ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2025Справа № 910/6025/25
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши без виклику представників сторін
заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», м. Дніпро
про забезпечення позову
13.05.2022 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» та ОСОБА_1 щодо укладення Договору, предметом якого є надання послуг із проведення дистанційних загальних зборів, та про визнання недійсним цього Договору.
Окрім того, до позовної заяви подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» вчиняти будь-які дії направлені на надання депозитарних послуг та/або здійснення будь-яких депозитарних операцій на виконання діючого договору про надання послуг із проведення дистанційних загальних зборів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», укладеного між Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України» та ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2025 року матеріали №910/6025/25 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").
Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме - наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як на підставу для забезпечення позову заявник вказує на те, що акціонер ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ» ОСОБА_1 , з яким Національним депозитарієм України було укладено договір про надання послуг із проведення дистанційних загальних зборів ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ», є фактично номінальним акціонером, який діє не від власного імені та не в своїх інтересах, а в інтересах реального кінцевого бенефіціарного власника Товариства - ОСОБА_2 , до якого застосовані персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Укладення Національним депозитарієм України договору про надання послуг із проведення дистанційних загальних зборів ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ» з акціонером, який є фактично номінальним акціонером та діє в інтересах підсанкційної особи, є протиправним та призводить до порушення розподілу функцій з управління товариством, а отже, порушує права ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ», оскільки під загрозою опиниться його діяльність, метою якої є отримання прибутку.
При цьому, заявник зазначив, що, станом на дату подання заяви, тривають незаконні дії щодо підготовки та проведення фактично протиправних загальних зборів Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГОССТРАХ». При цьому, виконання спірного договору буде мати невідворотні наслідки у вигляді порушення розподілу функцій з безпосереднього управління поточною (операційною) діяльністю заявника, що, в свою чергу, може призвести до неналежного управління Товариством та зупинення його діяльності.
За твердженнями заявника невжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі зробить можливим його виконання сторонами та надасть Національному депозитарію України можливість надавати незаконні депозитарні послуги акціонеру ОСОБА_1 , в тому числі, пов'язані зі скликанням та проведенням 19.05.2025 року дистанційних загальних зборів ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ».
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України:
- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136);
- позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (частина перша статті 137). Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;
3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Дослідивши подану ПАТ «СК «Інгосстрах» заяву про забезпечення позову, надані до неї докази, судом встановлено обґрунтованість обставин необхідності заборони Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» вчиняти будь-які дії направлені на надання депозитарних послуг та/або здійснення будь-яких депозитарних операцій на виконання діючого договору про надання послуг із проведення дистанційних загальних зборів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», укладеного між Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України» та ОСОБА_1 , оскільки виконання спірного договору буде мати невідворотні наслідки у вигляді порушення розподілу функцій з безпосереднього управління поточною (операційною) діяльністю заявника, що, в свою чергу, може призвести до неналежного управління Товариством та зупинення його діяльності.
При цьому, судом враховано, що заявником дотримано положення частини 5 статі 137 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд зазначає, що зазначені заходи забезпечення позову є співмірними з предметом спору (про визнання недійсним договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України» та ОСОБА_1 ), не суперечать частині п'ять статті 137 ГПК України, не порушують права інших учасників акціонерного товариства, та невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених і оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, виходячи з того, що предметом спору між сторонами є саме спірний договір.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Згідно з ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Крім того, положеннями статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» (код ЄДРПОУ 30370711, адреса: 04107, м. Київ, вул. Якубенківська, 7-г) вчиняти будь-які дії направлені на надання депозитарних послуг та/або здійснення будь-яких депозитарних операцій на виконання діючого договору про надання послуг із проведення дистанційних загальних зборів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (код ЄДРПОУ 33248430, адреса: 49094, м. Дніпро, у-звіз Кодацький, буд. 2), укладеного між Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України» (код ЄДРПОУ 30370711, адреса: 04107, м. Київ, вул. Якубенківська, 7-г) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу, набирає законної сили з моменту її підписання (14.05.2025 року) та може бути пред'явлена до виконання у строк до 14.05.2028 року.
4. Стягувачем у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (код ЄДРПОУ 33248430, адреса: 49094, м. Дніпро, у-звіз Кодацький, буд. 2).
5. Боржником-1 у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» (код ЄДРПОУ 30370711, адреса: 04107, м. Київ, вул. Якубенківська, 7-г).
6. Боржником-2 у виконавчому провадженні за цією ухвалою є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
7. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ