ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/1691/25
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літера А, 3-й поверх)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5)
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку, -
12.02.2025 року до Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про зобов'язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку позивача №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 199 680,84 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що списання залізницею з особового рахунку ТОВ «Грейнсвард» №2829531 грошових коштів у сумі 199 680,84 грн, як збору за зберігання вантажів у вагонах, відбулось у зв'язку з договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених цим договором. Враховуючи, що у залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда у розмірі 199 680,84 грн, то останні підлягають поверненню ТОВ «Грейнсвард» шляхом внесення змін до особового рахунку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025 року матеріали справи №910/1691/25 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у ній матеріалами.
20.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що нарахування збору за зберігання вантажу є обґрунтованим, відтак збір за зберігання вантажу у розмірі 199 680,84 грн, стягнутий по станції Капітанівка за накопичувальними картками №№ 31010009, 31010011, 31010013, 31010015, 31010017 ТОВ «Грейнсвард», є правомірним та поверненню на розрахунковий рахунок №2829531 ТОВ «Грейнсвард» не підлягає.
27.03.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що нарахування збору за зберігання вантажу у зв'язку із затримкою в очікуванні оформлення перевезення презюмується з обов'язком доведення факту наявності такої затримки, однак залізницею не надано документів на підтвердження наявності затримки вагонів відмінної від накопичення маршрутного поїзда №013001.
Відповідач правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
06.03.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (замовник) та Акціонерним товариством "Укрзалізниця" (перевізник) укладено Договір №43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.5. Договору договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
27.12.2023 залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 01.01.2024 року.
Відповідно до п. 8.1. Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи залізниці.
Пунктом 8.8. Договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд. 15 Договору.
На виконання п. 2.3.3 Договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Товариства відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
Згідно з п. 2.3.4 Договору Залізниця зобов'язана вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійсненні перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати Товариство відповідні розрахункові документи в електронній формі.
Відповідно до п. 4.5 Договору щодобово, упродовж періоду виконання Договору, Залізниця надає Товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Позивачем на виконання Договору за звітну добу.
Пунктом 9.6 договору сторони погодили, що умови договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між сторонами. У випадку наявності суперечностей між договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови, встановлені договором.
Пунктом 9.6 Договору визначено, що умови Договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між Сторонами. У випадку наявності суперечностей між Договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови встановлені Договором.
Згідно з п. 14 Договору невід'ємною частиною Договору є додатки, зокрема Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».
Відповідно до п. 14.1 Договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору
Так, приписами додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" встановлено, зокрема: на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2).
Відповідно до п. 5 вказаного додатку на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Згідно з п.п. 6, 7 додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
Пунктом 8 додатку визначено, що час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1);
- за затримку вагонів замовника: платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2);
- за затримку власних вагонів перевізника: платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4 Договору (п. 9.3).
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п.10).
Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п. 11).
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" відвантажено, а залізницею прийнято 49 вагонів у складі одного маршрутного поїзда №013001 зі станції Капітанівка Одеської залізниці на станцію Рені Одеської залізниці зерна кукурудзи, що підтверджується перевізними документами №№ 42347955, 42347963 та відомостями вагонів до них.
За час накопичення маршрутного поїзда №013001 станцією Капітанівка Одеської залізниці нараховано: плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 49 862,28 грн., що підтверджується накопичувальними картками №№ 02020019, 02020020, 02020021, 02020022, 02020023 та переліком №20240202; збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 199 680,84 грн., що підтверджується накопичувальними картками №№ 31010009, 31010011, 31010013, 31010015, 31010017 та переліком №20240131; плату за користування вагонами у розмірі 128 982,60 грн., що підтверджується відомостями №№ 30010006р, 30010007р, 30010008р, 30010009р, 30010012, 30010013 та переліками №№ 20240130, 20240131.
Як слідує з позовної заяви, за результатом перевірки розрахунків між сторонами позивачем виявлено безпідставно отримані залізницею грошові кошти у розмірі 199 680,84 грн. як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу. При цьому, належним доказом на підтвердження замовлення та надання послуги з накопичення вагонів є накопичувальна картка, проте збір за зберігання не підлягає нарахуванню за час накопичення вагонів.
Оскільки залізницею нараховано та списано з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажу у сумі 199 680,84 грн, останній і звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання залізниці внести зміни до особового рахунку позивача №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому цієї грошової суми.
Заперечуючи проти позову, відповідач наголошує на тому, що позивачем підписано примірник накопичувальної картки без жодних заперечень, що свідчить про погодженням з нарахованими відповідачем платежами за зберігання вантажу, так і фактом затримки вагонів з причин, що не залежать від залізниці. Також позивач письмово не повідомляв залізницю про незгоду із нарахованими йому платежами для проведення перевірки Перевізника як передбачено п. 4.8 та п. 4.9 договору, що також свідчить про погодженням з нарахованими відповідачем платежами за збереження вантажу та фактом надання таких послуг.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р. № 457, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 866/5087, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів п.п. 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів". Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Як встановлено судом вище, укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком № 1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку № 1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 52 вагони, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда.
Зважаючи на умови додатку № 1-4 до договору (пункт 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку № 1-4 до договору, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1 додатку № 1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2 додатку № 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є "затримка з вини замовника".
З наведеного вбачається, що п. 9 додатку № 1-4 до договору розділяє такі поняття як "накопичення рухомого складу" та "затримку вагонів перевізника".
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку № 1-4 до договору), що водночас є предметом окремої послуги.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
У постанові від 01.02.2024 р. у справі № 915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: "накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина вантажовідправника. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ "Українська залізниця", а саме - наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ "Українська залізниця" з метою формування маршрутного потягу".
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 р. по справі № 915/5/23.
Отже, відповідач, як перевізник, надав позивачу, як замовнику, згідно умов договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний" та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, грошові кошти в сумі 199 680,84 грн. безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, списання відповідачем з особового рахунку позивача спірних коштів як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином.
Оскільки судом встановлено необґрунтованість нарахування та списання відповідачем вищезазначених зборів за зберігання вантажу і останній в добровільному порядку не вніс відповідних змін до особового рахунку позивача, суд на підставі вищезазначених приписів законодавства та умов договору дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір позивача, у розмірі 2 422,40 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (код ЄДРПОУ 41564379, адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх) №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 199 680,84 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 84 копійки).
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (код ЄДРПОУ 41564379, адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривен 40 копійок). 4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ