30 грудня 2024 року
м. Чернівці
справа № 724/2604/23
провадження 22-з/822/110/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н.Ю.
суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретаря Бугай В.М.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Моторне (транспортне) страхове бюро України
за заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України в інтересах якого діє адвокат Гусєв Павло Дмитрович про ухвалення додаткового рішення
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Боднарюк В.І., у листопаді 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди.
Зазначав, що 25 червня 2023 року о 17:53 год по вул.Центральній,84Б, с.Колінківці, Чернівецької області, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки VOLKSWAGEN GOLF з номерним знаком НОМЕР_1 допустив зіткнення з транспортним засобом марки FORD TRANSIT CONNECT з номерним знаком НОМЕР_2 належним ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 20.07.2023 року у справі №724/1438/23 відповідача ОСОБА_2 (батька неповнолітнього ОСОБА_4 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик ПАТ «НАСК «ОРАНТА», забезпечений транспортний засіб - FORD д.н.з НОМЕР_2 , ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілого 160 000 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_2 на момент ДТП не була застрахована, у зв'язку з цим заяву про здійснення страхового відшкодування було надіслано на адресу МТСБУ. Разом з тим, МТСБУ було прийнято рішення про відмову у здійсненні відшкодування позивачу, оскільки останній не надав пошкоджений транспортний засіб для огляду.
Згідно з висновком експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Родич Ю.П. від 21 липня 2023 року №125 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу FORD TRANSIT CONNECT з номерним знаком НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25 червня 2023 року складає 205 917 грн.
Вчинено договір між Садгірським відділенням Приватного підприємства «Фірма «Інформаційні системи» (комісіонер) та ОСОБА_5 (покупець) купівлі-продажу транспортного засобу від 05 вересня 2023 року № 5716/23/003468, за яким покупець прийняв у власність транспортний засіб «FORD-ТRANSIT CONNECT» з номерним знаком НОМЕР_2 .
Після чого ОСОБА_1 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду 05 жовтня 2023 року.
Моторним (транспортним) страховим бюро України направлено ОСОБА_1 повідомлення про відсутність підстав для проведення регламентної виплати номер справи 96506 від 06 листопада 2023 року, за яким Моторним (транспортним) страховим бюро України прийнято рішення про відмову у виплаті відшкодування заподіяної шкоди згідно з пп. 37.1.3, п.37.1 ст.37 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки не виконані обов'язки, визначені Законом України «Прообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що призвело до неможливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу, в сумі 205917 грн.
ОСОБА_1 у грудні 2023 року звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову.
Посилався на заподіяння моральних страждань, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою, перенесення стресу у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, використання коштів з сімейного бюджету на проведення експертизи, що призвело до розладу стосунків у сім'ї, порушення звичайного способу життя внаслідок позбавлення можливості користування транспортним засобом, негативного впливу на стан здоров'я, визначивши розмір моральної шкоди в сумі 15000 грн.
Вважав, що моральна шкода підлягає стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України у розмірі 5 відсотків страхової суми 160000 грн, що становить 8000 грн., з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 як батьків неповнолітнього ОСОБА_4 в сумі 7000 грн солідарно.
Просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, в сумі 160 000 грн.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 8000 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як батьків неповнолітнього ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду внаслідок пошкодження транспортного засобу в сумі 30917 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як батьків неповнолітнього ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 7000 грн.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи в сумі 6640 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 158 500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 30917 грн солідарно.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1500 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Боднарюк В.І. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомоу в сумі 11545 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1234 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1234 грн 50 коп.
Постановою Чернівецького апеляційного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2024 року рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 червня 2024 року скасовано.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовлено.
Додаткове рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2024 року скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати в сумі 2377,41 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 254,19 грн.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
Моторне (транспортне) страхове бюро України в інтересах якого діє адвокат Гусєв П.Д. просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в сумі 2000 грн.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Моторним (транспортним) страховим бюро України в інтересах якого діє адвокат Гусєв П.Д. подано заяву про ухвалення додаткового рішення 13 грудня 2024 року.
Встановлено, що Моторним (транспортним) страховим бюро України, в інтересах якого діє адвокат Гусєв П.Д., у грудні 2023 року подано відзив на позовну заяву, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, які планує понести Моторне (транспортне) страхове бюро України у зв'язку з розглядом справи, в сумі 2000 грн.
Також до відзиву на позовну заяву Моторним (транспортним) страховим бюро України, в інтересах якого діє адвокат Гусєв П.Д., додано довіреність від 06 грудня 2022 року, яка видана ОСОБА_8 на здійснення представництва Моторно (транспортного) страхового бюро України, договір про надання послуг в сфері права № 4.1/12-10/2021 від 12 жовтня 2021 року, додаткову угоду до договору про надання послуг в сфері права від 28 грудня 2021 року, додаткову угоду № 1029 від 29 листопада 2023 року.
Моторним (транспортним) страховим бюро України та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ РУП» укладено договір про надання послуг в сфері права від 12 жовтня 2021 року №4.1/12-10/2021.
На підставі пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання надавати послуги у сфері права.
Відповідно до пункту 4.1 договору надання послуг замовнику здійснюється на підставі договору та додаткових угод до нього, які є його невід'ємними частинами.
На підставі пункту 5.2.4. договору вартість послуг, що надаються виконавцем у справах, у яких замовник є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем) або третьою особою у справі, в якій ціна позову становить 10000 грн. і більше, становить 2000 грн.
Згідно додаткової угоди № 1029 від 29 листопада 2023 року вартість послуг наданих замовнику становить 2000 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
На підставі п.1, 3, 4 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази давали пояснення, не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до п.41 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.
Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» передбачено, що апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове чи змінив його за наявності підстав, передбачених статтею 220 ЦПК.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року не вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У відповідності до пункту 1,2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частинами першою - третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Зі змісту статей 10 - 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підставі частини другої 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ЦПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18.
Встановлено, що Моторним (транспортним) страховим бюро України, в інтересах якого діє адвокат Гусєв П.Д., у грудні 2023 року подано відзив на позовну заяву, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, які планує понести Моторне (транспортне) страхове бюро України у зв'язку з розглядом справи у розмірі 2000 грн.
Також до відзиву на позовну заяву Моторним (транспортним) страховим бюро України, в інтересах якого діє адвокат Гусєв П.Д., додано довіреність від 06 грудня 2022 року, яка видана ОСОБА_8 на здійснення представництва Моторного (транспортного) страхового бюро України, договір про надання послуг в сфері права № 4.1/12-10/2021 від 12 жовтня 2021 року, додаткову угоду до договору про надання послуг в сфері права від 28 грудня 2021 року, додаткову угоду № 1029 від 29 листопада 2023 року.
Отже, Моторним (транспортним) страховим бюро України, в інтересах якого діє адвокат Гусєв П.Д., до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції у справі заявлено клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, подано докази на підтвердження витрат на професійну правничу.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 158 500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 30917 грн солідарно.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1500 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Боднарюк В.І. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомоу в сумі 11545 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1234 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1234 грн 50 коп.
Постановою Чернівецького апеляційного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2024 року рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 червня 2024 року скасовано.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовлено.
Додаткове рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2024 року скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати в сумі 2377,41 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 254,19 грн.
Згідно із частинами третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
ОСОБА_1 не звертався до суду з клопотанням щодо зменшення судових витрат із обґрунтуванням неспівмірності витрат .
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року).
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Моторним (транспортним) страховим бюро України та адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ РУП» укладено договір про надання послуг в сфері права від 12 жовтня 2021 року №4.1/12-10/2021.
На підставі пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання надавати послуги у сфері права.
Відповідно до пункту 4.1 договору надання послуг замовнику здійснюється на підставі договору та додаткових угод до нього, які є його невід'ємними частинами.
На підставі пункту 5.2.4. вартість послуг, що надаються виконавцем у справах, у яких замовник є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем) або третьою особою у справі, в якій ціна позову становить 10000 грн. і більше, становить 2000 грн.
Згідно із пунктом 1 додаткової угоди №1029 від 29 листопада 2023 року до договору № 4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права від 12 грудня 2021 року, укладеного між Моторно (транспортним) страховим бюро України та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП», заявником передано, а виконавцем прийнято завдання.
Ураховуючи наведене колегія суддів вважає доведеним факт понесення Моторно (транспортним) страхове бюро України витрат на професійну правничу допомогу.
Так, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
За статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22 ) фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Колегія суддів вважає, що сума фіксованого гонорару адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ РУП» 2000 грн. є співмірною складності справи та виконаних адвокатом робіт, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, реальності надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності).
Ураховуючи відсутність клопотання ОСОБА_1 щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає відшкодувати Моторному (транспортному) страховому бюро України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.
Керуючись п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України,
Заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України, в інтересах якого діє адвокат Гусєв Павло Дмитрович, про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
О. О. Одинак