65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/78/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
секретар судового засідання Кафланова А.С.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Вокс Лекс» про ухвалення додаткового рішення /вх. № 2-602/25 від 21.04.2025/ у справі № 916/78/25
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Вокс Лекс" /ЄДРПОУ 43275990, адреса - 02068, Україна, м. Київ, вул. Степана Олійника, буд. 9, кв. 105, e-mail: voxlexco@gmail.com/
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" /ЄДРПОУ 31507214, адреса - 75040, Україна, Херсонська обл., с. Токарівка, Траса Ростов-Одеса-Рені, 597 км/
про стягнення 10 020,81 грн
В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/78/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Вокс Лекс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" про стягнення 10 020,81 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 у справі № 916/78/25 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Вокс Лекс", з яких: 7373,88 грн - сума боргу, 777,01 грн - інфляційне збільшення та 1869,92 грн - штрафні санкції, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
21.04.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення по справі /вх. № 2-602/25/, в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Вокс Лекс" судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, при розгляді Господарським судом Одеської області справи № 916/78/25, в загальному розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 24.04.2025 прийнято до розгляду до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Вокс Лекс" про ухвалення додаткового рішення /вх. № 2-602/25 від 21.04.2025/ у справі № 916/78/25 та постановлено розгляд заяви здійснити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвала суду по справі № 916/78/25 про прийняття до розгляду заяви від 24.04.2025 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (75040, Херсонська обл., Херсонський район, с. Токарівка, траса Ростов-Одеса-Рівне, яка є місцезнаходженням відповідача, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті «Судова повістка".
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
05.05.2025 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу з ухвалою суду від 24.04.2025 з відміткою відділення поштового зв'язку Укрпошта - "адресат відсутній за вказаною адресою" від 30.04.2025.
Суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Відповідач ТОВ "Синєвир" правом на подання письмових пояснень, заперечень або інших заяв не скористалося.
Дослідивши матеріали справи в частині вимог позивача про розподіл судових витрат, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Разом з цим, об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. У ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
У постанові від 05.10.2021 в справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом встановлено, що у позовній заяві, вх.№83/25 від 13.01.2025, позивачем визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 12422,40 грн, з яких: судовий збір за подання позову - 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2024 між адвокатом Андрущенко Х.Я. та ТОВ "Юридична фірма "Вокс Лекс" укладено Договір №3 про надання правової допомоги.
Згідно з п. 1.1. Адвокат зобов'язується надавати Клієнту консультації з питань господарського права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи; надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 4.1. Договору Сторони погодили, що вартість Послуг складає 4000,00 грн за одну годину надання Послуг.
Судом досліджено Акт приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 15.04.2025, відповідно до якого за надані послуги Клієнт зобов'язаний сплатити Адвокату 10 000 грн у строк, передбачений Договором.
З Акту вбачається виконання адвокатом наступних робіт:
1. Аналіз документів щодо наявної дебіторської заборгованості ТОВ «Синєвир» перед Клієнтом. Складання господарського позову про стягнення заборгованості. Проведення розрахунку заборгованості відповідно до умов укладеного між Клієнтом та Відповідачем договору. Формування додатків до позовної заяви.
2. Направлення копії позовної заяви з додатками Відповідачу (у паперовому вигляді) та до Господарського суду з використанням підсистеми Електронний суд.
Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги адвокатом.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Суд зазначає, що заявлений адвокатом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України (зокрема співмірністю з ціною позову, яка становить 10 020,81 грн), оскільки надані послуги охоплюються однією послугою зі здійснення підготовки позовної заяви (в межах якої і формується правова позиція сторони по суті спору).
Суд враховує, що дана справа є малозначною, містить незначний обсяг доказів, адвокатом не було вжито додаткових заходів щодо отримання доказів, окрім позовної заяви не було складено інших процесуальних документів.
Зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, господарський вважає за належне стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 244, 254-255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Вокс Лекс» про ухвалення додаткового рішення /вх. № 2-602/25 від 21.04.2025/ у справі № 916/78/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" /ЄДРПОУ 31507214, адреса - 75040, Україна, Херсонська обл., с. Токарівка, Траса Ростов-Одеса-Рені, 597 км/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Вокс Лекс" /ЄДРПОУ 43275990, адреса - 02068, Україна, м. Київ, вул. Степана Олійника, буд. 9, кв. 105, e-mail: voxlexco@gmail.com/ судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000,00 грн. /одна тисяча гривень 00 копійок/.
3. В іншій частині вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено 12.05.2025.
Суддя Н.Д. Петренко