26.03.2025 року м. Дніпро Справа № 904/3815/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю представників учасників справи:
від позивача: В'юнченко О.А. (в залі суду) - самопредставництво;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: Ковалевський М.С. (в залі суду) - адвокат;
від третьої особи-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 (повне рішення складено 16.04.2024, суддя Панна С.П.) у справі № 904/3815/22
за позовом Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпро
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , с. Кам'янське, Нікопольський район, Дніпропетровська область
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Приватне підприємство "Сієста", м. Нікополь, Дніпропетровська область
про припинення права постійного користування земельною ділянкою,
Короткий зміст позовних вимог.
Нікопольська міська Рада Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" з вимогою припинити користування земельною ділянкою та визнати нечинним Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №107.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державний акт містить неактуальну інформацію щодо земельної ділянки, якою реально користується Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" на праві постійного користування.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024, у даній справі, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що передача у власність відповідачу земельної ділянки за адресою: вул. Електрометалургів (раніше - вул. Газети Правда), 37 площею 1,09 га була передана в постійне користування органом місцевого самоврядування - на підставі рішення Нікопольської міської ради від 19.02.1993р. № 90, про що був виданий державний акт на право постійного користування землею зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 107. Вказаний акт на право постійного користування землею на даний час є діючим. Згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Як було з'ясовано в судовому засіданні та не заперечувалось позивачем, відповідач не надавав в письмовому вигляді добровільну відмову про припинення права постійного користування земельною ділянкою в частині 0,12 га, яка була вилучена за рішенням Нікопольської міської ради № 16-11/XXIII від 28.01.2000р. Дане рішення Нікопольської міської ради відповідачем станом на 12.04.2024р. не оскаржувалось. Відповідачем не було надано письмової добровільної відмови від припинення права постійного користування земельної ділянки площею 0,9714 га. ОСОБА_1 (третя особа-1) в 2018 році за договорами купівлі-продажу від 21.02.2018р. придбала будівлю громадського туалету А-1 загальною площею лише 64,3 кв.м. (0,00643 га), а не площею 1,09 га, яка зазначена в державному акті на право постійного користування землею зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 107. Відтак, п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України не може застосовуватись в даному випадку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, засобами поштового зв'язку, Нікопольська міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; вирішити питання про розподіл судових витрат. Викликати у судове засідання судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Юрець О.І. для надання фахових та детальних пояснень щодо висновку експерта від 14.12.2023 № 2237-23.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Позивач вважає, що при вирішенні даної справи в суді першої інстанції має місце: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права; що відповідно до статті 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду. Зокрема, судом у вказаному рішенні: фактично описано лише обставини справи (без наведення підстав для відмови в позові); не мотивовано причин відхилення (не врахування) наданих Позивачем доказів; не мотивовано причин відхилення (не врахування) Висновку експерта від 14.12.2023 № 2237-23, хоча заяву Позивача про призначення такої експертизи ухвалою суду від 18.04.2023 було задоволено й призначено експертизу (для забезпечення повного і всебічного розгляду справи).
Відповідно до обставин справи на земельній ділянці в межах Державного акта на право постійного користування землею ПрАТ «ДОПАС» за №107 знаходяться об'єкти нерухомого майна Третіх осіб 1 та 2 (земельна ділянка під нерухомістю Будівлі громадського туалету ОСОБА_1 та земельна ділянка згідно Договору оренди землі ПП «Сієста»). Державний акт містить неактуальну інформацію щодо земельної ділянки, якою реально користується ПрАТ «ДОПАС», що в свою чергу обмежує права та законні інтереси зазначених Третіх осіб.
На переконання апелянта, власники нерухомого майна на земельній ділянці, що охоплюється Актом, зобов'язані оформити правовстановлюючі документи на відповідні земельні ділянки в інших площах та конфігураціях, ніж в Державному акті на землю №107. Останній, за твердженням позивача, підлягає визнанню нечинним на підставі п. г) ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 120, п. е) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.
Згідно з п. е) ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
ОСОБА_1 (Третя особа-1) з 21.02.2018 є власником об'єкту нерухомості «Будівля громадського туалету», який фактично розташований в межах Державного акту на право постійного користування землею № 107. Саме з 2018 року Третя особа-1 неодноразово зверталась до Нікопольської міської ради щодо надання дозволу відповідно до Земельного кодексу України на оформлення відповідної земельної ділянки. У 2018 та 2022 роках Позивач відмовляв ОСОБА_1 у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з наявністю чинного Державного акту на землю № 107, але який містить неактуальну на сьогодні інформацію та конфігурацію - у зв'язку з чим останній підлягає визнанню нечинним. Нікопольська міська рада як власник земель комунальної власності міста зазнала та зазнає збитків (недоодержаних коштів) за фактичне користування земельною ділянкою Третьою особою-1 як власником відповідного нерухомого майна на такій земельній ділянці: правовстановлюючий документ на землю у ОСОБА_1 відсутній (не оформлений); плата за землю комунальної власності не здійснюється (територіальна громада тривалий час недоотримує відповідні кошти за землекористування). Тобто, у зв'язку з наявністю Державного акту № 107, не оформленням документів на землю Третьою особою-1 та несплатою нею плати за землю - наявне триваюче порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача (Нікопольської міської ради).
У 2018 році ПрАТ «ДОПАС» розробило «Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 ». Згідно вказаної Технічної документації із землеустрою (матеріали топографо-геодезичних робіт, схема розташування земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки) видно, що: земельна ділянка фактично (на місцевості) накладається (охоплює) на об'єкт нерухомості Третьої особи-1; технічною документацією вилучено (виокремлена, вирізана) земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні на праві оренди у Третьої особи-2 (ПП «Сієста»). Тобто: Державний акт № 107 суттєво змінився (зменшилась площа, конфігурація), він містить неактуальну інформацію (графічні дані) про межі фактично використовуваної земельної ділянки Відповідачем; сам Відповідач (ПрАТ «ДОПАС») вже розробив Технічну документацію із землеустрою, яка фактично не збігається по контурам з Державним актом № 107.
У даній справі було проведено судову земельно-технічну експертизу (ухвала суду про призначення експертизи від 18.04.2023), за результатами якої складено Висновок експерта від 14.12.2023 №2237-23. Позивач вважає, що судовий експерт при розгляді цієї справи - підтвердив доводи Позивача щодо точного місця розташування об'єкту нерухомості Магденко О.В. в межах (на території) Державного акту ПрАТ «ДОПАС». Але, суд першої інстанції проігнорував вказаний факт, зазначивши лише, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили. В той же час, в порушення статті 104 ГПК України - судом не мотивовано відхилення висновку експерта з даного питання. Також, в позові йдеться про те, що частина земельної ділянки згідно схеми в Державному акті № 107 на сьогодні перебуває в користуванні на праві оренди в Третьої особи-2 (ПП «Сієста»), тому фактична конфігурація Земельної ділянки не відповідає схемі в Акті та фактичним межам, яку використовує Відповідач (ПрАТ «ДОПАС»). В матеріалах справи містяться докази на підтвердження наведеного факту: договір оренди землі від 21.09.2021 площею 0,1172 га, кадастровий номер 1211600000:03:014:0025, відомості з Публічної кадастрової карти України схематичні дані, акт обстеження земельної ділянки. Вважаємо, що судовий експерт при розгляді цієї справи - підтвердив доводи Позивача щодо неактуальної (іншої) конфігурації земельної ділянки, аніж в Державному акті.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції не дотримано норм процесуального права, зокрема, вимог ст. 86 ГПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, а також мотивування відхилення або врахування наданих позивачем доказів.
13.03.2025 від Нікопольської міської ради до ЦАГС надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, якими просить: прийняти дані пояснення та врахувати їх при розгляді справи; визнати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі № 904/3815/22 таким, що підлягає скасуванню, через порушення норм матеріального (ст. 141 ЗК України) та процесуального права (ст. 86, 104, 236, 277 ГПК України); задовольнити позовні вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПрАТ «ДОПАС» та визнання нечинним Державного акту № 107, враховуючи неактуальність його даних і порушення прав Третіх осіб.
В обґрунтування неактуальності Державного акту №107 позивач посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 320/1419/19, в якій суд визнав нечинними державні акти на право постійного користування землею, коли встановлено, що вони містять неактуальну інформацію щодо конфігурації та меж земельних ділянок у зв'язку з набуттям інших осіб прав на нерухомість або зміною фактичного землекористування. У згаданій справі суд дійшов висновку, що накладення меж земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, на ділянки, визначені в державних актах, створює перешкоди для реалізації права власності, що є підставою для скасування таких актів. Аналогічна ситуація має місце в цій справі. Висновок експерта від 14.12.2023 № 2237- 23 підтверджує, що будівля громадського туалету (власник - ОСОБА_1 ) частково розташована в межах земельної ділянки за Державним актом № 107, а також що конфігурація ділянки змінилася (зменшення на 0,0772 га та наявність оренди ПП «Сієста» на 0,1172 га). Це свідчить про невідповідність актуальним даним, що узгоджується з правовою позицією у справі № 320/1419/19, де суд акцентував на необхідності приведення правових документів у відповідність до фактичного стану.
Позивач посилається на п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України як підставу для припинення права постійного користування, оскільки ОСОБА_1 набула права власності на будівлю громадського туалету, розташовану на спірній ділянці. Суд першої інстанції не врахував, що часткове розміщення будівлі в межах ділянки за Державним актом № 107 створює правову колізію, яка унеможливлює оформлення прав на землю новим власником. У даному випадку ПрАТ «ДОПАС» не оскаржило права ОСОБА_1 , що підтверджує наявність підстав для припинення права відповідно до п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України.
Суд першої інстанції, посилаючись на те, що висновок експерта від 14.12.2023 № 2237-23 не має заздалегідь встановленої сили, не надав мотивованої оцінки ключовим висновкам експерта, зокрема: - часткове розміщення будівлі громадського туалету в межах ділянки за Державним актом № 107. - зміна конфігурації ділянки через оренду ПП «Сієста» та різницю в площі (0,0772 га).
Позивач зазначає, що ПрАТ «ДОПАС» розробило технічну документацію в 2018 році, яка відображає нову конфігурацію ділянки з урахуванням оренди ПП «Сієста» та виокремлення частини, де розташована будівля Магденко О.В. Це свідчить про фактичне визнання Відповідачем неактуальності Державного акту № 107. Нікопольська міська рада, як власник землі, має право вимагати приведення правового статусу ділянки у відповідність до фактичного стану, що підтримується принципом належного урядування (справа ЄСПЛ «Рисовський проти України»).
Наявність Державного акту № 107 перешкоджає ОСОБА_1 оформити право на землю під будівлею, що порушує її право власності, гарантоване ст. 14 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини. Крім того, через неоформлення прав Третя особа-1 не сплачує плату за землю, що спричиняє недоотримання доходів територіальною громадою.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
26.03.2025 від представника ОСОБА_1 (третьої особи-1) до ЦАГС надійшли письмові пояснення стосовно вимог апеляційної скарги, в яких просить: апеляційну скаргу Нікопольської міської ради задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у цій справі скасувати у повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Міська рада, як суб'єкт існуючих земельних правовідносин, не позбавлена права звертатись до суду за їх захистом в інтересах територіальної громади міста у випадку невиконання власниками земельних ділянок та землекористувачами приписів чинного законодавства та рішень міської ради в сфері регулювання земельних відносин, які по суті є цивільними, що й було фактичною підставою для звернення з цим позовом до господарського суду.
ОСОБА_1 є єдиним власником будівлі громадського туалету, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У лютому 2018 року, коли відповідач звернувся до Нікопольської міської ради з заявою про внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 28.07.2017 року №4- 25/VII в частині зміни коду цільового призначення земельної ділянки, позивач листом від 03.04.2018 року за вих. №1801/19 повідомив відповідача про необхідність, виходячи з приписів ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України та наданих йому чинним законодавством повноважень в сфері регулювання земельних відносин, звернутися через відділ «Центр надання адміністративних послуг м. Нікополя» із заявою стосовно припинення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 37, у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на будівлю, розташовану в межах вказаної земельної ділянки. Проте, відповідач з такою заявою до позивача на момент подачі позивачем цієї позовної заяви не звертався.
Оскільки у ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна «Будівля громадського туалету» з вищевказаних причин були відсутні, вона двічі 23.02.2018 року та 19.09.2022 року, зверталась до Нікопольської міської ради із заявою про надання дозволу на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під її нерухомим майном. Проте, кожного разу позивач письмово повідомляв її, що відсутні підстави для задоволення заяви, оскільки належний їй на праві власності об'єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці, що надана відповідачу в постійне користування, та наразі вживаються заходи щодо скасування Державного акту ПрАТ «ДОПАС», бо цей акт фактично накладається на належну їй нерухомість, що становить перешкоду для оформлення документів на користування земельною ділянкою під нерухомістю. Розробка документації із землеустрою можлива лише при скасуванні державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №107, виданого ПАТ «ДОПАС» на земельну ділянку за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 37.
Згідно з п. «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Під час розгляду справи встановлено, що належна третій особі ОСОБА_1 будівля розташована частково в межах земельної ділянки, що передана відповідачу в постійне користування в 1993 році згідно Державного акту на постійне користування земельною ділянкою. Вказане підтверджується Висновком експерта №2237-23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у справі №904/3815/22 від 14.12.2023 року (т. 2, арк. 177-193). Інша ж частина вказаної будівлі знаходиться на земельній ділянці, яка на сьогодні перебуває в користуванні на праві оренди у Третьої особи 2 - Приватного підприємства «Сієста», тому фактична конфігурація земельної ділянки не відповідає схемі в Акті та фактичним межам, які використовує відповідач. Вищевказане свідчить й про те, що Державний акт на право постійного користування землею за №107, виданий Приватному акціонерному товариству «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» містить неактуальну інформацію щодо вказаної земельної ділянки, якою користується відповідач на праві постійного користування, що в свою чергу обмежує права та законні інтереси Магденко О.В. як власника вищезазначеної нерухомості та повноваження позивача, який діє від імені територіальної громади міста Нікополя, в сфері регулювання земельних відносин на території міста.
Вважаю, що вказані обставини свідчать про наявність підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою (адреса: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 37, площа 1,09 га) Приватному акціонерному товариству «Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» з підстав, передбачених п. «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, в зв'язку з набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, та скасування Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №107.
Судом першої інстанції під час розгляду цієї справи порушено норми процесуального права, що призвели по ухвалення незаконного рішення, оскільки судом фактично залишено поза увагою висновки судової земельно-технічної експертизи, проведеної в рамках цієї справи на підставі відповідної ухвали суду першої інстанції, які підтверджують неактуальність інформації, вказаної в Державному акті на земельну ділянку, та підтверджують право Магденко О.В., як власника нерухомого майна, яке розміщене на цій земельній ділянці, на її користування під нерухомим об'єктом та земельною ділянкою навколо нерухомого об'єкту, необхідною для забезпечення його функціювання.
Розгляд заяв/клопотань учасників справи.
Колегія суддів, розглянувши заявлене в прохальній частині апеляційної скарги клопотання позивача про виклик у судове засідання судового експерта Юрець О.І. для надання фахових та детальних пояснень щодо висновку експерта від 14.12.2023 №2237-23, не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 98 ГПК України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Тобто, виклик експерта є правом суду, а не обов'язком. При цьому, відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта, про виклик якого позивач заявив клопотання, не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами згідно зі ст. 86 цього кодексу.
Отже, відхиляючи наведене клопотання, колегія суддів виходить з того, що виклик експерта для надання усних пояснень стосовно його висновку є правом суду, водночас, необхідність в отриманні додаткових пояснень експерта щодо викладених висновків відсутня і суд не позбавлений можливості вирішили спір на підставі дослідження наявних у справі доказів (зокрема, здійснити і оцінку висновку експерта від 14.12.2023 №2237-23) у їх сукупності.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3815/22. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/3815/22.
15.05.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Нікопольської міської Ради Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі № 904/3815/22. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 25.09.2024 о 10 год. 40 хв.
В судовому засіданні 25.09.2024 у справі № 904/3815/22 оголошено перерву до 16.10.2024 на 10:40 год.
16.10.2024 судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді-доповідача Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2024 розгляд апеляційної скарги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі №904/3815/22 призначено в судовому засіданні на 18.12.2024 о 10:40 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2024, у зв'язку з тим, що судове засідання, призначене на 18.12.2024 не відбудеться, у зв'язку з незапланованою відпусткою члена колегії у справі судді Дарміна М.О., розгляд апеляційної скарги Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі № 904/3815/22 призначено в судове засідання на 26.03.2025 о 12:00 год.
У судове засідання 26.03.2025 з'явилися представники позивача та третьої особи-1, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Інші учасники справи правом участі в судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 26.03.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи.
Згідно з рішенням Нікопольської міської ради від 19.02.1993р. № 90 відповідачу була надана в постійне користування земельна ділянка за адресою: вул. Газети Правда, (на даний час - вул. Електрометалургів, 37) площею 1,09 га, про що був виданий державний акт на право постійного користування землею зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 107. (а.с.13-14, том 1)
28.01.2000р. Нікопольська міська рада прийняла рішення № 16-11/ХХІІІ "Про затвердження зміни конфігурації земельної ділянки", відповідно до якого було вирішено:
1. Затвердити зміну конфігурації земельної ділянки по вул. Електрометалургів, 37 площею 0,9714 га, яка знаходиться в користуванні Закритого акціонерного товариства "ДоПАС" Нікопольської автобусної станції" в зв'язку з розвитком міської території.
2. Вилучити із користування Закритого акціонерного товариства "ДоПАС" Нікопольської автобусної станції" земельну ділянку площею 0,12 га і зачислити її до резервного фонду міської ради.
3. Доручити відділу земельних ресурсів підготовити технічну документацію для внесення змін в земельно-кадастрові документи земельної ділянки, зазначеної в п.1 цього рішення.
4. Контроль за виконання цього рішення покласти на постійну комісію з питань житлово-комунального господарства, архітектури, будівництва та енергозбереження. (а.с.15, том 1)
22.03.2006р. між орендодавцем - Нікопольської міською радою та орендарем - Приватним підприємством "Сієста" був укладений договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до п.1 договору, орендодавець на підставі рішення сесії Нікопольської міської ради від 17 березня 2006 року № 44-36/ІV надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка розташована: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 41 (кадастровий номер земельної ділянки 1211600000:03:014:0025).
Межі земельної ділянки визначені проектом землеустрою , який є невід'ємною частиною цього договору.
В оренду передається земельна ділянка площею 0,1172 га. (п.1.2. договору)
Відповідно до п.2.1. договору, земельна ділянка надається в оренду строком на 5 років. (п.2.1. договору) (а.с.165-168, том 1)
20.05.2008р. між ліквідатором КП "Нікопольське житлово-експлуатаційне управління Єрмаком О.Ю. (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений біржовий договір купівлі-продажу окремо розташованої будівлі громадського туалету літера А-1, реєстраційний номер № 20/05/2008-6.
Відповідно до п.1.1. біржового договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю окремо розташовану будівлю громадського туалету літера А-1: АДРЕСА_3 забудови туалету - 1965.
Зазначене майно належить продавцю на підставі рішення Нікопольської міської ради від 27.02.1998р., довідки про балансову належність, технічного паспорту.
Біржовий договір купівлі-продажу окремо розташованої будівлі громадського туалету літера А-1 був зареєстрований в електронному реєстрі товарної біржі "Дніпроторгправозабезпечення" 20.05.2008р. за № 20/05/2008-6.
Згідно рішення Постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі "Дніпроторгправозабезпечення" від 3 червня 2008 року по справі № 12/2008 визнано за ОСОБА_2 право власності на окремо розташовану будівлю громадського туалету літера А-1 площею 64,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою Жовтневого районного суду від 13.06.2008р. по справі № 17/2008 заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа за рішенням постійно діючого третейського суду при товарній біржі “Дніпроторгправозабезпечення» від 03 червня 2008 року задоволено.
13.06.2008р. Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу був виданий виконавчий лист по справі № 12/2008р. про визнання за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) право власності на окремо розташовану будівлю громадського туалету літера А-1 площею 64,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . Зобов'язано КП "Нікопольське МБТІ зареєструвати право власності на вказане майно за ОСОБА_2 .
24.11.2008р. на замовлення відповідача був виготовлений технічний паспорт на виробничий будинок - будівля автостанції, розташований за адресою: вул. Електрометалургів, 37 (а.с.16-18, том 1)
Рішенням Нікопольської міської ради від 28.07.2017 № 4-25/VII було надано дозвіл відповідачу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 площею 0,9714 га за фактичним розміщенням будівлі автостанції для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ - 12.09).
Другим пунктом вказаного вище рішення було вирішено відповідачу замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у суб'єктів господарювання, які отримали кваліфікаційні сертифікати на проведення землевпорядних робіт та внесені до Державного реєстру сертифікованих інженерів - землевпорядників відповідно до закону. (а.с.19, том 1)
21.02.2018р. між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу.
Відповідно до п.1.1. договору, продавець передає у власність, а покупець приймає, за ціною та на умовах, що обговорені цим договором, 1/2 (одну другу) частку у праві спільної часткової власності на будівлю громадського туалету, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (чотири "а") і сплачує продавцю гроші в сумі та в порядку, зазначеному в цьому договорі.
Майно, що відчужується, належить продавцеві на підставі: рішення, виданого постійно діючим третейським судом при товарній біржі "Дніпроторгправозабезпечення", справа № 12/2008 від 03 червня 2008р. Право власності зареєстроване КП "Нікопольське МБТІ" 14 липня 2008 року, номер запису: 33, в книзі: 8. (п.1.2. договору)
Майно, 1/2 частка у праві спільної часткової власності на яке відчужується складається з будівлі громадського туалету А-1 загальною площею 64,3 кв.м. (п.1.3. договору)
За твердженням продавця, земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 - є комунальною власністю, у приватну власність нікому не передавалася, договори оренди щодо неї не укладалися. (п.4.2. договору)
Вказаний вище договір був посвідчений 21.02.2018р. приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іопелем С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 706. (а.с.181-184, том 1)
21.02.2018р. між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу.
Відповідно до п.1.1. договору, продавець передає у власність, а покупець приймає, за ціною та на умовах, що обговорені цим договором, 1/2 (одну другу) частку у праві власності на будівлю громадського туалету, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (чотири "а") і сплачує продавцю гроші в сумі та в порядку, зазначеному в цьому договорі.
Майно, 1/2 частка у праві власності на яке відчужується, належить продавцеві на підставі: рішення, виданого постійно діючим третейським судом при товарній біржі "Дніпроторгправозабезпечення", справа № 12/2008 від 03 червня 2008р. Право власності зареєстроване КП "Нікопольське МБТІ" 14 липня 2008 року, номер запису: 33, в книзі: 8. (п.1.2. договору)
Майно, 1/2 частка у праві власності на яке відчужується складається з будівлі громадського туалету А-1 загальною площею 64,3 кв.м. (п.1.3. договору)
За твердженням продавця, земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 - є комунальною власністю, у приватну власність нікому не передавалася, договори оренди щодо неї не укладалися. (п.4.2. договору)
Вказаний вище договір був посвідчений 21.02.2018р. приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іопелем С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 703. (а.с.187-190, том 1)
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 - Магденко Олена Вікторівна є власником об'єкту нерухомого майна "Будівля громадського туалету", загальна площа - 64.3 кв.м. (а.с.22)
22.02.2018р. був виготовлений технічний паспорт на громадський будинок (будівля громадського туалету, вулиця Світла, 4-а, місто Нікополь) на замовлення Магденко О.В. (а.с.23-24, том 1)
На заяву відповідача стосовно внесення змін до рішення Нікопольської міської ради від 28.07.2017р. № 4-25/VII в частині зміни коду цільового призначення земельної ділянки позивач повідомив про необхідність звернутись з заявою через відділ "Центр надання адміністративних послуг м. Нікополя" стосовно припинення права користування земельною ділянкою за адресою: м.Нікополь, вул. Електрометалургів, 37 в зв'язку з набуттям іншою особою права власності на будівлю, розташовану в межах вказаної земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та в подальшому укладення відповідно договору оренди земельної ділянки. (лист від 03.04.2019р. № 1801/19) (а.с.20-21, том 1)
На заяву Магденко О.В. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,01 га для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування позивач повідомив, що об'єкт нерухомого майна (будівля громадського туалету загальною площею 64,3 кв.м.) розташований в межах земельної ділянки, яка передана в постійне користування "Автовокзалові" за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 37, згідно державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в книзі записів державних актів № 107 (лист від 22.05.2019р. № ЦН-26/19) (а.с.26, том 1).
21.09.2021р. між орендодавцем - Нікопольської міською радою та орендарем - Приватним підприємством "Сієста" був укладений договір оренди землі.
Відповідно до п.1 договору, орендодавець на підставі рішення сесії Нікопольської міської ради від 20 серпня 2021року № 45-11/VIII надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, код цільового призначення 03.07, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована: м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 41 (кадастровий номер земельної ділянки 1211600000:03:014:0025).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1172 га. (п.2. договору)
На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна. (п.3. договору)
Відповідно до п.8 договору (в редакції додаткової угоди від 21.02.2022р.), він укладений на 30 років. (а.с.28-30, том 1)
15.09.2022р. членами робочої групи виконавчого комітету Нікопольської міської ради був складений акт обстеження земельної ділянки в місті Нікополі за адресою: вул. Електрометалургів, 37 - вул. Світла, 4-а, район "Автовокзалу". (а.с.31, том 1)
Відповідно до вказаного вище акту було встановлено, що виходячи з розташування паркану, який огороджує частину території, об'єкт нерухомого майна - "Будівля громадського туалету" частково (наполовину) розміщена на території "Автовокзалу", зокрема в межах державного акту на землю № 107. При детальному співставленні фактичного (в натурі, на місцевості) розташування будівлі громадського туалету (Магденко О.В.) графічним відомостям, зазначеним у державному акті на землю № 107 та Технічному паспорті від 24.11.2008р. (ПрАТ "ДОПАС") вбачається, що вказана будівля знаходиться в межах такого державного акту.
З врахуванням викладеного вище, членами робочої групи виконавчого комітету Нікопольської міської ради був складений висновок, відповідно до якого власники нерухомого майна на земельній ділянці зобов'язані оформити правовстановлюючі документи на відповідні земельні ділянки в інших площах та конфігураціях, ніж в державному акті на землю № 107. При цьому, такий акт підлягає визнанню нечинним (п. г) ч.1 ст.96, ч.1.ст.120, п.е) ч.1 ст.141 Земельного кодексу України. (а.с.31, том 1)
Листом від 21.10.2022р. № ЦН47/22 позивач надав відповідь Магденко О.В. щодо неможливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки виконавчими органами Нікопольської міської ради вживаються заходи щодо визнання нечинним державного акту на право постійного користування зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 107 виданого "Автовокзалові" на земельну ділянку за адресою: вул. Електрометалургів, 37.
Позивач зазначає, що державний акт містить неактуальну інформацію щодо земельної ділянки якою користується відповідач на праві постійного користування, чим порушує права та інтереси третіх осіб-1 та-2.
Відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки він з 1993р. набув право власності на постійне користування спірною земельною ділянкою.
Магденко О.В. просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вона є власником об'єкту нерухомого майна "Будівля громадського туалету" за адресою: АДРЕСА_2 .
В даній справі також було проведено судову земельно-технічну експертизу, про що складено висновок експерта № 2237-23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у справі № 904/3815/22 від 14.12.2023. (а.с.177-193, том 2)
На вирішення експертизи були поставлені питання:
чи розташований фактично в натурі (на місцевості) об?єкт нерухомості “Будівля громадського туалету» (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1491176312116, технічний паспорт на громадський будинок “Будівля громадського туалету вулиця Світла, 4-а, місто Нікополь» від 22.02.2018) - в межах земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107 та технічного паспорту на виробничий будинок “Будівля автостанції, вул. Електрометалургів, 37» від 24.11.2008;
чи змінилась на сьогодні конфігурація земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107 (згідно плану-схеми в акті), - у зв?язку з наявністю іншого землекористувача на частині цієї земельної ділянки Приватного підприємства “Сієста» (договір оренди землі від 21.09.2021 площею 0,1172 га, кадастровий номер 1211600000:03:014:0025).
За результатами проведення експертизи експертом було зроблено наступні висновки (Висновок експерта від 14.12.2023 № 2237-23).
По першому питанню.
Довжини ліній (розміри земельної ділянки), що містяться у технічному паспорті, виготовленому КП “Нікопольським міжміським бюро технічної інвентаризації» на будівлю автостанції по вул. Електрометалургів, 37 станом на 24.11.2008 ВАТ “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» відповідають довжинам ліній (розмірам земельної ділянки), що зазначені у Державному акті на право постійного користування землею Нп 00000167, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107 та розмірам земельної ділянки, що нанесені на план земельної ділянки М 1:1000, виготовленому у січні 1993 році, то фактично в натурі (на місцевості) частина об'єкту нерухомості “Будівля громадського туалету» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1491176312116), технічний паспорт на громадський будинок “Будівля громадського туалету вулиця Світла, 4-а, місто Нікополь» від 22.02.2018) знаходиться в межах плану земельної ділянки М 1:1000, складеного за результатами польових робіт, виконаних у січні 1993 року, що став підставою для видачі Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107 та технічного паспорту на виробничий будинок “Будівля автостанції, вул. Електрометалургів, 37» від 24.11.2008.
По другому питанню.
Змінилась на теперішній час конфігурація земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107 (згідно плану-схеми в акті), в тому числі у зв'язку з наявністю іншого землекористувача Приватного підприємства “Сієста» (договір оренди землі від 21.09.2021 площею 0,1172 га, кадастровий номер 1211600000:03:0014:0025).
Також, судовий експерт Юрець О.Ю. у судовому засіданні 08.02.2024 надав письмові та усні пояснення щодо висновку експертизи та відповіді на уточнюючі питання учасників справи, зокрема, щодо: 1) накладання кадастрових меж земельної ділянки за адресою: вул. Електрометалургів, 41 на фактичні межі земельної ділянки за адресою: вул. Електрометалургів, 37; 2) різниці площі згідно Державного акту № 107 та фактичним користуванням земельною ділянкою становить 0,0772 га; 3) часткового розміщення вбиральні (літ. Г) на земельній ділянці площею 1, 0915 га. (а.с.193, том 2).
З письмових пояснень судового експерта Юрець О.Ю. вбачається, що в 1992 році Нікопольським бюро технічної інвентаризації (далі - Нікопольським БТІ) була виготовлена землевпорядна документація, справа по встановлення зовнішніх меж землекористування та підготовки державного акту на право постійного користування земель автовокзалу за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 37 (колишня назва вул. Газети Правда, 37).
За результатами виконання польових робіт, справи по встановленню зовнішніх меж землекористування та підготовці видачі державного акту на право постійного користування землею виготовленої Нікопольським БТІ, 1992 рік, рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 14.02.1992 № 99 “Про проведення інвентаризації земель в м. Нікополі» було складено план земельної ділянки М 1:1000 у січні 1993 році та акт встановлення і погодження меж землекористування (без дати).
Площа земельної ділянки визначена з точністю 1 кв. м. і складає 10914,77 м. кв.
Державний акт на право постійного користування землею Нп 00000167, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107 виданий Автовокзалові по вул. Г. Правди № 37 на підставі рішення Нікопольської міськради народних депутатів від 19 лютого 1993 року № 90 у постійне користування площею 1,09 га.
У державному акті на право постійного користування землею міститься таблиця румбів та довжин ліній, таблиця 1:
Номер лініїРумбиДовжини ліній, м
1-2Пд.Зх.:82°45'46.35
2-3Пд. Сх.: 8° 37'8.82
3-4Пд.Зх.:84°47'15.07
4-5Пн. Зх.: 3°37'3.02
5-6Пн. Зх.:76°37'2.26
6-7Пн.Зх.:15°40'110.54
7-8Пн. Сх.: 80° 14'67.00
8-9Пн. Зх.: 17° 17'16.60
9-10Пн. Сх.:75°04'27.67
10-11Пд. Сх.: 16° 05'98.38
11-1Пд. Зх.: 30° 17'44.74
Довжини ліній (розміри земельної ділянки), що зазначені у Державному акті на право постійного користування землею Нп00000167, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107 відповідають розмірам земельної ділянки, що нанесені на плані земельної ділянки М1:1000 виготовленому у січні 1993 році. Крім того, сертифікованим інженером-землевпорядником Шапкою А.В., було складено збірний кадастровий план земельних ділянок за адресами: вул. Електрометалургів, 37, вул. Електрометалургів, 41, вул. Світла, 4а у масштабі 1:500. Так, на збірному кадастровому плані земельних ділянок відображено (див. Додаток 1), фото Додаток 4:
- жовтим кольором - кадастрові межі земельної ділянки згідного Державного земельного кадастру за адресою: вул. Електрометалургів, 41, кадастровий номер: 1211600000:03:014:0025 та розміри;
- зеленим кольором - фактичні межі земельної ділянки за адресою: вул. Електрометалургів, 37 та фактичні розміри;
- синім кольором - фактичні межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 та фактичні розміри;
- штриховка синім кольором - накладання кадастрових меж земельної ділянки за адресою: вул. Електрометалургів, 41 на фактичні межі земельної ділянки за адресою: вул. Електрометалургів, 37.
При цьому фактична площа по вул. Електрометалургів, 37 становить 1,0128га
По другому питанню
Різниця між площею згідно державного акту-на право постійного користування землею Нп 00000167, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107, що виданий Автовокзалові по вул. Г.Правди № 37 на підставі рішення Нікопольської міськради народних депутатів від 19 лютого 1993 року № 90 у постійне користування та фактичним його користуванням вул. Електрометалургів, 37 становить 0,0772 га (різниця зменшення).
Крім того, рішення Нікопольської міської ради від 28.01.2000 № 16-11/ХХХШ “Про затвердження змін конфігурації земельної ділянки» були затверджені зміни конфігурації земельної ділянки по вул. Електрометалургів, 37 площею 0,9714 га, яка знаходилась в користуванні ЗАТ “ДоПАС» Нікопольської автобусної станції» у зв'язку з розвитком міської території. Відповідно до цього рішення із користування ЗАТ “ДоПАС» Нікопольської автобусної станції» була вилучена земельна ділянка площею 0,12 га і зачислена до резервного фонду міської ради, площа земельної ділянки, яка залишалась в користуванні становила - 0,9714 га.
Тобто, враховуючи рішення Нікопольської міської ради від 28.01.2000 № 16-11/ХХХШ “Про затвердження змін конфігурації земельної ділянки» та фактичну площу користування по вул.Електрометалургів, 37, то вона збільшилась на 0,0414 га.
На плані земельної ділянки М 1:1000 виготовленому у січні 1993 році розміщені контури об'єкта - автовокзалу, в тому числі контури вбиральні, яка частково розміщена на земельній ділянці площею - 10914,77 кв.м.
В матеріалах справи міститься технічний паспорт виготовлений КП “Нікопольським міжміським бюро технічної інвентаризації» на будівлю автостанції по вул. Електрометалургів, 37 станом на 24.11.2008 ВАТ “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» (арк. 16-18 том 1). Згідно технічного паспорту площа земельної ділянки складає - 1,0915 га. Технічний паспорт виготовлено на будівлі та споруди, які перебували у користуванні ВАТ “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій», а саме: літ. А - будівля автостанції, літ. Б - навіс, літ. В - склад, літ. Г - вбиральня, І - замощення.
Отже, літ. Г - вбиральня була відображена в технічному паспорті ВАТ “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» станом на 24.11.2008, як частково розміщена на земельній ділянці площею -1,0915 га.
Довжини ліній (розміри земельної ділянки), що містяться у технічному паспорті виготовленому КП “Нікопольським міжміським бюро технічної інвентаризації» на будівлю автостанції по вул. Електрометалургів, 37 станом на 24.11.2008 ВАТ “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій» відповідають довжинам ліній (розмірам земельної ділянки), що зазначені у Державному акті на право постійного користування землею Нп 00000167, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107 та розмірам земельної ділянки, що нанесені на плані земельної ділянки М1:1000 виготовленому у січні 1993 році.
Згідно зазначеного плану земельної ділянки М 1:1000 виготовленому у січні 1993 році інша частина вбиральні розміщена на земельній ділянці АТП -11207. Будь-яка інша інформація в матеріалах справи - відсутня.
Відповідно до матеріалів справи будівля громадського туалету літ А-1 розміщена за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 6.1 глави 6 розділу II Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України З листопада 1998 року за № 705/3145 (із змінами) передбачені основні завдання земельно-технічної експертизи. Згідно яких до компетенції судового експерта не відносяться питання щодо ведення Державного земельного кадастру, встановлення форми власності земельної ділянки тощо.
Як було з'ясовано в судовому засіданні, п.3 вищезазначеного рішення Нікопольської міської ради № 16-11/ХХІІІ "Про затвердження зміни конфігурації земельної ділянки" від 28.01.2000р. відповідно до якого доручено відділу земельних ресурсів підготовити технічну документацію для внесення змін в земельно-кадастрові документи земельної ділянки щодо затвердження зміни конфігурації земельної ділянки по вул. Електрометалургів, 37 площею 0,9714 га, яка знаходиться в користуванні Закритого акціонерного товариства "ДоПАС" Нікопольської автобусної станції" в зв'язку з розвитком міської території, не було виконано.
Відповідач зазначив в судовому засіданні, що невиконання позивачем п.3 рішення станом на 12.04.2024р. вплинуло на результати експертного висновку.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст.104 ГПК України)
Крім того, суд звертає увагу на те, що в вищезазначеному рішенні Нікопольської міської ради № 4-25/VII від 28.07.2017 було надано дозвіл відповідачу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Електрометалургів, 37 у м. Нікополі Дніпропетровської області площею 0,9714 га за фактичним розміщенням будівлі автостанції для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту (код цільового призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ - 12.09).
Другим пунктом вказаного вище рішення було вирішено відповідачу замовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у суб'єктів господарювання, які отримали кваліфікаційні сертифікати на проведення землевпорядних робіт та внесені до Державного реєстру сертифікованих інженерів - землевпорядників відповідно до закону.
Станом на 12.04.2024р. відповідач не виконав вимогу вказаного вище рішення Нікопольської міської ради № 4-25/VII від 28.07.2017.
В матеріалах справи відсутня письмова відмова Нікопольської міської ради в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо припинення користування земельною ділянкою та визнання нечинним Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №107.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи-1, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Спір у цій справі виник у зв'язку з тим, що Нікопольська міська рада вважає, що наявні підстави, передбачені п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України для припинення відповідачу права постійного користування земельною ділянкою (Державний акт №107) площею 1,09 га, оскільки розташована на ній будівля громадського туалету (0,00643 га) має нового власника - ОСОБА_1 (третя особа-1 у справі). Також, міською радою з третьою особою-2 (ПП «Сієста») укладений договір оренди землі, яка знаходиться в межах Державного акта. Позовні вимоги також мотивовані обставинами зміни конфігурації спірної земельної ділянки, порушенням прав третіх осіб-1, -2 через існування Державного акта №107, недоотримання коштів міськрадою у вигляді плати за землю, які б мала сплатити ОСОБА_1 за користування частиною земельної ділянки, яка охоплена Актом.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За приписами ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як встановлено судами, земельна ділянка була надана відповідачу на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а Державний акт на право постійного користування землею зареєстровано відповідно до вимог чинного на той час законодавства.
Так, земельна ділянка за адресою: вул. Електрометалургів (раніше - вул. Газети Правда), 37 площею 1,09 га була передана відповідачу в постійне користування органом місцевого самоврядування - на підставі рішення Нікопольської міської ради від 19.02.1993р. № 90, про що був виданий державний акт на право постійного користування землею зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 107. Зазначений акт на право постійного користування землею на даний час є діючим.
Право постійного землекористування є безстроковим і на відміну від права оренди може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.
Статтею 141 ЗК України передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування землею, до яких належать: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
У ст. 143 ЗК України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; ґ-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов'язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.
Отже, правові підстави примусового припинення права на земельну ділянку саме у судовому порядку є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів добровільної відмови відповідача від права постійного користування земельною ділянкою, позивачем не надано, як і не надано доказів на підтвердження інших підстав, визначених у статті 143 Земельного кодексу України, припинення права користування землею.
Визначені позивачем підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою в примусовому порядку знаходяться поза межами підстав, визначених у статті 143 Земельного кодексу України.
Отже, дії органів державної влади та місцевого самоврядування, які спрямовані на позбавлення суб'єкта права постійного користування земельною ділянкою без наявності підстав, визначених у статті 141, 143 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право суб'єкта на користування земельною ділянкою.
Аналогічну правову позицію щодо застосування положень статей 141, 143 Земельного кодексу України викладено Верховним Судом у постановах від 04.05.2018 у справі № 922/3334/16, від 16.01.2019 у справі № 926/1150/17 та від 20.02.2020 у справі №909/108/19.
Частинами 1, 2 статті 149 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
Доказів наявності відповідних рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо вилучення спірної земельної для суспільних та інших потреб позивачем не надано.
Колегією суддів взято до уваги доводи апеляційної скарги про те, що висновком експерта від 14.12.2023 №2237-23 було підтверджено часткове розміщення будівлі громадського туалету (власник ОСОБА_1 ) в межах ділянки за Державним актом №107, зміну конфігурації ділянки через оренду землі ПП «Сієста», різницю в площі (0,0772 га), проте, означене не свідчить про наявність у позивача права для припинення відповідачу права постійного користування земельною ділянкою на підставі п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено у статті 16 Цивільного кодексу України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У даному випадку позивачем не визначено, які саме права позивача на землю були порушені відповідачем у розумінні статті 143 Земельного кодексу України, що мало наслідком здійснення їх захисту шляхом примусового припинення права користування відповідача на спірну земельну ділянку в судовому порядку. Відтак, недоведеність позивачем порушення його прав відповідачем є самостійною підставою для відмови в позові.
Доводи апеляційної скарги про порушення прав міської ради через наявність Державного акта №107, що перешкоджає ОСОБА_1 оформити право на землю під будівлею, тому, територіальна громада недоотримує кошти, які б ОСОБА_1 сплатила як плату за землю, відхиляються. Судова колегія зазначає, що у даному випадку належним способом захисту права міської ради є звернення до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , як до власника об'єкта нерухомого майна та фактичного землекористувача, про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку ст. 1212 ЦК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.
Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України в редакції станом на момент укладення договорів купівлі-продажу від 21.02.2018).
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт “е» частини першої статті 141 цього Кодексу).
Положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.
Отже, особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній. За своїм змістом зазначені статті Земельного та Цивільного кодексів України спрямовані на попередження правової невизначеності у випадку відчуження об'єктів нерухомого майна.
У випадку відчуження нерухомого майна відбувається перехід прав на спірну земельну ділянку до нових власників розташованих на ній будівель, на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача. Після переходу права власності на розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно до нових власників, саме останнім належить право вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №904/2674/22.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про припинення у судовому порядку права постійного користування земельною ділянкою.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою, колегія суддів вважає, що також не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання нечинним державного акта на право постійного користування землею за №107.
Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі № 904/3815/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі № 904/3815/22 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта - Нікопольську міську раду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 14.05.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін