ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2025Справа №910/14853/24
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіл"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення заборгованості у розмірі 588 084,46 грн,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення заборгованості у розмірі 588 084,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" вказує, що ним на виконання своїх зобов'язань за Договором №5221-215 від 01.09.2021 було поставлено Комунальному підприємству "Київпастранс" товар на суму 383 625,72 грн, в той час як відповідачем було частково оплачено переданий йому товар - на суму 21 600,60 грн, у зв'язку з чим у останньої виник борг у розмірі 362 025,12 грн.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором №5221-215 від 01.09.2021 з оплати поставленого товару позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" нарахованої з 02.03.2022 по 22.09.2022 пені у розмірі 73 422,34 грн, нарахованих за період з квітня 2022 року по жовтень 2024 року інфляційних втрат у розмірі 123 295,73 грн та нарахованих за період з 22.03.2022 по 02.12.2024 3% річних у розмірі 29 341,27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 відкрито провадження у справі №910/14853/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
24.12.2024 через систему "Електронний суд" від Комунального підприємства "Київпастранс" надійшов відзив на позов, в якому відповідач частково заперечує проти задоволення позовних вимог в частині нарахування та стягнення пені та звертає увагу суду на частину 6 статті 232 ГК України, а саме на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Також відповідач зазначає, що підприємство опинилося в скрутному фінансовому становищі через недофінансування та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки або зменшити розмір пені до 95%.
30.12.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу суду, що відповідач не заперечує, що не зробив оплату та не заперечує щодо визначених позивачем дат, в які підлягали здійсненню оплати. Також позивач додає звіти з відкритих джерел в Інтернеті щодо здійснення господарської діяльності Комунальним підприємством "Київпастранс" та наголошує, що відповідач мав достатні доходи у 2022-2023 роках для погашення заборгованості за Договором №5221-215 від 01.09.2021 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельвіл", однак проігнорував свої зобов'язання.
У частині 4 статті 167 Господарського процесуального кодексу України вказано, що заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Пунктом 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/14853/24 встановлено Комунальному підприємству "Київпастранс" строк на подання заперечень на відповідь на відзив з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив.
Згідно квитанції №2359497 відповідь на відзив була доставлено до електронного кабінету Комунального підприємства "Київпастранс" 30.12.2024.
Отже, Комунальне підприємство "Київпастранс" вправі було подати заперечення на відповідь на відзив у строк до 06.01.2025 включно.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористалося, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" (постачальник) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (покупець) укладено Договір поставки №5221-215 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лампи автомобільні, код 31510000-4 за ДК 021:2015 "Електричні лампи розжарення", а покупець - сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1), що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що сума цього Договору (ціна Договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток№1), що є невід'ємною частиною цього Договору і становить 1 163 365,00 грн без ПДВ. Крім того ПДВ 20% - 232 673,00 грн, разом ціна Договору становить 1 396 038,00 грн з ПДВ.
Розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару (п. 4.1 Договору).
Відповідно п. 5.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS - 2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи Комунального підприємства "Київпастранс", перелік яких зазначається у Додатку №4 до цього Договору. При цьому транспортування товару проводиться за кошти постачальника, і вартість такої доставки входить в ціну Договору.
У пункті 5.3 Договору вказано, що поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою, покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації (Додаток №1 до Договору) виходячи з їх виробничої необхідності.
Згідно п. 5.5 Договору поставка партії товару здійснюється не пізніше 10 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки. Порядок приймання-передачі товару наведений у Додатку №3, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно п. 7.3 Договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.
У пункті 10.1 Договору вказано, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли від час дії цього Договору.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" про порушення Комунальним підприємством "Київпастранс" свого зобов'язання з оплати товару у визначений Договором строк, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу у розмірі 362 025,12 грн, нарахованої з 02.03.2022 по 22.09.2022 пені у розмірі 73 422,34 грн, нарахованих за період з квітня 2022 року по жовтень 2024 року інфляційних втрат у розмірі 123 295,73 грн та нарахованих за період з 22.03.2022 по 02.12.2024 3% річних у розмірі 29 341,27 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 193, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 655, 662, 663, 668, 689, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" на виконання своїх зобов'язань за Договором було поставлено Комунальному підприємству "Київпастранс" товар на загальну суму 383 625,72 грн, а саме:
- згідно видаткової накладної №3344 від 30.12.2021 товар на суму 352 072,26 грн;
- згідно видаткової накладної №3343 від 10.01.2022 товар на суму 21 600,60 грн;
- згідно видаткової накладної №3412 від 13.01.2022 товар на суму 9 217,86 грн;
- згідно видаткової накладної №3483 від 20.01.2022 товар на суму 735,00 грн;
Вказані видаткові накладні підписані представниками та скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" та Комунального підприємства "Київпастранс".
Отже, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу згідно Договору товару загальною вартістю 383 625,72 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.
За приписами 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи наведені умови Договору, поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" товар повинен був бути оплачений Комунальним підприємством "Київпастранс" у наступні строки:
- кошти у розмірі 352 072,26 грн за поставлений згідно видаткової накладної №3344 від 30.12.2021 - до 28.02.2022 включно;
- кошти у розмірі 21 600,60 грн за поставлений згідно видаткової накладної №3343 від 10.01.2022 - до 11.03.2022 включно;
- кошти у розмірі 9 217,86 грн за поставлений згідно видаткової накладної №3412 від 13.01.2022 - до 14.03.2022 включно;
- кошти у розмірі 735,00 грн за поставлений згідно видаткової накладної №3483 від 20.01.2022 - до 21.03.2022 включно.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач в свою чергу сплатив позивачу лише кошти у розмірі 21 600,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6АП00057/1від 23.12.2022 (призначення платежу - оплата за лампочки для автобусів зг. рах. №3343 від 10.01.22. дог. №52.21-215 від 01.009.21р ПДВ-3600,10).
Тобто відповідачем було оплачено товар за видатковою накладною №3343 від 10.01.2022.
Доказів сплати Комунальним підприємством "Київпастранс" Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" коштів за поставлений товар іншій частині - в розмірі 362 025,12 грн (383 625,72 грн загальної вартості поставленого товару - 21 600,60 грн сплачених коштів) станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України наявність та розмір боргу Комунального підприємства "Київпастранс" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов'язань з оплати поставленого позивачем за Договором товару, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" про стягнення боргу у розмірі 362 025,12 грн підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором з оплати поставленого товару позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" нарахованих за період з 02.03.2022 по 22.09.2022 пені у розмірі 73 422,34 грн, 3% річних у розмірі 29 341,27 грн та інфляційних втрат у розмірі 123 295,73 грн.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і вона вважається такою, що прострочила (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Комунальне підприємство "Київпастранс" не навело обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Судом враховано, що строк оплати товару настав після початку повномасштабної військової агресії проти України, однак відповідач не скористався своїм правом на доведення наявності будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити придбаний товар після початку повномасштабної військової агресії проти України, навіть із простроченням на кілька місяців (враховуючи на активні бойові дії у м. Києві та Київській області у лютому-березні 2022 року).
Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов'язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо.
Водночас, відповідачем не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити поставлений за Договором товар.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно п. 7.3 Договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.
Як вбачається із викладеного у позовній заяві розрахунку пені, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" нараховується Комунальному підприємству "Київпастранс" пеня у розмірі 73 422,34 грн на суму боргу за період з 02.03.2022 по 22.09.2022.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом, враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), дія якого закінчилась 30.06.2023 (згідно постанови Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023).
Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, були продовженими до закінчення дії карантину - до 30.06.2023.
Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" вправі було нараховувати пеню до 30 червня 2023 року, а відтак позивач нарахував пеню з дотриманням вимог законодавства.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов'язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" пені у розмірі 73 918,24 грн.
Також із долучених позивачем розрахунків вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" нараховуються Комунальному підприємству "Київпастранс" 3% річних та інфляційні втрати за період з 22.03.2022 по 02.12.2024.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування - з 22.03.2022 по 02.12.2024, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" 3% річних у розмірі 29 341,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 123 295,73 грн.
Суд не вбачає за можливе пояснити яким чином позивачем було розраховано 3% річних за період з 22.03.2022 по 02.12.2024 в більшому розмірі (на 0,01 грн), ніж за розрахунками суду, зважаючи на те, що розрахунок здійснювався за той самий період і на ту саму суму боргу.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 95%.
У змісті відзиву Комунальне підприємство "Київпастранс" просило суд зменшити розмір пені на 95 відсотків від нарахованої суми, обгрунтовуючи своє клопотання тим, що підприємство опинилося в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується довідкою від 20.12.2024 №03/07, відповідно до якої недофінансування відповідача з місцевого бюджету, станом на 20.12.2024, складає 818,9 млн. грн на відшкодування різниці в тарифах. Відповідач стверджує, що зазначені обставини унеможливили виконання ним належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд не вважає, що наведені відповідачем обставини - недофінансування з місцевого бюджету у 2024 році є підставою для зменшення розміру неустойки, оскільки Комунальне підприємство "Київпастранс" повинне було сплатити за поставлений товар ще у березні 2022 року. Відповідачем не надано будь-яких пояснень з приводу невиконання свого грошового зобов'язання протягом 2022-2023 років.
Більше того, на офіційному сайті Комунального підприємства "Київпастранс" за посиланням https://kpt.kyiv.ua/uploads/u/1/ixYZW8qfsrCfAOnzma0MKXxscxm_pKMf.pdf наявний Звіт з управління КП "Київпастранс" за 2023 рік, на сторінці 8 якого вказано, що результат фінансово-господарської діяльності КП "Київпастранс" за 2023 рік: чистий прибуток в сумі 206,0 млн. грн, за 2022 рік - 242,6 млн. грн.
Таким чином, відповідач міг та повинен був сплатити позивачу за поставлений товар ще у 2022 році, в той час як посилання на недофінасування у 2024 році як на підставу для зменшення неустойки суд вважає необґрунтованими.
З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" підлягають частковому задоволенню, а з Комунального підприємства "Київпастранс" підлягають стягненню борг у розмірі 362 025,12 грн, пеня у розмірі 73 422,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 123 295,73 грн, 3% річних у розмірі 29 341,26 грн.
Щодо розподілу витрат позивача на оплату судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" коштів у розмірі 588 084,46 грн.
В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У відповідності до наведених приписів закону за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 7 057,01 грн (588 084,46 х 0,015 х 0,8).
В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" коштів у розмірі 588 084,46 грн сплачено судовий збір у розмірі 8 605,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2032-6387-1846-4096 від 02.12.2024.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 1 548,78 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 1 548,78 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/14853/24 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельвіл".
Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, - 7 057,01 грн, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині покладається на сторін пропорційно задоволенними позовними вимогами.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіл" (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Вишнева, буд. 17, приміщення 193; ідентифікаційний код 40819205) борг у розмірі 362 025 (триста шістдесят дві тисячі двадцять п'ять) грн 12 коп., пеню у розмірі 73 422 (сімдесят три тисячі чотириста двадцять дві) грн 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 123 295 (сто двадцять три тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн 73 коп., 3% річних у розмірі 29 341 (двадцять дев'ять тисяч триста сорок одну) грн 26 коп. та судовий збір у розмірі 7 057 (сім тисяч п'ятдесят сім) грн 01 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 13.05.2025.
Суддя Р.В. Бойко