79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" травня 2025 р. Справа №909/1161/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Марищук Тетяни Василівни б/н б/д (вх. суду від 17.03.2025 № 01-05/735/25)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 (повне рішення складено 18.02.2025, суддя Шкіндер П.А.)
у справі № 909/1161/24
за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго",
м. Івано-Франківськ,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Марищук Тетяна Василівна, м. Івано-Франківськ,
про стягнення заборгованості в сумі 32 921,92 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Марищук Т.В. про стягнення заборгованості у сумі 32921,92грн, а саме: 27569,25 грн - сума основного боргу,3915,96грн. - інфляційні втрати, 1233,97грн. - три відсотки річних, 202,74грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості послуг за постачання теплової енергії, також за порушення строків оплати за теплову енергію відповідачу нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 позов задоволено у повному обсязі. Присуджено до стягнення з Фізичної особи підприємця Марищук Тетяни Василівни на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" заборгованість у сумі 32921,92 грн, а саме: 27569,25 грн. - основного боргу, 3915,96 грн. - інфляційних втрат, 1233,97 грн. - три відсотки річних, 202,74 грн - пені та 3028,00 грн. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що у відповідача, як власника нежитлового приміщення на вул.Сахарова 33/45 в м. Івано-Франківськ за період з 01.12.2021 по 01.11.2024 виникло зобов'язання здійснювати оплату загальнобудинкових потреб на опалення.
Суд попередньої інстанції вказав, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 27569,25грн на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, розрахунок позивача проведений арифметично вірний.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Фізична особа - підприємець Марищук Тетяна Василівна звернулась до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 у справі № 909/1161/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апелянт вважає, що даний спір не підвідомчий господарському суду, оскільки рахунки ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на оплату вартості послуг за постачання теплової енергії оформлені на фізичну особу Марищук Т.В.
Скаржник зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, з якого б вбачалось наявність або відсутність в будинку приладу комерційного обліку за спірний період та його показники, якщо такий прилад був наявний.
Також, на думку скаржника, суд першої інстанції помилково посилається на те, що нежитлове приміщення розміщене в межах зовнішніх стін житлового будинку, оскільки це приміщення має окремий вхід і виходить за межі фасаду будинку.
Крім цього, апелянт стверджує, що судом безпідставно стягнуто з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3 % річних під час дії карантину та протягом 30 днів після його завершення та час військового стану.
Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ФОП Марищук Тетяни Василівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 у справі № 909/1161/24 залишити без змін.
Позивач вказує, що заявлені позовні вимоги випливають з господарських відносин між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та Марищук Т.В., як фізичною особою-підприємцем щодо оплати за надані послуги теплопостачання нежитлового приміщення, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності.
Позивач зауважує, що нежитлове приміщення має статус вбудовано-прибудованого до житлового будинку із спільною адресою житлового будинку на АДРЕСА_1 .
ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" зазначило, що наявність чи відсутність приладів обліку теплової енергії не впливає на розмір абонентського обслуговування за послуги з постачання теплової енергії, оскільки з жовтня 2023 року до жовтня 2024 року нарахування вартості теплової енергії здійснюється відповідно до ч. 2 с. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Рух справи в суді апеляційної інстанції:
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 справу № 909/1161/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.
Ухвалою суду від 24.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Марищук Тетяни Василівни б/н б/д (вх. суду від 17.03.2025 № 01-05/735/25) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 у справі № 909/1161/24; постановлено здійснити розгляд справи № 909/1161/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
Відповідно до Витягу про державну реєстрацію №293390518 від 30.12.2021 перукарня (далі нежитлове приміщення), площею 62,3 кв.м., реєстраційний номер 2171649926101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані за Марищук Тетяною Василівною на підставі Договору купівлі-продажу від 18.09.2020.
Вказане нежитлове приміщення розміщене в межах зовнішніх стін житлового будинку за адресою Сахарова 33. Вказаний житловий будинок технічно під'єднаний до зовнішніх теплових інженерних мереж ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та забезпечується тепловою енергією, що надається вказаним підприємством.
Форма типового індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії що є публічним договором приєднання затверджена постановою Кабінету Міністрів України 1022 від 08.09.2021.
Відповідно до п. 5 Індивідуального договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно з п. 30 Індивідуального договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022 та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
В п. 31 Індивідуального договору визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
Відповідно до наказу ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" № 271 від 01.12.2021, для абонентів ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з 01.12.2021 встановлено плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуг з постання теплової енергії, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами у розмірі: 10,70 грн/міс. (з ПДВ) за послугу з постачання теплової енергії без приладів обліку та 12,62 грн/міс. (з ПДВ) за послугу з постачання теплової енергії за наявності приладів обліку.
За змістом п. 32 Індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 Індивідуального договору).
Згідно з п. 34 Індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
В п. 45 Індивідуального договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно наявних в матеріалах справи документів, у період з 01.12.2021 по 01.11.2024, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" забезпечувало тепловою енергією житловий будинок по вул. вул. Сахарова, 33/54, м. Івано-Франківськ.
У відповідача, як власника нежитлового приміщення на вул. вул. Сахарова, 33 кв. 54 в м. Івано-Франківськ у період з 01.12.2021 по 01.11.2024 виникло зобов'язання здійснювати оплату загальнобудинкових потреб на опалення.
Для ідентифікації споживача виконавцем комунальної послуги - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" застосовується внутрішня ідентифікація абонентського номера споживача. Споживачу присвоєно номер договору 827.0, який вказується в розрахунках заборгованості, рахунках-фактурах, актах виконаних робіт тощо.
У визначені договором строки відповідач не розрахувався за надані послуги. Борг відповідача перед позивачем становить 27569,25грн.
За прострочення оплати вартості отриманих послуг позивач нарахував відповідачу 3915,96грн. інфляційних втрат, 1233,97грн.- 3% річних, 202,74грн. пені.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Розглядаючи апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія суддів щодо тверджень апелянта про юрисдикцію цього спору, зазначає таке.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).
Відтак юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Марищук Тетяна Василівна є фізичної особою-підприємцем з зареєстрованими видами діяльності, а саме: 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.
Суд зазначає, що твердження апелянта стосовно того, що рахунки виставлялися Марищук Т.В., а не ФОП Марищук Т.В. не є визначальним у даній справі, так як визначальним є те, що у рахунках зазначено, що оплата проводиться за послуги, що надаються у нежитловому приміщенні - перукарня за адресою АДРЕСА_2 , власником якого є відповідачка та використовується нею у підприємницькій діяльності, як фізичною особою підприємцем.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про належність цього спору до господарської юрисдикції з тих підстав, що відповідач має статус фізичної особи-підприємця, а належне йому майно є нежитловим.
Пунктами 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Згідно п. 1, п. 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов?язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, визначено як обов'язок, а не як право споживача. Крім цього, відповідно до змісту положень зазначеного Закону, зокрема абз. 2 ч.1 ст. 9 Закону, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Абзацом 1 п.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
01.11.2021 року, Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на офіційному вебсайті опублікувано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 р. № 1022), що є публічним договором приєднання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.
Відтак з 01.12.2021 даний договір вважається укладеним і є обов?язковим до виконання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.
За наведених обставин, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлового-комунальні послуги" індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним з 01.12.2021 та обов'язковим до виконання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії та зокрема обов'язок своєчасного укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
За змістом ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.
Згідно з ст. 634 ЦК України, договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.12.2021 на підставі якого між сторонами по справі виникли правовідносини за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на встановлені судом обставини, у відповідача, як власника нежитлового приміщення на вул. Сахарова 33/45 в м. Івано-Франківськ за період з 01.12.2021 по 01.11.2024 виникло зобов'язання здійснювати оплату загальнобудинкових потреб на опалення.
Загальна сума заборгованості за вказаний період складає 27 569,25 грн , що вбачається із наявних в матеріалах справи рахунків.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення умов договору відповідач оплату за надані йому позивачем послуги не здійснював.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 27 569,25 грн за поставлену теплову енергію за період з грудня 2021 року по листопад 2024 року були правомірно задоволенні судом першої інстанції.
Відповідно до п. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В індивідуальному договорі про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення (п. 45).
Крім цього, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 3915,96 грн інфляційних втрат, 1233,97 грн 3 % річних та 202,74 грн пені.
Колегією суддів перевірено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат встановлено про правомірність їх стягнення судом першої інстанції.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, суд зазначає таке.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана норма закону регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням, тоді як відповідач у даній справі є фізичною особою - підприємцем, який здійснює господарську діяльність, відтак відсутні правові підстави для застосування положень вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у даній справі.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 у справі № 909/1161/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції:
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Марищук Тетяни Василівни б/н б/д (вх. суду від 17.03.2025 № 01-05/735/25) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 у справі № 909/1161/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець