ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2025Справа №910/13977/24
За позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс"
простягнення неустойки у загальному розмірі 1 830 112,20 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Пічугіна С.С.
від відповідача:не з'явився
У листопаді 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" про стягнення неустойки у загальному розмірі 1 830 112,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" частково та з простроченням виконало свої зобов'язання за Договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ПК/МТЗ/23779/Ю від 07.12.2023 з поставки товару, а саме: відповідачем своєчасно здійснено часткову поставку продукції на суму 420 000,00 грн з ПДВ, товар на суму 3 948 000,00 грн з ПДВ був поставлений з порушенням строків, зазначених у п. 4.2 спірного договору, а решта товару залишається не поставленою.
З огляду на наведене позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих згідно п. 9.3.1 Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ПК/МТЗ/23779/Ю від 07.12.2023 пені у розмірі 978 982,20 грн та штрафу у розмірі 851 130,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 відкрито провадження у справі №910/13977/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 12.12.2024.
04.12.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що розмір штрафу у 15% від вартості непоставленого товару є невиправдано великим і може перевищувати розмір фактичних збитків покупця. За своєю суттю штраф повинен бути засобом забезпечення виконання зобов'язання, а не засобом необґрунтованого збагачення покупця. Додаткове стягнення пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочення понад 15 днів ще більше збільшує тягар для постачальника і створює подвійне покарання за одне й те саме порушення. Також відповідач стверджує, що встановлення однобічних прав визначати термін поставки, нерівномірний розподіл прав та обов'язків, встановлення непропорційно великих штрафів за порушення прямо і негативно вплинули на можливості Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" в частині належного виконання зобов'язань. Крім того, відповідач зазначає, що з 29.01.2024 по 02.04.2024, тобто протягом 65 днів, по відношенню до відповідача діяли обставини непереборної сили, які звільняють від застосування неустойки, про які позивач повідомлявся листом №02/03 від 02.02.2024 з подальшим наданням сертифікатів від 27.02.2024 №3200-24-0426 та від 13.03.2024 №3200-24-0537.
09.12.2024 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що під час проведення процедури закупівлі учасники мають право подавати свої пропозиції щодо внесення змін у текст договору, проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" не надавало свої пропозиції щодо умов договору, а відтак, відповідач погодився з усіма умовами договору, в тому числі з п. 9.3.1. Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 07.12.2023 №ПК/МТЗ/23779/Ю підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього. Щодо доказів направлення документів про форс-мажорні обставини, то позивач стверджує, що лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" від 02.02.2024 №02/03 на адресу філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" не надходив, докази його направлення позивачу, як і докази направлення сертифікатів в матеріалах справи відсутні. Крім того, позивач звертає увагу суду, що ані в сертифікаті від 27.02.2024 №3200-24-0426, ані в сертифікаті від 12.03.2024 №3200-24-0537 не вказано ні подія, ні причинно-наслідковий зв'язок між подією та неможливістю виконання відповідачем зобов'язання зі своєчасної поставки товару.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 запропоновано відповідачу надати копії всіх документів, які були надані ним ТПП, а саме: докази замовлення відповідних комплектуючих, докази їх оплати, а також листування щодо їх купівлі; відкладено підготовче засідання на 21.01.2025.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 встановлено відповідачу строк для надання доказів, запропонованих надати ухвалою суду від 12.12.2024, - тиждень (оригінали доказів для огляду та копії для долучення до матеріалів справи); оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.01.2025.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 витребувано у Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати всі документи, на підставі яких було видано Сертифікати №3200-24-0537 та №3200-24-0426 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); встановлено строк для надання доказів - 5 днів з моменту отримання ухвали суду; оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі №910/13977/24 до 18.02.2025.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 відкладено підготовче засідання у справі на 11.03.2025 для отримання документів від Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати на виконання вимог протокольної ухвали суду.
03.03.2025 засобами поштового зв'язку від Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати надійшли витребувані докази.
Підготовче засідання, призначене на 11.03.2025, не відбулось у зв'язку з технічним збоєм в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua, за допомогою якої здійснюється технічна фіксація засідань, що підтверджуються відповідним Актом від 11.03.2025, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 призначено підготовче засідання у справі №910/13977/24 на 27.03.2025.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 закрито підготовче провадження у справі №910/13977/24; встановлено порядок дослідження доказів в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/13977/24 по суті на 10.04.2025.
08.04.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач повторно звертає увагу суду, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" не надано доказів направлення Акціонерному товариству "Українська залізниця" листа від 02.02.2024 №02/03 та сертифікатів №3200-24-0537 і №3200-24-0426.
В судове засідання 10.04.2025 з'явилась представник Акціонерного товариства "Українська залізниця", надала пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 10.04.2025 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомила, хоча про місце дату та час засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, згідно якого ухвала суду про повідомлення і виклики від 27.03.2025 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" 02.04.2025 о 19 год. 56 хв., про що судом було отримано інформацію 03.04.2025 о 09 год. 58 хв.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону та враховуючи відсутність від відповідача повідомлень щодо неможливості забезпечити явку свого представника у засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс".
В судовому засіданні 10.04.2025 судом завершено розгляд справи №910/13977/24 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін (надані в тому числі у попередніх засіданнях по справі), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
За результатами проведеної процедури публічної закупівлі UA-2023-10-17-006898-a 07.12.2023 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" (постачальник) укладено Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ПК/МТЗ/23779/Ю (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до Специфікації №1 (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.
У пункті 1.2 Договору вказано найменування товару: (ПК-23Т_0540_ВО) ДК 021:2015 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (високовольтні електронагрівачі).
Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації №1 (Додаток 1) до цього Договору (п. 1.3 Договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (поставка з оплатою мита) відповідно до "Інкотермс" у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього Договору та Правилами "Інкотермс" у редакції 2020 року, умови цього Договору матимуть перевагу.
Згідно п. 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: м. Львів, м. Ковель, м. Київ, м. Дніпро, м. Бахмач, м. Синельникове, м. Харків, м. Одеса або інший виробничий підрозділ AT "Укрзалізниця" на території України, вказаний в рознарядці замовника. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
У пункті 4.5 Договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів (на розсуд сторін):
- па поштову адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику постачальнику під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому Договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем па електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п. 4.6 Договору).
Відповідно п. 4.7 Договору Акт прийому-передачі товару зі сторони покупця підписується уповноваженими особами з числа тих, які визначені п. 4.3 нього Договору, а видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього Договору підписуються особами, відповідальними за приймання товару.
У пункті 7.2 Договору зазначено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим Договором проводиться покупцем на 45 робочий день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури па поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього Договору.
Пунктом 9.3.1 Договору передбачено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару па умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
За умовами п. 10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього Договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний етап, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклоп, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до Договору, яка має бути викопана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.
Сторона, що не може викопати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 10.2 Договору).
Згідно п. 10.5 Договору якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього Договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не мас права вимагати подовження умов цього Договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором.
Строк дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2023. На період дії воєнного стану строк дії Договору визначається з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (п. 16.1 Договору).
У Специфікації (Додатку №1 до Договору) сторонами було погоджено постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" Акціонерному товариству "Українська залізниця" електронагрівачів ВВЕН 500/KV, 2023 року виготовлення, виробник: ТОВ "СВП "Квазар", у кількості 1 592 шт. за ціною 4 200,00 грн/шт. з ПДВ, на загальну суму 6 686 400,00 грн.
29.01.2024 Акціонерним товариством "Українська залізниця" було направлено електронною поштою Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" рознарядку на поставку товару вих. №ПК-07/2633 від 27.12.2023 на поставку електронагрівачів ВВЕН 500/KV у кількості 100 шт. Пасажирському вагонному депо станції Одеса-Головна філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (м. Одеса), у кількості 142 шт. - Пасажирському вагонному депо Львів філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (м. Львів), у кількості 150 шт. - Дніпровському пасажирському вагонному депо філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (м. Дніпро), у кількості 100 шт. - Пасажирському вагонному депо Харків-Сортувальний філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (м. Харків), у кількості 150 шт. - Пасажирському вагонному депо Ковель філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (м. Ковель), у кількості 450 шт. - Вагонному депо станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (м. Київ), у кількості 350 шт. - Синельниківському пасажирському вагонному депо філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (м. Синельникове), у кількості 150 шт. - Пасажирському вагонному депо станції Бахмач філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" (м. Бахмач).
Як вбачається із наявних в матеріалах справи видаткових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" на виконання своїх зобов'язань з січня по жовтень 2024 року поставило Акціонерному товариству "Українська залізниця" електронагрівачі ВВЕН 500/KV у кількості 1 040 штук вартістю 4 368 000,00 грн, а саме:
- за видатковою накладною №14 від 16.01.2024 у кількості 100 штук на суму 420 000,00 грн з ПДВ (отримувач - Пасажирське вагонне депо станції Бахмач філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця"), про що було складено акт про фактичну якість і комплектність продукції №40 від 22.01.2024;
- за видатковою накладною №77 від 02.04.2024 у кількості 209 штук на суму 877 800,00 грн з ПДВ (отримувач - Синельниківське пасажирське вагонне депо філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця");
- за видатковою накладною №122 від 16.05.2024 у кількості 85 штук на суму 357 000,00 грн з ПДВ (отримувач - Пасажирське вагонне депо станції Бахмач філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця");
- за видатковою накладною №169 від 21.06.2024 у кількості 100 штук на суму 420 000,00 грн з ПДВ (отримувач - Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця");
- за видатковою накладною №173 від 21.06.2024 у кількості 50 штук на суму 210 000,00 грн з ПДВ (отримувач - Пасажирське вагонне депо станції Бахмач філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця");
- за видатковою накладною №175 від 27.06.2024 у кількості 142 штуки на суму 596 400,00 грн з ПДВ (отримувач - Пасажирське вагонне депо Львів філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця");
- за видатковою накладною №181 від 03.07.2024 у кількості 100 штуки на суму 420 000,00 грн з ПДВ (отримувач - Пасажирське вагонне депо Харків-Сортувальний філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця");
- за видатковою накладною №188 від 10.07.2024 у кількості 141 штука на суму 592 200,00 грн з ПДВ (отримувач - Синельниківське пасажирське вагонне депо філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця");
- за видатковою накладною №189 від 12.07.2024 у кількості 21 штука на суму 88 200,00 грн з ПДВ (отримувач - Вагонне депо станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця");
- за видатковою накладною №220 від 07.08.2024 у кількості 20 штук на суму 84 000,00 грн з ПДВ (отримувач - Пасажирське вагонне депо Ковель філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця");
- за видатковою накладною №274 від 11.10.2024 у кількості 72 штуки на суму 302 400,00 грн з ПДВ (отримувач - Пасажирське вагонне депо станції Бахмач філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця").
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що відповідачем з простроченням та частково було виконано свої зобов'язання за Договором з поставки товару за рознарядкою на поставку товару вих. №ПК-07/2633 від 27.12.2023, у зв'язку з чим Акціонерне товариство "Українська залізниця" вказує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" пені у розмірі 978 982,20 грн та штрафу у розмірі 851 130,00 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно п. 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: м. Львів, м. Ковель, м. Київ, м. Дніпро, м. Бахмач, м. Синельникове, м. Харків, м. Одеса або інший виробничий підрозділ AT "Укрзалізниця" на території України, вказаний в рознарядці замовника. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
29.01.2024 Акціонерним товариством "Українська залізниця" було направлено електронною поштою Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" рознарядку на поставку товару вих. №ПК-07/2633 від 27.12.2023 (у спосіб визначений п. 4.5 Договору) на поставку електронагрівачів ВВЕН 500/KV у загальній кількості 1 592 шт., вказаним у цій рознарядці отримувачам, об'ємах партій товару та місцями поставки.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" зобов'язане було поставити товар за рознарядкою на поставку товару вих. №ПК-07/2633 від 27.12.2023 до 28.02.2024 включно.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Із наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що своєчасно відповідачем було поставлено лише товар у кількості 100 штук на суму 420 000,00 грн за видатковою накладною №14 від 16.01.2024, натомість з простроченням був поставлений товар у кількості 940 шт. на суму 3 948 000,00 грн, а товар у кількості 552 шт. на суму 2 318 400,00 грн станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду взагалі не був поставлений.
Щодо тверджень відповідача про настання для нього форс-мажорних обставин з 29.01.2024 по 02.04.2024, тобто протягом 65 днів, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" було надано суду сертифікати №3200-24-0537 і №3200-24-0426, то, по-перше, у пункті 10.2 Договору сторонами було погоджено, що сторона, що не може викопати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 10.2 Договору).
Згідно п. 10.5 Договору якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього Договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не мас права вимагати подовження умов цього Договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" заперечує факт отримання будь-якими засобами зв'язку листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" від 02.02.2024 про настання форс-мажорних обставин, в той час як відповідачем не надано доказів його направлення позивачу.
Поза увагою суду не залишилась та обставина, що ні лист від 02.02.2024, ні сертифікати №3200-24-0537 і №3200-24-0426 не містять зазначення які саме обставини настали для Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" і які відповідач та Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата вважають форс-мажорними. Наведене стало підставою для витребування від Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати документів, на підставі яких було видано сертифікати №3200-24-0537 і №3200-24-0426.
По-друге, із наданих Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою документів вбачається, що виробнику товару - Товариству з обмеженою відповідальністю "СВП "Квазар" несвоєчасно надійшли замовлені у Компанії Shanghai Xiaou Industry Co. LTD (резидент Китайської Народної Республіки) комплектуючі для виробництва електронагрівачів ВВЕН 500/KV у зв'язку з зупиненням виробництва останньої через розповсюдження короновірусної хвороби на виробничих потужностях Компанії Shanghai Xiaou Industry Co. LTD.
Тобто, навіть якщо залишити поза увагою п. 1.5 Договору, в якому постачальник гарантував, що товар (який фактично навіть ще не існував у природі) належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, обтяженням, то із наведеного слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" та Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата вважають форс-мажорними обставинами неможливість контрагента виробити товар через зупинку виробництва комплектуючих контрагентом контрагента.
Судом неодноразово досліджувались обставини доставки товару з Китайської Народної Республіки морським транспортом (наприклад, у справах №910/3657/24, №910/13237/24, №910/12834/24), а тому суд обізнаний із звичайним строком доставки товару із КНР морським транспортом до країн Євросоюзу і тривалість транспортування вантажу із Китаю до порту тої чи іншої країни Євросоюзу, як правило, складає більше 30 календарних днів (в період з січня до початку офіційних вихідних у Китаї перед Китайським Новим Роком строк доставки товару триває близько 60 календарних днів), не враховуючи необхідність перевезення такого вантажу із країни Євросоюзу до України.
Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "СВП "Квазар" лише 15.01.2024 (хоча Договір був укладений 07.12.2024, тобто більш як за місяць до направлення заявки відповідачем своєму контрагенту).
Окрім того процедура публічної закупівлі UA-2023-10-17-006898-a була оголошена 17.10.2023, 14.11.2023 відповідач був визнаний переможцем у закупівлі та уклав Договір, в якому гарантував, що спірний товар наявний у нього у власності.
Прикметним також є те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" повідомлялось Товариством з обмеженою відповідальністю "СВП "Квазар" про зупинення виробничих потужностей Компанії Shanghai Xiaou Industry Co. LTD ще листом вих. №3463/113/43 від 14.12.2023, тобто більш як за місяць до направлення Акціонерним товариством "Українська залізниця" рознарядки на поставку товару (29.01.2024) та направлення відповідачем замовлення контрагенту (15.01.2024), в той час як наказ потужностей Компанії Shanghai Xiaou Industry Co. LTD №9312 про припинення роботи цехів датований 29.12.2023. Проте матеріали справи не містять доказів повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про наведені обставини у визначений п. 10.2 Договору строк. Також відповідачем не надано доказів ініціювання сторонами питання щодо зміни строку поставки товару за Договором.
Суд звертає увагу відповідача, що приписи ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України чітко визначають, що порушення зобов'язань контрагентами боржника та відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами.
Крім того, понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" штрафних санкцій у зв'язку з несвоєчасною поставкою Акціонерному товариству "Українська залізниця" товару за Договором через порушення контрагентами відповідача своїх зобов'язань є збитками, за відшкодуванням яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" не позбавлене можливості звернутись в тому числі в судовому порядку.
По-третє, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
При цьому в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Тобто в незалежності від надання стороною сертифікату ТПП про дію форс-мажорних обставин, саме суд встановлює їх наявність в незалежності від висновку ТПП (тим більше з огляду на практику, що склалась в Україні із видачею та оформленням таких сертифікатів, зокрема викладенням ними лише загальних висновків без деталізації причин та без зазначення причинно-наслідкового зв'язку між певними обставинами та наслідками для особи).
З огляду на наведене, вирішуючи даний спір, суд не керується висновками, вказаними у сертифікатах Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-0537 і №3200-24-0426, оскільки в них було визнано форс-мажорними обставинами ті, які в силу ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами.
Більш того, судом взято до уваги те, що хоч відповідач і стверджує, що для нього існували форс-мажорні обставини з 29.01.2024 по 02.04.2024, тобто протягом 65 днів, проте це ніяким чином не пояснює не здійснення ним поставки товару після припинення дії таких обставин - товар частинами поставлявся до жовтня 2024 року, а частина товару в кількості 552 шт. на суму 2 318 400,00 грн станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду взагалі не була поставлена.
Отже, оскільки жодних інших обставин, які унеможливлювали своєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Договором не наведено, в той час як наведені відповідачем обставини суд не вважає форс-мажорними, то відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" є таким, що прострочило виконання своїх зобов'язань за Договором із своєчасної поставки товару.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" у встановлений Договором строк свого обов'язку з поставки товару не виконало, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що не виконав (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідач не навів обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України унормовано, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 9.3.1 Договору передбачено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару па умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
З наявного у матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує відповідачу неустойку на вартість непоставленого товару за кожною накладною, товар за якою був поставлений з простроченням, та на вартість непоставленого товару із врахуванням приписів ст. 253 Цивільного кодексу України.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки за відсутності будь-яких заперечень відповідача щодо правильності такого розрахунку, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" пені у розмірі 978 982,20 грн та штрафу у розмірі 851 130,00 грн.
Щодо доводів відповідача про надмірний тягар для постачальника і подвійне покарання за одне й те саме порушення внаслідок нарахування йому штрафу та пені, то суд відзначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.11.2023 у справі №902/919/22 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Також відповідач у відзиві стверджує, що встановлення однобічних прав визначати термін поставки, нерівномірний розподіл прав та обов'язків, встановлення непропорційно великих штрафів за порушення прямо і негативно вплинули на можливості відповідача своєчасно виконати свої зобов'язання.
Однак у п. 4.2 Договору сторонами було погоджено строк поставки товару - 30 календарних днів з дати направлення рознарядки, відтак твердження відповідача про однобічне право позивача визначати термін поставки суд вважає маніпулятивним.
Крім того, суд не вбачає, причиново-наслідкового зв'язку між погодженими сторонами умовами щодо строку поставки товару та нарахування неустойки за порушення такого строку і неможливістю / утрудненням своєчасного виконання відповідачем поставки товару. Про необхідність постачання товару партіями у кілька міст, що віддалені одне від одного, також чітко було вказано у п. 4.2 Договору та відповідач про це був обізнаний (принаймні повинен був бути) ще з тендерної документації (на ст. 13 вказана дана інформація), однак все одно погодився із відповідними умовами.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" підлягає стягненню пеня у розмірі 978 982,20 грн та штраф у розмірі 851 130,00 грн
У відповідності до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача на оплату судового збору покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" з огляду на задоволення позову повністю.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вагон Сервіс" (04082, м. Київ, вул. Пріорська, буд. 21; ідентифікаційний код 37269467) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) пеню у розмірі 978 982 (дев'ятсот сімдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн 20 коп., штраф у розмірі 851 130 (вісімсот п'ятдесят одна тисяча сто тридцять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 21 961 (двадцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят одна) грн 34 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 14.05.2025.
Суддя Р.В. Бойко