порушенням вимог процесуального законодавства не надав правову оцінку суд апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника (про порушення господарськими судами норм процесуального права), які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права та враховуючи обґрунтованість підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги (вимога про направлення справи на розгляд по суті є безпідставною та задоволенню не підлягає), скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження.
Розподіл судових витрат
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №910/14968/22 (910/6426/24) скасувати.
3. Справу № 910/14968/22 (910/6426/24) направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. І. Картере