пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
13 травня 2025 року Справа № 903/224/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 про скасування арешту з рахунків боржника
по справі № 903/224/25
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
за участю представників-учасників справи:
від заявника: н/з;
від кредитора ТзОВ “Факторинг Партнерс»: н/з;
арбітражний керуючий: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Встановив:
27 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою від 27.02.2025 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 розгляд заяви було розподілено судді Вороняку А. С..
Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначено підготовче засідання на 19.03.2025, запропоновано боржнику подати додаткові докази, які свідчать про її неплатоспроможність (за наявності), явку боржника у підготовче засідання визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 19.03.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Гузь Ольгу Пантеліївну, заборонено боржнику - ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 13.05.2025.
28.04.2025 боржник через систему “Електронний суд» подала заяву в якій просить скасувати арешт накладений на її рахунки в АТ КБ “Приватбанк». При цьому вказує, що «я ознайомлена з положеннями законодавства стосовно того, що арешт з рахунку буде знято після виконання плану реструктуризації. Однак, оскільки постановою передбачено накладення арешту на всі мої рахунки, як існуючі, такі і такі, що будуть існувати в майбутньому - я не маю можливості отримувати дохід, що перешкоджає мені виконувати план реструктуризації.».
Ухвалою суду від 29.04.2025 заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 про скасування арешту з рахунків в АТ КБ "Приватбанк" прийнято та призначено до розгляду на 13.05.2025; запропоновано арбітражному керуючому, приватному виконавцю виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіву О.Л., ТзОВ “Фінансова компанія “Фінтраст Україна» в строк по 09.05.2025 надати суду пояснення щодо поданої боржником заяви про скасування арешту з рахунків.
06.05.2025 арбітражний керуючий через систему «Електронний суд» подала пояснення щодо заяви боржника про скасування арешту. При цьому зазначають, що накладений арешт на кошти боржника є обмеженням, яке буде перешкоджати виконанню плану реструктуризації боргів, а відтак підлягає зняттю. Дані пояснення долучено до матеріалів справи.
Учасники справи в судове засідання 13.05.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомленні про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, тягар доказування законодавець покладає на сторону, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, за приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
З огляду на викладене, суд звертає увагу заявника, що викладені в заяві обставини не підтверджуються матеріалами справи.
Так, заявник помилково вважає, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.03.2025 року по цій справі було затверджено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , який необхідно виконувати.
Як зазначалось вище, ухвалою суду від 19.03.2025 було тільки відкрито провадження у справі № 903/224/25 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Гузь Ольгу Пантеліївну.
Тобто, ні ухвалою суду від 19.03.2025, ні взагалі по справі на цей час план реструктуризації боргів ОСОБА_1 не затверджувався, оскільки такий план не схвалювався кредиторами боржника та не надавався керуючим реструктуризації до суду для його затвердження.
Крім того, постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника ОСОБА_1 від 27.11.2024 ВП № 76653652 накладено арешт у межах суми (з урахуванням виконавчого збору/основноївинагороди приватного виконавця), стягнутої по виконавчому листу №343/2062/24 від 22.11.2024 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» в розмірі 74773,75 грн.
Між тим, введений ухвалою суду від 19.03.2025р мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачав :
- зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- зупинення стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.
Тобто, твердження у заяві ОСОБА_1 про відсутність можливості отримання нею доходів у зв'язку з арештом приватним виконавцем грошових коштів на банківському рахунку є необгрунтованим, оскільки введений судом мораторій на задоволення вимог кредиторів не містить обмежень щодо зарахування коштів(отримання доходу) на рахунок боржника, їх акумулювання на цьому рахунку для подальшого розрахунку з кредиторами, що були визнані судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , при схленні плану реструктиризації та затвердженні судом.
Поряд з наведеним, заявник повинен довести суду, що такі арешти чи обмеження перешкоджають отримувати дохід боржнику, тобто наявність негативного впливу на боржника.
Саме лише зазначення в заяві про обставини без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За таких обставин, враховуючи дискреційні повноваження судді, щодо даного питання, через відсутність доказів на підтвердження тверджень про неможливість отримання доходу, тобто їх необгрунтованість та безпідставність тверджень про перешкоджання виконанню плану реструктуризації, який не затверджувався, суд вважає, що у задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування арешту з рахунків боржника слід відмовити.
Поряд із наведеним, суд зазначає про те, що вказана відмова не є перешкодою для повторного звернення до суду із відповідною заявою, в тому числі із поданням належних доказів на її обґрунтування чи настання обставин про які зазначають як підставу подання.
Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч.1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
постановив:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.04.2025 про скасування арешту з рахунків боржника - відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж строку, встановленого ст. 256 ГПК України.
Ухвала підписана 13.05.2025.
Суддя А. С. Вороняк