ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 травня 2025 року Справа № 918/1354/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
боржника - не з'явився;
керуючого реалізацією - не з'явився;
скаржника - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17 лютого 2025 року у справі №918/1354/23 (суддя Андрійчук О.В.)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.02.2025 у справі №918/1354/23, серед іншого, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" у задоволенні клопотання про закриття провадження.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким закрити провадження у даній справі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі №918/1354/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.02.2025 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі та доказів направлення копії апеляційної скарги всім учасникам справи.
24.03.2025 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17 лютого 2025 року у справі №918/1354/23. Призначено справу №918/1354/23 до розгляду на 14 квітня 2025 року об 12:00 год.
Арбітражний керуючий та боржник у відзивах на апеляційну скаргу вважають оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Кредитор - ТОВ "Глянс" у відзиві на апеляційну скаргу підтримує вимоги та доводи останньої, просить її задоволити.
Безпосередньо в судовому засіданні 14 квітня 2025 року апелянт, арбітражний керуючий, представник боржника повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
В судовому засіданні 14 квітня 2025 року відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у даній справі до 12.05.2025 об 12:30 год., що занесено до протоколу судового засідання.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2024 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024, серед іншого, відкрито провадження у справі №918/1254/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Даніліна Сергія Володимировича, заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.06.2024 у справі №918/1254/23, серед іншого, визнано грошові вимоги кредитора ТОВ "Деревовиріб" до ОСОБА_1 в розмірі 406 618,21 грн, ТОВ "Глянс" до ОСОБА_1 частково, в розмірі на суму 4 024 466,27 грн, ТОВ "Синеон" до фізичної особи ОСОБА_1 частково, в розмірі на суму 546 665,07 грн, у визнанні вимог ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 4 000 000,00 грн відмовлено, затверджено реєстр грошових вимог кредиторів на загальну суму 4 977 749,55 грн.
03 лютого 2025 року від представника кредиторів Р. Дубініна надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю ознак неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 .
Місцевий господарський суд, розглянувши вказану заяву, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави. Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" цього Кодексу.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Суд зауважує, що КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд, серед іншого, зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів. Суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20.
В силу п. 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 КУзПБ, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 вказав, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації (зокрема, постанови Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №916/1482/21, від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20).
Суд також звертається до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 щодо того, що нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
Пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 та є усталеною практикою при розгляді справ про неплатоспроможність фізичних осіб.
Ураховуючи, що основним призначенням ч. 7 ст. 123 КУзПБ є припинення реабілітації очевидно недобросовісного боржника та можливість її застосування з власної ініціативи суду, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою, тому з власної ініціативи, зокрема розглядаючи інформацію керуючого реструктуризацією про результати перевірки майнового стану боржника або вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Виокремивши певний перелік підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у ч. 7 ст. 123 КУзПБ, законодавець у абзаці п'ятому цієї норми акцентує на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися судовою процедурою неплатоспроможності для очевидно недобросовісного боржника.
Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.
Так, згідно із поданою заявою про закриття провадження у справі про неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 , остання обґрунтована тим, що боржником у деклараціях від 26.12.2023 про майновий стан за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, уточнених деклараціях від 07.03.2024 про майновий стан за 2020, 2021, 2022, 2023 роки зазначена неповна та недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї. Зокрема, боржник не відобразив належний на праві спільної сумісної власності об'єкт нерухомого майна, а саме 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 . Приховав грошові кошти, отримані внаслідок відчуження майна - автомобіля за кілька днів до подання ним заяви. Окрім того, боржником не відображено дебіторську заборгованість ОСОБА_3 , яка є предметом позовних вимог у справі про неплатоспроможність.
Пунктом першим частини сьомої статті 123 КУзПБ передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо встановить, зокрема, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Водночас, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.
Аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:
- боржник подає суду декларації;
- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;
- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, обов'язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2024 року керуючим реалізацією був підготовлений та направлений на адресу боржника та кредиторів звіт про перевірку декларації про майновий стан боржника від 26.12.2023, згідно з яким були виявлені неточності/розбіжності, а саме: у п. 23 декларації за 2020 рік не зазначено про земельну ділянку, кадастровий номер 6125887500:01:001:0122, площею 1,1023 га, яка належить батькові боржника ОСОБА_4 , хоча в 2021, 2022, 2023 роках вказана земельна ділянка зазначалася; у п. 40 декларацій за 2020, 2021, 2022, 2023 роки не зазначено транспортний засіб YAMAXA GEAR 49 1999 р.в., який належить батькові боржника ОСОБА_4 ; у декларації за 2023 рік сукупна сума доходів боржника (в графі заробітна плата) зазначена в розмірі 1 373 411 грн, проте загальний розмір повинен становити 1 397 854,22 грн; у декларації за 2023 рік сукупна сума доходів членів сім'ї (в графі заробітна плата) зазначена в розмірі 93 659,00 грн, тоді як така сума мала становити 98 860,39 грн.
07 березня 2024 року ОСОБА_5 долучено до матеріалів справи уточнені декларації про майновий стан за 2020-2023 роки із врахування звіту арбітражного керуючого про перевірку декларації від 29.02.2024.
Щодо посилання кредитора на невідображення в деклараціях житлового будинку АДРЕСА_1 , то суд зазначає таке.
Згідно з інформаційною довідкою №363604353 від 29.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 на праві власності володіє житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Вказана інформація зазначена боржником в п. 24 декларацій про майновий стан за 2020-2023 роки.
Ураховуючи те, що 1/2 житлового будинку ОСОБА_6 придбала за договором купівлі-продажу в 2016 році, то, виходячи із ст. 60 СК України, 1/4 частини будинку була включена до акту інвентаризації майна боржника шляхом його доповнення від 28.05.2024.
Окрім того, боржником, за участі керуючого реструктуризації, був складений проєкт плану реструктуризації боргів боржника, який був поданий на розгляд зборів кредиторів та у якому зазначено про погашення вимог кредиторів, у тому числі і за рахунок реалізації майна (після його виділу), що було придбано дружиною боржника у період шлюбу.
Зважаючи на те, що боржником у поданих ним деклараціях було зазначено як дружину, так і житловий будинок, право власності на який зареєстроване за нею, відтак підстав вважати, що боржник діяв недобросовісно та намагався приховати належне йому майно, немає.
Щодо дебіторської заборгованості ОСОБА_3 перед боржником, то суд зазначає таке.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.07.2024 стягнуто з ОСОБА_3 на користь боржника 5 720 612,53 грн. Окрім того, боржником до ОСОБА_3 заявлено позовні вимоги про стягнення 5 616 721,42 грн, рішення за яким ще не ухвалено.
Вказані вимоги обґрунтовані нецільовим використанням грошових коштів повіреним та їх поверненням довірителю.
При цьому, ОСОБА_7 є одночасно як дебітором боржника, так і власником і керівником товариств - кредиторів боржника.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_7 , заперечуючи наявність вказаної заборгованості, з одного боку, вимагає її декларування боржником, з іншого боку, тобто його поведінка є взаємосуперечливою.
Враховуючи те, що заборгованість, про яку йдеться, виникла не на підставі вчинення правомірних господарських операцій, а ґрунтується, як зазначалося, на використанні повіреним грошовими коштами довірителя на власний розсуд, оспорюється з боку ОСОБА_3 , тобто не є безспірною, відтак її наявність та розмір можуть бути підтверджені виключно рішенням суду.
Ураховуючи, що такого станом на дату подання декларацій не було, отже, доводи ОСОБА_3 в цій частині також є безпідставними.
Щодо невідображення боржником в декларації відчуження автомобіля Peugeut 3008, 2010 р.в., то вказане твердження також безпідставне, оскільки в декларації за 2023 рік (п. 13 розділ ІІ) відображено дохід в сумі 250 000,00 грн від відчуження, зокрема, рухомого майна.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що доводи, викладені кредитором у заяві про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_8 , не знайшли свого підтвердження, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відстуність правових підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді заяви.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на приписи ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, згідно яких у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки в судове засідання 12.05.2025 сторони явку повноважних представників не забезпечили, тому датою ухвалення постанови у справі №918/1354/23 є дата складення повного тексту цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17 лютого 2025 року у справі №918/1354/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.