вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.05.2025м. ДніпроСправа № 904/50/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-Віннер", м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Миколи Олександровича, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 569 700 грн 00 коп.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Марченко В.А., ордер. адвокат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай-Віннер" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Миколи Олександровича заборгованість у сумі 569 700 грн 00 коп.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у спрощений спосіб.
Відповідно до вказаного договору відповідачем було поставлено позивачу обладнання загальною вартістю 569 700 грн 00 коп., яке вийшло з ладу та фактично не використовувалося за призначенням.
Для усунення недоліків та проведення ремонту, відповідач самостійно забрав у позивача спірне обладнання, яке останнім так і не було повернуто позивачу, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай-Віннер" звернулось до суду.
Ухвалою господарського суду від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 04.02.2025.
31.01.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що між сторонами було укладено усний договір поставки обладнання, на підставі якого Фізичною особою-підприємцем Шереметьєвим Миколою Олександровичем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай-Віннер" спірний товар, в свою чергу позивачем було сплачено відповідачу за отриманий товар грошові кошти у сумі 712 500 грн 00 коп.
В подальшому, відповідач навесні 2024 року взяв на себе зобов'язання забезпечити ремонт клоноскопа Fujinon S.Nr.0688D096. Вказаний клоноскоп відповідачем було передано за усним договором субпідряднику для здійснення ремонту.
Після здійснення ремонту колоно скоп Fujinon S.Nr.0688D096 було передано представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-Віннер" разом з рахунком № 006/2024 від 07.03.2024 на суму 105 000 грн 00 коп., вказаний рахунок станом на дату розгляду справи не був сплачений позивачем.
Відповідач наголошує на тому, що позивач вводить суд в оману щодо до того, що відповідачу було передано на ремонт ендоскопічний відеопроцесор VP-4450 HD Fujifilm; відеоклоноскоп Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп Fujinon EG-600, посилаючись на виставлений Фізичною особою-підприємцем Шереметьєвим Миколою Олександровичем рахунок на оплату № 006/2024 від 07.03.2024 на суму 105 000 грн 00 коп., оскільки згідно вказаного рахунку, ремонт був здійснений, виключно, клоноскопа Fujinon S.Nr.0688D096.
Крім того, відповідач вказує на те, що строк для звернення з позовом до суду, термін якого шість місяців, пройшов у вересні-жовтні 2024 року.
З огляду на викладені обставини, відповідач просить суд відмовити позивачу в заявлених позовних вимогах.
04.02.2025 позивачем через систему "Електронний суд" подана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов не погоджується, з огляду на таке.
З огляду на поставку відповідачем обладнання більш низької якості, ніж вимагається стандартом та технічними умовами, останній мав безоплатно виправити виявлені недоліки обладнання, а не виставляти рахунок за його ремонт, а тому твердження представника відповідача про відсутність в рахунку на ремонт № 006/2024 посилання на ендоскопічний відеопроцесор VP-4450 HD Fujifilm та відеоклоноскоп Fujinon ЕС-600, на переконання позивача, жодним чином не спростовує факт виходу їх з ладу.
Позивач вказує на те, що, на його переконання, у даному спорі останнім доведено та не спростовано відповідачем, порушення Фізичною особою-підприємцем Шереметьєвим Миколою Олександровичем вимог договору поставки, як в частині надання обладнання, придатного для мети, з якою воно мало використовуватися, так і в частині односторонньої необґрунтованої відмови від виконання зобов'язань у вигляді відмови усунути недоліки обладнання.
Більш того, забравши обладнання, яке відповідно до видаткових накладних було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Скай-Віннер" та, фактично, з того моменту перейшло у його власність, Фізична особа-підприємець Шереметьєв М.О., не здійснивши його ремонту, досі незаконно утримує це обладнання у себе, не вчиняючи жодних дій, спрямованих на його повернення, тим самим фактично безпідставно і незаконно відмовляється його повернути власнику.
Також, позивач наголошує на тому, що, з урахуванням установлення саме прихованих недоліків у поставленому відповідачем обладнанні, останній вважає, що ним було дотримано строки звернення із позовною заявою до суду.
Крім того, ст. 681 ЦК України підпадає під перелік статей, строки яких продовжені на період дії в Україні воєнного стану.
У судовому засіданні 04.02.2025 оголошено перерву до 04.03.2025.
03.03.2025 відповідачем через систему "Електронний суд" подані заперечення на відповідь на відзив на позов, в яких останній вказує на те, що позивач безпідставно посилається на рахунок № 006/2024 від 07.03.2024 як на підтвердження виходу з ладу спірного обладнання, а саме: VP-4450 HD Fujifilm; відеоклоноскоп Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп Fujinon EG-600.
Відповідач вважає, що факт передачі та повернення клоноскопа Fujinon S.Nr.0688D096 підтверджується перепискою в месенджері Viber.
Твердження позивача про те, що відповідачем утримується спірне обладнання не доведено останнім, оскільки відсутній факт виходу з ладу даного обладнання та факт передачі його на ремонт.
Ухвалою суду від 04.03.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 25.03.2025.
У підготовчому засіданні 25.03.2025 представники позивача та відповідача не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду від 25.03.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 10.04.2025.
09.04.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме заяви (пояснення) свідка від 08.04.2025.
10.04.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме заяви (пояснення) свідка від 09.04.2025.
У судовому засіданні, що відбулося 10.04.2025 оголошувалась перерва до 06.05.2025.
У судовому засіданні, що відбулося 06.05.2025 оголошувалася перерва для ухвалення судового рішення та його проголошення, до 12.05.2025.
У судове засідання 12.05.2025 представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні 12.05.2025 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки у спрощений спосіб, поставка товару, наявність порушень виконання зобов'язань відповідачем з повернення товару, переданого для усунення недоліків.
Звертаючись з даним позовом, позивач вказує на те, що у вересні 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-Віннер" та Фізичною особою-підприємцем Шереметьєвим Миколою Олександровичем було укладено усний договір поставки обладнання, а саме: ендоскопічний освітлювач ХL 4450 Fujifilm; ендоскопічний відеопроцесор VР-4450 HD Fujifilm; відеоколоноскоп Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп Fujinon ЕС-600.
На виконання умов договору поставки позивачем було здійснено оплату товару на загальну суму 712 500 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 3891 від 15.09.2023 та № 4075 від 04.10.2023 (а.с. 6,7).
Відповідно до видаткових накладних №007-1023 від 04.10.2023 та № 006-1023 від 01.10.2023 відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 712 500 грн 00 коп., а саме: ендоскопічний освітлювач ХL 4450 Fujifilm; ендоскопічний відеопроцесор VР-4450 HD Fujifilm; відеоколоноскоп Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп Fujinon ЕС-600.
Проте, в лютому 2024 року в телефонному режимі ТОВ "Скай-Віннер" повідомило ФОП Шереметьєва М. О. про несправність поставленого обладнання на загальну суму 569 700 грн 00 коп., а саме: ендоскопічний відеопроцесор VР-4450 HD Fujifilm; відеоколоноскоп Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп Fujinon ЕС-600.
Для усунення недоліків відповідач самостійно забрав у позивача спірне обладнання.
За результатом проведених діагностик відповідачем було встановлено окремий рахунок № 006/2024 від 07.03.2024 для оплати частини послуг ремонту обладнання, після оплати якого він зобов'язувався виправити виявлені недоліки та здійснити ремонт обладнання.
Вказані обставини також підтверджуються електронною перепискою між сторонами за допомогою застосунку «WhatsApp».
ТОВ "Скай-Віннер" було неодноразово здійснено заходи, спрямовані на повернення обладнання з незаконного володіння ФОП Шереметьєва М. О., зокрема, шляхом телефонних дзвінків та переписки з останнім, під час якої відповідач неодноразово обіцяв повернути обладнання. Вказаною перепискою також підтверджується факт перебування обладнання у володінні ФОП Шереметьєва М. О.
Відповідач, на час звернення позивача з даним позовом, не повернув останньому спірне обладнання.
Так як обладнання, яке було передано відповідачу на ремонт, більше ніж півроку не повернуто позивачу, ТОВ "Скай-Віннер" було змушено придбати інше обладнання, у зв'язку з чим наразі передане ФОП Шереметьєву М. О. на ремонт обладнання є непотрібним для позивача, у зв'язку з чим 17.09.2024 відповідачу було направлено вимогу про повернення коштів за передане на ремонт обладнання, вартість якого згідно видаткових накладних складала 569 700 грн 00 коп., а саме: ендоскопічний відеопроцесор VР-4450 HD Fujifilm; відеоколоноскоп Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп Fujinon ЕС-600
Однак, відповідач, отримавши зазначену вимогу, що підтверджується відомостями з офіційного сайту «Укрпошти», жодних дій, спрямованих на виконання вказаної вимоги, не вчинив та відповіді чи зауваження на вимогу не надав, грошові кошти у сумі 569 700 грн 00 коп., позивачу не повернув.
Вказані обставини і стали причиною виникнення даного спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Позивач, посилаючись на ст. 181 Господарського кодексу України, вважає, що між ним та відповідачем укладено договір поставки у спрощеній формі (здійснення оплати за товар поставка та прийняття товару згідно видаткових накладних), вказаний факт відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом або необхідні для договорів даного типу, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За приписами ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти зокрема, правочини між юридичними особами.
Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі, якщо його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні - два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено оплату товару, який, в свою чергу, був поставлений відповідачем згідно видаткових накладних №007-1023 від 04.10.2023 та № 006-1023 від 01.10.2023, а позивачем прийнято товар на загальну суму 712 500 грн 00 коп., а саме: ендоскопічний освітлювач ХL 4450 Fujifilm; ендоскопічний відеопроцесор VР-4450 HD Fujifilm; відеоколоноскоп Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп Fujinon ЕС-600, тобто, своїми діями сторони засвідчили свою волю на укладення договору поставки товару у спрощений спосіб.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар згідно видаткових накладних №007-1023 від 04.10.2023 та № 006-1023 від 01.10.2023 на загальну суму 712 500 грн 00 коп., а саме: ендоскопічний освітлювач ХL 4450 Fujifilm; ендоскопічний відеопроцесор VР-4450 HD Fujifilm; відеоколоноскоп Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп Fujinon ЕС-600.
В подавальному, позивачем під час експлуатації обладнання, а саме: ендоскопічного відеопроцесора VР-4450 HD Fujifilm; відеоколоноскопу Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп уFujinon ЕС-600 було виявлено його несправність, що підтверджується заявами (поясненнями) свідків - ОСОБА_1 (з 2021 по 2024 роки працювала на посаді заступника генерального директора ТОВ «Скай-Віннер») та ОСОБА_2 (працює в ТОВ «Скай-Віннер» на посаді сестри медичної), зареєстрованими в реєстрі за № 148, 152 приватним нотаріусом Д.В, а також електронною перепискою між сторонами за допомогою застосунку «WhatsApp».
Відповідно до частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
З метою усунення недоліків спірного обладнання позивач передав, а відповідач прийняв для подальшої діагностики та проведення ремонту наступне обладнання: ендоскопічний відеопроцесор VР-4450 HD Fujifilm; відеоколоноскоп Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп Fujinon ЕС-600, що підтверджується наявною в матеріалах справи електронною перепискою між сторонами за допомогою застосунку «WhatsApp».
Під істотним порушенням вимог щодо якості товару згідно з цією нормою Цивільного кодексу України розуміється виявлення: недоліків, які не можна усунути; недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу; недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення
Для застосування частини другої статті 678 Цивільного кодексу України покупець, який вимагає повернення сплаченої за неякісний товар грошової суми, важливим є встановлення: чи має місце істотне порушення вимог щодо якості товару, зокрема, чи були наявні у товарі недоліки, які виявилися неодноразово або з'явилися знову після їх усунення. Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 921/765/20, а також у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 910/10585/23, в якій суд касаційної інстанції зазначив про те, що покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або його заміни відповідно до частини другої статті 678 Цивільного кодексу України лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними.
Отже, у разі застосування судом зазначеної норми права для вирішення спору, слід з'ясовувати обставини істотності порушення вимог щодо якості товару. Виявлення у проданому товарі звичайних (несуттєвих) недоліків не надає покупцеві право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми або вимагати заміни товару.
Господарським судом встановлено, що спірні правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, стосуються такого критерію, як якість товару, тобто поставки відповідачем позивачу товару неналежної якості, що мав приховані недоліки.
Положення, що стосуються якості товару закріплені, зокрема у статтях 268, 269 Господарського кодексу України та статтях 673 - 681-1 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої - третьої статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Номери та індекси стандартів, технічних умов (у разі наявності) або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.
У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.
Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Отже, умова договору щодо якості продукції характеризує предмет купівлі-продажу (поставки) з точки зору придатності до використання за цільовим призначенням. Якість продукції - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції (товарів) і зумовлюють її здатність задовольнити відповідно до свого призначення потреби споживача. Предметом договору купівлі-продажу (поставки) може бути річ тільки належної якості, що обумовлена договором.
Зі змісту наведених норм вбачається, що вимоги щодо якості товару визначаються сторонами в договорі або встановлюються законом. У разі відсутності таких вимог у договорі чи законі на продавця покладається обов'язок передати товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Такі висновки Верховного Суду викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 904/8414/21.
Враховуючи заяви (пояснення) свідків, долучену до матеріалів справи електронну переписку між сторонами, а також той факт, що вказане обладнання застосовується в медичній сфері, яка відповідає за збереження та відновлення здоров'я окремих людей, суд приходить до висновку, що недоліки в роботі обладнання, а саме: ендоскопічного відеопроцесора VР-4450 HD Fujifilm; відеоколоноскопу Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп уFujinon ЕС-600 є істотними.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Крім того, слід відзначити, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що останнім було поставлено позивачу справне, придтане для обслуговування пацієнтів обладнання, як і не доведено той факт, що, після здійснення ремонту спірне, обладнання було повернуто позивачу.
Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив, що на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.
У частині 2 ст. 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У ч. 3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20 та 14.12.2021 у справі №910/17662/19).
Окрім цього, Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та 13.10.2021 у справі №923/1379/20).
Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов'язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).
Враховуючи викладене, господарський суд приймає до уваги електронну переписку між сторонами за допомогою застосунку «WhatsApp» в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження передання відповідачеві для ремонту спірного обладнання та не повернення останнім переданого обладнання загальною вартістю 569 700 грн 00 коп.
Згідно з частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є істотне порушення вимог щодо якості товару, в разі настання якої покупець має право діяти альтернативно: або відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, або вимагати заміни товару. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі шляхом подання позову.
На підставі ч. 2 ст. 678 позивач скористався своїм правом та звернувся до відповідача з вимогою № 145 від 17.09.2024 повернути грошові кошти у розмірі 569 700 грн 00 коп., сплачені за обладнання: ендоскопічний відеопроцесор VР-4450 HD Fujifilm; відеоколоноскоп Fujinon ЕС-600; відеогастроскоп Fujinon ЕС-600, яке не було повернуто останньому протягом тривалого часу.
Вказані кошти відповідачем повернуті не були.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 569 700 грн 00 коп.
При цьому суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат вирішення спору.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення відповідачем зобов'язання сталося у період дії воєнного стану в Україні.
Приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Миколи Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай-Віннер" (49000, м. Дніпро, Крутогірний узвіз, буд. 9, кв. 119, код ЄДРПОУ 39336307) 569 700 грн 00 коп. - основного боргу та 6 836 грн 40 коп. - судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 14.05.2025.
Суддя І.А. Рудь