ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1017/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Критий ринок м.Южноукраїнська»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 (суддя Н.О. Семенчук, м.Одеса, повне рішення складено 26.12.2024)
у справі №915/1017/24
за позовом Комунального підприємства «Критий ринок м. Южноукраїнська»
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Мартиненко Галини Степанівни
про стягнення 208747,62 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство «Критий ринок м. Южноукраїнська» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Мартиненко Галини Степанівни про стягнення з останньої заборгованості в сумі 208747,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протягом останніх трьох років не сплачувала плату за використання належного позивачу торговельного місця, у зв'язку з чим у Фізичної особи - підприємця Мартиненко Галини Степанівни утворилась заборгованість у розмірі 208747,62 грн, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 2026,62 грн, а також 3% річних у сумі 6021,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Комунального підприємства «Критий ринок м. Южноукраїнська» на користь Фізичної особи - підприємця Мартиненко Галини Степанівни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин відсутності в матеріалах справи первинних доказів на підтвердження отримання відповідачем послуг, зазначених позивачем.
Рішення суду в частині стягнення з позивача на користь відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу мотивоване тим, що в межах даної справи відповідачем доведено належними доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в зазначеному розмірі, при цьому будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката від позивача не надходило.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Комунальне підприємство «Критий ринок м. Южноукраїнська» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2025 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що відповідач відмовляється від укладення з позивачем договору оренди та відмовляється сплачувати позивачу за використання належного останньому торговельного місця, при цьому скаржник звернув увагу на те, що тимчасові споруди відповідача розміщені незаконно на земельній ділянці Южноукраїнської міської ради, яка знаходиться в користуванні позивача, на підтвердження чого долучив до апеляційної скарги нові докази, з огляду на що, на думку апелянта, наявні підстави для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
Фізична особа - підприємець Мартиненко Галина Степанівна у відзиві на апеляційну скаргу просила оскаржуване рішення суду залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
Зокрема, Фізична особа - підприємець Мартиненко Галина Степанівна зазначила, що не укладала з позивачем жодних договорів, які б могли бути підставою для виникнення зобов'язання та/або відповідальності перед позивачем, а також в матеріалах справи відсутні докази користування позивачем земельною ділянкою, на якій знаходиться розміщений на законних підставах відповідачем павільйон.
Позиція позивача щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відповіді на відзив позивач зазначив, що послався у позові на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2009 у справі №1/189/09 лише для того, щоб повідомити суд про ведення відповідачем господарської діяльності на території ринку на земельній ділянці міської ради, а також зазначив, що адміністрація ринку не заперечує щодо ведення відповідачем бізнесу за умови укладення відповідного договору, сплати боргу та подальших платежів.
До відповіді на відзив скаржником також долучено нові докази на підтвердження розміщення тимчасової споруди відповідача на території ринку.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга Комунального підприємства «Критий ринок м. Южноукраїнська» 16.01.2025 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 була подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Критий ринок м.Южноукраїнська» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 у справі №915/1017/24 за позовом Комунального підприємства «Критий ринок м.Южноукраїнська» до Фізичної особи-підприємця Мартиненко Галини Степанівни про стягнення 208747,62 грн; постановлено справу №915/1017/24 направити до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Супровідним листом від 23.01.2025 матеріали апеляційної скарги та матеріали справи №915/1017/24 (у частині розгляду П'ятим апеляційним адміністративним судом) направлено до Південно-західного апеляційного господарського суду, які надійшли на адресу останнього 03.02.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Критий ринок м.Южноукраїнська» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 у справі №915/1017/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1017/24.
12.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1017/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Критий ринок м. Южноукраїнська» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 у справі №915/1017/24 залишено без руху; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів надсилання відповідачу копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, а також доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Критий ринок м.Южноукраїнська» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 у справі №915/1017/24 повернуто заявнику без розгляду у зв'язку з неусуненням у повній мірі недоліків апеляційної скарги.
06.03.2025 Комунальне підприємство «Критий ринок м.Южноукраїнська» через систему «Електронний суд» повторно подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 у справі №915/1017/24.
Апеляційна скарга зареєстрована Південно-західним апеляційним господарським судом 06.03.2025 за вх.№999/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Критий ринок м. Южноукраїнська» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 у справі №915/1017/24 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги, а саме:
-надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 у справі №915/1017/24 із зазначенням поважних причин пропуску цього строку;
-надати докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу Фізичної особи - підприємця Мартиненко Галини Степанівни.
Цією ж ухвалою суду встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
В межах встановленого ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 строку від Комунального підприємства «Критий ринок м.Южноукраїнська» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№1197/25 від 20.03.2025).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2025 поновлено Комунальному підприємству «Критий ринок м. Южноукраїнська» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 у справі №915/1017/24 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 208747,62 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою суду від 21.03.2025 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Також вказаною ухвалою від 21.03.2025 встановлено Фізичній особі - підприємцю Мартиненко Галині Степанівні строк до 10.04.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Поряд з цим вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 у справі №915/1017/24.
07.04.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№999/25/Д4 від 07.04.2025).
10.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№999/25/Д5 від 10.04.2025).
Стосовно долучених до апеляційної скарги та до відповіді на відзив на апеляційну скаргу нових доказів колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із положеннями статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За умовами частин другої, третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.
Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Вказані положення закріплені законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного судового рішення та які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити.
Скаржник, долучаючи до апеляційної скарги та до відповіді на відзив на апеляційну скаргу докази, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання нових доказів не заявляв, об'єктивні причини неподання доказів до суду першої інстанції, які унеможливили своєчасне вчинення такої процесуальної дії, жодним чином не обґрунтував, що є підставою для залишення цих доказів без розгляду відповідно до частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
За твердженням позивача, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2009 у справі №1/189/09 встановлено, що 01.06.2007 між Товариством з обмеженого відповідальністю «Центральний міський ринок» і Фізичною особою - підприємцем Мартиненко Галиною Степанівною укладено договір про надання торговельних місць та оплати послуг, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральний міський ринок» надало Фізичній особі-підприємцю Мартиненко Галині Степанівні у платне тимчасове користування торговельну площу 79,65 кв.м для встановлення павільйону без права оформлення земельної ділянки, а вона зобов'язалася своєчасно сплачувати за торговельні місця та надані послуги.
Позивач вказує, що відповідач протягом останніх трьох років не сплачував плату за використання належного позивачу торговельного місця, у зв'язку з чим у Фізичної особи - підприємця Мартиненко Галини Степанівни утворилась заборгованість у розмірі 200700,00 грн, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 2026,62 грн, а також 3% річних у сумі 6021,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію №55 від 15.05.2024, в якій останній просив сплатити суму боргу в розмірі 212220,00 грн.
Позивачем до позовної заяви долучено:
-рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 31.07.2014 №1329 «Про затвердження плану території критого ринку, розташованого за адресою Дружба Народів, 19-Б»;
-рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 28.01.2016 №73 «Про затвердження порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та території міста Южноукраїнська Миколаївської області»;
-наказ директора Комунального підприємства «Критий ринок м. Южноукраїнська» від 28.10.2022 №21-з/22 «Про встановлення тарифу на послугу з надання торгівельного місця на об'єкті Комунальне підприємство «Критий ринок м. Южноукраїнська»;
-наказ директора Комунального підприємства «Критий ринок м. Южноукраїнська» від 01.03.2024 №4/1-з/2 «Про встановлення плати за користування об'єктом оренди».
Також в матеріалах справи містяться:
-рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 17.05.2010 №186 «Про розміщення Мартиненко Галиною Степанівною стаціонарної малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності - торгівельного павільйону промислових товарів на території ринку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний місткий ринок» по вул. Дружби народів, 19-б;
-акт №1 від 15.02.2024 обстеження території Комунального підприємства «Критий ринок м.Южноукраїнська»;
-рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 29.02.2024 №1651 «Про передачу у постійне користування Комунальному підприємству «Критий ринок м.Южноукраїнська» земельної ділянки комунальної власності за адресою вул.Європейська, буд. 19-Б, Южноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область»;
-договір №29 від 01.03.2009 про надання торгівельних місць та оплату послуг, укладений між ТОВ «Центральний міський ринок» та СПД Мартиненко А.І.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з Фізичної особи - підприємця Мартиненко Галини Степанівни заборгованості в сумі 208747,62 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина друга статті 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до пункту 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Державної податкової адміністрації, Держстандарту, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №57/188/84/105 від 26.02.2002 «Про затвердження Правил торгівлі на ринках» (надалі - Правила), ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).
Відповідно до пункту 7 Правил адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.
Згідно із абзацами 1 - 2 пункту 13 Правил розташування торговельних місць на ринку, торговельно-технологічного обладнання має бути зручним для здійснення торгівлі, відповідати вимогам санітарних, протипожежних правил та безпечних умов праці, забезпечувати вільний прохід покупців та належну культуру обслуговування. Робоче місце продавця повинно бути належним чином обладнано (криті або відкриті столи, прилавки), мати площу для викладки і зберігання запасів товарів тощо.
Відповідно до абзацу 3 пункту 13 Правил торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Таким чином, Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торговельних місць.
Відповідно до пункту 10 Правил для потреб і зручностей продавців і покупців на території ринку або поруч можуть відкриватися магазини, підприємства громадського харчування, побутового обслуговування, телефонного зв'язку, каси продажу квитків на транспорт, готелі.
Згідно із абзацом 4 пункту 16 Правил у разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем).
За нормами статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
З наведеного вбачається, що торгівельне місце - це певна площа, призначена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю, яка не є тотожною поняттю «об'єкт нерухомого майна».
Отже, торгівельне місце на ринку не є земельною ділянкою у розумінні Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», адже між власником землі (землекористувачем) та користувачем торговельного місця на ринку не виникають правовідносини з землекористування, оскільки ринки надають послуги з передачі в користування саме торговельних місць на своїй території (замощення, площадки, покриття, тощо), відтак, зайняття відповідачем торговельного місця на ринку не є тотожним із зайняттям земельної ділянки.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 цього Кодексу).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статей 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України докази мають бути належним та допустимими. Пункт 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України покладає саме на позивача обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Тобто, саме на позивача покладено обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку з урахуванням принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Разом з тим, колегією суддів не встановлено, а матеріали справи не містять доказів про те, що між сторонами виникли відносини пов'язані з укладенням договору про надання торгівельних місць в оренду. Матеріали справи не містять і доказів того, що позивач взагалі звертався до відповідача з метою упорядкування відповідних договірних відносин у спірний період, та того, що останній ухилявся від укладення договору. Також позивачем під час розгляду даної справи не подано доказів надання позивачем відповідачу послуг, за якими заявлено до стягнення спірну суму.
Наведене свідчить про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави для нарахування і стягнення з відповідача заборгованості за оренду торгівельного місця, як визначено позивачем у його розрахунку, долученому до позовної заяви, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні.
При цьому доводи апелянта щодо наявності підстав для стягнення з відповідача відповідних коштів в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем не доведено обставини, які є підставою для виникнення такого зобов'язання.
Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що тимчасові споруди відповідача розміщені незаконно на земельній ділянці Южноукраїнської міської ради, яка знаходиться в користуванні позивача, оскільки означене не є предметом спору у даній справі.
Доводів стосовно неправильності рішення в частині стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, у зв'язку з чим колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення у відповідній частині не переглядається.
Висновки суду апеляційної інстанції
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Миколаївської області про відмову у задоволенні позову, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Критий ринок м.Южноукраїнська» залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2025 у справі №915/1017/24 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 14.05.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран