вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" травня 2025 р. Cправа № 902/214/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (вул. Ялтинська, 11, м. Київ, 02099)
до: Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В'ячеславовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 36 948,13 грн
за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,
представників сторін:
позивача Радіонова К.О. за довіреністю (в режимі відеоконференції);
відповідача Шапошніков І.Б. згідно ордеру (в режимі відеоконференції).
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 25.02.2025 (вх. № 230/25 від 25.02.2025) Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонного служби України з вимогами до Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В'ячеславовича про стягнення 36 948,13 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
У зв'язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 03.03.2025, постановив позовну заяву № б/н від 25.02.2025 (вх. № 230/25 від 25.02.2025) залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали.
04.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 04.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2227/25 від 04.03.2025) позивача про зміну предмету позову.
04.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 04.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2245/25 від 04.03.2025) позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Дослідивши заяву № б/н від 04.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2227/25 від 04.03.2025) про зміну предмету позову, судом встановлено, що остання відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, а тому прийнята до розгляду та як наслідок, ухвалою від 06.03.2025, за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/214/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 27.03.2025.
13.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 13.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2685/25 від 13.03.2025).
Суд, ухвалою від 14.03.2025, постановив провести судове засідання призначене на 27.03.2025 та всі подальші судові засідання у справі № 902/214/25 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області, забезпечивши участь представника Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В'ячеславовича - адвоката Шапошнікова І.Б. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
17.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 17.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2784/25 від 17.03.2025).
21.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло заперечення № б/н від 21.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2971/25 від 21.03.2025) на відповідь на відзив. Водночас у прохальній частині заперечення наведено клопотання про визнання поважними причини неподання доказів, які містяться у додатках до заперечення, у строк, визначений законом, поновлення строку на їх подання до суду та долучення документів до матеріалів справи.
За результатами слухання справи 27.03.2025, з урахуванням ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, прийнято до розгляду подані учасниками справи, зокрема, відзив на позовну заяву № б/н від 13.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2685/25 від 13.03.2025), відповідь на відзив № б/н від 17.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2784/25 від 17.03.2025) та заперечення № б/н від 21.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2971/25 від 21.03.2025). Разом з тим, з урахуванням ст. 216 ГПК України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2025, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.
14.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі № б/н від 11.04.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 11.04.2025) (вх. номер канц. суду 01-34/3839/25 від 14.04.2025).
Дослідивши пояснення № б/н від 11.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3839/25 від 14.04.2025), судом встановлено, що останнє не є заявою з процесуальних питань, а тому не приймається до розгляду.
За результатами слухання справи 15.04.2025, з урахуванням ст. 216 ГПК України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 01.05.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
30.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі № б/н від 30.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/4584/25 від 30.04.2025).
Дослідивши пояснення № б/н від 30.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/4584/25 від 30.04.2025), судом встановлено, що останнє не є заявою з процесуальних питань, а тому не приймається до розгляду.
У судовому засіданні 01.05.2025 суд, відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого (вступну та резолютивну частини) рішення відбудеться 08.05.2025 о 12 год 15 хв.
Суд, ухвалою від 07.05.2025, постановив провести судове засідання призначене на 08.05.2025 у справі № 902/214/25 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області, забезпечивши участь представниці Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України Радіонової К.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 08.05.2025 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх від 10.06.2024, в частині поставки 24 шт шин для автомобільної техніки літні Powertrac Power Lander A/T 275/70 R18 125/122S, 4 шт шин для автомобільної техніки літні Grenlander Maga A/T Two 245/75 R17 121/118S та не поставки 16 шин для автомобільної техніки літні Venture AT52, KUMHO 275/70R17, у строк до 30.06.2024. У зв'язку із несвоєчасною поставкою товару, позивач, посилаючись на пункти 7.1 та 7.2 Договору нарахував відповідачеві неустойку у вигляді штрафу та пені.
Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що у зв'язку з письмовими зверненнями ФОП Гапонова А.В., 15.07.2024 та 19.08.2024 між сторонами було підписано Додаткові угоди про внесення змін до Договору № 02-24 та № 03-24 відповідно, а тому враховуючи, що додаткові угоди були підписані після закінчення строку поставки, отож строк поставки таких не може бути 30.06.2024, адже зобов'язання, яке з'явилося із підписанням додаткових угод, неможливо виконати в минулому, коли його ще не існувало.
Разом з цим відповідач звертає увагу на те, що додатковими угодами не врегульовано строк поставки замінених товарів, а тому, такий строк становить 7 днів від пред'явлення вимоги. Позаяк, позивач не пред'являв вимоги щодо поставки товару, тому відповідач не порушив строки поставки таких товарів.
Як зазначає відповідач, після підписання Договору сторонами було встановлено, що позиція № 4, а саме "Шини для автомобільної техніки літні Road Venture АТ52 KUM HO 275/70R17", містять технічну помилку (в технічних характеристиках, замість 265/70R17, вказано 275/70R17), адже шини з заявленими характеристиками 275/70R17 з навантаженням 115Т не існують у виробництві та не були зареєстровані офіційним представником торгової марки KUMHO в Україні - ТОВ "Inter Cars Ukraine", що підтверджується відповіддю офіційного представника.
У зв'язку із допущеною технічною помилкою, на переконання ФОП Гапонова А.В., зобов'язання із поставки товарів на суму 127 408,00 грн ("Шини для автомобільної техніки літні Road Venture АТ52 KUMHO 275/70R17" у кількості 16 шт) припинилось з підстав неможливості виконання через виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає.
Щодо розміру заявлених позивачем штрафних санкцій, то відповідач вказує на допущені у розрахунку помилки, у зв'язку із неправильним визначенням початку строку нарахування пені. Так, зокрема позивачем не враховано, що 30.06.2024 є вихідним днем (неділя), а тому згідно з приписами статті 254 ЦК України днем закінчення строку поставки є перший за ним робочий день, тобто 01.07.2024. Тому прострочення можливе з 02.07.2024.
Окрім того, акт № 177 приймання-передачі товарів від 02.09.2024 та видаткова накладна № 177 від 29.08.2024 містять різні дати поставки товару. Враховуючи, що видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин, датою поставки товару є 29.08.2024.
У першій заяві по суті відповідач також заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.
Позивач, заперечуючи доводи відповідача у відповіді на відзив, зокрема, зазначає, що Додатковою угодою від 15.07.2024 № 02-24 та Додатковою угодою від 19.08.2024 №03-24 було внесено зміни до Договору, проте строки поставки товарів залишено без змін, а тому ФОП Гапонов А.В. зобов'язаний був здійснити поставку товару в червні 2024 року в кількості 132 шт, з яких 28 шт шин було поставлено із порушенням строку. При цьому, 16 шин для автомобільної техніки літні Venture AT52, KUMHO 275/70R17 відповідачем не поставлено взагалі.
Також позивач зазначив, що посилання відповідача на частину другу статті 530 ЦК України є необґрунтованим, оскільки відповідальність та строки постачання товару обумовлені умовами Договору, які є обов'язковими до виконання.
Крім того позивач звертає увагу, що саме відповідачем було надано в складі тендерної пропозиції (ідентифікатор закупівлі у системі Prozorro: UA-2024-05-20-001340-a) лист від 27.05.2024 № 05/2024/13 та лист від 30.05.2024 № 05/2024/16, через електронну систему закупівель "Prozorro", якими відповідач гарантував, що у разі визначення його переможцем закупівлі та укладення договору за результатами даної процедури закупівлі, він поставить товар у відповідності до технічних та якісних характеристик та з дотриманням всіх вимог, відповідно до Додатку № 1 до тендерної документації, а також погодився виконати вимоги договору про закупівлю та інші умови договору.
Проте, саме ФОП Гапонов А.В. не забезпечив постачання власного товару, який він запропонував для постачання та гарантував його поставку.
На переконання позивача пунктами 5.8 та 5.12.7 сторони погодили, що датою отримання товару є дата, вказана в акті приймання-передавання товару.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення пені на 90 %, позивач вказав, що відповідачем не наведено жодних належних доказів, що могли б свідчити про наявність підстав для зменшення суми штрафних санкцій, не вказано жодних доказів невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, а зменшення пені та/або штрафу на 90% нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, свідчить про уникнення відповідачем відповідальності та, у разі задоволення клопотання відповідача, призведе до порушення балансу інтересів сторін.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на тому, що строк поставки товарів, визначених додатковими угодами, сторонами не погоджувався, а тому зобов'язання виникає з моменту пред'явлення позивачем вимоги. Враховуючи, що позивач не пред'являв вимогу щодо поставки товарів, визначених додатковими угодами, строк їх поставки не настав.
Крім того відповідач зазначає, що не поставив "Шини для автомобільної техніки літні Road Venture АТ52 KUMHO 275/70R17" у кількості 16 шт через неможливість виконання такого зобов'язання.
На переконання відповідача, позивач помилково вказує, що внаслідок підписання Договору, відповідач погодився поставити відповідні товари, а тому начебто таке зобов'язання не може припинитись неможливістю виконання. Таке твердження позивача, на думку відповідача, прямо суперечить ст. 607 ЦК України, яка передбачає можливість припинення зобов'язання неможливістю його виконання, адже, щоб була можливість припинити зобов'язання, воно має спочатку виникнути, як воно й виникло у відповідача на підставі Договору. При цьому дослідженню підлягає саме неможливість виконання зобов'язання, за яке не відповідає жодна із сторін, а не попередня згода виконати таке зобов'язання, яке неможливо виконати.
Також відповідач звертає увагу на ту обставину, що зазначений позивачем п. 5.8 Договору лише фіксує обов'язок складання акту приймання-передавання товару, проте не гарантує належність виконання такого обов'язку. Положення Договору також не спростовують доказової сили видаткової накладної, яка є первинним документом та фіксує факт здійснення господарських операцій.
Додатково відповідач зазначає про те, що на забезпечення виконання Договору АТ "Банк Альянс" видало позивачу гарантію на 6 845,04 грн. 23.01.2025 позивачем було направлено банку вимогу про сплату суми банківської гарантії та 13.02.2025 банк списав з рахунку відповідача вказану суму коштів. Такі дії позивача, на переконання відповідача, підтверджують намагання збагатитися за його рахунок.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 10.06.2024 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (Позивач, за Договором Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Гапоновим Андрієм В'ячеславовичем (відповідач, за Договором Постачальник) укладено Договір № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується у 2024 році поставити Товароодержувачу автомобільні шини, код ДК 021:2015-34350000-5 "Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності", кількість, ціна, інформація, асортимент щодо товару та технічної документації до нього, наведені в Специфікації, яка є Додатком № 1 та Технічному опису, який є Додатком № 2 до цього Договору (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору Товар повинен відповідати Технічному опису (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Технічний опис).
Згідно із п. 2.2 Договору при прийманні товару Товароодержувачем за кількістю Сторони та Товароодержувач керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6.
У пункті 3.1 Договору визначено загальну вартість за договором, яка становить 684 504,00 грн.
Ціна включає вартість одиниці Товару у комплектації, визначеній у Додатку № 1 "Специфікація", упаковки/тари, маркування, сплата мита, податків та інших зборів і обов'язкових платежів, транспортні витрати, вантажно-розвантажувальні роботи, а також вартість доставки Товару до Товароодержувача у відповідності до визначених Договором умов (п. 3.2 Договору).
Згідно із п. 4.1 Договору Покупець здійснює оплату за Товар в безготівковій формі за фактом його постачання. Датою здійснення будь-яких платежів Покупцем за цим Договором є дата списання відповідних коштів з розрахункового рахунку Покупця.
Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки за Товар здійснюються впродовж 30 (тридцяти) днів з дати поставки (передачі) Товару Товароодержувачу та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної. У разі, якщо поставка здійснена лише частково (видаткова накладна підписана лише на частину Товару, зазначеного у Специфікації (Додаток № 1), оплата здійснюється пропорційно за фактично поставлену кількість Товару. Оплата здійснюється відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що строк поставки визначається у Графіку постачання (Додаток № 4), що є невід'ємною частиною цього Договору.
За умовами п. 5.2 Договору місце поставки Товару, визначено в Додатку № 1 до цього Договору.
На момент поставки Товару Постачальник надає документ, що підтверджує те, що Товар відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, інші документи, визначені п.2.1 цього Договору (п. 5.4 Договору).
До кожної партії товару що постачається, Постачальник обов'язково надає Покупцю видаткові накладні (не менше двох примірників) до моменту здійснення поставки Товару, підписані уповноваженою особою (уповноваженими особами) Постачальника (п. 5.7 Договору).
Згідно із п. 5.8 Договору уповноваженою особою (уповноваженими особами) Постачальника складається акт приймання-передавання товару (далі - акт або акт приймання-передавання товару) (Додаток № 3) до цього Договору у трьох примірниках (перший - Товароодержувачу, другий - Покупцю, третій - Постачальнику) та надається Товароодержувачу разом з Товаром та документами, визначеними п. 5.4 цього Договору. Після підтвердження Товароодержувачем отримання поставленого Товару шляхом підписання трьох примірників акту приймання-передавання товару, акти (три примірники) Постачальником надаються Товароодержувачу.
Відповідно до п. 5.9 Договору приймання-передавання товару між Постачальником та Товароодержувачем здійснюється з 8 год 00 хв до 16 год 00 хв з понеділка по п'ятницю, а у разі нагальної потреби в поза визначений час - за письмовим зверненням однієї Сторони та погодженням іншої.
У пункті 7.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Відповідно до п. 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2024. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов'язання за договором.
У п. 11.3 Договору сторони погодили, що покупець має право односторонньої відмови від цього договору у разі: - порушення постачальником строків постачання товару; - поставки товару неналежної якості; - відсутності фінансування; - інших випадках, визначених цим Договором та чинним законодавством України. У цьому разі договір вважається припиненим на 10 (десятий) робочий день з моменту направлення покупцем постачальнику письмового повідомлення (рекомендованим листом з повідомленням) про дострокове припинення цього договору.
Усі зміни і доповнення до договору оформлюються додатковими угодами, які підписуються Сторонами і мають однакову юридичну силу (п. 12.1 Договору).
Відповідно до п. 12.13 Договору, Договір укладається на підставі постанови КМУ від 12 жовтня 2022 року № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послу і для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (зі змінами) та на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ зі змінами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Додатком № 1 до Договору "Специфікація" сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та вартість.
У Додатку № 2 до Договору "Технічний опис на закупівлю автомобільних шин" сторони, окрім іншого, визначили такі характеристики автомобільних шин: шини для автомобільної техніки (для автомобілів марки Toyota Land Cruiser 200) літні типорозміром 275/70 R17 повинні мати індекс навантаження не нижче 115Т.
У Додатку № 4 до Договору "Графік постачання" сторони погодили, що у червні 2024 року Постачальник зобов'язується поставити такий товар:
- шини для автомобільної техніки літні HABILEAD PRACTICALMAX RS01 215/75 R16 116/114T у кількості 52 шт;
- шини для автомобільної техніки літні HABILEAD RS23 245/75R17 121/118R у кількості 40 шт;
- шини для автомобільної техніки літні Road Venture AT52, KUMNO 275/70R17 у кількості 16 шт;
- шини для автомобільної техніки літні SunFull Mont-Pro AT786 275/70 R18 125/122R у кількості 24 шт.
05.06.2024 Акціонерним товариством "Банк Альянс" видано Банківську гарантію №3375-24, якою банк взяв на себе безвідкличні зобов'язання виплатити будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що складає 6 845,04 гри. (шість тисяч вісімсот сорок п'ять гривень 04 копійки), код валюти - 980, протягом п'яти банківських днів після дня отримання оригіналу належно оформленої письмової вимоги, яка буде містити твердження, що принципал частково або повністю не виконав своїх зобов'язань за договором, із зазначенням суті невиконаних принципалом зобов'язань та суми, яку бенефіціар вимагає сплатити.
14.06.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 01-24 до Договору, в якій сторони дійшли згоди доповнити договір умовами про його забезпечення виконання. Зокрема, сторони погодили, що постачальник для забезпечення виконання договору надає покупцю на дату укладення цієї додаткової угоди банківську гарантію у розмірі 1 (один) відсоток від ціни цього договору, що складає 6 845,04 грн.
17.06.2024 відповідач поставив позивачу шини для автомобільної техніки літні HABILEAD PRACTICALMAX RS01 215/75 R16 116/114T у кількості 52 штук та шини для автомобільної техніки літні HABILEAD RS23 245/75R17 121/118R у кількості 20 штук, що підтверджується актом приймання-передавання товарів № 1240 від 17.06.2024 на загальну суму 291 964,00 грн.
Крім того відповідно до видаткової накладної № 123, 27.06.2024 відповідач поставив позивачу шини для автомобільної техніки літні HABILEAD RS23 245/75R17 121/118R у кількості 12 штук.
15.07.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 02-24 до Договору, в якій сторони дійшли згоди замінити товар на аналогічний, а саме: шини для автомобільної техніки літні SunFull Mont-Pro AT786 275/70 R18 125/122R замінити на шини для автомобільної техніки літні Powertrac Power Lander A/T 275/70 R18 125/122S у кількості 24 штук.
Актом № 1723 приймання-передачі товарів від 22.07.2024 підтверджується постачання відповідачем на користь позивача товару - шини для автомобільної техніки літні Powertrac Power Lander A/T 275/70 R18 125/122S у кількості 24 штук вартістю 153 192,00 грн.
Листом вих. № 100/15 від 30.07.2024 відповідач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter cars Ukraine", яке є офіційним представником торгової марки шин Kumho, та просив підтвердити, чи існують шини з наступними технічними характеристиками 275/70R17 Road Venture AT52, KUMHO 115T, а саме з індексом навантаження та індексом швидкості 115Т.
Відповідно до листа (вих. № 15/08/24 від 30.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter cars Ukraine", офіційним представником торгової марки шин Kumho повідомлено, що шини з наступними технічними характеристиками 275/70R17 Road Venture AT52, KUMHO 115T, а саме з індексом навантаження та індексом швидкості 115Т не виробляються, натомість, виробляються шини з індексом навантаження та індексом швидкості 121/118R (275/70R 17 Road Venture AT52, Kumho 121/118R).
Відповідач звернувся до позивача із листом щодо укладення додаткової угоди (вих. № 27/06/02 від 27.06.2024), в якому повідомив, що на ринку України відсутні шини для автомобільної техніки літні Road Venture AT52, Kumho 275/70R17, та запропонував поставити позивачу шини для автомобільної техніки літні Powertrac Power Lander A/T 275/70 R18 125/122S.
19.08.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 03-24 до Договору, в якій сторони дійшли згоди замінити товар на аналогічний, а саме: шини для автомобільної техніки літні HABILEAD RS23 245/75R17 121/118R замінити на шини для автомобільної техніки літні Grenlander Maga A/T Two 245/75 R17 121/118S у кількості 4 штук.
Листами від 13.09.2024 та від 24.09.2024 відповідач просив позивача укласти додаткові угоди про розірвання Договору № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх від 10.06.2024 у зв'язку з тим, що ФОП Гапонов А.В. не має можливості його виконати в частині поставки шин для автомобільної техніки літні HABILEAD RS23 245/75R17 121/118R.
Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України надіслало ФОП Гапонову А.В. лист (вих. № 06.1/8596-24 від 05.12.2024) про одностороннє розірвання Договору № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх від 10.06.2024, який мотивований тим, що станом на 04.12.2024 відповідач прострочив постачання товару на суму 127 408,00 грн - 16 штук шин.
Позивачем надіслано на адресу відповідача лист - вимогу (№ 06.1/271-25-Вих від 08.01.2025), за змістом якої Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України повідомив, що постачальнику нарахована пеня та штраф за прострочення постачання частини товару станом на 19.08.2024 та за не поставлений товар на суму 127 408,00 грн, а тому ФОП Гапонову А.В. необхідно до 22.01.2025 здійснити оплату пені та штрафу за реквізитами Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України.
Оскільки, ФОП Гапонов А.В. не задовольнив вимогу, викладену у листі Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України № 06.1/271-25-Вих від 08.01.2025, позивач звернувся із цим позовом до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх 10.06.2024, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Відповідно до ст. 633 ЦК України: продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
У Додатку № 1 до Договору сторони погодили асортимент товару, а в Додатку №4 - графік постачання.
Так, відповідно до Додатку № 4 до Договору Постачальник зобов'язався поставити, визначений сторонами Товар у червні 2024 року.
Відповідно до частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Положеннями частини п'ятої статті 254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи, що 30 червня 2024 року є вихідним днем (неділя), тому останнім днем строку виконання обов'язку щодо поставки Товару згідно з Додатком № 1 до Договору є 01.07.2024 (понеділок).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як встановлено судом, з урахуванням укладених додаткових угод про зміну товару кінцева Специфікація до Договору № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх від 10.06.2024 є Додатком № 1 до Додаткової угоди № 03-24 від 19.08.2024.
У пункті 4 Додаткової угоди № 03-24 від 19.08.2024 до Договору сторони визначили, що інші умови Договору залишаються без змін і Сторони підтверджують свої зобов'язання за ними, а отже, строк поставки, встановлений у Додатку № 4, який є невід'ємною частиною договору, не змінювався.
З огляду на викладене, суд враховує, що весь товар (шини) відповідач, відповідно до Додатку № 4 до Договору № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх від 10.06.2024 "Графік постачання", повинен був поставити до кінця червня 2024 року, тому суд відхиляє доводи відповідача, що строку поставки за додатковими угодами не було погоджено, а отже відповідач повинен був поставити товар на умовах ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України - протягом 7-ми днів від дня пред'явлення вимоги, а оскільки вимога позивачем не пред'являлась, то відповідачем не було прострочено поставку товару відповідно до актів № 1723 від 22.07.2024 та № 177 від 02.09.2024.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 ГК України.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом, 17.06.2024 відповідач поставив позивачу шини для автомобільної техніки літні HABILEAD PRACTICALMAX RS01 215/75 R16 116/114T у кількості 52 штук та шини для автомобільної техніки літні HABILEAD RS23 245/75R17 121/118R у кількості 20 штук.
Крім того, 27.06.2024 відповідач поставив позивачу шини для автомобільної техніки літні HABILEAD RS23 245/75R17 121/118R у кількості 12 штук.
Актом № 1723 приймання-передачі товарів від 22.07.2024 підтверджується постачання відповідачем на користь позивача товару - шини для автомобільної техніки літні Powertrac Power Lander A/T 275/70 R18 125/122S у кількості 24 штук вартістю 153 192,00 грн.
Актом № 177 приймання-передачі товарів від 02.09.2024 підтверджується постачання відповідачем на користь позивача товару - шини для автомобільної техніки літні Grenlander Maga A/T Two 245/75 R17 121/118S у кількості 4 штук вартістю 22 388,00 грн.
Отже, відповідачем було прострочено поставку товару відповідно до актів № 1723 від 22.07.2024 та № 177 від 02.09.2024.
При цьому, матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем шин для автомобільної техніки літні Road Venture AT52, Kumho 275/70R17 у кількості 16 штук.
Як встановлено судом, листом вих. № 100/15 від 30.07.2024 ФОП Гапонов А.В. звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter cars Ukraine", яке є офіційним представником торгової марки шин Kumho, та просив підтвердити, чи існують шини з наступними технічними характеристиками 275/70R17 Road Venture AT52, KUMHO 115T, а саме з індексом навантаження та індексом швидкості 115Т.
Відповідачем долучено до матеріалів справи копію листа (вих. №15/08/24 від 30.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter cars Ukraine", в якому офіційний представник торгової марки шин Kumho повідомив, що шини з технічними характеристиками 275/70R17 Road Venture AT52, KUMHO 115T, а саме з індексом навантаження та індексом швидкості 115Т не виробляються, виробляються шини тільки з індексом навантаження та індексом швидкості 121/118R (275/70R 17 Road Venture AT52, Kumho 121/118R).
ФОП Гапонов А.В. звернувся до Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України із листом щодо укладення додаткової угоди (вих. № 27/06/02 від 27.06.2024), в якому повідомив, що на ринку України відсутні шини для автомобільної техніки літні Road Venture AT52, Kumho 275/70R17, та запропонував поставити позивачу шини для автомобільної техніки літні Powertrac Power Lander A/T 275/70 R18 125/122S.
19.08.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 03-24 до Договору № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх від 10.06.2024, в якій сторони дійшли згоди замінити товар на аналогічний, а саме: шини для автомобільної техніки літні HABILEAD RS23 245/75R17 121/118R замінити на шини для автомобільної техніки літні Grenlander Maga A/T Two 245/75 R17 121/118S у кількості 4 штук.
Доказів погодження між сторонами заміни шин для автомобільної техніки літні Road Venture AT52, Kumho 275/70R17 у кількості 16 одиниць на інший товар матеріали справи не містять.
Водночас, керуючись п. 11.3 Договору позивач листом № 06.1/8596-24-Вих від 05.12.2024 повідомив відповідача щодо дострокового припинення дії Договору в односторонньому порядку з 18.12.2024.
Статтею 607 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.
Ця стаття, як і інші правила, що стосуються неможливості виконання, не може поширюватися на неможливість виконання, яка існує в момент укладення договору, оскільки в такому випадку підлягають застосуванню правила про недійсність правочину, вчиненого під впливом помилки.
Оскільки ст. 607 Цивільного кодексу України регулює відносини між кредитором і боржником, неможливість виконання як підстава припинення зобов'язання означає відсутність у даного конкретного боржника (втрату боржником) можливості виконати зобов'язання.
Стаття 607 Цивільного кодексу України застосовується тільки в випадках, коли відповідно до чинного цивільного законодавства за неможливість виконання, що настала, не відповідає жодна із сторін. Неможливість виконання може бути викликана загибеллю майна, що є предметом зобов'язання внаслідок дії непереборної сили (зокрема, загибеллю нерухомого майна, урожаю сільськогосподарських культур тощо), перешкодами для виконання зобов'язання, що виникли в результаті дії непереборної сили, і іншими обставинами, за яких при виявленні належної дбайливості боржник не взмозі виконати зобов'язання (в зв'язку з дією непереборної сили, простого випадку або діями чи бездіяльністю іншої сторони зобов'язальних правовідносин). Як раз така неможливість виконання мається на увазі в тих положеннях Цивільного кодексу, де використовується поняття неможливості виконання.
Суд зазначає, що посилання відповідача на норми ст. 607 Цивільного кодексу України є помилковими, оскільки обставини, що вказують на неможливість виконання умов Договору в частині поставки шин для автомобільної техніки літніх Road Venture AT52, Kumho 275/70R17, існували ще на момент укладення вказаного Договору (офіційний представник повідомив, що такі шини не виробляються взагалі).
Наявними в матеріалах справи актами № 1723 від 22.07.2024 та № 177 від 02.09.2024 підтверджується поставка відповідачем товару, при цьому остання відбулась з простроченням встановленого Додатком № 4 до Договору № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх від 10.06.2024 "Графік постачання" строку.
Разом з цим доказів поставки відповідачем шин для автомобільної техніки літні Road Venture AT52, Kumho 275/70R17 у кількості 16 штук матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач набув право на стягнення з відповідача неустойки в частині несвоєчасно поставленого товару за Договором.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 Договору сторонами визначено, що за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Як вбачається із матеріалів справи поставка товару за Договором мала бути здійснена відповідачем до 01.07.2024 (включно), позаяк 30.06.2024 є вихідним днем (неділя).
Таким чином, прострочення з виконання зобов'язання з поставки товару виникло згідно актів № 1723 від 22.07.2024 та № 177 від 02.09.2024 - з 02.07.2024
Твердження відповідача, що акт № 177 приймання-передачі товарів від 02.09.2024 та видаткова накладна № 177 від 29.08.2024 містять різні дати поставки товару, а тому враховуючи, що видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин, датою поставки товару є 29.08.2024, суд оцінює критично, з огляду на таке.
У п. 5.8 Договору сторони погодили, що уповноваженою особою Постачальника складається акт приймання-передавання до цього Договору у трьох примірниках та надається Товароодержувачу разом з Товаром та документами, визначеними п. 5.4 цього Договору. Після підтвердження Товароодержувачем отримання поставленого Товару шляхом підписання трьох примірників акту приймання-передавання товару, акти (три примірники) Постачальником надаються Товароодержувачу.
Пунктом 5.4 Договору визначено, що на момент поставки Товару Постачальник надає документ, що підтверджує те, що Товар відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, інші документи, визначені п. 2.1 цього Договору.
Отже, з урахуванням умов Договору, товар вважається поставленим та прийнятим Товароодержувачем після підписання акту приймання-передавання товару.
Разом з тим, суд враховує, що станом на 17.12.2024 (день, що передує дню дострокового припинення дії Договору в односторонньому порядку) зобов'язання з поставки товару "шин для автомобільної техніки літні Road Venture AT52, Kumho 275/70R17" у кількості 16 штук відповідачем не виконано.
Судом перевірено правильність розрахунку штрафу, нарахування якого передбачено договором та приписами чинного законодавства, та встановлено, що розмір штрафу є арифметично правильним. За наведеного позовні вимоги про стягнення 10 485,72 грн штрафу, визнаються судом обґрунтованими та законними.
Стосовно обрахунку пені, судом перевірено розрахунок пені за Договором № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх від 10.06.2024, долучений позивачем до матеріалів позовної заяви за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановлено, що останній не є арифметично вірним, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 18 600,60 грн (розрахунок додається).
Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, останній здійснено в розмірі 0,1 відсотка вартості за кожним актом та за кожною позицією товару окремо.
При цьому суд виходить із того, що позивач при здійсненні своїх розрахунків не врахував обмеження розміру пені, що встановлене ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно із якою розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Це положення слугує механізмом для забезпечення балансу між інтересами кредитора та боржника, не допускаючи надмірної фінансової відповідальності, яка могла б поставити боржника у невиправдано важке фінансове становище. Іншими словами, законодавство захищає відповідача від надмірних санкцій. Розрахунок пені, наданий позивачем, перевищує допустимі межі, встановлені законом.
Відтак суд задовольняє позовні вимоги за Договором № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх від 10.06.2024 про стягнення пені за невчасну поставку товару частково у розмірі 18 600,60 грн, котрий не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В той же час, відповідачем у відзиві на позов, з посиланням на приписи статей 551 ЦК України, 233 ГК України, наведено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%, виходячи із розрахованої відповідачем суми штрафних санкцій.
Позивач у відповіді на відзив заперечив проти зменшення штрафних санкцій та зазначив, що відповідачем не наведено жодних належних доказів, що могли б свідчити про наявність підстав для зменшення суми штрафних санкцій, не вказано жодних доказів невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, а зменшення пені та/або штрафу на 90% нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, свідчить про уникнення відповідачем відповідальності та, у разі задоволення клопотання відповідача, призведе до порушення балансу інтересів сторін.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій суд враховує таке.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України викладено Верховним Судом у постановах, зокрема від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду (п. 7.42 постанови Верховного Суду від 19.01.2024 у cправі № 911/2269/22).
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
У зв'язку з викладеним Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Враховуючи, інтереси обох сторін, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, у зв'язку із допущеною позивачем помилкою технічних характеристик "шин для автомобільної техніки літні Road Venture АТ52 KUMHO 275/70R17" та з підстав гарантування відповідачем поставки товару у відповідності до технічних та якісних характеристик, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованої позивачем суми пені на 50% від обґрунтованого їх розміру. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 9 300,30 грн.
Щодо зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 90 %, суд враховує таке.
З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач посилається на те, що не порушував зобов'язань за Договором, тому і відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій у будь-якому розмірі.
Згідно із ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відтак укладаючи договір відповідач погодився з всіма його умовами, в тому числі і щодо строків поставки товару, відповідно, мав виконати прийняті на себе зобов'язання.
Суд зазначає, що уклавши Договір № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх 10.06.2024, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов'язки, які відображені в його умовах.
Однак, у даній справі відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами вчасне виконання ним умов Договору № 146-24 про закупівлю автомобільних шин літніх 10.06.2024.
Разом з тим суд враховує, що штраф позивачем нараховано за прострочення з виконання зобов'язання з поставки товару згідно актів № 1723 від 22.07.2024 (шини для автомобільної техніки літні Powertrac Power Lander A/T 275/70 R18 125/122S у кількості 24 штук) та № 177 від 02.09.2024 (шини для автомобільної техніки літні Grenlander Maga A/T Two 245/75 R17 121/118S).
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленого позивачем до стягнення штрафу на 90 %.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають до часткового задоволення, з наведених вище мотивів.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає таке.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позивачем в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру на загальну суму стягнення 36 948,13 грн, розмір судового збору з якої становить 3028 грн.
При цьому суд зважає, що позовна заява подана 25.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовною заявою до суду Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 172 (внутрішній номер 406636221) від 25.02.2025.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, в частині зменшення суми пені витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відтак, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 906,96 грн, решта суми судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Зменшити підлягаючу до стягнення суму пені на 50%.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В'ячеславовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (вул. Ялтинська, 11, м. Київ, 02099; код ЄДРПОУ 23311317) 9 300 грн 30 коп - пені; 10 485 грн 72 коп - штрафу та 1 906 грн 96 коп - витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 13 травня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи