28.04.2025м. СумиСправа № 920/1257/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1257/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська індустріальна м'ясна компанія» (вулиця Харківська, буд. 25, село Верхня Сироватка, Сумський район, Сумська область, 42351, Україна; код за ЄДРПОУ 39925448),
до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вулиця Житня, будинок 14, будівля 1, місто Москва, 119991, Російська Федерація; код ISO: RU/RUS 643),
про стягнення 13922543,71 грн (що еквівалентно 475904, 00 дол США станом на 23.03.2022)
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув,
від відповідача: не прибув,
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
14.10.2024 позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 475904,00 доларів США, що еквівалентно 13922543,71 грн станом на 23.03.2022 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
14.10.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1257/24 призначено судді Котельницькій В.Л.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і РФ, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Листом від 11.05.2022 № 101.003.006.-2014-22 АТ "Укрпошта" повідомила, що з 24.02.2022 припинила відправлення поштових відправлень та грошових переказів до РФ та припинила прийом поштових відправлень та грошових переказів з РФ.
Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Відповідно до Закону України від 01.12.2022 № 2783-IX України вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року, ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання процесуальних документів у даній справі на адресу відповідача, повідомлення відповідача про місце, дату і час розгляду справи суд здійснював через оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/, а також на офіційному вебпорталі Судова влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст.122 ГПК України.
Ухвалою від 16.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1257/24 в порядку загального позовного провадження; відповідно до ч. 1 ст. 10 ГПК України господарське судочинство у справі постановлено здійснювати державною мовою - українською; роз'яснено, що відповідно до ст. 72 ГПК України відповідач має право подати заяву про допуск до участі у справі перекладача; призначено підготовче судове засідання у справі №920/1257/24 на 27.11.2024, 11:00, з повідомленням учасників справи.
16.10.2024 повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/, а також на офіційному вебпорталі Судова влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ відповідно в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.
Ухвалою від 25.11.2024 у справі №920/1257/24 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №5037 від 21.11.2024); постановлено провести підготовче судове засідання у справі №920/1257/24, призначене на 27.11.2024, 11:00, за участі представника позивача - адвоката Верем'юка Дмитра Анатолійовича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому судовому засіданні 27.11.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 15.01.2025, задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого судового засідання та оголошено перерву до 13.01.2025, 14:30.
Ухвалою від 28.11.2024 у справі №920/1257/24 повідомлено відповідача про оголошену в підготовчому судовому засіданні 27.11.2024 перерву до 13.01.2025, 14:30.
28.11.2024 розміщено оголошення про повідомлення відповідача про місце, дату та час розгляду справи на офіційному вебпорталі Судова влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ відповідно в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.
29.11.2024 розміщено оголошення про повідомлення відповідача про місце, дату та час розгляду справи на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
26.12.2024 представник позивача подав клопотання про долучення доказів (вх №7356), за яким представник позивача просив долучити до матеріалів справи докази направлення позову з доданими документами та копії ухвали від 16.10.2024 у справі №920/1257/24 та її нотаріально засвідченого перекладу на російську мову на адресу Посольства Російської Федерації в Республіці Польща.
Ухвалою від 13.01.2025 у справі №920/1257/24 задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів (вх №7356 від 26.12.2024), долучено додатково подані докази до матеріалів справи; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 19.02.2025, 10:00, за участі представника позивача - адвоката Верем'юка Дмитра Анатолійовича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
17.01.2025 розміщено оголошення про повідомлення відповідача про місце, дату та час розгляду справи по суті на офіційному вебпорталі Судова влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ відповідно в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.
20.01.2025 розміщено оголошення про повідомлення відповідача про місце, дату та час розгляду справи по суті на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
19.02.2025 розгляд справи по суті, призначений в судове засідання на 10:00, не відбувся у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 19.02.2025 у справі №920/1257/24.
Ухвалою від 20.02.2025 у справі №920/1257/24 призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 24.03.2025, 14:30, за участі представника позивача в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи по суті шляхом розміщення відповідного оголошення 20.02.2025 на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/, а також на офіційному вебпорталі Судової влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ відповідно в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.
24.03.2025 розгляд справи по суті, призначений в судове засідання на 14:30, не відбувся у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 24.03.2025 у справі №920/1257/24.
Ухвалою від 25.03.2025 у справі №920/1257/24 призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 28.04.2025, 14:30, за участі представника позивача в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи по суті шляхом розміщення відповідного оголошення 25.03.2025 на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/, а також на офіційному вебпорталі Судової влади України за посиланням https://court.gov.ua/unknown/ відповідно в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.
28.04.2025 представник позивача подав заяву (вх №2362), відповідно до якої представник позивача просить здійснити розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська індустріальна м'ясна компанія», зауваживши, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.
У судовому засіданні 28.04.2025 судом встановлено:
Представники сторін в судове засідання не прибули.
Відповідно до поданої позивачем заяви (вх №2362 від 28.04.2025) заявник просить здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Будь-яких заяв та/або клопотань не подав, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, будь-яких клопотань чи заяв не подав.
Підстави для відкладення розгляду справи та/або оголошення перерви в судовому засіданні відповідно до ст. 216 ГПК України відсутні.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом розпочато розгляд справи по суті.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 28.04.2025 на підставі частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом підписано скорочене рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
Згідно з приписами ч.1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Таким чином, Закон встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.
Водночас міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету ("явно виражена відмова від імунітету" на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або "відмова від імунітету, яка передбачається", коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Позивач звернувся з позовом про відшкодування шкоди, завданої його майну в результаті збройної агресії Російської Федерації, місце завдання шкоди - територія суверенної держави Україна за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Верхня Сироватка, вул. Харківська, 23, 23/1, 23/2, 23/3, 23/4, 23/5, 23/8, 23/10, 23/11, 23/12, 23/13, 25.
Згідно із висновком Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 після початку війни в Україні, а саме з 2014, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
У цій категорії спорів іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.
В таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.
У постановах від 18.05.2022 у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право") у справі про відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України не буде узгоджуватися із обов'язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету РФ буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету РФ буде непропорційним до своєї мети.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даній справі судовий імунітет РФ не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами РФ шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права.
З 31.07.2015 за даними ЄДРПОУ Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська індустріальна м'ясна компанія» зареєстроване як юридична особа з місцезнаходженням: вулиця Харківська, буд. 25, село Верхня Сироватка, Сумський район, Сумська область, 42351, Україна.
Як зазначає позивач, а також підтверджено матеріалами справи, основним видом економічної діяльності ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» є виробнича діяльність з вирощування та реалізації сільськогосподарських тварин. Для ведення господарської діяльності був створений виробничий комплекс, який складався з земельних ділянок, будівель, споруд, ангарів, адміністративних приміщень, огорож, систем водопостачання, електропостачання, водовідведення, систем подачі кормів та води худобі, тощо. Зазначений комплекс вирощування тварин був розміщений на земельних ділянках за наступними поштовими адресами: 42351, Сумська область, Сумський район, село Верхня Сироватка, вул. Харківська, 23, 23/1, 23/2, 23/3, 23/4, 23/5, 23/8, 23/10, 23/11, 23/12, 23/13, 25.
Матеріалами справи (копіями відповідних договорів оренди земельних ділянок) підтверджено, що земельними ділянками ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» користувалося на праві оренди. Все нерухоме майно на цих ділянках належить ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» на праві власності (копії відповідних договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 02.10.2015, від 03.02.2016, від 03.10.2019 та відповідні відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно містяться в матеріалах справи).
24.02.2022 Російська Федерація розпочала повномасштабну війну проти України. Війська агресора тимчасово окупували територію Сумської області, у т.ч.: Верхньосироватську сільську територіальну громаду.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, Верхньосироватська сільська територіальна громада була тимчасово окупована у період часу з 24.02.2022 по 26.03.2022.
23.03.2022 близько 12:00 години територія виробничого комплексу ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» в селі Верхня Сироватка Сумського району Сумської області зазнала артилерійського обстрілу зі сторони військ Російської Федерації, які були розміщені в районі села Великий Бобрик Сумського району Сумської області. Внаслідок завданого артилерійського обстрілу було пошкоджено майно ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія».
24.03.2022 працівниками ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» були задокументовані пошкодження та руйнації, які були викладені в Акті обстеження (фіксації) пошкодження майна ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія». Згідно з вказаного Акту були зафіксовані наступні руйнації та пошкодження: «…руйнація будівель, призначених для розведення свиней в результаті прямих влучань артилерійських снарядів, а саме руйнація стін, вікон та даху. В середині цих приміщень було виявлено знищення систем електропостачання, систем подачі сухого корму та води для відгодівлі тварин. Зазначені приміщення та системи не підлягають використанню за призначенням через суттєвий обсяг пошкоджень. Частина систем подачі сухого корму та води, які знаходяться поза приміщеннями знищені або пошкоджені внаслідок осколкових уражень та дії вибухової хвилі. Повністю знищене обладнання, призначене для опалювання приміщень. Паркан частково знесений внаслідок осколкових уражень та дії вибухової хвилі. Адміністративна будівля зазнала ушкоджень осколкових уражень та дії вибухової хвилі. На території підприємства живих тварин не виявлено. Загиблі свині виявлені в приміщеннях для їх вирощування».
У зв'язку з артилерійським обстрілом військами Російської Федерації території ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія», внаслідок якої було пошкоджено майно та загинула людина, були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022200480000446 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни, якщо вони поєднані з умисним вбивством.
В межах досудового розслідування були допитані наступні свідки :
- ОСОБА_1 , який був призначений на посаду директора ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» з 04.04.2022 оку та пояснив, що з моменту його призначення на посаду підприємство господарську діяльність не здійснює через суттєві пошкодження будівель та обладнання. Більшість будівель та споруд продовжують перебувати у зруйнованому стані. Майже всі працівники були звільнені через відсутність роботи.
- ОСОБА_2 , яка працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія», яка повідомила, що під час артилерійського обстрілу була на підприємстві, але одразу всіма працівниками було прийняте рішення залишити небезпечну територію. Більшість податкової, бухгалтерської документації залишилося на підприємстві, було вивезено тільки статутні документи. Облік на підприємстві вівся також в електронному вигляді. Підприємство на момент допиту не працювало через руйнації та пошкодження майна.
- ОСОБА_3 , який на момент допиту працював на посаді заступника директора ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія», а з грудня 2013 року по 01.04.2022 рік на посаді зоотехніка. Також він пояснив, що 23.03.2022 року він перебував на території ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія», але через те, що почався обстріл прилеглої території було прийнято рішення про залишення підприємства. Через деякий час йому почали телефонувати колеги та повідомили, що свинотоварний комплекс зруйновано через масований артилерійський обстріл збоку військ Російської Федерації. Після прибуття на територію підприємства він побачив зруйновані будівлі, споруди, знищені системи подачі сухого корму та води, електропостачання, обігріву, загиблих тварин. На час проведення допиту ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» господарську діяльність з вирощування свиней не здійснювало.
- ОСОБА_4 , який з 2017 року працював на посаді завідуючого складом ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» та повідомив, що близько 12.00 години 23.03.2022 почався артилерійський обстріл збоку села Великий Бобрик і тому він покинув територію підприємства. Ввечері цього ж дня він повернувся та побачив, що територія підприємства піддалась обстрілу і більшість приміщень зазнали руйнувань. Він бачив багато загиблих тварин, а ті що залишилися живими бігали по території підприємства та за її межами. Майже все обладнання було зруйновано або пошкоджене.
Позивач звертає увагу, що крім зазначених свідків, були допитані й інші особи в якості свідків, покази яких є аналогічними показам, які викладені вище, та додані до позовної заяви.
Протоколом огляду місця події від 18.05.2022, складеному в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022200480000446 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, були зафіксовані обставини під час огляду території ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія»: пошкоджені стіни приміщення (руйнації стін та стелі, отвори в стіні, порушення бетонних конструкцій, пошкодження облицювальних матеріалів), вибито скло у вікнах, пошкоджено паркан, пошкоджено системи годівлі, знайдені уламки від вибухонебезпечного пристрою.
В межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022200480000446 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, також було проведено ряд експертиз, а саме:
Висновком експерта Сумського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру №КСЕ-19/119-22/3325 від 27.03.2023 за результатами проведення комплексної судової вибухо-технічної експертизи встановлено, що об'єкти, вилучені у т.ч.: з території ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія», є залишками (осколками) вибухового пристрою військового призначення - бойового припасу, найбільш вірогідно артилерійського снаряду або мінометної міни. Висновком зазначено, що в даному випадку мав місце вибух вибухового пристрою військового призначення.
Висновком експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» №2423/2636-2682 від 30.08.2022 за результатами проведення комісійної судової будівельно - технічної експертизи у кримінальному провадженні №12022200480000446 від 23.03.2022 було розмежовано об'єкти нерухомого майна ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія», які внаслідок механічних ушкоджень є аварійними, а які не є аварійними, але потребують капітального ремонту. Визначено вартість ремонтно - будівельних робіт та залишкову вартість об'єктів нерухомого майна.
Вказаним висновком експертів встановлено, що розмір завданої матеріальної шкоди ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» внаслідок пошкоджень нерухомого майна складає 4668188,00 грн.
Висновком експерта Сумського науково - дослідного експертно криміналістичного центру №СЕ-19/119-22/14470-ТЕ від 16.12.2022 за результатами проведення товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12022200480000446 від 23.03.2022 було встановлено розмір матеріальної шкоди, завданої артилерійським обстрілом ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія», знищенням обладнання, яке введено в експлуатацію 16.09.2014.
У вказаному висновку експерта не аналізувався розмір матеріальної шкоди, яка була завдана знищенням обладнання, яке було введено в експлуатацію після 2015 року, та не введено в експлуатацію взагалі, але використовувалося ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» у господарській діяльності та перебувало на відповідних обліках.
Так, вказаним висновком експерта встановлено, що розмір завданої матеріальної шкоди ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» внаслідок пошкоджень обладнання складає 2392598,71 грн.
Позивач зазначає, у зв'язку зі зниженням та пошкодженням нерухомого майна, обладнання, товару ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» втратила можливість вести господарську діяльність надалі і отримувати відповідний прибуток. Для розрахунку показника майнової шкоди у вигляді втраченої вигоди представник ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія» звернувся до судового експерта Глущенко С.І. з проханням надати відповідь на питання: «Чи підтверджується документально розрахунок економічного показника майнової шкоди у вигляді втраченої вигоди ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія», пов'язаної з військовою агресією Російської Федерації проти України, на суму 32862662,26 грн?».
Висновком експерта №9 від 25.10.2022 за результатом проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №1202220480000446 встановлено, що розмір економічного показника майнової шкоди у вигляді втраченої вигоди ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія», пов'язаної з військовою агресією Російської Федерації проти України документально підтверджується на суму 6861757,00 грн та не підтверджується документально на суму 26000905,26 грн.
Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «Сумська індустріальна м'ясна компанія», складає 13922543,71 грн.
Враховуючи зазначені обставини позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 1, 3 ст. 386 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.
Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У п. 4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
У Меморандумі про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Факт військової агресії Російської Федерації проти України є загальновідомим.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан. Продовження строку дії воєнного стану в Україні здійснювалося відповідними Указами Президента України; воєнний стан наразі триває.
Резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року визнано, що Росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН. Від Російської Федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй A/RES/ES-11/5 від 14 листопада 2022 року "Сприяння здійсненню правового захисту і забезпечення відшкодування шкоди у зв'язку з агресією проти України" визнається, зокрема, що Російська Федерація повинна нести правову відповідальність за наслідки всіх її міжнародно-протиправних дій в Україні або проти України, включаючи відшкодування шкоди та будь-яких збитків, завданих такими діями.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
За приписами ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів.
Факт пошкодження майна позивача внаслідок влучання 23.03.2022 вибухового пристрою військового призначення збройних сил РФ у нерухоме та рухоме майно позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд дійшов висновку, що майно позивача за всіх розумних обставин не могло бути використано для військових цілей. Відтак, дії відповідача щодо нанесення удару вибуховим пристроєм військового призначення були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, Російська Федерація несе повну відповідальність як за відповідний удар, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.
Процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року встановлює Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 р. № 951).
Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом як економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств. Напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
До основних показників, які оцінюються, належить вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.
Під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання застосовується Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858.
Відповідно до п. 7 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).
Судова експертиза (експертне дослідження), що пов'язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою.
Наявність матеріальної шкоди, її розмір внаслідок пошкодження майна позивача підтверджується Висновком експерта Сумського науково - дослідного експертно криміналістичного центру №СЕ-19/119-22/14470-ТЕ від 16.12.2022 в розмірі 2392598,71 грн; висновком судового експерта №9 від 25.10.2022 за результатом проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні №1202220480000446 в розмірі 6861757,00 грн; висновком експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» №2423/2636-2682 від 30.08.2022 за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №12022200480000446 від 23.03.2022 в розмірі 4668188,00 грн.
Відповідно до п. 9 розділу І Методики, за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.
Загальний розмір шкоди, встановлений експертами, становить 13922543,71 грн, що станом на 23.03.2022 еквівалентно 475904,00 доларів США.
За встановлених судом обставин, викладених вище, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт наявності шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою, а також наявність вини заподіювача шкоди. Відтак, суд дійшов висновку про виникнення у РФ зобов'язання з відшкодування шкоди в повному обсязі та визнання позовних вимог законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки позивачем у позовній заяві на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків, останнім вина не спростована, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Російської Федерації 13922543,71 грн майнової шкоди, завданої пошкодженням нерухомого майна, що на дату оцінки станом на 23.03.2022 складає 475904,00 доларів США.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовом до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової шкоди та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з ч. 2 ст. 129 ГПК України з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 208838,16 грн (13922543,71 грн х 1,5%).
Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вулиця Житня, будинок 14, будівля 1, м.Москва, 119991, Російська Федерація) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська індустріальна м'ясна компанія» (вулиця Харківська, буд. 25, село Верхня Сироватка, Сумський район, Сумська область, 42351, Україна; код за ЄДРПОУ 39925448) 475904,00 доларів США (чотириста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот чотири долари США 00 центів), що є еквівалентом 13922543,71 грн (тринадцять мільйонів дев'ятсот двадцять дві тисячі п'ятсот сорок три грн 71 коп.) станом на 23.03.2022 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
3. Стягнути з держави Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України 208838,16 грн (двісті вісім тисяч вісімсот тридцять вісім грн 16 коп.) судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2025
Суддя В.Л. Котельницька