61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
14.05.2025 Справа №905/1178/24
Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Промснаб»
до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая»
про стягнення 184 320,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер Промснаб» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» заборгованості за поставлений товар у розмірі 329979,30 грн, з яких:
-184320,00 грн за Договором №133Т про закупівлю товару від 29.05.2019;
-145659,30 грн за Договором №132Т про закупівлю товару від 29.05.2019.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем 29.05.2019 було укладено Договір №133Т та Договір №132Т. Позивач свої зобов'язання за договорами виконав у повному обсязі, здійснив поставку товару за Договором №133Т на суму 184320,00 грн та за Договором №132Т на суму 1908384,00 грн. Відповідач свої зобов'язання за договорами не виконав, оскільки не провів розрахунок за поставлену продукцію за Договором №133Т, а також не в повному обсязі розрахувався за Договором №132Т, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за вказаними договорами.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1178/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, роз'єднано позовні вимоги у справі №905/1178/24 шляхом виділення в два окремих самостійних провадження:
- позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 184320,00 грн за Договором №133Т від 29.05.2019 розглядати в межах справи №905/1178/24;
- позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 145659,30 грн за Договором №132Т від 29.05.2019 виділити в самостійне провадження.
Відповідач отримав вказану ухвалу суду в електронному кабінеті в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 10.09.2024 о 18:56.
11.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить витребувати у Державного підприємства «Шахта ім. Сургая» оригінал видаткової накладної №203 від 14.02.2022 до договору про закупівлю товарів 133Т від 29.05.2019 з кодом державного класифікатора «Труби та арматура». Позивач зазначає, що вся первинна документація була знищена внаслідок ракетного удару, у тому числі й видаткова накладна №203 від 14.02.2022. З метою розрахунків позивач звернувся до відповідача з претензією, але отримав відмову згідно листа №37 від 28.08.2024.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.09.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Промснаб» про витребування доказів задоволено. У порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Державного підприємства «Шахта ім. Сургая» (ЄДРПОУ 40695853, 85670, Донецька обл., місто Вугледар, Волноваський район) оригінал видаткової накладної №203 від 14.02.2022 до договору про закупівлю товарів 133Т від 29.05.2019 з кодом державного класифікатора «Труби та арматура».
07.10.2024 на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача (скріплено КЕП) на виконання вимог ухвали від 25.09.2024, в якому він зазначає, що підприємство зберігало документи, пов'язані з підприємницькою діяльністю, виконанням податкових обов'язків та комп'ютерну техніку за адресою 85670, Донецька обл., Волноваський район, м.Вугледар. Наприкінці лютого 2022 року через військову агресію з боку Російської федерації працівники підприємства змушені були невідкладно покинути місце здійснення господарської діяльності. У зв'язку з постійними обстрілами немає доступу до документації, в тому числі до первинної документації, пов'язаної з підприємницькою діяльністю, веденням податкового обліку, а також до комп'ютерної техніки. Вивезення первинних документів з м.Вугледар є неможливим. У зв'язку із вказаними обставинами 28.09.2022 т.в.о. директора ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» підписав ЕЦП і направив із офіційної електронної адреси державного підприємства на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Вінницькій області та ГУ ДПС у Донецькій області - повідомлення ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» про неможливість вивезення документів від 28.09.2022. Державне підприємство отримало лист ГУ ДПС у Вінницькій області про розгляд повідомлення ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» про неможливість вивезення первинних документів від 18.10.2022. Також зазначає, що т.в.о. директора ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» звернувся до Донецької обласної прокуратури із заявою про скоєння злочину від 28.09.2022, підписавши її ЕЦП і направивши із електронної адреси державного підприємства на офіційну електронну адресу Донецької обласної прокуратури. За результатами розгляду вказаного звернення державне підприємство отримало витяг з ЄРДР від 30.09.2022 щодо кримінального провадження №42022050000000454. Відповідач зазначає, що вказані обставини унеможливлюють виконання приписів ухвали від 25.09.2024 та відповідно підготовку відзиву у даній справі. До вказаного клопотання відповідач долучає копію листа Донецької обласної прокуратури щодо розгляду звернення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру судових розслідувань за фактом вчинення викладених у заяві злочинів, копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №42022050000000454 від 30.09.2022, а також копію листа Головного управління ДПС у Вінницькій області про розгляд звернення відповідача про неможливість вивезення первинних документів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
29.05.2019 між Державним підприємством «Шахта ім. М.С.Сургая» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лідер Промснаб» (продавець, позивач) підписано договір № 133Т про закупівлю товарів за кодом ДК 021:2015 (СPV): 44163000-0 «Труби та арматура» (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити покупцю товар за кодом державного класифікатору 021:2015 (CPV): 44163000-0 «Труби та арматура», та розгорнутий асортимент (марка, модель та інші індивідуальні характеристики), якого визначаються специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до п. 3.1-3.3 Договору ціна цього договору становить 42984698,00 грн, в т.ч. 7164116,33 грн ПДВ. Ціна на товар встановлюється в національній валюті. Валютою договору є гривня України. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Розрахунки за партію товару проводяться згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом відстрочки платежу протягом 90 календарних днів з дати відвантаження продавцем товару на склад покупця (п. 4 Договору).
Поставка товару здійснюється на підставі попередньої заявки покупця. Постачання товару здійснюється партіями на протязі дії договору. Строк поставки товару - не більш 7 календарних днів з моменту попередньої заявки покупця. Постачальник зобов'язаний на поставлену продукцію надати покупцеві наступні документи у момент поставки: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію; податкову накладну, що в обов'язковому порядку пройшла реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст.201 розділ V Податкового кодексу України); видаткову накладну на поставлену продукцію; відповідну товаро-транспортну накладну; технічну документацію виробника, що забезпечує гарантію якості (сертифікати якості, паспорта, інструкції з експлуатації та ін.) якщо це обумовлено чинним законодавством України. Моментом поставки є день отримання продукції та підписання відповідних первинних документів покупцем (п.5.1-5.3 Договору).
Відповідно до п.5.5.-5.6 Договору поставка товару здійснюється автотранспортом продавця. Поставка товару здійснюється за рахунок продавця. Місце поставки: ДП «Шахта ім. М.С.Сургая», м. Вугледар, Донецька обл., поштовий індекс 85670.
Відповідно до п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлений товар; приймати поставлений товар згідно з накладною на поставку.
Згідно з п. 6.4 Договору продавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
У разі порушення покупцем строків оплати за прийнятий товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 7.6 Договору).
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин переборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна зі сторін в установленому порядку має розірвати цей договір (п. 8 Договору).
Цей договір набирає чинності з дати підписання та діє один рік з дати підписання, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення (п. 10.1 Договору).
Цей договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, а також у випадках, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України. Зміни та доповнення до договору оформлюються у письмовій формі шляхом укладання додаткових угод, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін та скріплюються печатками, у двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу (п. 11.6 Договору).
Додатком 1 до договору є Специфікація, де визначено найменування, кількість та вартість продукції.
29.12.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору, якою внесено зміни до п 10.1 Договору та викладено в новій редакції « 10.1. Цей договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2021, а у частині взаємних зобов'язань - до повного їх виконання.
Додаткова угода №2 підписана та скріплена печатками сторін.
27.12.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до Договору, якою внесено зміни до п 10.1 Договору та викладено в новій редакції « 10.1. Цей договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2022, а у частині взаємних зобов'язань - до повного їх здійснення».
Додаткова угода №3 підписана та скріплена печатками сторін.
Позивач посилається на те, що 14.02.2022 ним було здійснено поставку товару по договору та підписано видаткову накладну №203 на загальну суму 184320,00 грн. За фактом поставки було зареєстровано податкову накладну №72 від 14.02.2022.
Відповідачем погашення заборгованості у встановлений договором строк не відбулося, що й стало підставою звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Сторони погодили, що документом, що підтверджує факт передачі товару є видаткова накладна, яка підписана уповноваженими особами сторін.
Позивачем до матеріалів справи долучено копію видаткової накладної №203 від 14.02.2022 на загальну суму 184320,00 грн, яка підписана та скріплена печаткою лише з боку постачальника. Позивач зазначив, що все майно та документи, яке перебувало в приміщенні офісу позивача, а саме за адресою вул. Ушакова, буд 9, м. Маріуполь, було знищено ракетним ударом, внаслідок чого відкрито кримінальне провадження №12023052770000522.
Суд витребовував у відповідача оригінал видаткової накладної №203 від 14.02.2022 на підставі клопотання позивача, однак останній повідомив, що перебування відповідача на території, на якій постійно велися та ведуться воєнні (бойові) дії, зумовлює неможливість виконати приписи ухвали та відсутність договірної, первинної документації, її копії та комп'ютерної техніки унеможливлює підготовку відзиву у даній справі. До клопотання відповідач долучив витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження за наслідками ракетних обстрілів та лист ГУ ДПС у Вінницькій області щодо неможливості вивезення первинної документації.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.ч.1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент здійснення спірної поставки продукції) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також, за приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).
Однак, видаткова накладна №203 від 14.02.2022 не містить підписів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з боку покупця (відповідача), а також відсутня печатка підприємства відповідача.
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.20219 №132-ІХ, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).
Як на доказ поставки товару та прийняття його відповідачем позивач посилається на податкову накладну № 72 від 14.02.2022 та квитанцію про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, які на думку відповідача свідчать про виконання позивачем зобов'язання з поставки продукції за видатковою накладною № 203 від 14.02.2022.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару другій стороні (покупцю), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було здійснено поставку відповідачу відповідно до умов договору на суму 184320,00 грн.
Позивач направляв відповідачу претензію №22/08/03 від 22.08.2024 про погашення простроченої заборгованості за Договором №133Т від 29.05.2019 згідно видаткової накладної №203 від 14.02.2022 на суму 184320,00 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки за договором здійснюються шляхом відстрочки платежу протягом 90 календарних днів з дати відвантаження продавцем товару на склад покупця.
Таким чином, строк оплати відповідачем товару, отриманого за видатковою накладною №203 від 14.02.2022 є таким, що настав.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату за поставлений товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем на суму 184320,00 грн. До матеріалів справ також не надано будь-яких доказів щодо неможливості виконання зобов'язань за договором внаслідок обставин непереборної сили, про які сторона повинна повідомити іншу у письмовій формі протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, що передбачено п.8 Договору.
Відповідачем належними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 184320,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв?язку із задоволенням позову щодо стягнення заборгованості у сумі 184320,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 2211,84 грн (сума судового збору визначена пропорційно сумі заборгованості з урахуванням пониженого коефіцієнту 0,8, виходячи з того, що первісні позовні вимоги були роз'єднані судом, а оплата судового збору за подачу позову здійснювалась пропорційно сумі заборгованості з урахуванням пониженого коефіцієнту 0,8) покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М. С. Сургая» (85670, Донецька обл., м. Вугледар, ідентифікаційний код 40695853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Промснаб» (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 11, ідентифікаційний код 37434048) заборгованість за Договором № 133 Т від 29.05.2019 у розмірі 184320 (сто вісімдесят чотири тисячі триста двадцять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн 84 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова