18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 квітня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1602/24
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Костянтина ДОВГАНЯ, з секретарем судового засідання Тетяною ДЯЧЕНКО, за участю представників: позивача - Ірини Атамась, адвоката за ордером відповідача - В'ячеслава Слюсенко (особисто), розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Фізичної особи-підприємця Якубовича Геннадія Леонідовича до Фізичної особи-підприємця Слюсенка В'ячеслава Сергійовича про стягнення 154 327,43 грн,
30 грудня 2024 року позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 40105,00 грн. заборгованості з орендної плати по договору суборенди частини нежитлового приміщення від 02.09.2022 та додаткової угоди від 01.08.2023 до цього договору, а також за неналежне виконання грошового зобов'язання позивач просив суд стягнути з відповідача:
- 7403,15 грн пені;
- 39998,60 грн втрат внаслідок інфляції;
- 848,33 грн 3% річних;
- 101972,35 грн збитків.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання по вищевказаному договору щодо проведення розрахунків в повному обсязі.
Позивач повідомив, що він та відповідач, будучи сторонами по Договору погодили, що Договір буде достороково розірваний з 01.06.2024.
Позивач зазначив, що оскільки відповідач в порушення вимог законодавства не виконав добровільно своїх зобов'язань з орендної плати, то позивач вимушений звернутись до суду з позовом про примусове стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
20.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що ним згідно умов п. 3.7 Договору, в день його підписання, було сплачено на рахунок Орендаря 19980,00 грн в якості гарантійного платежу.
Відповідач зазначив, що в день підписання договору, а саме 02.09.2022 ним було сплачено гарантійний платіж в розмірі 19980,00 грн на рахунок позивача. Даний гарантійний платіж - це гарантія покриття збитків, що можуть виникнути при достроковому розірванні договору. Відповідно до умов договору такий гарантійний платіж може бути врахований в останній місяць орендної плати або ж підлягає поверненню орендареві після закінчення дії договору оренди.
Відповідач вказав, що позивач даний платіж йому не повернув, а присвоїв дані кошти собі і не вказав в позовній заяві куди саме вони пішли, лише показав розрахунок боргу без фактичного урахування даного платежу.
На думку відповідача, платіж у розмірі 19980,00 грн має бути врахований в останній місяць орендної плати, а тому розмір боргу відповідача перед позивачем за суборнендну плату має становити не 40105,00 (23310,00 грн. (орендна плата за квітень) + 23310.00 грн. (орендна плата за травень) - 6515,00 грн. (переплати відповідачем за комунальні послуги), а 20125,00 грн. (40105,00 грн. - 19980,00 грн гарантійного платежу). Відповідно, як зазначив відповідач, пеня за кожен день прострочення сплати в розмірі подвійної облікової ставки НЬУ, що діяла в період прострочення та збитки від інфляції відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України та штраф (3% річних) також зменшуються, а саме: за період із 01.06.2024 до 27.12.2024 = 2 623,40 грн., збитки від інфляції = 1 670,38 грн, штраф (3% річних) = 346,41 грн, всього = 20125 грн основною боргу + 2 623,40 грн. (подвійна облікова ставка НБУ за період із 01.06.2024 до 27.12.2024 року) + 1 670,38 гри. (збитків вії інфляції) + 346,41 грн. штраф (3% річних) = 24765,19 грн. Таким чином, на думку відповідача, його сума боргу перед позивачем становить 24765,19 грн.
Відповідач повідомив, що не відмовляється від свого обов'язку сплатити даний борг, проте розрахунок має бути розумним і правильним, без приховування гарантійного платежу.
Щодо доводів позивача стосовно збитків в сумі 101972,35 грн, відповідач зауважив, що вказану суму з ним не погоджували, про неї не повідомляли, при підписанні Акту прийому - передачі 07.06.2024.
Відповідач повідомив, що вказав про погодження з фактом фіксації пошкодження приміщення, які не відповідають тому стану, в якому приміщення було надано в суборенду, лише частково. На думку відповідача, пошкодження, на які позивач посилається як на підставу нарахування збитків, є нормальним зносом майна. Даний момент був передбачений сторонами при укладенні Договору в пункті 3.9, тобто сторони домовились проте, що дані відрахування будуть включені в суму оренди, яку позивач самостійно міг корегувати.
Відповідач вказував, що не заперечує факт зносу даного майна, проте вважає що ним не були завдані збитки на суму 101972,35 грн, оскільки ремонтні роботи в приміщенні, що здавалось в суборенду, є особистим бажанням позивача.
31.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов та просив суд заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 20.02.2025 був призначений розгляд справи на 06 березня 2025 року в судовому засіданні з викликом сторін.
В судових засіданнях судом оголошувались перерви з 06.03.2025 по 15.04.2025; з 15.04.2025 по 18.04.2025 та з 18.04.2025 по 21.04.2025.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти заявлених позивачем вимог.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2022 між позивачем та фізичною особою-підприємцем - Савченко Іриною Василівною був укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до якого позивачем було надано у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 66,6 кв.м., розташоване за адресою: місто Черкаси, вулиця Смілянська, 122/4 з метою торгівлі продуктами харчування та/або організації пункту громадського харчування.
Згідно п. 2.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку суборенди. Строк суборенди починається з дати підписання Акту приймання - передачі Об'єкта суборенди в користування Суборендарю, який є невід'ємною частиною даного Договору та закінчується 20 липня 2025 р., включно.
Акт приймання - передачі Об'єкта суборенди в користування Суборендарю підписано сторонами 02 вересня 2022 року.
16.09.2022 позивачем було погоджено Суборендарю за договором проведення ремонтних робіт на об'єкті суборенди та додатково визначено, що “Суборендар повертає Орендарю приміщення в тому стані, який було зазначено в акті приймання-передачі».
01.08.2023 між позивачем, фізичною особою-підприємцем - Савченко Іриною Василівною та відповідачем - фізичною особою-підприємцем - Слюсенко В'ячесловом Сергійовичемдач) було укладено Додаткову угоду до Договору від 02.09.2022, відповідно до якої змінено сторону Договору та надано Новому суборендарю (відповідачу) усі права та обов'язки Суборендаря по цьому Договору.
За умовами п.3.1 Договору розмір суборендної плати складав 19980,00 грн за один місяць суборенди.
Відповідно до положень п. 3.3 Договору плата за суборенду за не повний місяць розраховується Сторонами пропорційно кількості днів, протягом якої відбувалося користування Об'єктом суборенди.
Додатковою угодою від 01.08.2023 сторони визначили, що з 01.01.2024 розмір суборендної плати буде підвищено на індекс інфляції за попередній рік оренди.
Таким чином, з 01.01.2024 розмір суборендної плати становив 23310,00 грн.
Суборендарем згідно умов п. 3.7 Договору в день його підписання було сплачено на рахунок Орендаря 19980,00 грн в якості гарантійного платежу.
П.3.4 Договору передбачено, що суборендна плата сплачується не пізніше п'ятого числа за поточний місяць суборенди.
За умовами п. 3.5. Договору вартість спожитої електроенергії, водопостачання та водовідведення, теплопостачання (згідно лічильників), та інших послуг на утримання приміщення (в тому числі рахунки за обслуговування будинку ОСББ, що споживаються Суборендарем на Об'єкті суборенди, компенсується Орендарю щомісяця, на протязі 5 п'яти календарних днів з моменту отримання рахунків наданих Орендарем.
Як зазначив позивач, відповідач протягом дії Договору неодноразово допускав прострочення термінів сплати суборендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг.
Згідно п. 2.2 Договору за ініціативою Сторони Договір може бути достроково припинений шляхом повідомлення зацікавленої сторони за 60 календарних днів. В такому разі Договір вважається таким, що припинився за згодою сторін, без укладення додаткових угод про розірвання Договору. До закінчення строку Сторони повинні провести взаєморозрахунки, передбачені Договором.
Зокрема, за умовами п.2.4 Договір може бути розірваний Орендарем в односторонньому порядку без дотимання строків, зазначених у п.2.2 цього Договору в разі порушення Суборендарем умов викладених в Договорі та додатках до нього.
Так, позивач та відповідач погодили, що Договір буде достороково розірваний з 01.06.2024, що підтверджується листуванням між сторонами через засоби електронної пошти.
Відповідно до вимог п. 4.2 Договору в останній день строку оренди, або в день дострокового розірвання Договору, Суборендар повинен повернути об'єкт оренди в стані, який був зазначений в Акті приймання-передачі (приймання), який вважається поверненим з моменту підписання Акта приймання - передачі (повернення). Майно, що орендувалось, повинно бути повернено Орендарю у тому стані, в якому воно було передано в суборенду з урахуванням фізичного зносу (п.4.5 Договору).
Судом встановлено, що у погоджений сторонами строк акт приймання-передачі підписаний не був.
07.06.2024 комісійно сторонами Договору був складений Акт, в якому були зафіксовані пошкодження приміщення, що не відповідають тому стану, в якому приміщення було надано в суборенду. В цьому Акті відповідач своїм підписом зазначив, що не погоджується з ним повністю або погоджується лише частково (а.с.17).
10.06.2024 позивачем відповідачу було направлено кошторис на виконання будівельних робіт та матеріалів, необхідних для приведення приміщення в стан, належний для передачі з суборенди.
Листом від 19.06.2024 відповідач повідомив, що лише частково погоджується з запропонованим кошторисом та готовий компенсувати витрати на суму 5806,00 грн, в т.ч. матеріали на суму 4156,00 грн та роботи на суму 1650,00 грн (а.с.21).
Листом від 19.06.2024 позивачем було запропоновано відповідачу прибути 20.06.2024 на 12:00 год. для підписання Акту приймання-передачі з фіксацією всіх виявлених недоліків приміщення та розрахунків по Договору.
20.06.2024 позивач та відповідач підписали Акт приймання-передачі про те, що передали ключі від орендованого приміщення та Акт приймання-передачі об'єкту суборенди, яким зафіксовано стан майна, яке передавалося в Суборенду, що підтверджується фотознімками, зробленими під час підписання сторонами Актів приймання-передачі (02.09.2022 і 20.06.2024), які фіксують виявлені пошкодження майна (а.с.22-24).
На підставі вищевказаного Акту позивачем було зафіксовано пошкодження майна, яке було надано в Суборенду та визначено, що станом на 20.06.2024 заборгованість Суборендаря по орендній сплаті становить 20125,00 грн, в т.ч.: орендна плата за квітень та травень 2024 р. (по 23 310,00 грн.), з врахуванням переплати за комунальні послуги в сумі 6 515,00 грн та гарантійного платежу в сумі 19 980,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач вказаний Акт приймання-передачі підписав. Водночас, на цьому Акті відповідач зазначив, що приміщення здано в стані, не гіршому, ніж було прийнято ним в суборенду.
Станом на час звернення позивача до суду заборгованість відповідачем за оренду приміщення позивачу не перерахована, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (а.с.25).
Позивач вважає, що оскільки Суборендар не вжив жодних заходів, направлених на приведення приміщення, яке надавалося йому в суборенду в стан, в якому воно було передано в суборенду, з урахуванням фізичного зносу та компенсацію позивачу вартості проведених ремонтних робіт по приведенню приміщення в стан, який надавався в суборенду за договором, то цим фактично відповідач порушив умови Договору, та не виконав свої зобов'язання щодо проведення розрахунків за Договором в повному обсязі.
Станом на момент розірвання Договору суборенди заборгованість відповідача по суборендній платі становила 46620,00 грн. (суборендна плата за квітень та травень 2024 р. по 23310,00грн), але, як вказував позивач, була наявна переплата по відшкодуванню вартості комунальних послуг в сумі 6 515,00 грн, а тому борг відповідача по суборендній оплаті по Договору, який позивач просить суд стягнути, становить 40105,00 грн. Зокрема, ця сума також зафіксована та погоджена відповідачем в п. 3, підписаного ним Акту приймання-передачі об'єкту суборенди від 20.06.2024.
Суд бере до уваги, що п. 8.2 Договору сторони узгодили те, якщо Суборендар буде порушувати свої обов'язки за даним Договором, та/ або Об'єкт суборенди на момент повернення буде перебувати в неналежному стані та/або Суборендар прострочив повернення Об'єкта суборенди Орендарю та/або у разі дострокового розірвання Договору Суборендарем, гарантійний платіж йому не повертається.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач зауважив, що він керуючись вказаним пунктом Договору має право не повертати, а відповідно і не зменшувати суму заборгованості відповідача за Договором на суму гарантійного платежу 19980,00 грн.
П. 7.1. Договору сторони домовились, що у випадку несвоєчасної сплати Суборендарем сум, зазначених у п.3.1, п.3.5, п.3.7 даного Договору на протязі 20 банківських днів з моменту настання строків їх сплати, Орендар має право стягнути з Суборендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Пунктом 7.3 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, що визначається цим договором та чинним законодавством України.
Позивач також здійснив нарахування відповідачу за період з 03.06.2024 по 27.12.2024:
- 7403,15 грн пені за прострочення платежу,
- 3998,60 грн втрат внаслідок інфляції,
- 848,33 грн 3% річних.
Позивач вважає, що відповідачем порушено умови Договору і чинного законодавства України і в частині повернення об'єкта суборенди в стані, який йому було передано при укладенні Договору суборенди.
Тому, як зазначив позивач, оскільки відповідач спочатку погодився з виявленими недоліками, а згодом не вжив жодних заходів щодо приведення майна в належний стан, то позивач змушений був за власний рахунок провести ремонтні роботи з приведення приміщення, яке надавалося в суборенду в належний стан.
На вказані роботи позивачем було витрачено 101 972,35 грн, що підтверджується товарними чеками та видатковими накладними на придбання матеріалів для ремонту та актами виконаних робіт, які позивач вважає його прямими збитками, викликаними відмовою відповідача привести об'єкт суборенди в належний стан, які в силу приписів ч.2 ст. 779, 1166, 1192 ЦК України підлягають відшкодуванню.
Позивач стверджував, що в діях відповідача наявний склад правопорушення, а саме:
- наявність шкоди підтверджено фактичними витратами, які поніс позивач внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо приведення приміщення, переданого йому в суборенду в стан, в якому його було йому надано;
- протиправна поведінка заподіювача шкоди підтверджена вимогами ст. 779 ЦК України та п. 4.2, 4.5 Договору суборенди;
- причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача є очевидним: внаслідок господарської діяльності відповідача - заклад громадського харчування об'єкт суборенди, а саме приміщення та майно було значним чином пошкоджено, що підтверджується актом приймання-передачі майна та фотофіксацією;
- вина відповідача підтверджується тим фактом, що відповідач за Договором суборенди був єдиним користувачем приміщення з 02.09.2022.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 3 ЦК України встановлено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання у відповідності з ст. 193 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За приписами ч. 1 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч. 5 цієї ж статті, плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В силу положень ч. 1 ст. 779 ЦК України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.
Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плачу за найм речі протягом трьох місяців підряд.
Ч.2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За приписами статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За правилами ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.
За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
За змістом ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору суборенди частини нежитлового приміщення від 02.09.2022 та Додаткової угоди від 01.08.2023 до цього Договору, який за своєю правовою природою є договором оренди.
01.01.2024 розмір суборендної плати по вказаному Договору становив 23310,00 грн.
Позивач та відповідач погодили, що Договір буде достороково розірваний з 01.06.2024.
07.06.2024 сторонами Договору був складений Акт про пошкодження приміщення, які не відповідають тому стану, в якому приміщення було надано в суборенду.
10.06.2024 позивачем відповідачу був направлений кошторис на виконання будівельних робіт та матеріалів, необхідних для приведення приміщення в стан, належний для передачі з суборенди.
19.06.2024 відповідач листом повідомив, що лише частково погоджується з запропонованим кошторисом та готовий компенсувати витрати на суму 5806,00 грн, в т.ч. матеріали на суму 4156,00 грн та роботи на суму 1650,00 грн.
19.06.2024 позивач звернувся листом до відповідача із пропозицією прибути 20.06.2024 для підписання Акту приймання-передачі з фіксацією всіх виявлених недоліків приміщення та розрахунків по Договору.
20.06.2024 позивач та відповідач підписали Акт приймання-передачі про передачу ключів від орендованого приміщення та Акт приймання-передачі об'єкту суборенди про стан майна, яке передавалося в Суборенду. Під час оформлення Акту, позивачем були здійснені фотознімки, досліджені судом в судовому засіданні, на яких зображені певні пошкодження орендованого майна.
Зокрема, в Акті позивачем було зафіксовано пошкодження майна, яке було надано в Суборенду та визначена станом на 20.06.2024 заборгованість Суборендаря по орендній сплаті в розмірі 20125,00 грн, в т.ч.: орендна плата за квітень та травень 2024 р. (по 23 310,00 грн.), з врахуванням переплати за комунальні послуги в сумі 6 515,00 грн та гарантійного платежу в сумі 19 980,00 грн.
Вказаний Акт приймання-передачі відповідачем був підписаний, але останнім також було зазначено, що приміщення здано в стані, не гіршому, ніж було прийнято ним в суборенду.
Станом на час звернення позивача до суду заборгованість відповідачем за оренду приміщення позивачу не перерахована, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.
У відзиві на позов відповідач погоджувався з сумою боргу в 24765,19 грн, але водночас зазначав, що позивач не повернув гарантійний платіж в сумі 19980,00 грн, присвоївши ці кошти не вказавши, куди саме вони зараховані.
Таке твердження відповідача суд вважає помилковим, оскільки позивач у позовній заяві вказував, посилаючись на положення п. 8.2 Договору, якими узгоджено те, якщо Суборендар буде порушувати свої обов'язки за даним Договором, та/або Об'єкт суборенди на момент повернення буде перебувати в неналежному стані та/або Суборендар прострочив повернення Об'єкта суборенди Орендарю та/або у разі дострокового розірвання Договору Суборендарем, гарантійний платіж йому не повертається. Тобто, позивач, заявляючи позовні вимоги керувався, в тому числі вказаним пунктом Договору.
З матеріалів справи вбачається, що станом на час розірвання Договору суборенди заборгованість відповідача по суборендній платі становила 46620,00 грн. (суборендна плата за квітень та травень 2024 р. по 23310,00грн), але, як вказував позивач, була наявна переплата по відшкодуванню вартості комунальних послуг в сумі 6 515,00 грн, тому борг відповідача по суборендній оплаті по Договору, який позивач просить суд стягнути, становить 40105,00 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу в порядку положень п.7.1, п.7.3 Договору та ст.625 ЦК України за період 03.06.2024 по 27.12.2024:
- 7403,15 грн пені,
- 3998,60 грн втрат внаслідок інфляції,
- 848,33 грн 3% річних.
Суд, дослідивши поданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача з суборендної плати, а також розрахунки пені, 3% річних і втрат внаслідок інфляції за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, вважає обґрунтованими, арифметично правильними і такими, що підлягають до задоволення.
Позивач на підтвердження збитків в сумі 101 972,35 грн посилався на те, що відповідач спочатку погодився з виявленими недоліками, але не вжив жодних заходів щодо приведення майна в належний стан, і тому позивач змушений був за власний рахунок провести ремонтні роботи з приведення приміщення, яке надавалося в суборенду в належний стан.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, так як частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності в діях відповідача складу правопорушення, що підтверджуються фактичними витратами, які поніс позивач внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо приведення приміщення, переданого йому в суборенду в стан, в якому його було йому надано.
Суд бере до уваги, що протиправна поведінка заподіювача шкоди підтверджена положеннями п. 4.2, 4.5 Договору суборенди.
Суд враховує, що причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача є очевидним: внаслідок господарської діяльності відповідача - заклад громадського харчування об'єкт суборенди, а саме приміщення та майно було значним чином пошкоджено, що підтверджується актом приймання-передачі майна та фотофіксацією.
Також, суд бере до уваги той факт, відповідач за Договором суборенди був єдиним користувачем приміщення з 02.09.2022.
Розмір збитків (витрат) позивача підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме:
- актом приймання-передачі виконаних робіт за договором про обслуговування кондиціонера від 15.07.2024 №4, укладеного між позивачем і ТОВ «КНЕКОМ-Т» (а.с.26);
- актом приймання-передачі виконаних робіт за договором про будівельні роботи від 01.07.2024 №7, укладеного між позивачем і ФОП Шиятим О.В.(а.с.26-27);
- товарними чеками від 19.07.2024 на суму 4440 грн та від 30.04.2024 на суму 1699,00 грн (а.с.27 на звороті);
- видатковими накладними від 29.04.2024, від 30.04.2024, від 04.07.2024, від 19.07.2024, від 23.07.2024, від 24.07.2024, від 25.07.2024, від 20.05.2024.
Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Нараховані позивачем для стягнення з відповідача збитки в сумі 101 972,35 грн, суд вважає обґрунтованими, і такими, що підлягають відшкодуванню в порядку приписів ч.2 ст. 779, 1166, 1192 ЦК України.
Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до вимог статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що заявлені позивачем позовні вимоги є доведеними і такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Слюсенка В'ячеслава Сергійовича ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Якубовича Геннадія Леонідовича ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ):
- 40105,00 (сорок тисяч сто п'ять) грн 00 коп. основного бору,
- 3998,60 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 60 коп. інфляційної індексації,
- 848,33 (вісімсот сорок вісім) грн 33 коп. 3% річних,
- 7403,15 (сім тисяч чотириста три) грн 15 коп. пені,
- 101972,35 (сто одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві) грн 35 коп. збитків,
- 3028,00 (три тисячі двадцять вісім грн) витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.05.2025
Суддя Костянтин ДОВГАНЬ