14.05.2025 р. Справа № 914/1255/25
За позовом: Приватного підприємства «Вітафарма», м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія», м. Львів
про стягнення грошових коштів за договором оренди та виселення з нежитлового приміщення
Представники учасників справи не викликались
Встановив:
18.04.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного підприємства «Вітафарма» до Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» про стягнення грошових коштів за договором оренди та виселення з нежитлового приміщення.
Ухвалою суду від 22.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення виявлених недоліків.
Зазначена ухвала Господарського суду Львівської області була доставлена заявнику через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) 22.04.25 о 17:19, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
Проте, заявник у встановлений судом строк (10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху) недоліки позовної заяви не усунув.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.01.2023 у справі № 901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин справи з метою отримання правосудного судового рішення.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання заяв та скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України").
У відповідності до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відтак, закон встановлює імперативне правило, яке не допускає можливості відкриття провадження у справі у випадку неусунення недоліків, які містяться в ухвалі про залишення позову без руху.
Суд звертає увагу позивача на приписи ч. 8 ст. 174 ГПК України, згідно яких повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 174, 234, 235 ГПК України, суд,
Позовну заяву Приватного підприємства «Вітафарма» до Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» про стягнення грошових коштів за договором оренди та виселення з нежитлового приміщення та додані до неї документи - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.