29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"12" травня 2025 р. Справа № 924/175/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка
до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'', м. Хмельницький
про стягнення коштів у сумі 549 175,94 грн., з яких 350 282,88 грн. безпідставно збережені кошти пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 167 365,16 грн. інфляційні втрати, 31 527,90 грн. 3% річних
18.02.2025 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'', м. Хмельницький про стягнення коштів у сумі 549 175,94 грн., з яких 350 282,88 грн. безпідставно збережені кошти пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 167 365,16 грн. інфляційні втрати, 31 527,90 грн. 3% річних.
20.02.2025 року через систему ''Електронний суд'' від керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 20.02.2025 року у задоволенні заяви керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 року апеляційну скаргу Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 р. залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 р. залишено без змін.
Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши норми чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частинами 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Нормами ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (п.п. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу).
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.
Територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Ст. 30 ГПК України врегульовано виключну територіальну підсудність справ та наведено перелік категорій справи, які підлягають розгляду за правилами виключної підсудності.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, - господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст. 27 - 29 ГПК України.
Предметом спору у справі є стягнення 549 175,94 грн., безпідставно збережених коштів пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку сплатити кошти пайової участі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Така позиція узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.09.2018 у справі №902/919/17.
Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 року від 10.04.2019.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі №460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018 до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2019 у справі №626/47/19 зробив висновок, що оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за користування землею (безпідставно збережених коштів), то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил виключної підсудності.
Відповідно до постанови від 28.08.2019 у справі № 415/4214/15-ц Верховний Суд дійшов аналогічних висновків про те, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме відшкодування збитків, заподіяних безоплатним користуванням земельною ділянкою, то підсудність такої справи має визначатись за правилами виключної підсудності.
Також у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду розглянула питання про те, чи поширюються правила територіальної підсудності спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, на спори, предметом яких є грошові кошти в межах розрахунку за таке майно, чи їх предметом має бути нерухоме майно безпосередньо.
ВПВС зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин. Позиція ВПВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.
Матеріально-правова вимога у даній справі, про стягнення безпідставно збережених коштів, безпосередньо пов'язана з нерухомим майном, адже в силу Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 року №132-ІХ протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь).
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 квітня 2025р. у справі № 924/180/25.
Тому, суд вважає, що у даній справі між сторонами виник спір щодо нерухомого майна.
Як слідує з матеріалів справи об'єкт нерухомості знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка (земельна ділянка кадастровий № 5122786400:01:001:3434).
Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 9 ст. 176 ГПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 чч. 1, 3 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч.6 ст.31 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, враховуючи вищевикладене матеріали справи №924/175/25 слід передати за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Керуючись ч. 3 ст. 30, ст. ст. 31, 232-235 ГПК України, суд-
Матеріали справи № 924/175/25 за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Міленіум 2014'', м. Хмельницький про стягнення коштів у сумі 549 175,94 грн., з яких 350 282,88 грн. безпідставно збережені кошти пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 167 365,16 грн. інфляційні втрати, 31 527,90 грн. 3% річних, направити за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області (65119, м. Одеса, проспект Шевченка, 29).
Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення суддею, 12.05.2025 року, та може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повну ухвалу складено 14.05.2025 року.
Суддя В.В. Димбовський