ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2025Справа № 910/3228/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №910/3228/25 за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення грошових коштів
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплату послуг на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. 10.10.2012 між державою Україною, від імені якої діє Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, як депонентом, з однієї сторони та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», як зберігачем, з другої сторони, та Публічним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави №050519 (далі договір) за мовами якого депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком на умовах відповідно до договору, законодавства та внутрішніх документах зберігача.
2.2. На виконання умов договору, 10.10.2012 року АТ «Ощадбанк» було відкрито рахунок в цінних паперах на ім'я держави № НОМЕР_1 .
2.3. 30.08.2013 між Державою Україною, як депонентом, від імені якої діє Міністерство аграрної політики та продовольства України, та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», як зберігачем, було укладено додатковий договір № 1 (далі додатковий договір) до договору про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави від 10.10.2012 за № 050519.
2.4. Згідно з п.1.1. додаткового договору, депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги щодо ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком на нижчевикладених умовах відповідно до законодавства та внутрішніх документів зберігача та на підставі розпоряджень суб'єкта (ів) управління об'єктами державної власності, який (і) відповідно до законодавства виконує (ють) функції з управління відповідними цінними паперами та який (і) у зберігача набуває (ють) статусу керуючого (их) рахунком у цінних паперах депонента в межах його (їх) повноважень (далі керуючий рахунком).
2.5. 03.09.2013 на рахунок № НОМЕР_1 , що належить державі, від імені якої діє Міністерство аграрної політики та продовольства України, були зараховані акції ПАТ «Аграрний фонд» в кількості 50 000 шт загальною номінальною вартістю 5 000 000 000 грн, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах.
2.6. Відповідно до п.1.2. додаткового договору, оплата послуг зберігача здійснюється керуючим рахунком відповідно до додаткового договору та затверджених тарифів зберігача, які не повинні перевищувати максимального розміру тарифів, встановленого Національного комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України, і є його невід'ємною частиною. Розрахунок вартості послуг зберігача за кожним керуючим рахунком здійснюється щодо належних депоненту цінних паперів, якими управляє керуючий рахунком. Зміни до тарифів зберігача набирають чинності для сторін після внесення відповідних змін до цього додаткового договору.
2.7. Відповідно до п. 2.4. додаткового договору, керуючий рахунком/депонент зобов'язаний оплачувати послуги зберігача згідно з умовами та строками, передбаченими цим додатковим договором.
2.8. Згідно з п. 3.1. додаткового договору, депонент оплачує послуги зберігача згідно з цим додатковим договором та відповідно до затверджених тарифів зберігача, які є невід'ємною частиною цього додаткового договору, та оплачує витрати, пов'язані з внесенням зберігача до реєстру власників іменних цінних паперів як номінального утримувача (по іменним документарним цінним паперам), протягом п'яти робочих днів згідно рахунку-фактури, який надає зберігач. Тарифи зберігача не повинні перевищувати максимального розміру, що встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодження з Антимонопольним комітетом України.
2.9. Згідно п. 7.1. додаткового договору встановлено, що цей додатковий договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом одного року.
2.10. Відповідно до 7.2. додаткового договору, цей додатковий договір вважається пролонгованим на кожний наступний строк, якщо не пізніше ніж за тридцять днів календарних днів до закінчення строку дії цього додаткового договору жодна зі сторін не відмовилась (у письмовій формі) від його пролонгації.
2.11. За твердженнями позивача, відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання за договором та своєчасно не оплатив послуги із щомісячної абонентської плати та за зберігання цінних паперів в розмірі і строки, що передбачені договором. За розрахунком позивача, станом на 30.09.2023 заборгованість Міністерства аграрної політики та продовольства України перед банком за договором складає 565 880,00 грн за період з вересня 2013 року по вересень 2023 року.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача 565 880,00 грн основного боргу.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 509, 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо оплати вартості отриманих послуг у встановлені договором строки.
3.4. 22.04.2025 від позивача надійшла заява свідка у відповідь на заяву про письмове опитування відповідача.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
4.1. Відповідач заперечив проти позову, вказав що до заявлених позовних вимог за період з серпня 2013 року по березень 2022 року підлягає застосуванню позовна давність; Мінагрополітики втратило повноваження з управління корпоративними правами об'єкту державної власності; відповідно до вимог Положення № 735 з 14.10.2022 у Фонду державного майна України, як суб'єкта управління об'єктами державної власності від імені держави (депонента), та АТ «Ощадбанку» виникли зобов'язання щодо укладення додаткового договору до договору про обслуговування рахунку в цінних паперах на ім'я держави; цінні папери ПАТ «Аграрний фонд» знаходяться у депозитарній установі - ПАТ АБ «Укргазбанк», власник - Держава Україна (суб'єкт управління об'єктами державної власності (Фонд державного майна України); враховуючи вищезазначене та той факт, що АТ «Ощадбанк» здійснено переведення акцій АТ «Аграрний фонд» до ПАТ АБ «Украгазбанк» чим, як наслідок, припинено дію (розірвано) додаткового договору № 1, що свідчить як про відсутність заборгованості по оплаті послуг так і про безпідставність позовних вимог; відповідно до умов додаткового договору № 1 оплата визначеного переліку послуг наданих зберігачем здійснюється окремо депонентом, а окремо, за визначені послуги надані зберігачем - керуючим рахунком; в матеріалах справи наявна долучена позивачем виписка про стан рахунку в цінних паперах на 03.09.2013 щодо рахунку № НОМЕР_1 , де депонентом визначено - Держава Україна; отже, АТ «Ощадбанк» виставляючи рахунки за обслуговування відповідно до затверджених тарифів Мінагрополітики, як керуючому рахунком у цінних паперах депонента, діяло неправомірно та не обґрунтовано з порушенням договірних правовідносин; текст додаткового договору № 1 значно відрізняється від положень основного договору - договір про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави № 050519 від 10.10.2012, містить суттєві розбіжності та неточності; позивачем не надано доказів щодо внесення відповідних змін до додаткового договору № 1, на виконання пункту 1.2. додаткового договору № 1 яким передбачено зокрема, що зміни до тарифів зберігача набирають чинності для сторін після внесення відповідних змін до цього додаткового договору.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня вручення ухвали.
5.2. З огляду на приписи ст. ст. 2,13, 14, 42,46, 90 ГПК України, ухвалою суду від 01.04.2025, роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін та встановлено строк подання заяви свідка.
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- Чи були порушені відповідачем обов'язки за договором? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач протилежне.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДАЧЕМ УМОВ ДОГОВОРУ ТА ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ.
7.1. Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України «Про депозитарну систему України».
7.2. Відповідно до статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.
7.3. Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.
7.4. У статті 4 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.
7.5. Відповідно до статті 5 Закону України «Про депозитарну систему України» рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.
7.6. За змістом статті 6 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.
7.7. Частиною 1 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.
7.8. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.
7.9. Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
7.10. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
7.11. Договором, в розумінні ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
7.12. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
7.13. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
7.14. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем, на підставі додаткового договору № 1 до договору про відкриття рахунку в цінних паперах на ім'я держави від 10.10.2012 за № 050519, виникли цивільні права та обов'язки.
7.15. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
7.16. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
7.17. Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
7.18. Пунктом 1.1. додаткового договору передбачено, що депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги щодо ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком на нижче наведених умовах відповідно до законодавства та внутрішніх документів зберігача та на підставі розпоряджень суб'єкта(ів) управління об'єктами державної власності, який(і) відповідно до законодавства виконує(ють) функції з управління відповідними цінними паперами та який(і) у Зберігача набуває(ють) статусу керуючого(их) рахунком у цінних паперах депонента в мажах його (їх) повноважень.
7.19. Так, відповідно до пункту 1.2. додаткового договору, оплата послуг зберігача здійснюється керуючим рахунком відповідно до цього додаткового договору та затверджених тарифів зберігача, які не повинні перевищувати максимального розміру тарифів, встановленого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України, і є його невід'ємною частиною. Розрахунок вартості послуг Зберігача за кожним керуючим рахунком здійснюється щодо належних депоненту цінних паперів, якими управляє керуючий рахунком. Зміни до тарифів зберігача набирають чинності для сторін після внесення відповідних змін до цього додаткового договору.
7.20. Пунктом 2.4 додаткового договору передбачено, що керуючий рахунком зобов'язаний оплатити послуги зберігача згідно з умовами та строками передбаченими цим додатковим договором.
7.21. Зі змісту наявних актів-рахунків на оплату за спірний період вбачається, що позивачем заявлено борг за несплату послуг з щомісячної абонентської плати та зберігання цінних паперів.
7.22. Додатком №1 до додаткового договору 1 визначено перелік та вартість депозитарних послуг зберігача, затверджених протоколом тарифного комітету №7 від 12.09.2003, згідно з яким щомісячна абонентська плата становить 30 грн/місяць, а за послугу зі зберігання цінних паперів на рахунку плата становить до 100 000, 00 грн - 10; від 100 000 грн до 1 000 000, 00 грн; 10+0,002%; від 1 000 000 грн до 5 000 000, грн. - 20 + 0, 001%; більше 5 000 000 грн- 50 + 0, 005%.
7.23. Отже, за узгодженими між сторонами договору тарифами абонентська плата для відповідача складає 30 грн/ місяць, а за зберігання цінних паперів 50+0,0005%, тобто, 25 080, 00 грн.
7.24. Позивач нараховує борг за послуги з урахуванням змін тарифів у 2014 році та 2018 році і що не заперечується сторонами.
7.25. Проте, інших узгоджених між сторонами договору тарифів та вартості послуг зберігача, аніж затверджених протоколом тарифного комітету №7 від 12.09.2003, матеріали справи не містять. Зміни до додаткового договору в порядку, визначеному п. 1.2. додаткового договору, внесено не було, про що свідчить відсутність в матеріалах справи будь-яких письмових угод між сторонами.
7.26. Наведене сторонами не заперечується.
7.27. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
7.28. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
7.29. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
7.30. Відповідно до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
7.31. За наведених обставин, встановивши відсутність домовленостей сторін про зміну тарифів та послуг, аніж ті, що встановлені станом на дату підписання додаткового договору (30.08.2013) суд дійшов висновку, що нарахування плати за послуги після 31.07.2014 відбулось поза межами договірних відносин сторін, що виключає можливість стягнення заявлених сум після липня 2014 року. Відсутність домовленості про ціну договору унеможливлює вирахування плати за послугу.
7.32. При цьому, судом відхиляються твердження відповідача що тарифи за послуги депозитарної установи для держави змінювалися в 2014 році (протокол №19 від 18.06.2014) та в 2018 році (протокол №35 від 28.09.2018) у бік зменшення, оскільки зменшення тарифів не нівелює дотримання погодженого безпосередньо самими сторонами договору умов що внесення будь яких змін в частині змін до тарифів зберігача шляхом укладення додаткового договору або погодження у будь-який інший спосіб.
7.33. За наведених обставин, нарахована позивачем плата за послуги з вересня 2013 року по липень 2014 року у загальному розмірі 274 180, 00 грн є такою, що ґрунтується на погоджених між сторонами умовах договору.
7.34. Проте, під час розгляд справи відповідач наполіг про застосування строків позовної давності до вимог за період з серпня 2013 року по березень 2022 року, вказавши що такі вимоги заявлені із пропущенням строку позовної давності.
7.35. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
7.36. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
7.37. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
7.38. З огляду на викладене, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
7.39. Так, трирічний строк позовної давності до вимоги за вересень 2013 року припадає на вересень 2016 року, натомість за липень 2014 року - на липень 2017 року.
7.40. Позивач звернувся до суду з позовом 17 березня 2025 року, тобто, з пропуском строку позовної давності.
7.41. Оскільки при розгляді цієї справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 274 180, 00 грн за період з вересня 2013 року по липень 2014 року, суд застосовує до вказаних вимог строк позовної давності та відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 274 180, 00 грн у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
7.42. Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
7.43. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
7.44. Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
7.45. Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
7.46. Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
7.47. Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
7.48. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
7.49. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
7.50. В решті вимог що стосуються стягнення боргу після липня 2014 року суд відмовляє у зв'язку з недоведенням позивачем досягнення між сторонами згоди в частині погодження тарифів на оплату. Матеріали справи не містять доказів щодо дійсних намірів сторін укласти відповідні угоди на підставі п. 1.2 додаткового договору (зміни до тарифів зберігача набирають чинності для сторін після внесення відповідних змін до цього додаткового договору).
8. СУДОВІ ВИТРАТИ.
8.1. Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача. Таким чином, судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити. Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.05.2025.
Суддя Ігор Курдельчук