номер провадження справи 15/218/24
01.05.2025 Справа № 908/3190/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, 69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5 в інтересах держави в особі позивача: Запорізька міська рада 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206
до відповідачів:
1. Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Октан» Міхайлуца Юрій Вячеславович, АДРЕСА_1
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології будівництва», 69126, м. Запоріжжя, вул. Паркова, буд. 8, кв. 74
3. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 27
про відміну державної реєстрації припинення товариства, визнання недійсним акта прийому-передачі майна, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно
за участю секретаря судового засідання Пікалової І.С.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Жукова І.О., посвідчення № 075788 від 01.03.2023;
від позивача: Ковальчук К.С., самопредставництво, посвідчення № 987 від 26.08.2022, відповідь з ЄДР від 16.01.2025;
від відповідача: Швець Д.І., адвокат, ордер АР № 1223223 від 21.04.2025, свідоцтво № 759 від 01.09.2009;
від відповідачів 2, 3: не з'явилися;
від третьої особи: не з'явився;
установив
06.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача - Запорізька міська рада до відповідачів: Ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю “Октан» Міхайлуца Юрія В'ячеславовича, Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології будівництва», ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради про:
- відміну державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю “Октан», яку 23.08.2024 здійснено державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Т.І. за номером 1001031110011006436;
- визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ “Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024, підписаний ТОВ “Октан» та ТОВ “Прогресивні технології будівництва», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №№ 1416, 1417;
- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, житлового будинку літ. А, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 54915301).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024, справу № 908/3190/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 10.12.2024 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених Заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області.
11.12.2024 на адресу суду надійшла заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача: Запорізька міська рада про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3190/24, присвоєно справі номер провадження 15/218/24. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 16.01.2025 о 10:30 год.
Ухвалою суду від 17.12.2024 заяву Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі № 908/3190/24 задоволено та ухвалено вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно - незавершене будівництво житлового будинку літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101), право власності на яку належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
- заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти реєстраційні дії щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресивні технології будівництва» (ідентифікаційний код юридичної особи 45573675).
Ухвалою суду від 16.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 20.02.2025 о 10:00 год.
06.02.2025 через підсистему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить визнати причини пропуску строку на надання відзиву поважними, поновити строк на надання відзиву відповідачем 1, долучити даний відзив до справи. В задоволенні позовних вимог позивача по справі відмовити в повному обсязі.
14.02.2025 у підсистемі “Електронний суд» сформовано та 17.02.2025 отримано судом від заступник керівника Запорізької обласної прокуратури відповідь на відзив відповідача 1, в якій прокурор просить вирішити справу за наявними матеріалами, не приймаючи до уваги доводи відповідача, що містяться у відзиві на позовну заяву, і позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.02.2025 підготовче засідання у справі було відкладено на 13.03.2025 о 10:30 год.
Ухвалою суду від 13.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2025 о 10:20 год.
До початку засідання суду 03.04.2025 через підсистему “Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення засідання на іншу дату у зв'язку із неможливістю явки представника.
Ухвалою суду від 03.04.2025 відкладено розгляд справи по суті на 22.04.2025 о 10:00 год. Під час розгляду справи по суті оголошувалась перерва.
У судовому засіданні здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд».
Судом перевірені повноваження представників прокурора, позивача та відповідача 1. Відводів складу суду не заявлено. Представники інших учасників справи не з'явилися.
Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: відповідач 1 у період часу з 12.05.2023 по 01.04.202 був обізнаний про наявність у нього зобов'язань щодо внесення передбачених законом платежів за використання земельної ділянки на якій розташоване належне на праві власності нерухоме майно. З метою ухилення від виконання вказаних зобов'язань позбулось єдиного нерухомого майна на користь заснованої ним юридичної особи відповідача 2. Унаслідок відчуження відповідачем 1 нерухомого майна за актом приймання-передачі частки у статутному капіталі виникла неможливість виконання рішення суду від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24. У разі виникнення ознак банкрутства керівник ТОВ «Октан» ОСОБА_2 , який є засновником, кінцевим бенефіціарним власником та одноособовим учасником указаного товариства, зобов'язаний був вжити всіх заходів до запобігання банкрутства товариства, відновлення його платоспроможності та погашення заборгованості перед Запорізькою міською радою із сплати доходів, отриманих від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою без договору. За зобов'язаннями з відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, відповідач 1 несе відповідальність усім своїм майном. Спірний акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024 є правочином, який може бути визнаний судом недійсним з підстав недодержання його сторонами в момент вчинення вимог ч. ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 509 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України. ТОВ «Октан» в особі директора ОСОБА_2 діяло недобросовісно, було обізнано про необхідність сплати орендної плати за використання земельної ділянки, раніше вчиняв фраудаторний правочин з передачі належного товариству нерухомого майна з метою ухилення від виконання рішення суду від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21, а тому останній зловживав своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки повторне відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника. Правовим наслідком недодержання сторонами від час вчинення правочину, як похідна вимога, є скасування пава власності на нерухоме майно, здійснені на підставі таких правочинів, адже недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю ч. 1 ст. 216 ЦК України. Вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав держави та похідними вимогами буде, зокрема, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач 1 щодо позову заперечив та зазначив, що на дату прийняття рішення про відкриття ліквідаційної процедури у підприємства були відсутні активи, відсутня дебіторська та кредиторська заборгованість. В ході проведення ліквідаційної процедури кредитори до голови ліквідаційної комісії не зверталися, у тому числі і позивач. Були проведені перевірки в органах податкової служби, пенсійному та інших фондах, центрі зайнятості, сплачені суми обов'язкових платежів, донараховані податковою службою в сумі 70 815,00 грн, після чого подані документи для проведення реєстрації припинення юридичної особи. На дату припинення товариства не було жодних ознак неплатоспроможності підприємства, а отже і відсутні підстави для застосування Кодексу України з процедур банкрутства. На дату підписання спірного акту приймання - передачі були відсутні обтяження та заборона на вчинення відповідних дій. Провадження у справі № 908/1099/24 відкрито 15.04.2024, тобто після вчинення спірного правочину. Рішення у справі № 908/2721/22 пов'язане з певним періодом та було виконано відповідачем у повному обсязі. ТОВ «Октан» не має орендних правовідносин з позивачем з 2016 року, а отже і обов'язку із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Мета ріали справи не містять жодних даних, що передача майна була вчинена на шкоду кредиторам з метою перешкоджання виконання рішення суду, оскільки на момент внесення майна до статутного капіталу іншої юридичної особи не було кредиторських вимог, та факту звернення кредиторів з позовною заявою до суду.
Також просив поновити строк на надання відзиву, оскільки позовна заява з додатками не отримувалась. У період часу з 26.12.2024 по 25.01.2025 ОСОБА_2 знаходився поза межами м. Запоріжжя. 30.01.2025 подано заяву до суду про ознайомлення з матеріалами справи.
З приводу долучення відзиву до матеріалів справи суд зазначає, що позовна заява не була вручена відповідачу 1 та повернута поштою із позначкою про повернення за закінченням терміну зберігання. З матеріалами справи ОСОБА_2 ознайомився 04.02.2025, що підтверджується журналом видачі справи для ознайомлення. З метою додержання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін суд вважає за можливе приєднати відзив до матеріалів справи.
У відповіді на відзив прокурор зазначив, що рішення про припинення товариства прийнято після звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, та документи про проведення державної реєстрації припинення товариства подані реєстратору після ухваленні рішення у справі № 908/1099/24. ТОВ «Октан» маючи зобов'язання із сплати обов'язкових платежів за користування земельною ділянкою, оскільки на ній розташовано належне йому нерухоме майно, замість добросовісного та своєчасного погашення такого зобов'язання вчинило навмисні дії щодо відчуження цього майна заснованому товариству. Заперечив щодо поновлення строку на подання відзиву, оскільки вважає, що підстави для поновлення відсутні.
Представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги із підстав наведених прокурором.
Представники відповідача 2, відповідача 3 та третьої особи до суду не з'явилися, заяви по суті справи та докази не надсилали.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. Судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд щодо спору зазначає наступне.
29.06.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» (ТОВ «Октан») в особі директора Міхайлуци Юрія Вячеславовича (орендар) та Запорізькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі кадастровий номер 2310100000:01:005:0107 загальною площею 0,5967 га для розташування (будівництва) багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення. На земельній ділянці розташовано об'єкт незавершеного будівництва. Договір укладено на десять років.
26.10.2016 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 5175 про поновлення ТОВ «Октан» договору оренди землі по вул. Козачій 3 для розташування багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення. Новий договір оренди землі між сторонами не укладено.
01.02.2022 рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» на користь Запорізької міської ради дохід отриманий від безпідставно набутого майна, зменшений на суму сплаченої плати за землю за період з 01.10.2018 по 31.07.2021 у розмірі 787 298,22 грн.
23.03.2023 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2721/22 визнано недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку сучасного будівництва» від 24.11.2021, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку сучасного будівництва», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №№ 9173, 9174.
20.11.2023 вказане рішення по справі № 908/2721/22, постановою Центрального апеляційного господарського суду залишено без змін.
27.03.2024 на установчих зборах учасників прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва», одним із засновників якого виступило Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан» із вкладом до статутного капіталу товариства нерухомого майна - незавершеного будівництва, житлового будинку літера А, готовність 9 %, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101.
01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» в особі директора ОСОБА_3 та учасником вказаного товариства товариством з обмеженою відповідальністю «октан» в особі директора ОСОБА_2 підписано акт прийому - передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» об'єкту нерухомого майна - незавершене будівництво, житлового будинку літера А, готовність якого складає 9%, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1509250623101, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вулиця Козача будинок 3. Нерухоме майно належить ТОВ «Октан» на підставі договору № 46 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва. Акт посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В., зареєстровано в реєстрі за №№ 1416, 1417.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.09.2024 одним із засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» ідентифікаційний код юридичної особи 45573675 виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан» ідентифікаційний код юридичної особи 30077774, кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи виступає ОСОБА_4 .
12.04.2024 Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, зменшеного на суму сплаченої плати за землю за період з 01.08.2021 по 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн.
15.04.2024 відкрито провадження у справі № 908/1099/24 за вказаним позовом.
16.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписано акт приймання-передачі № 1 частки у розмірі 90% в грошовому еквіваленті 315 000,00 грн статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва». Акт посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., зареєстровано в реєстрі №№ 1733, 1734.
18.04.2024 одноосібним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» ОСОБА_2 прийнято рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» шляхом його ліквідації в добровільному порядку. Ліквідатором призначено ОСОБА_2 .
19.04.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, запис 1001031100010006436, приватний нотаріус Чепкова О.В.
03.05.2024 ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 прийняв частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» у розмірі 90% статутного капіталу товариства у грошовому еквіваленті 315 000,00 грн, про що підписано Акт приймання - передачі частки у статутному капіталі нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепкова О.В., зареєстровано в реєстрі за №№ 2053, 2054.
07.05.2024 ОСОБА_1 подано нотаріально посвідчену заяву про вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» з часткою 90%, що в грошовому виразі складає 315 000,00 грн у натуральній формі: незавершене будівництво, житлового будинку літера А, готовність якого складає 9%, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101, місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_3 .
07.05.2024 рішенням учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» № 3 надано згоду на вихід ОСОБА_1 із складу учасників Товариства та задоволено заяву про вихід з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва».
07.05.2024 за актом приймання-передачі майна Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» передано ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, житлового будинку літера А, готовність якого складає 9%, реєстраційний номер нерухомого майна 1509250623101, місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_3 .
07.05.2024 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на об'єкт незавершеного будівництва, житлового будинку літера А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1509250623101 на підставі Акту приймання - передачі від 07.05.2024 серія та номер 2091, 2092.
05.08.2024 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1099/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, зменшений на суму сплаченої плати за землю за період з 01.08.2021 по 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн.
23.08.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис 100103111011006436 про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
08.10.2024 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кабаченко Юлією Юріївною відкрито виконавче провадження № 76224914 з приводу примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 06.09.2024 № 908/1099/24.
08.10.2024 накладено арешт на майно та грошові кошти боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» про що винесено відповідні постанови.
За розрахунком недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Октан» (ідентифікаційний код юридичної особи 30077774) земельною ділянкою площею 5967 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача 3 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.08.2021 по 30.11.2023 становить 776 052,35 грн.
Правова позиція щодо спору.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема: за рішенням її учасників, суб'єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до частини першої цієї статті, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи. У справі про банкрутство небанківської фінансової установи за клопотанням органу державної влади ліквідатором може бути призначена особа з числа арбітражних керуючих у такій справі.
Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом.
18.04.2024 Міхайлуца Ю.В. прийнято рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» шляхом його ліквідації в добровільному порядку, ліквідатором призначено Міхайлуцу Ю.В., встановлено строк для заявлення вимог кредиторами протягом 60 днів з дати прийняття рішення.
Рішення щодо припинення юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 19.04.2024, строк для подання вимог кредиторами установлено до 18.06.2024, тобто протягом 60 днів з дня ухвалення рішення про припинення з урахуванням ст. 105 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.
Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.
У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.
Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.
До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.
Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.
До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.
Відповідно п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755 від 15.05.2003, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.
Відповідно до п. п. 4 - 6 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755 від 15.05.2003 проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.
Подання документів для державної реєстрації та вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації передбачені статтями 14, 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755 від 15.05.2003.
Перелік документів для проведення державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками передбачений ч. 11 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755 від 15.05.2003.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/3135/20 від 16.11.2022 щодо способу захисту навела наступну правову позицію.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У підпунктах 11.82 - 11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Оцінюючи належність обраного позивачкою способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Отже, якщо особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, то виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (див. пункт 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц та пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), як указує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975, заява № 4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не нівелює сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17.01.2012, заява № 36760/06, § 230).
Згідно із статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Сутність гарантованого Конвенцією права позивача на суд і на ефективний засіб юридичного захисту не буде нівельованою, якщо він матиме реальну можливість доступу до суду для захисту цивільних прав та інтересів, які вважає порушеними.
У контексті цієї справи такий захист може відбутися після ініціювання прокурором та позивачем поновлення юридичної особи - боржника шляхом звернення з позовом про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 зазначено, що Законом про державну реєстрацію встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДР, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, зокрема не було відчужене майно особи, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не зумовлює її припинення, а також припинення права власності на її майно. У подібних випадках до ЄДР вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
Таким чином, наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Процедура ліквідації юридичної особи може вважатися такою, що не була здійснена належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18).
У даній справі прокурор та позивач посилаються на визначення строку для заявлення кредиторами своїх вимог до ТОВ «Октан» з порушенням ст. 105 ЦК України та наявністю заборгованості у відповідача 1 перед бюджетом Запорізької міської територіальної громади внаслідок несплати отриманих доходів від безпідставно збереженого майна у виді орендної плати за період з 01.08.2021 по 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн, яка не була врахована ліквідатором Міхайлуца Ю.В. під час проведення ліквідації товариства. Крім того, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина третя статті 110 ЦК України).
Способом захисту вказаного права прокурор та позивач обрали відміну державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан», яку 23.08.2024 здійснено державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Т.І. за номером 1001031110011006436.
З урахуванням наведеного, прокурором та позивачем обрано належний спосіб захисту прав та інтересів у спірних правовідносинах щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.
Позивач не звертався до відповідача 1 з кредиторськими вимогами протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для пред'явлення кредиторських вимог Запорізька міська рада до ліквідаційної комісії також не верталась.
Відповідач 1 посилається на те, що на дату прийняття рішення про відкриття ліквідаційної процедури у товариства були відсутні активи, відсутня дебіторська та кредиторська заборгованість тощо.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» були проведені перевірки в органах податкової служби, пенсійного та інших фондах, центрів зайнятості, сплачені суми обов'язкових платежів, донарахованих ГУ ДПС в Запорізькій області в сумі 70 815,00 грн, після чого подані документи реєстратору, яким і прийнято рішення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Доказів проведення вказаних дій та сплату коштів до матеріалів справи не надано.
Суд не погоджується з позицією відповідача 1 щодо відсутності заборгованості - кредиторської заборгованості.
Рішенням Запорізької міської ради від 26.10.2016 № 51/75 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Октан» строком на 19 років договір оренди землі кадастровий номер 2310100000:01:005:0107 площею 0,5967 га по вул. Козача 3, м. Запоріжжя. Відповідачем 1 договір оренди вказаної земельної ділянки, на якій було розташовано об'єкт нерухомого майна - незавершеного будівництва житлового будинку літ. А, який належав на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Октан».
Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 16.11.2022 в справі № 922/519/20, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Згідно з ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» сплатити орендну плату за період з 01.08.2021 до 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн за користування земельною ділянкою на якій розташовано нерухоме майно, яке на праві власності належало відповідачу 1, за відсутності укладеного договору оренди землі виникає в силу чинного законодавства України та підтверджено рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1099/24 від 05.08.2024, яке набрало законної сили та в Апеляційному порядку не оскаржено.
Таким чином, при проведенні ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» ліквідатором Міхайлуца Ю.В. в порушення вимог чинного законодавства України безпідставно не враховано орендну плату за землю за період з 01.08.2021 до 30.11.2023 у розмірі 776 052,35 грн.
В якості відповідача 1 за вимогою про відміну державної реєстрації припинення товариства прокурором та позивачем визначено ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» Міхайлуца Юрія Вячеславовича про що також представниками зазначено під час вступного слова під час розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 755 від 15.05.2003, державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус;
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.
Державний реєстратор, зокрема, приймає документи; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Отже державний реєстратор є особою, яка безпосередньо здійснює прийом документів, поданих для державної реєстрації, проводить державну реєстрацію, зокрема реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проводить реєстраційні дії, вносить реєстраційні записи до Єдиного державного реєстру.
Процедура оскарження реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації, бездіяльності державного реєстратора, умови відповідальності у сфері державної реєстрації визначені у розділі V Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації встановлений у статті 34 цього Закону, відповідно до частини першої якої рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Отже зазначена норма Закону визначає осіб, які можуть бути відповідачами у такому спорі, та передбачає можливість оскарження до суду рішення, дій або бездіяльності, зокрема і державного реєстратора.
З огляду на викладене державний реєстратор у разі оскарження його рішень, дій або бездіяльності є належним відповідачем у таких спорах, оскільки відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» він є відповідальною особою за пред'явленими до нього позовними вимогами про скасування проведених ним реєстраційних дій.
Висновок про те, що державний реєстратор є належним відповідачем у спорі щодо оскарження його рішень, дій та скасування внесених цим державним реєстратором оспорюваних реєстраційних записів узгоджується зі сталою судовою практикою, у яких позовні вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора, скасування реєстраційних записів, а також про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи були пред'явлені саме до державного реєстратора, розглядалися та вирішувалися господарськими судами саме за таким суб'єктним складом, в якому відповідачем був державний реєстратор.
Вказана позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 914/2039/23.
У разі встановлення судом, що суб'єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних документів для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, наявність якої порушує інтереси позивача. Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.
23.08.2024 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» ідентифікаційний код юридичної особи 30077774. Ліквідаційна процедура завершилася, повноваження ліквідатора Міхайлуци Ю.В. юридичної особи закінчилися.
Таким чином, позиція прокурора та позивача про те, що державним реєстратором під час проведення реєстраційної дії припинення юридичної особи не було допущено порушень чинного законодавства України, а відтак він не може бути відповідачем суд вважає помилковою. Належним відповідачем за вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичною особи повинен виступати державний реєстратор, який вчинив відповідну реєстраційну дію.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову щодо відміни державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан», у зв'язку з пред'явлення позову в цій частині до неналежного відповідача у справі.
Щодо визнання недійсним акту приймання - передачі.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав є однією з підстав для виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 611 ЦК України, за загальним правилом, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном.
Таким чином, за вищезазначеним зобов'язанням з відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, ТОВ «Октан» несе відповідальність усім своїм майном.
Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 2 ст. 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. З ст. 13 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2 - 5 цієї статті, суд може зобов'язати іі припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного прапочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.
За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, за загальним правилом, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22), суд звертає увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 виснував «Більше того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторного правочину навіть до пред'явлення позову про стягнення боргу, зазначаючи таке «...договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора».
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав, суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22)).
Фраудаторним правочином може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення його вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину після виникнення зобов'язання); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).
Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності в нього невиконаних зобов'язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину з метою нарощування обсягу наявних кредиторських зобов'язань та в майбутнього формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий «дружній кредитор») (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21(925/111/22)).
Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 754/18852/21 у подібних правовідносинах, виснував, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного оборогу для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення яро стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/ використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для іншихосіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-179ббсв 19).
Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18 дійшов висновку, що чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства. Надаючи належну оцінку акту приймання приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що акт приймання-передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов'язків.
Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні ст. 202 ЦК України), в цьому випадку с належним способом захисту цивільних прав та обов'язків в розумінні ст.16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
В ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
Господарським судом Запорізької області, який у рішеннях від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21 та від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24 зазначив, що ТОВ «Октан» використовував спірну земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 29.06.2006, зареєстрованого 12.07.2006 за № 040626100636, однак після закінчення його дії, зобов'язання із внесення до місцевого бюджету обов'язкових платежів за використання земельної ділянки комунальної власності не виконувало. Наведені обставини, стали підставою для стягнення з ТОВ «Октан» доходів, отриманих від безпідставно набутого майна у виді орендної плати за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107.
ТОВ «Октан» в особі директора ОСОБА_2 було обізнане про необхідність внесення до місцевого бюджету обов'язкових платежів за використання земельної ділянки комунальної власності та їх розмір, у тому числі, у період часу з 01.08.2021 до 30.11.2023.
Передача нерухомого майна від ТОВ «Октан» здійснена заснованому Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва».
Відповідно до протоколу від 27.03.2024 № 01/24 створено ТОВ «Прогресивні технології будівництва», засновниками якого є ОСОБА_3 та ТОВ «Октан».
Вкладом ТОВ «Октан» у статутний капітал ТОВ «Прогресивні технології будівництва» є незавершене будівництво житлового будинку літ. А, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , а вкладом ОСОБА_3 - письмові столи в кількості 5 штук, стільці в кількості 5 штук, офісні тумби в кількості 2 штуки.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Прогресивні технології будівництва» станом на 28.03.2024 був ОСОБА_2 , який є засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Октан».
Передача нерухомого майна від ТОВ «Октан» на користь відповідача 2 за актом прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024 здійснена внаслідок зловживання ТОВ «Октан» своїм правом на розпорядження своїм майном з метою ухилення від виконання зобов'язання із внесення передбачених законом платежів, що спричинило Запорізькій міській територіальній громаді негативні наслідки у виді недоотримання нею відповідних платежів, які можуть бути використані на нагальні потреби громади.
Внаслідок укладення вказаного правочину унеможливлено виконання зобов'язання та рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24 за позовом прокурора про стягнення з ТОВ «Октан» коштів на користь Запорізької міської ради.
16.04.2024 ТОВ «Октан» на підставі договору купівлі-продажу продало та на підставі акта приймання-передачі від 16.04.2024 № 1 передало ОСОБА_3 частку (90%) у статутному капіталі ТОВ «Прогресивні технології будівництва».
03.05.2024 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу продала та на підставі акта приймання-передачі від 03.05.2024 №№ 2053, 2054 передала вказану частку у статутному капіталі ОСОБА_1 , який на підставі рішення учасника ТОВ «Прогресивні технології будівництва» від 07.05.2024 № 3 вийшов зі складу учасників указаного товариства та у рахунок вкладу отримав право власності на нерухоме майно - незавершене будівництво житлового будинку літ. А за адресою: АДРЕСА_3 .
07.05.2024 право власності ОСОБА_1 зареєстровано державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Сукупність наведених обставин свідчить по те, що ТОВ «Октан» в особі директора ОСОБА_2 діяло недобросовісно, було обізнане про необхідність сплати орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107, раніше вчиняв фраудаторний правочин з передачі належного товариству нерухомого майна з метою ухилення від виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21, а тому останній зловживав своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки повторне відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що заявлена позовна вимога про визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., зареєстрованого у реєстрі за №№ 1416, 1417 підлягає задоволенню.
Щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 .
Прокурор та позивач в цій частині позову посилається на те, що вирішуючи питання щодо остаточного поновлення інтересів держави, належним та ефективним способом захисту порушених прав держави та похідними вимогами буде, зокрема, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво житлового будинку літ. А, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 1509250623101.
Відповідно до п. 132 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, актів приймання-передачі нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з цим, частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952, 1державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець зазначив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), постанова Верховного суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 28.10.2020 справа № 910/10963/19.
Право власності на об'єкт незавершеного будівництва, житлового будинку літ. А, об'єкт житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі від 07.05.2024, зареєстровано в реєстрі за №№ 2091, 2092, номер запису про право власності/довірчої власності 54915301.
Автоматична недійсність вказаного акту не виникає в силу визнання недійсним спірного акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2024, оскільки недійсність правочину від 07.05.2024 прямо не встановлена законом і такий правочин, якщо заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути визнаний судом недійсним, ч. 3 ст. 215 ЦК України. Прокурором та позивачем не оскаржено вказаний акт в судовому порядку та недійсним його не визнано.
Похідна позовна вимога це вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Основною позовною вимогою у даному випадку є визнання недійсним акту від 01.04.2024 приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариству. Похідною позовною вимогою у разі визнання недійсним вказаного акту буде вимога про застосування реституції - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення, та як наслідок припинення судовим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства про що у позові відповідну вимогу не зазначалося.
З урахуванням наведеного, вимога про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 не є похідною, як то зазначає прокурор та позивач, та підстави для її задоволення заявниками належним чином не обґрунтовані та не доведені.
Підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.
Обґрунтування наявності підстав для представництва.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом,
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ст. ст. 4, 53 ГПК України суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до суду в інтересах держави.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа № 915/20/18) дійшов висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а, отже, і інших органів державної влади.
Відповідно до п. п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Згідно із ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Статтями 142 Конституції України та ст.ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, ІНШІ кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно.
Згідно з пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
При цьому, за інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя.
Водночас, враховуючи, що ТОВ «Октан» на підставі оспорюваних актів прийому-передачі майна відчужило нерухоме майно та внаслідок цього не мас у власності майна на яке може бути звернуто стягнення за рішенням суду/яке набрало законної сили, тому до бюджету міста Запоріжжя кошти від безпідставно набутого майна не буде стягнуто.
Прокурором у позовній заяві з посиланням на норми Конституції України, Цивільного та Земельного Кодексів України, Законів України «Про прокуратуру», «Про виконавче провадження» та ін. детально обґрунтовано законність дій прокурора те легітимну мету втручання у право володіння майном.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Відповідно до ст. З ЦК України принципи справедливості, добросовісності і а розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та. інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Згідно із ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Отже, сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 ЦК України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2 - 5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 754/18852/21 у подібних правовідносинах, виснував, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
Втручання держави у право власності особи є виправданим якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер громадської діяльності.
Даний спір виник внаслідок вчинення правочинів з передачі майна ТОВ «Октан», який має невиконане позадоговірне зобов'язання перед Запорізькою міською радою, передбачене ст. 1214 ЦК України, щодо відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності.
За рахунок коштів, отриманих місцевим бюджетом від використання комунального майна, здійснюється ліквідація наслідків обстрілів міста, забезпечується фінансування соціальних програм щодо підтримки незахищених верств населення.
«Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині, відновлення становища, яке існувало до укладення оспорюваного правочину та забезпечення виконання рішення суду про стягнення до бюджету міста Запоріжжя з боржника коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Звертаючись до суду з дійсним позовом прокурор, з посиланням на конкретні докази, зазначив, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно у ТОВ «Октан» існувало недоговірне зобов'язання перед Запорізькою міською радою, передбачене ст. 1214 ЦК України, щодо відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107 без відповідної правової підстави.
ТОВ «Октан», маючи таке зобов'язання, вчинило цілеспрямовані недобросовісні дії щодо відчуження належного йому майна заснованій ним, підконтрольній юридичній особі - ТОВ «Прогресивні технології будівництва», яке останнє передало ОСОБА_1 за актом прийому-передачі майна від 07.05.2024 №№ 2091, 2092. Майно було передано як внесок до статутного капіталу з метою створення штучної неплатоспроможності та, як наслідок, унеможливлення виконання зобов'язання, що в подальшому призвело до неможливості примусового виконання судового рішення, ухваленого за позовом прокурора.
Вказані правочини мають низку загальних характерних ознак, наведених у позовній заяві прокурором. А саме: момент вчинення правочинів - за умов існуючого невиконаного позадоговірного зобов'язання, пов'язаність відповідачів через склад учасників товариств, з метою уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання, а надалі і судового рішення. У позові детально обґрунтована неправомірність і недобросовісність дій відповідачів.
Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинені "ї боржником на шкоду кредиторам).
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Принцип пропорційності є загальним, універсальним принципом права, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод особи для досягнення публічних цілей.
Насамперед цей принцип пов'язаний із проблематикою правомірності обмеження прав особи, припустимості втручання держави. У дійсному спорі доцільне наголосити, що вчиняючи протиправні дії з метою унеможливлення виконання зобов'язання, та, як ретельно обґрунтовано в позові, будучи обізнаними про їх протиправність, відповідачі не можуть мати законних очікувань того, що на це майно не буде звернуто стягнення для досягнення суспільних цілей.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Прокурором дотримано принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача, дотримано загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність. На забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав прокурор звертається з вказаним позовом, оскільки, як встановлено, іншим чином наразі неможливо поновити порушені права територіальної громади міста Запоріжжя,
Таким чином, можна дійти висновку, що у даному випадку втручання прокурора у володіння майном повною мірою відповідає принципам «законності», «суспільного інтересу» та «пропорційності», визначених статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави та протиправності оспорюваних правочинів на уникнення виконання рішення суду Запорізька міська рада, як представницький орган територіальної громади, обізнана про наявність спірних правовідносин, заходів спрямованих на визнання його та наступних за ним недійсними не вживала.
Вознесенівська окружна прокуратура міста Запоріжжя зверталася до Запорізької міської ради листами від 26.09.2024 № 52-103-9109вих24, від 08.11.2024 № 52-3692-24 щодо надання документів та вжиття заходів щодо спірних правовідносин. Також 28.11.2024 прокуратурою було повідомлено Запорізьку міську раду про пред'явлення відповідного позову.
З огляду на вищевикладене, підписання оскаржуваного акта прийому-передачі нерухомого майна ТОВ «Октан» пов'язаною з ним юридичною особою з метою невиконання рішення суду та подальше зволікання міської ради у пред'явленні відповідного позову призвело до відчуження його єдиного нерухомого майна на користь третіх осіб.
Вказане обґрунтовує необхідність вжиття прокурором заходів направлених на захист державних інтересів.
Зазначені обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність перелічених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
Разом з цим, за інформацією виконавчого комітету Запорізької міської ради заходи щодо скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припиненню ТОВ «Октан» та заходи, спрямовані на визнання недійсними актів прийому-передачі майна, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Козача, 3, не вживались.
З урахуванням наведених обставин справи та доказів, які подані сторонами у справі суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача 2 пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024, підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октан» (ідентифікаційний код юридичної особи 30077774) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» (ідентифікаційний код юридичної особи 45573675), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. зареєстроване в реєстрі за №№ 1416, 1417.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні технології будівництва» (вулиця паркова буд. № 8, кв. 74, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69126, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 45573675) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, вул. Якова Новицького 5, м. Запоріжжя, 69005, Україна, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 14 травня 2025 року.
Суддя І. С. Горохов