вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
31 березня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/10/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д. Є., розглянувши матеріали
за позовом фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни, м. Хуст Закарпатської області
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ в особі філії "Свалявське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Свалява Закарпатської області
про стягнення заборгованості в сумі 919 521,52 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Деяк Наталія Володимирівна звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення заборгованості в сумі 919 521,52 грн за договором про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою № 107 від 08.12.2022. Крім того, у позовній заяві позивачкою заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/10/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025 позовну заяву фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни суд залишив без руху, встановивши останній десятиденний строк з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про усунення недоліків позовної заяви з долученням доказів сплати судового збору в сумі 9195,22 грн.
22.01.2025 судом винесено ухвалу про виправлення описки у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали Господарського суду у справі від 17.01.2025, в якій судом зазначено про необхідність позивачці сплатити судовий збір у розмірі 13 792,82 грн.
23.01.2025 за вх.№ 02.3.1-02/576/25 до суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків позовної заяви, з доданими доказами сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Отже, враховуючи, що справа є незначної складності, а обсяг та характер доказів у даній справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, та з огляду на предмет позову (ціну позову до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), суд дійшов висновку про визнання справи № 907/10/25 малозначною та розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, визнав справу № 907/10/25 малозначною та постановив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвала суду від 27.01.2025 була направлена відповідачу до його електронного кабінету, та, як вбачається з довідки про доставку електронного листа, така була отримана 28.01.2025.
12.02.2025 за вх.№ 02.3.1-02/1388/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву.
17.02.2025 за вх.№ 02.3.1-02/1531/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив.
25.02.2025 за вх.№ 02.3.1-02/1848/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло від відповідача заперечення та відповідь на відзив та 12.03.2025 за вх.№ 02.3.1-02/2407/25 клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Позиція позивача.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги обставинами щодо невиконання відповідачем обов'язку за договором № 107 від 08.12.2022 та додаткових угод до нього зі сплати виконаних позивачем робіт після підписання актів приймання-передачі робіт, у зв'язку з чим станом на дату подання позову за відповідачем рахується заборгованість в сумі 742 384,23 грн. Окрім вказаної заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції за невиконання договірного зобов'язання: 59 151,47 грн пені, 89 317,38 грн інфляційних втрат та 28 668,44 грн 3 % річних.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач згідно з поданим відзивом на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів настання строку оплати грошового зобов'язання за договором № 107 від 08.12.2022, а також обґрунтування дати прострочення такого зобов'язання, у зв'язку з невиставленням позивачем рахунків-фактур відповідачу, як передбачено умовами договору. А з наявних в матеріалах справи копії рахунків-фактур не вбачається можливим встановити посадову особу, яка їх отримала та обсяг її повноважень та такі дії.
Крім того, відповідачем у відзиві повідомлено, що філія Свалявське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" перебуває у стані припинення відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1915 від 18.10.2024 "Про припинення філії "Свалявське лісове господарство" державного спеціалізованого підприємства "Ліси України".
Вказане, на думку відповідача, підтверджується і наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 2340 від 31.12.2024 "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом", у зв'язку з чим просить суд внести уточнену інформацію у даній справі зазначивши відповідача так: "Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, код ЄДРПОУ 45554542).
Відповідь на відзив.
Позивач вважає необґрунтованим твердження відповідача щодо неотримання рахунків-фактур та таким, що спростовується матеріалами справи, оскільки такі рахунки-фактури передавались відповідачу разом з листами з відповідною технічною документацією та витягами з Державного земельного кадастру, отримання яких відповідачем не заперечується. Позивач зазначає, що вся документація приймалась уповноваженими представниками філії, а іншого обумовленого способу обміну документами між сторонами не існувало.
Також, позивач у відповіді на відзив зазначає, що аналогічні твердження відповідача про неотримання рахунків-фактур (оформлених ідентичним шляхом) були досліджені та спростовані Господарським судом Закарпатської області під час розгляду справ №907/925/23 та № 907/444/24.
Заперечення.
Відповідач вказує, що посилання позивача у відповіді на відзив на судові рішення у справах № 907/925/23 та № 907/444/24 є недоречними, оскільки у цих справах судами першої та апеляційної інстанції було встановлено факт передання відповідачеві рахунків. Тоді як у даній справі факт виставлення та передання позивачем відповідачу рахунків у відповідності до умов пунктів 2.3-2.7 договору № 107 підлягає доказуванню позивачем як особою, яка на цю обставину посилається в обґрунтування своїх вимог.
Також, відповідач наголошує на тому, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт передачі рахунків-фактур саме уповноваженій особі відповідача, та, як наслідок, не доведено настання у відповідача обов'язку щодо їх оплати, як і не доведено дату настання такого.
08.12.2022 між Державним підприємством "Свалявське лісове господарство" (далі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Деяк Наталією Володимирівною (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою № 107 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язується виготовити з дотриманням вимог законодавства технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною орієнтовною площею 6 423 га для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг, які знаходяться: за межами населених пунктів на території Мукачівського району Закарпатської області, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору технічні, економічні та інші вимоги до матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) викладені у завданні на складання технічної документації із землеустрою, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1). Етапи та строки виконання робіт визначаються погодженим сторонами календарним планом виконання робіт (додаток 2).
Розділом 2 договору сторонами обумовлена вартість робіт та порядок розрахунків.
Вартість робіт визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток 3). Загальна вартість робіт за цим договором становить 1 348 830,00 грн з розрахунку 210 грн за 1 гектар площі.
Пунктами 2.3-2.6 договору сторонами погоджено поетапний порядок розрахунків за надані послуги на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються сторонами:
- протягом 10-ти робочих днів після укладення договору замовник сплачує виконавцю 40% (відсотків) від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни;
- протягом 10-ти робочих днів після виготовлення та представлення замовнику розробленої технічної документації із землеустрою замовник сплачує виконавцю 40% (відсотків) від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної;
- протягом 10-ти робочих днів після оформлення та надання замовнику витягів з Державного земельного кадастру замовник сплачує виконавцю 20 % (відсотків) від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни.
Замовник вносить грошові кошти в порядку, розмірах та у строк, передбачені пунктами 2.2-2.6 договору, шляхом їх перерахування на поточний рахунок виконавця та на підставі виставлення рахунку-фактури виконавцем замовнику.
У відповідності до умов договору замовником затверджено, а виконавцем погоджено технічне завдання на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Державного підприємства "Свалявське ЛГ" та узгоджено календарний план виконання робіт з 08.12.2022 по 05.06.2023 (додатки 1 та 2 до договору).
Також сторонами узгоджено та підписано протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, яка складає 1 348 830 грн з розрахунку 210 грн за 1 гектар площі (додаток 3 до договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору, приймання виконаних робіт за цим договором проводиться шляхом укладання та підписання про це відповідного акта приймання-передачі робіт (далі - акт) обома сторонами.
Роботи вважаються виконаними (на кожному етапі окремо аж до укладання остаточного акта) та прийнятими належним чином лише у випадку підписання про це відповідного акта обома сторонами. У випадку виникнення будь-яких розбіжностей та не погодження акта, сторони складають акт про розбіжності.
При остаточному прийнятті виконаних робіт (останній етап виконання робіт) замовник зобов'язаний підписати відповідний акт протягом 10 календарних днів з дня отримання такого акту від виконавця, або надіслати акт розбіжностей чи іншим чином оформлені претензії виконавцю у разі виникнення таких. У випадку порушення умов пункту 3.3 договору роботи за цим договором вважаються виконаними належним чином та підлягають повній оплаті згідно умов цього договору (пункти 3.2-3.4 договору).
Пунктом 6.6 договору передбачено, що за порушення замовником строків оплати вартості робіт, встановлених умовами договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочення платежу.
27.02.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та фізичною особою-підприємцем Деяк Наталією Володимирівною укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони дійшли згоди про внесення змін до договору, зокрема, щодо зміни преамбули договору, вказавши замовника: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та відповідно його реквізитів.
Додатковою угодою № 2, укладеною між сторонами 02.06.2023, внесено зміни в додаток № 2 до договору в частині строку виконання робіт, зазначивши такий - по 05.09.2023.
Судом встановлено, що виконавець виготовив технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності загальною площею 3535,163 га на загальну суму 742 384,23 грн.
Така технічна документація передана виконавцем замовнику супровідними листами разом з актами прийому-передачі виконаних робіт за договором № 107 від 08.12.2022, рахунками на оплату виконаних робіт та безпосередньо витягами з Державного земельного кадастру:
- лист № 186 від 07.11.2023, рахунок на оплату № 57 від 07.11.2023, акт від 09.11.2023 на суму 40 237,70 грн;
- лист № 205 від 06.12.2023, рахунок на оплату № 59 від 06.12.2023, акт від 11.12.2023 на суму 205 705,79 грн;
- лист № 05 від 11.01.2024, рахунок на оплату № 1 від 11.01.2024, акт від 18.01.2024 на суму 23 960,77 грн;
- лист № 20 від 01.03.2024, рахунок № 10 від 28.02.2024, акт від 06.03.2024 на суму 44244,90 грн;
- лист № 27 від 07.03.2024, рахунок № 17 від 07.03.2024, акт від 12.03.2024 на суму 132 662,10 грн, до якого 19.04.2024 позивачем виготовлено коригувальний лист № 43 в додатку з рахунком на оплату № 22 від 19.04.2024 на вірну суму 132 626,40 грн;
- лист № 35 від 11.04.2024, рахунок № 20 від 11.04.2024, акт від 12.04.2024 на суму 83640,40 грн;
- лист № 56 від 23.05.2024, рахунок № 27 від 23.05.2024, акт від 28.05.2024 на суму 211 968,27 грн.
Вказані вище акти, підписані уповноваженим представником відповідача директором філії "Свалявське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Романом Годя, що в свою чергу свідчить про прийняття виконаних фізичною особою-підприємцем Наталією Деяк робіт без зауважень та заперечень.
Однак, за доводами позивача, замовником не виконано обов'язку щодо оплати таких робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності загальною площею 3535,163 га на загальну суму 742 384,23 грн, за стягненням якої разом з нарахованими 59 151,47 грн пені, 89317,38 грн інфляційних втрат та 28 668,44 грн 3% річних позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, що кореспондується з нормами статей 509, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду на проектні та пошукові роботи, правове регулювання якого визначено Параграфом 4 Глави 61 ЦК України.
У відповідності до статті 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Нормами статті 888 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.
Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 887 ЦК України).
Загальними положеннями ЦК України про підряд визначено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 статті 853 ЦК України).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачкою виготовлено та передано відповідачу технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності загальною площею 3535,163 га на загальну суму 742 384,23 грн, що підтверджується підписаними уповноваженим представником відповідача директором філії "Свалявське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Романом Годя актами приймання-передачі виконаних робіт від 09.11.2023, 11.12.2023, 18.01.2024, 06.03.2024, 12.03.2024 (коригувальний лист до вказаного акта від 19.04.2024), 12.04.2024 та 28.05.2024.
Також судом встановлено, що такі акти передавались від виконавця замовнику листами № 186 від 07.11.2023, № 205 від 06.12.2023, № 05 від 11.01.2024, № 20 від 01.03.2024, № 27 від 07.03.2024, № 35 від 11.04.2024, № 56 від 23.05.2024 разом з самою виготовленою технічною документацією, витягами з Державного земельного кадастру та рахунками на оплату № 57 від 07.11.2023, № 59 від 06.12.2023, № 1 від 11.01.2024, № 10 від 28.02.2024, № 17 від 07.03.2024, № 20 від 11.04.2024 та № 27 від 23.05.2024 відповідно.
Згідно зі статтею 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як встановлено судом, сторонами в пунктах 2.4-2.6 договору погоджено строк оплати замовником виконаних виконавцем робіт в три етапи:
- протягом 10-ти робочих днів після укладення договору - 40 % від вартості робіт, визначеної протоколом погодження договірної ціни;
- протягом 10-ти робочих днів після виготовлення та представлення замовнику розробленої технічної документації із землеустрою - 40 % від вартості робіт, визначеної протоколом погодження договірної ціни;
- протягом 10-робочих днів з після оформлення та надання замовнику витягів з Державного земельного кадастру - 20 % від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписи частини 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено та відповідачем згідно з поданим відзивом на позов підтверджено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 742 384,23 грн.
Суд здійснивши розрахунок вартості виконаних робіт, відповідно до встановленої сторонами вартості 210 грн за 1 га, суд доходить висновку, що такий позивачем розраховано вірно, а отже вказана вартість правомірно та обґрунтовано заявлена позивачем, відтак підлягає до задоволення судом у заявленому розмірі.
Доводи відповідача щодо неотримання рахунків на оплату та, відповідно, відсутність прострочення обов'язку зі сплати заборгованості, не знаходять свого підтвердження з огляду на наступне.
Як уже встановлено судом, рахунки на оплату передавались виконавцем замовнику відповідно до листів № 186 від 07.11.2023, № 205 від 06.12.2023, № 05 від 11.01.2024, № 20 від 01.03.2024, № 27 від 07.03.2024, № 35 від 11.04.2024, № 56 від 23.05.2024 разом з актами виконаних робіт, виготовленою технічною документацією та витягами з Державного земельного кадастру.
Оскільки факт отримання виготовленої технічної документації відповідачем не заперечується та, окрім того, підтверджується підписаними уповноваженою на те особою актами виконаних робіт, що саме по собі виключає (унеможливлює) висновок про неотримання відповідачем рахунків на оплату.
Серед іншого, суд звертає увагу, що ні умовами договору, ні з пояснень відповідача не передбачено жодного іншого способу обміну документацією між сторонами, ніж наведено вище і підтверджено належними доказами позивачем.
При цьому суд наголошує, що укладений між сторонами договір та додаткова угода (пункт 12) до нього містить інформацію про реквізити, за якими мала відбуватись оплати, а також сторонами підписано протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, який, в свою чергу, теж є підставою для взаємних розрахунків між виконавцем та замовником.
З цього приводу Верховний Суд у постанові від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 дійшов наступного висновку: "Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України".
В свою чергу, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).
Отже рахунок сам по собі не є первинним документом, який би підтверджував обставини господарської операції з надання послуг, а є бухгалтерським інформативним документом, який в тому числі містить реквізити для оплати. У спірних правовідносинах такі реквізити вказані, зокрема, у договорі, додатковій угоді до договору.
Таким чином, ненадання рахунку-фактури на оплату не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє сторону договору від обов'язку з оплати вартості наданих послуг.
Щодо позовних вимог позивача, заявлених саме до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Згідно з частинами 1, 6 статті 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Частиною 1 статті 62 ГК України визначено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (частина 4 статті 64 ГК України).
Виходячи з наведених положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).
Отже, відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).
З зазначеного вище слідує, що стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ), і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 916/1288/19).
Щодо повідомлення відповідача про припинення філії "Свалявське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом фактичного приєднання до філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", відповідно на наказів Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1915 від 18.10.2024 "Про припинення філії "Свалявське лісове господарство" та № 2340 від 31.12.2024 "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом", суд вважає за можливе внести уточнення щодо філії відповідача у даній справі шляхом зазначення відповідача: "Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (88017, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, код ЄДРПОУ 45554542).
При цьому судом також враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2020 у справі № 564/2214/17 та від 10.04.2019 у справі № 756/8927/15-ц, в яких зазначено: "Під час реорганізації юридичної особи шляхом приєднання передання майна, прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта, в якому має бути чітко зазначено про суть та обсяг прав і обов'язків, що передаються. Разом з тим, момент переходу прав і обов'язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру".
Щодо вимог про стягнення пені.
Як уже зазначалось, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у передбачений договором порядок і строк, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
У відповідності до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 6.6 договору сторони передбачили, що за порушення замовником строків оплати вартості робіт, встановлених умовами договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочення платежу.
Як встановлено судом, сторонами в пунктах 2.4-2.6 договору погоджено строк оплати замовником виконаних виконавцем робіт в три етапи:
- протягом 10-ти робочих днів після укладення договору - 40 % від вартості робіт, визначеної протоколом погодження договірної ціни;
- протягом 10-ти робочих днів після виготовлення та представлення замовнику розробленої технічної документації із землеустрою - 40 % від вартості робіт, визначеної протоколом погодження договірної ціни;
- протягом 10-ти робочих днів з після оформлення та надання замовнику витягів з Державного земельного кадастру - 20 % від вартості робіт визначеної протоколом погодження договірної ціни.
За прострочення оплати першого етапу позивачем пеня не нараховується.
За прострочення оплати другого та третього етапів позивачем нараховано та заявлено до стягнення 59 151,47 грн пені.
Тобто, з урахуванням положень пунктів 2.4, 2.5 договору та положень частини 6 статті 232 ГК України, право нараховувати штрафні санкції за прострочення відповідачем виконання зобов'язання в цій частині виникає по кожному акту окремо (24.11.2023, 26.12.2023, 02.02.2024, 21.03.2024, 12.03.2024, 29.04.2024 та 12.06.2024) та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано також по кожному акту окремо.
Суд, здійснивши розрахунок пені за прострочення другого та третього етапу оплати по кожному акту окремо, дійшов висновку, що правомірним та обґрунтованим нарахування відповідачу пені буде в загальному розмірі 57 798,03 грн (39 201,35 грн по другому етапу та 18 596,68 грн по третьому етапу).
В частині заявленої до стягнення пені в сумі 1 353,44 грн слід відмовити як такої, що нарахована з порушенням умов договору.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених частиною 2 статтею 625 ЦК України.
Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Так, у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
На підставі зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснено нарахування 3 % річних та інфляційні втрати на суму заборгованості, яка не сплачена відповідачем у встановлений в договорі строк.
Згідно з поданим суду розрахунком, за неналежне виконання відповідачем договірних умов в частині строків сплати по кожному етапу робіт, позивачем окремо нараховано:
- за порушення строків оплати першого етапу відповідно до пункту 2.4 договору: інфляційні втрати в розмірі 47 656,25 грн та 3 % річних в розмірі 18 061,29 грн;
- за порушення строків оплати другого етапу відповідно до пункту 2.5 договору: інфляційні втрати в розмірі 27 774,09 грн та 3 % річних в розмірі 7 071,43 грн;
- за порушення строків оплати третього етапу відповідно до пункту 2.6 договору: інфляційні втрати в розмірі 13 887,04 грн та 3 % річних в розмірі 3 535,72 грн.
Загалом розмір нарахованих позивачем втрат від інфляції та 3 % річних становить 89317,38 грн та 28 668,44 грн відповідно.
Оцінюючи періоди нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, суд знову ж таки враховує, що умовами пунктів 2.4-2.6 договору зобов'язання відповідача з оплати кожного з етапів мало бути виконано в строк десять робочих днів після укладення договору (40 % - перший етап), після виготовлення та представлення замовнику розробленої технічної документації (40 % - другий етап), після оформлення та надання замовнику витягів з Державного земельного кадастру (20 % - третій етап).
З огляду на що, право нарахування відсотків річних та втрат від інфляції за пунктом 2.4. договору у позивача виникає з 23.12.2022, за пунктом 2.5 договору - по кожному акту окремо (з 24.11.2023, 26.12.2023, 02.02.2024, 21.03.2024, 12.03.2024, 29.04.2024 та 12.06.2024) та за пунктом 2.6 договору в аналогічні дати, оскільки судом встановлено одночасна передача актів приймання-передачі виконаних робіт з виготовленою технічною документацією, витягами з Державного земельного кадастру та рахунками на оплату.
З урахуванням викладеного, суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, доходить висновку, що правомірними, обґрунтовано заявленими та такими, що відповідають умовам договору будуть:
- за порушення строків оплати першого етапу: 47 656,25 грн інфляційних втрат та 18036,89 грн 3 % річних;
- за порушення строків оплати другого етапу: 27 774, 09 грн інфляційних втрат та 7025,16 грн 3 % річних;
- за порушення строків оплати третього етапу: 13 887,04 грн інфляційних втрат та 3512,57 грн 3 % річних.
В частині заявленої вимоги про стягнення з відповідача 93,82 грн 3 % річних слід відмовити як такої, що нарахована з порушенням умов договору.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, інфляційних втрат та 3 % річних до їх сукупного розміру 17 713,72 грн суд зазначає наступне.
Відповідач обґрунтовує зазначене клопотання тим, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції є надмірно великими, а несвоєчасне здійснення чи нездійснення сплати відповідних сум попередньої оплати, жодних реальних негативних наслідків для позивача не спричинило, як і не завдало жодної шкоди.
Окрім того, відповідач посилається на обставини щодо припинення філії "Свалявське лісове господарство" та приєднання її до філії "Карпатський лісовий офіс", яка, в свою чергу, перебуває у скрутному фінансовому становищі з причин пред'явлення до неї прокурорами різних рівнів позовів про стягнення шкоди внаслідок здійснення невстановленими особами незаконної рубки дерев.
Також відповідач просить врахувати обставину, за якої Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі її територіальних філій допомагає Збройним Силам України шляхом надання ресурсної допомоги паливно-мастильних матеріалів, запчастин, дров паливних, пилопродукції та лісоматеріалів круглих. За його твердженням, стягнення з підприємства значної суми одноразовим платежем може призупинити надання допомоги армії.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено пеню, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
Позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб'єкти та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених статтею 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов'язання є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань.
При цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як штрафної санкції за неналежне виконання грошового зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Таким чином, суд зауважує, що можливість реалізації судом дискреційних повноважень на зменшення нарахованих штрафних санкцій за клопотанням відповідача в будь-якому разі пов'язується з обов'язком останнього (відповідача) подати суду докази на підтвердження тих обставин, які учасник справи вважає винятковими та такими, що дають право розраховувати на відповідне зменшення штрафних санкцій.
Позатим, розглядаючи відповідне клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат до загальної суми 17 713,72 грн, суд констатує, що наведені в клопотанні обставини, як-то: складний фінансовий стан відповідача; налагоджена комунікація з підрозділами Збройних Сил України в частині надання ресурсної допомоги паливно-мастильних матеріалів, запчастин, дров паливних, пилопродукції та лісоматеріалів круглих; вплив реорганізації структурних підрозділів відповідача на виконання останнім зобов'язань, - жодним чином документально Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" не підтверджено.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, на підставі яких можливо встановити необхідність зменшення нарахованих позивачем сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а також врахувавши при цьому позицію відповідача у даній справі, яка в цілому зводиться до заперечення настання у останнього обов'язку з оплати отриманих за договором послуг, при цьому за відсутності обставин, які б могли свідчити про намір відповідача щодо погашення існуючої заборгованості за договором.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9 А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, код ЄДРПОУ 45554542) на користь фізичної особи-підприємця Деяк Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 918 074,26 (дев'ятсот вісімнадцять тисяч сімдесят чотири гривні 26 коп.) грн, з яких 742 384,23 (сімсот сорок дві тисячі триста вісімдесят чотири гривні 23 коп.) грн основного боргу, 57 798,03 (п'ятдесят сім тисяч сімсот дев'яносто вісім гривень 03 коп.) грн пені, 89 317,38 (вісімдесят дев'ять тисяч триста сімнадцять гривень 38 коп.) грн інфляційних втрат, 28 574,62 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні 62 коп.) грн 3 % річних, а також 13 765,23 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 23 коп.) грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення (з урахуванням відпустки судді) складено, оформлено та підписано 14.05.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко